Ухвала

від 08.11.2016 по справі 362/3029/16-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3029/16-ц

Провадження № 2/362/1981/16

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2016 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Лущик Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області заяву позивача про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інфіко-Холдінг» про зобов'язання виконати умови договору.

Позивачем подано заяву у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є об'єктом договору та належить відповідачу.

Заяву обґрунтовано тим, що на думку позивача невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач відмовляється від виконання умов укладеного між ними договору.

Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пункт 1 частини першої статті 152 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується також накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно із Договором про співробітництво від 01 березня 2016 року, відповідач зобов'язався передати як внесок за договором майно, а саме: нежилі приміщення торгово-розважального комплексу (в літ А) загальною площею 3423,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3г, а позивач зобов'язався здійснювати керівництво спільною діяльністю.

Із доданого до позову листа відповідача на ім'я позивача від 06 травня 2016 року, у якому останньому повідомляється про неможливість виконання відповідачем умов укладеного між ними договору про співробітництво, вбачається, що відповідач фактично відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором укладеним із позивачем.

Вказані нежилі приміщення, які є об'єктом по Договору про співробітництво від 01 березня 2016 року, дійсно належать відповідачу на праві власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2013 року.

Разом з цим, суд враховує роз'яснення надані у пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів; наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Також, пункт 6 вказаної постанови передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб який просить позивач, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 208 - 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий