Постанова

від 04.11.2016 по справі 813/2749/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року № 813/2749/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача Грапенюка Б.М.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

09 серпня 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» (надалі по тексту - ТОВ «ТЛС», позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексу - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 року №0002731408, від 27.07.2016 року №0002711408, від 27.07.2016 року №0002721408.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Товариства, а тому останні підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 10 серпня 2016 року провадження у справі відкрито. Хід розгляду справи відображених в ухвалах суду.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому обгрунтовується законність оспорюваних податкових повідомленнь-рішеннь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у заперечення проти позову та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ТЛС» зареєстроване 10.01.2014 року в Реєстраційні службі Львівського міського управління юстиції свідоцтво про державну реєстрацію від 10.01.2014 року №14151020000034217. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.01.2014 року №130514001386. У періоді, який перевірявся, ТОВ «ТЛС» було зареєстровано як платник ПДВ з 01.03.2014 року.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 14.06.2016 року по 06.07.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» код за ЄДРПОУ 39048034 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТОВ «ТЛС» у своїй діяльності:

1)п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.138.2, п.п 138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями) підприємство завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 рік у сумі 1 110 471 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього на 199 885 грн.

2)пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями) внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 207 334,00 грн., у тому числі: за квітень 2014 року на суму 81 333 грн., за березень 2015 року на суму 35 333 грн., за квітень 2015 року на суму 40 000 грн., за листопад 2015 року на суму 30 667 грн., за грудень 2015 року на суму 20 001 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету на суму 81333,00 грн. за квітень 2014 року за завищення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 126001,00 грн. за грудень 2015 року.

Як випливає зі змісту акту №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року, контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ТЛС» отримання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності: ТзОВ «Неймар» (код ЄДРПОУ - 39834100), ТзОВ «Цитрус плюс» (код ЄДРПОУ - 39415740), ТзОВ «Оптімус Альянс» (код ЄДРПОУ - 38907999), ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» (код ЄДРПОУ 35067205) які задіяні в проведенні безтоварних операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, в акті №121/13-01-14-08/39048034 у частині правовідносин із ТзОВ «Неймар» відповідач посилається на те, що у даного платника відсутній об'єкт (склад, тощо). Окрім цього, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі №757/11538/16-к та від 28.04.2016 року по справі №757/20518/16-к, №757/20519/16-к та ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21.04.2016 року у справі №263/4959/16-к накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТзОВ «Неймар».

У частині правовідносин із ТзОВ «Цитрус плюс» відповідач посилається на те, що у даного платника відсутній об'єкт (склад, тощо). Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.09.2015 року по справі №760/17193/15-к та ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі №1-кс/760/5212/15 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТзОВ «Цитрус плюс».

У частині правовідносин із ТзОВ «Оптімус Альянс» відповідач посилається на дані акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №10304/7/26-59-22-08-19 від 11.12.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Оптімус Альянс», у якому відображено інформацію про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ "Оптімус Альянс" та відсутність об'єктів оподаткування за наслідками цих фінансово-господарських відносин у зв'язку з відсутністю в останнього майна, виробничих і трудових ресурсів, умов, економічної мети, не наданням первинних та інших документів на підтвердження господарських операцій.

У частині правовідносин із ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» відповідач вказує на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару, доручень на отримання продукції. У наданих до перевірки видаткових накладних відсутні прізвища та ініціали осіб, що отримували продукцію, що унеможливлює встановлення посадових осіб підприємців-покупців.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «ТЛС» укладено договір з ТзОВ «Укрлогістик» про перевезення вантажу автотранспортом від 01.03.2014 року №1/03-П. Відповідно до умов даного договору перевізник зобов'язаний надати документи на кожне перевезення. Однак, до перевірки надано акти виконаних робіт, складених сукупно за певний період часу, не надано товарно-транспортних накладних і шляхових листів.

Відтак, відповідач дійшов висновку про відсутність у постачальників ТзОВ «Неймар», ТзОВ «Цитрус плюс», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» технічних можливостей, реальної мети здійснення фінансово-господарської діяльності та настання правових наслідків у вигляді постачання різного роду товарів, виконання робіт або надання послуг, та проведення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вимоги третім особам.

У зв'язку з чим, на підставі акту №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 року №0002731408 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 81 333,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 20 333,00 грн., від 27.07.2016 року №0002711408 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 199 885,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 49 971,00 грн. та рішення від 27.07.2016 р. №0002721408 про зменшення суми податку на додану вартість у розмірі 26 001,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 31 500,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомленнь-рішеннь від 27.07.2016 року №0002731408, від 27.07.2016 року №0002711408, від 27.07.2016 року №0002721408 та, відповідно, про їх протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо фіктивності господарських операцій із ТзОВ «Неймар», ТзОВ «Цитрус плюс», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Цитрус плюс» представлено договір поставки №122502 від 25.12.2014 року. Умовами договору передбачено постачання ТзОВ «Цитрус плюс» партіями продовольчі товари (банани свіжі, зелені). Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті податкові та видаткові накладні. Відповідно до п.2.3 договору, товар постачається зі складу постачальника власними силами і за власний рахунок покупця.

