Ухвала

від 15.02.2017 по справі 813/2749/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року № 876/9178/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-логістичні системи до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2016 року позивач ТзОВ Торговельно-логістичні системи звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив: 1) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 року № 0002731408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 101666 грн. (в тому числі 81333 грн. за податковими зобов`язаннями та 20333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); 2) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 року № 0002711408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 249856 грн. (в тому числі 199885 грн. за податковими зобов`язаннями та 49971 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); 3) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. № 0002721408 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 126001 грн. та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 31500 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року № 0002711408. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року № 0002721408. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2016 року № 0002731408.

З цією постановою суду першої інстанції від 04.11.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржена постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що службовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача ТзОВ Торговельно-логістичні системи , за результатами якої складено акт №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року. Судом першої інстанції безпідставно не враховано висновків вказаного Акту перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем і контрагентами ТзОВ Неймар , ТзОВ Цитрус плюс , ТзОВ Оптімус Альянс , ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН , ТзОВ Укрлогістик . Позивачем до перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій з контрагентами, якими опосередковувався рух продукції, а саме: товаро-транспортних накладних; актів передачі-приймання товару. Однак до перевірки надано акти виконаних робіт, складених сукупно за певний період часу (за місяць), в яких перелічено автомобілі та кількість днів і пробігу які вони наїздили. Не надано ТТН і шляхових листів якими б підтверджували дані перевезення та їх відповідність понесеним витратам підприємства. Щодо контрагентів позивача, то заявлені ними об'єкти (склади, тощо) за вказаними адресами відсутні. Крім того, виявлено інші невідповідності заявленим даним, які ставлять під сумнів реальність здійснення операцій з такими контрагентами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 04.11.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену постанову суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ Торговельно-логістичні системи зареєстроване 10.01.2014 року в Реєстраційні службі Львівського міського управління юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.01.2014 року №14151020000034217. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.01.2014 року. У періоді за який проведено перевірку ТзОВ Торговельно-логістичні системи зареєстровано як платник ПДВ з 01.03.2014 року (а.с. 9-11 Т.1).

В період із 14.06.2016 року по 06.07.2016 року службовими особами ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача ТзОВ Торгівельно-логістичні системи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2014 року по 31.12.2015 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року (а.с. 17-75 Т.1).

У висновках даного Акту вказано про виявлення наступних порушень: 1) п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.138.2, п.п.138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, підприємство завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 рік у сумі 1110471 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього на 199885 грн.; 2) пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 207334 грн., у тому числі: за квітень 2014 року на суму 81333 грн., за березень 2015 року на суму 35333 грн., за квітень 2015 року на суму 40000 грн., за листопад 2015 року на суму 30667 грн., за грудень 2015 року на суму 20001 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету на суму 81333 грн. за квітень 2014 року за завищення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 126001 грн. за грудень 2015 року.

Із змісту вказаного Акту перевірки від 13.07.2016 року видно, що контролюючий орган дійшов висновку про відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача отримання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності: ТзОВ Неймар (код ЄДРПОУ - 39834100), ТзОВ Цитрус плюс (код ЄДРПОУ - 39415740), ТзОВ Оптімус Альянс (код ЄДРПОУ - 38907999), ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН (код ЄДРПОУ 35067205), які задіяні в проведенні безтоварних операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Посилається відповідач в Акті перевірки на те, що вказаний контрагентів відсутні складські приміщення, виробничі і трудові ресурси, умови та економічна мета для здійснення господарських операцій. До перевірки не було надано позивачем усіх необхідних первинних документів на підтвердження господарських операцій. Також перевіркою встановлено, що позивачем ТзОВ Торговельно-логістичні системи укладено договір з ТзОВ Укрлогістик про перевезення вантажу автотранспортом від 01.03.2014 року №1/03-П. Однак, до перевірки надано акти виконаних робіт, складених сукупно за певний період часу, не надано товарно-транспортних накладних і шляхових листів.

