Постанова

від 09.11.2016 по справі 826/3953/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2016 року 15:00 №826/3953/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ каргілл» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Центральний офіс з ОВП), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000012320 та №0000022320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013, у позові відмовлено.

За результатами перегляду зазначених судових рішень Вищим адміністративним судом України 13.08.2014 винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 у справі №826/3953/13-а скасовано, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 № 0000012320 задоволено, в решті вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність встановити предмет поставки за операціями з постачання сільськогосподарської продукції між позивачем та приватним підприємством «Трейд-Інвест-Агро» та дослідити, чи підпадають такі операції під пільговий режим оподаткування, визначений наведеними положеннями Податкового кодексу України. Крім того, зазначив про необхідність дослідження обставин щодо реального виконання операцій з поставки експедиторських послуг позивачеві у межах правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Аннона Центр». У зв'язку з цим судам слід, зокрема, витребувати та дослідити усі необхідні первинні документи, складенням яких має оформлюватися даний вид господарської операції, за необхідності допитати осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій. Так, з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»), належним підтвердженням виконання експедиторських послуг, окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг та експедиторських документів, є, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи.

За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022320 від 04.01.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зазначено про необхідність дослідження судами походження товару, що виступав предметом розглядуваних поставок, так факту його вирощування ПП «Трейд-Інвест-Агро» у заявлених обсягах.

Крім того, зауважено про необхідність надання правової оцінки операціям з поставки позивачеві експедиторських послуг у рамках взаємовідносин з ТОВ «Аннона Центр».

07.04.2016 справа №826/3952/13-а надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2016 справу №826/3952/13-а для розгляду передано судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянського К.М. від 12.04.2016 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що за результатами винесення Вищим адміністративним судом України 13.08.2014 постанови, якою скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000012320, предметом судового розгляду є податкове повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000022320.

Як зазначено в акті перевірки та встановлено Вищим адміністративним судом України в постанові від 13.08.2014, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало виявлення податковим органом:

включення позивачем до податкового кредиту у серпні, вересні 2012 року сум ПДВ за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, при несвоєчасному поданні скарги на постачальника;

формування ТОВ «АТ Каргілл» податкового кредиту за операціями з придбання експедиторських послуг у ТОВ «Аннона Центр», які не опосередковувалися реальним виконанням;

безпідставне відображення позивачем у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ПП «Трейд-Інвест-Агро», який не відповідає критеріям перебування на спеціальному режимі оподаткування, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; додатково по цьому епізоду ДПІ послалася на те, що операції з поставки позивачеві у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом сільськогосподарської продукції звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

04.01.2013 на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000012320, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 913435,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 456717,50 грн., яке складене за результатами виявлення безпідставного заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту по додатку 8 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, у розмірі 850522,06 грн., та сум ПДВ, сплачених за результатами отримання експедиторських послуг від ТОВ «Анонна Центр», у розмірі 62912,13 грн.;

№0000022320, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 362743,00 грн., яке складене за результатами виявлення безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, не зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних, при несвоєчасному поданні скарги на постачальника за вересень 2012 року, у розмірі 323447,79 грн., та сум ПДВ, сплачених ПП «Трейд-Інвест-Агро» за поставлену сільськогосподарську продукцію.

Посилаючись на задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 04.01.2014 №0000012320 Вищим адміністративним судом України, позивач стверджує, що реальність здійснення операцій по договору укладеному із ТОВ «Аннона Центр», доказуванню не підлягає.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 позивачем зауважено на наявності всіх первинних документів, складених у зв'язку з виконанням договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Аннона Центр», які відповідачем під час перевірки досліджені не були. Позиція податкового органу на обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення полягає у відсутності реального виконання договорів поставки, які були укладені ТОВ «Аннона Центр» як покупцем, у той час як між позивачем та названим товариством було укладено договір про надання експедиторських послуг, який не передбачає поставку будь-яких товарів.

Також позивач зауважив, що предметом поставки по договору, укладеному з ПП «Трейд-Інвест-Агро», було насіння соняшника 2012 року українського походження, а згідно з наданими постачальником документами, назване підприємство є виробником товару та реалізує його вперше.

З огляду на зазначене, позивач наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 19.12.2012 №1461/50-50/23-20/20010397 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000022320 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою (т. 3 а.с. 115).

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 12.07.2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, посадовими особами відповідача у період з 04.12.2012 по 19.12.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АТ Каргілл» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки 19.12.2012 було складено акт №1461/40-50/23-20/20010397 (далі по тексту - Акт перевірки) (том 1, а.с. 22-48).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем 04.01.2013 було прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0000012320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 913435,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 456717,50 грн. (т. 1 а.с. 20);

№0000022320, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 на 362743,00 грн. (т. 1 а.с. 21).

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «AT Каргілл» включено до складу податковою кредиту за серпень, вересень 2012 року податкові накладні незареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою додатка 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкових декларацій за серпень та вересень 2012 року встановлено, що ТОВ «AT Каргілл» включено до податкового кредиту за серпень 2012 року 850522,60 грн. та податкового кредиту за вересень 2012 року 323447,79 грн., на підставі податкових накладних, складених в інших податкових періодах.

Викладене стало підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення за серпень 2012 року на 850522,60 грн. та вересень 2012 року на 323447,79 грн.

Як наслідок завищення від'ємного значення за серпень 2012 року на 850522,60 грн. призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2012 року у відповідному розмірі.