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено ряд видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та сертифікатів відповідності, а саме: видаткові накладні №2612/9 від 26.12.2014 року, №193/10 від 19.03.2015 року, №263/12 від 26.03.2015 року, №273/13 від 27.03.2015 року, №303/9 від 30.03.2015 року, №14/8 від 01.04.2015 року, №84/13 від 08.04.2015 року, №144/4 від 14.04.2015 року, №154/10 від 15.04.2015 року, товарно-транспортні накладні №0001226049 від 26.12.2014 року, №.000319038 від 19.03.2015 року, №000326036 від 26.03.2015 року, №000326037 від 26.03.2015 року, №000327049 від 27.03.2015 року, №000330040 від 30.03.2015 року, №000330040 від 01.04.2015 року, №000408040 від 08.04.2015 року, №000414021 від 14.04.2015 року, №000415021 від 15.04.2015 року, платіжні доручення №325 від 26.12.2014 року, №807 від 19.03.2015 року, №495 від 26.03.2015 року, №826 від 27.03.2015 року, №827 від 30.03.2015 року, №831 від 01.04.2015 року, №508 від 08.04.2015 року, №513 від 14.04.2015 року, №518 від 15.04.2015 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Неймар» позивачем представлено договір постачання №3С від 16.11.2015 року. Умовами договору передбачено постачання ТзОВ «Неймар» на користь позивача товару. Кількість товарів має відповідати державним стандартам, товари підлягають маркуванню згідно вимог чинного законодавства. Ціна товарів встановлюється в гривнях України і містить ціну Товарів, маркування, упаковку, тари та навантаження і зазначається в товарних накладних постачальника. Товарна накладна супроводжує кожну окрему поставку партії товарів і є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору). Поставка здійснюється на умовах само вивозу товару покупцем (п.5.3 договору).

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено санітарно-гігієнічну оцінку об'єкта експертизи - апельсини, мандарини, грейфрукти, лимони свіжі від 12.11.2015 року №3160/02, видаткові накладні №455 від 25.11.2015 року, №611 від 03.12.2015 року, №783 від 22.12.2015 року, товарно-транспортні накладні №001125038 від 25.11.2015 року, №001203030 від 03.12.2015 року, №001222014 від 22.12.2015 року, платіжні доручення №815 від 26.11.2015 року, №1364 від 26.11.2015 року, №822 від 30.11.2015 року, №1369 від 01.12.2015 року, №1377 від 04.12.2015 року, №830 від 07.12.2015 року, №850 від 11.12.2015 року, №841 від 11.12.2015 року, №872 від 22.12.2015 року, №881 від 23.12.2015 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» позивачем представлено договір постачання №1-20/03/14 від 20.03.2014 року. Умовами договору передбачено постачання ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН» на користь позивача продовольчих товарів. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті податкові та видаткові накладні. Відповідно до п.2.3 договору, товар постачається зі складу постачальника власними силами і за власний рахунок покупця.

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено ряд видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та сертифікатів відповідності, а саме: видаткові накладні №213/21 від 21.03.2014 року, товарно-транспортні накладні №0000321035 від 21.03.2014 року, платіжні доручення №5 від 28.03.2014 року, №10 від 31.03.2014 року, №53 від 31.03.2014 року, №55 від 01.04.2014 року, №59 від 03.04.2014 року, №57 від 03.04.2014 року, №11 від 03.04.2014 року, №63 від 04.04.2014 року, №74 від 07.04.2014 року, №75 від 08.04.2014 року, №78 від 10.04.2014 року, №79 від 10.04.2014 року, №13 від 10.04.2014 року, №14 від 10.04.2014 року, №82 від 14.04.2014 року

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Оптімус Альянс» позивачем представлено договір поставки №24/04-01 від 24.04.2014 року. Умовами такого договору передбачено постачання ТзОВ «Оптімус Альянс» на користь позивача товару (п.1.1 договору). Кількість, асортимент, ціна товару вказуються у видаткових накладних і товаротранспортних документах (п.2.1 договору). Відповідно до п.2.4 договору, товар передається постачальником на рампі складу покупця та цей факт підтверджується актом приймання-передачі, видатковою накладною, товаросупровідними документами.

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено видаткову накладну №112 від 28.04.2014 року, платіжні доручення №105 від 28.04.2014 року, №26 від 30.04.2014 року, №31 від 08.05.2014 року, №37 від 12.05.2014 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Укрлогістик» позивачем представлено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №ПБО-03/01-2 від 01.03.2014 року, договір зберігання №3Б/03-1 від 01.03.2014 року (додаток №1 до договору зберігання №3Б/03-1 від 01.03.2014 року, доповнення до договору зберігання №3Б/03-1 від 01.03.2014 року), договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1/06-П від 03.06.2014 року