На підставі вказаного вище Акту перевірки №121/13-01-14-08/39048034 від 13.07.2016 року відповідачем ГУ ДФС у Львівській області прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 року: - № 0002731408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 101666 грн. (в тому числі 81333 грн. за податковими зобов`язаннями та 20333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - № 0002711408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 249856 грн. (в тому числі 199885 грн. за податковими зобов`язаннями та 49971 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - № 0002721408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 126001 грн. за грудень 2015 року та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 31500 грн. (а.с. 12-16 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.178 п.14.1 ст.17 ПК України).

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (п.185.1 ст.185 ПК України).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п.п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ст. 9 розділу 3 Закону).

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність (ст. 11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (ч.1 ст.3 Закону).

Здійснення господарських операцій позивачем із ТзОВ Цитрус плюс підтверджується договором поставки № 122502 від 25.12.2014 року. Умовами цього договору передбачено постачання ТзОВ Цитрус плюс партіями продовольчих товарів (банани свіжі, зелені). Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті з податковими та видатковими накладними (п. 1.2 договору). Відповідно до п.2.3 договору, покупець здійснює самовивіз товару зі складу постачальника власними силами і за власний рахунок. Реальність операцій за вказаним договором із постачання товарів підтверджується рядом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та сертифікатів відповідності, а саме: сертифікати відповідності № UA1.040.X006016-14 термін дії від 12.08.2014 р. до 31.05.2015 р., № UA1.045.X001658-14 термін дії від 28.02.2014 р. до 22.01.2015 р.; видаткові накладні №2612/9 від 26.12.2014 року, №193/10 від 19.03.2015 року, №263/12 від 26.03.2015 року, №263/13 від 26.03.2015 р., №273/16 від 27.03.2015 року, №303/9 від 30.03.2015 року, №14/8 від 01.04.2015 року, №84/13 від 08.04.2015 року, №144/4 від 14.04.2015 року, №154/10 від 15.04.2015 року; товарно-транспортні накладні №0001226049 від 26.12.2014 року, №000319038 від 19.03.2015 року, №000326036 від 26.03.2015 року, №000326037 від 26.03.2015 року, №000327049 від 27.03.2015 року, №000330040 від 30.03.2015 року, №000330040 від 01.04.2015 року, №000408040 від 08.04.2015 року, №000414021 від 14.04.2015 року, №000415021 від 15.04.2015 року; платіжні доручення №325 від 26.12.2014 року, №807 від 19.03.2015 року, №495 від 26.03.2015 року, №826 від 27.03.2015 року, №827 від 30.03.2015 року, №831 від 01.04.2015 року, №508 від 08.04.2015 року, №513 від 14.04.2015 року, №518 від 15.04.2015 року (а.с. 187-226 Т.1).

Здійснення господарських операцій позивачем із ТзОВ Неймар підтверджується договором постачання №3С від 16.11.2015 року. Умовами цього договору передбачено постачання ТзОВ Неймар на користь позивача товару. Якість товарів має відповідати державним стандартам, товари підлягають маркуванню згідно вимог чинного законодавства (п.п. 2.1., 2.2. договору). Ціна товарів встановлюється в гривнях України і містить ціну Товарів, маркування, упаковку, тари та навантаження і зазначається в товарних накладних постачальника. Товарна накладна супроводжує кожну окрему поставку партії товарів і є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору). Поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем (п.5.3 договору). Реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором підтверджується санітарно-гігієнічною оцінкою об'єкта експертизи - апельсини, мандарини, грейпфрукти, лимони свіжі від 12.11.2015 року №3160/02; видатковими накладними №455 від 25.11.2015 року, №611 від 03.12.2015 року, №783 від 22.12.2015 року; товарно-транспортними накладними №001125038 від 25.11.2015 року, №001203030 від 03.12.2015 року, №001222014 від 22.12.2015 року; платіжними дорученнями №815 від 26.11.2015 року, №1364 від 26.11.2015 року, №822 від 30.11.2015 року, №1369 від 01.12.2015 року, №1377 від 04.12.2015 року, №830 від 07.12.2015 року, №850 від 11.12.2015 року, №841 від 11.12.2015 року, №872 від 22.12.2015 року, №881 від 23.12.2015 року (а.с. 227-246 Т.1).

Здійснення господарських операцій позивачем із ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН підтверджується договором постачання №1-20/03/14 від 20.03.2014 року. Умовами цього договору передбачено постачання ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН на користь позивача продовольчих товарів. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті з податковими та видатковими накладними (п. 1.2. договору). Відповідно до п.2.3 договору, покупець здійснює самовивіз товару зі складу постачальника власними силами і за власний рахунок. Реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором підтверджується рядом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та сертифікатів відповідності, а саме: сертифікати відповідності № UA1.045.X010540-13 термін дії від 19.09.2013 р. до 11.12.2013 р., № UA1.045.X014117-13 термін дії від 05.12.2013 р. до 15.03.2014 р.; видаткова накладна №213/21 від 21.03.2014 року; товарно-транспортна накладна №0000321035 від 21.03.2014 року; платіжні доручення №5 від 28.03.2014 року, №10 від 31.03.2014 року, №53 від 31.03.2014 року, №55 від 01.04.2014 року, №59 від 03.04.2014 року, №57 від 03.04.2014 року, №11 від 03.04.2014 року, №63 від 04.04.2014 року, №74 від 07.04.2014 року, №75 від 08.04.2014 року, №78 від 10.04.2014 року, №79 від 10.04.2014 року, №13 від 10.04.2014 року, №14 від 10.04.2014 року, №82 від 14.04.2014 року (а.с. 1-25 Т.2).

Здійснення господарських операцій позивачем із ТзОВ Оптімус Альянс підтверджується договором поставки № 24/04-01 від 24.04.2014 року. Умовами цього договору передбачено постачання ТзОВ Оптімус Альянс на користь позивача товару (п.1.1 договору). Кількість, асортимент, ціна товару вказуються у видаткових накладних і товаротранспортних документах (п.2.1 договору). Відповідно до п.2.4 договору, товар передається постачальником на рампі складу і цей факт підтверджується актом приймання-передачі, видатковою накладною, товаросупровідною накладною. Реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором підтверджується висновком державної-санітарно екологічної експертизи № 05.03.02.-031 від 10.01.2014 р.; видатковою накладною №112 від 28.04.2014 року; платіжними дорученнями №105 від 28.04.2014 року, №26 від 30.04.2014 року, №31 від 08.05.2014 року, №37 від 12.05.2014 року (а.с. 26-33 Т.2).