Доводячи реальність операцій за вказаним вище договорами, позивачем представлено акти про виконання робіт згідно договору №1/03-П про перевезення вантажу автотранспортом від 01.03.2014 року, зокрема 15.03.2014 року, 31.03.2014 року, 15.04.2014 року, 30.04.2014 року, 15.05.2014 року, 31.05.2014 року, 15.06.2014 року, 30.06.2014 року, 15.07.2014 року, 31.07.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 30.09.2014 року, 15.10.2014 року, 31.10.2014 року, 15.11.2014 року, 30.11.2014 року, 15.12.2014 року, 31.12.2014 року, 15.01.2015 року, 31.01.2015 року, 16.02.2015 року, 28.02.2015 року, 14.03.2015 року, 31.03.2015 року, 15.04.2015 року, 30.04.2015 року, 30.04.2015 року, 15.05.2015 року, 30.05.2015 року, 15.06.2015 року, 30.06.2015 року, 15.07.2015 року, 31.07.2015 року, 31.08.2015 року, 15.09.2015 року, 15.10.2015 року, 31.10.2015 року, 15.11.2015 року, 30.11.2015 року, 15.12.2015 року, 31.12.2015 року, 15.01.2016 року, 31.01.2016 року, 15.02.2016 року, 29.02.2016 року, 15.03.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року, 15.05.2016 року, 31.05.2016 року, 15.06.2016 року, 30.06.2016 року, 15.07.2016 року, 31.07.2016 року, 15.08.2016 року, 31.08.2016 року, 15.09.2016 року, 30.09.2016 року, картки рахунку та реєстр товарно-транспортних накладних за період з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року. Окрім цього, позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди від 28.02.2014 року, відповідно до якого ТзОВ «Укрлогістик» орендує частину складських приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Січинського, 1, договір оренди від 01.04.2011 року відповідно до якого ТзОВ «Укрлогістик» приймає у строкове платне користування «бокс», загальною площею 143 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Січинського, 1, договір оренди від 28.02.2014 року відповідно до якого ТзОВ «Укрлогістик» приймає у користування «споруду-бокс», загальною площею 58 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Січинського, 1, акт приймання передачі згідно договору оренди, а також копія технічного паспорта на приміщення складу.

Розглянувши й дослідивши зазначені вище договори поставки, які були укладені ТзОВ «Неймар», ТзОВ «Цитрус плюс», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН», суд приходить до висновку, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Проаналізувавши ж надані позивачем первинні документи (видаткові накладні), а також товаротранспортні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах поставки) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між ТзОВ «Неймар», ТзОВ «Цитрус плюс», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН». При цьому, суд відзначає, що подані первинні документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Вирішуючи даний спір, суд також акцентує на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції"» суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Як зазначено в акті перевірки від 13.07.2016 року №121/13-01-14-08/39048034 "Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ТЛС» отримання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності."

Відповідно до вимог статті 234 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України), фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Податковим органом не зазначено, які саме правочини між ТОВ «Оптімус Альянс», ТОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН», ТОВ «Неймар», ТОВ «Цитрус Плюс» та їхніми контрагентами є фіктивними та які з них визнано недійсними.

Статтею 204 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності правочину, визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ТОВ «ТЛС» було укладено договори з вищевказаними контрагентами, згідно яких було придбано товари, що підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та розрахунками за дані товари. В акті перевірки податкові органи не наводять будь-яких фактів про визнання будь-якого первинного документа щодо здійснення операцій з поставки та розрахунків між ТОВ «ТЛС» та його контрагентами фіктивним.

Окрім цього, актах перевірок не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до підпункту 7.2.1 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, слід зазначити, що згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відбулося дві події, згідно яких виникає право на податковий кредит (відбулася і оплата за товар, і виписана податкова накладна), хоча Закон передбачає настання хоча б однієї з цих подій.

Згідно з пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

І тому, висновок податкового органу про те, що до податкового кредиту не включаються суми, які виникли по зобов'язаннях з контрагентами - є довільним трактуванням податковим органом законодавства та такий висновок зроблений податковим органом поза межами його повноважень передбачених законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для скаржника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

У зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 та у постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

В силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У рішенні від 5 липня 2016 року по справі №211793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи (закриття провадження за КПК 2012) за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»).

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Листом ВАСУ від 14.11.2012 року за №2379/12/13-12 преюдиційність вищевказаної норми права конкретизовано, а саме:

1.судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб».

2.адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином, в такого роду спорах, посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще немає вироку по справі - не є належним доказом.

В підтвердження зазначеному у своїй ухвалі ВАСУ від 30 жовтня 2013 року у справі №К/9991/72665/12 вказав: «..протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому дана обставина судами не взята до уваги як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Більше того, у рішенні ВАСУ від 26.08.2015 року по справі №К/800/60969/14 заначено наступне: «Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду».

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові №21-1578 від 13.01.2009 року.

Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що у відповідності до позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Однак, наведені Головним управлінням ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТзОВ «Неймар», ТзОВ «Цитрус плюс», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТзОВ «Фруктовий дім Імперіал ВН», які перевірялися відповідачем. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, а отже, він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.

У свою чергу, факт реального здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими позивачем суду на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.

Тож, з огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності та її належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вповні дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 року №0002731408, від 27.07.2016 року №0002711408, від 27.07.2016 року №0002721408 слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року №0002711408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року №0002721408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року №0002731408.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-логістичні системи» (код ЄДРПОУ 39048034) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5 745 (п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 33 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2016 року.