Здійснення господарських операцій позивачем із ТзОВ Укрлогістик підтверджується договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №ПБО-03/01-2 від 01.03.2014 року, договором зберігання №3Б/03-1 від 01.03.2014 року, додатком №1 до договору зберігання №3Б/03-1 від 01.03.2014 року, доповненням до договору зберігання №3Б/03-1 від 29.12.2014 року, договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1/06-П від 03.06.2014 року. Реальність операцій за вказаними вище договорами підтверджується актами про виконання робіт згідно договору №1/03-П про перевезення вантажу автотранспортом від 01.03.2014 року, зокрема 15.03.2014 року, 31.03.2014 року, 15.04.2014 року, 30.04.2014 року, 15.05.2014 року, 31.05.2014 року, 15.06.2014 року, 30.06.2014 року, 15.07.2014 року, 31.07.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 30.09.2014 року, 15.10.2014 року, 31.10.2014 року, 15.11.2014 року, 30.11.2014 року, 15.12.2014 року, 31.12.2014 року, 15.01.2015 року, 31.01.2015 року, 16.02.2015 року, 28.02.2015 року, 14.03.2015 року, 31.03.2015 року, 15.04.2015 року, 30.04.2015 року, 30.04.2015 року, 15.05.2015 року, 30.05.2015 року, 15.06.2015 року, 30.06.2015 року, 15.07.2015 року, 31.07.2015 року, 31.08.2015 року, 15.09.2015 року, 15.10.2015 року, 31.10.2015 року, 15.11.2015 року, 30.11.2015 року, 15.12.2015 року, 31.12.2015 року, 15.01.2016 року, 31.01.2016 року, 15.02.2016 року, 29.02.2016 року, 15.03.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року, 15.05.2016 року, 31.05.2016 року, 15.06.2016 року, 30.06.2016 року, 15.07.2016 року, 31.07.2016 року, 15.08.2016 року, 31.08.2016 року, 15.09.2016 року, 30.09.2016 року, картками рахунку 281 (а.с. 43-148 Т2) та реєстром товарно-транспортних накладних за період з 01.03.2014 р. по 31.12.2014 р. (а.с. 34-240 Т.2).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться договір оренди від 28.02.2014 року, відповідно до якого ТзОВ Укрлогістик орендує частину складських приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 1, договір оренди від 01.04.2011 року відповідно до якого ТзОВ Укрлогістик приймає у строкове платне користування бокс , загальною площею 143 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 1, договір оренди від 28.02.2014 року відповідно до якого ТзОВ Укрлогістик приймає у користування споруду-бокс , загальною площею 58 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 1, акт приймання-передачі згідно договору оренди від 01.04.2011 року, а також копія технічного паспорта на приміщення складу за адресою м. Львів, вул. Січинського, 1 (а.с. 156-164 Т.2).

Таким чином, розглянувши й дослідивши зазначені вище договори поставки, які були укладені з ТзОВ Неймар , ТзОВ Цитрус плюс , ТзОВ Оптімус Альянс , ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. Первинні документи (видаткові накладні), а також товаротранспортні документи, відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах поставки) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто, такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та ТзОВ Неймар , ТзОВ Цитрус плюс , ТзОВ Оптімус Альянс , ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН .

При цьому, слід відзначити, що подані первинні документи також відповідають і вимогам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Суд апеляційної інстанції також враховує зміст отриманих додаткових документів, зокрема витягів з Єдиного державного реєстру, згідно яких контрагенти ТзОВ Неймар , ТзОВ Цитрус плюс , ТзОВ Оптімус Альянс , ТзОВ Фруктовий дім Імперіал ВН на час укладення і виконання розглядуваних договірних зобов'язань були діючими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме податковий орган повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Даний підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у п.110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В акті перевірки від 13.07.2016 року №121/13-01-14-08/39048034 зазначено, що перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ ТЛС (позивач) отримання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Згідно статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 204 ЦК України, визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковим органом не зазначено, які саме правочини між ТОВ Оптімус Альянс , ТОВ Фруктовий дім Імперіал ВН , ТОВ Неймар , ТОВ Цитрус Плюс та їхніми контрагентами є фіктивними та які з них визнано недійсними.

Позивачем укладено договори з вищевказаними контрагентами, згідно яких придбано товари, що підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та розрахунками за дані товари. В акті перевірки податкові органи не наводять фактів про визнання будь-якого первинного документа щодо здійснення операцій з поставки та розрахунків між ТзОВ Торговельно-логістичні системи та його контрагентами фіктивним.

Щодо твердження податкового органу про недобросовісність дій контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем/постачальником (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Саппорт Сентр проти Болгарії , у п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Отже, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

У зв'язку з цим, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 та у постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 09.01.2007 року у рішенні Інтерсплав проти України , а також Верховний Суд України, зокрема у постанові №21-1578 від 13.01.2009 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованих і вірних висновків про протиправність оскаржених ППР 27.07.2016 року.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-логістичні системи до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали виготовлено 20.02.2017 року.