Також під час перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року позивачем включено ПДВ у розмірі 62912,13 грн., сплачене ТОВ «Аннона Центр». Відповідно до акта перевірки ТОВ «Аннона Центр» від 12.11.2012 №353/22-200/37031873 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аннона Центр» з питань взаємовідносин з ТОВ «Максмар» за березень 2011, ТОВ «Віртус Транс» за квітень 2011, ТОВ «ТД Кедр» за січень 2012, ТОВ «Інфостіл 2008» за лютий 2012, ТОВ «Віджі буд» за червень 2012, ПП «Мета-Ком» за травень - липень 2012», постачальниками ТОВ «Аннона Центр» надавались первинні бухгалтерські документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ «Аннона Центр» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Аннона Центр» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам - покупцям, таким чином правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у таких контрагентів по взаємовідносинам з ТОВ «Аннона Центр» за період, який звірявся, не виникають.

Завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2012 року на 62912,13 грн. призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2012 року на відповідну суму.

Відповідні суми, 850522,60 грн. та 62912,13 грн. і складають суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2012 року, зазначену у податковому повідомленні - рішенні №0000012320 від 04.01.2013.

Також під час перевірки встановлено, що у вересні 2012 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Трейд-Інвест-Агро».

Відповідно до акта перевірки ПП «Трейд-Інвест-Агро» від 05.12.2012 №566/2200/32020295 «про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Трейд-Інвест-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2012», зокрема, встановлено:

- порушення підприємством пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого на ПП «Трейд-Інвест-Агро» не поширюється спеціальний режим оподаткування з 01.06.2011, що призвело до заниження податку на додану вартість на 714493,00 грн.;

- ПП «Трейд-Інвест-Агро» подано недостовірну інформацію до Долинської МДПІ у додатку 3 до податкової декларації з ПДВ (скороченої) за червень 2011;

- порушення підприємством пункту 15 розділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищенні податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 17215748,00 грн.

В ході перевірки Реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «АТ Каргілл» за вересень 2012 встановлено, що суми ПДВ за податковими накладними, складеними ПП «Трейд-Інвест-Агро» у розмірі 39294,75 грн. включені до складу податкового кредиту, що привезло до завищення від'ємного значення на відповідну суму.

На виконання вимог постанови Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016, суд надає правову оцінку операціям з надання позивачеві експедиторських послуг у рамках взаємовідносин з ТОВ «Аннона Центр».

Так 01.08.2011 між позивачем (клієнт) та ТОВ «Аннона Центр» (експедитор) було укладено договір №А37/11 транспортного експедирування (т. 1 а.с. 96-103).

Відповідно умов названого договору експедитор зобов'язується від свого імені або від імені клієнт, за плату і за рахунок клієнта виконати та/або організувати виконання визначених цим договором послуг.

На умовах, визначених договором, експедитор надає клієнту наступні види послуг:

організує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з клієнтом, як власним автомобільним транспортом, та і з залученням третіх осіб (перевізників);

здійснює роботи, пов'язані з прийманням, перевезенням, отриманням вантажів;

веде облік надходження та відправлення вантажів;

здійснює оформлення чи контроль правильності оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю, отримання необхідної дозвільної документації (ДХІ, карантинна інспекція, ветеринарна служба тощо);

забезпечує виконання комплексу заходів з повернення (відправлення) вантажів, що надійшли в некондиційному стані від вантажовідправника за рахунок клієнта;

забезпечує підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності автомобільного транспорту;

забезпечує оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

здійснює розрахунки з транспортними організаціями за перевезення, дозвільними органами за видачу дозвільної документації та організаціями, залученими для виконання зобов'язань згідно даного договору;

надає підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством.

Відповідно пункту 1.6 договору клієнт на кожну партію вантажу подає експедитору заявку, де зазначається наступна інформація: дата, час, місце завантаження та розвантаження; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; маршрут перевезення; адреса завантаження та розвантаження; відстань; контактні телефони; найменування, характер та парламенти вантажу (вага брутто); тариф на перевезення; строки виконання.

Згідно з пунктом 3.1. договору оплата послуг транспортного експедирування здійснюється клієнтом у безготівковій формі в національній валюті України - гривні на підставі документів, зазначених у підпункті 2.1.6.

У підпункту 2.1.6 закріплено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту після виконання послуг транспортного експедирування рахунок на оплату, акт про надання послуг, податкову накладну, товарно-транспорту накладну з відміткою вантажоодержувача, а у разі необхідності - документи, що підтверджують витрати експедитора.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії рахунків - фактур (т. 1 а.с. 109-111), актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 112-116), податкових накладних (т. 1 а.с. 117-121).

На підтвердження здійснення оплати за експедиторські послуги позивачем надано довідки з банку про здійснення перерахування грошових коштів ТОВ «Аннона Центр» (т. 1 а.с.. 107).

Однак позивачем не було надано заявки та товарно-транспорті накладні, яким мали бути складені відповідно до умов договору.

Також незважаючи на зауваження Вищого адміністративного суду України в його рішеннях, що належним підтвердженням виконання експедиторських послуг є, зокрема, довіреності на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договорів перевезення, довіреність, видана експедитором організації - перевізнику на право отримання вантажу (у разі якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи, позивачем названі документи не надані.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про ненадання позивачем доказів на підтвердження дійсного руху активів та зміни майнового стану учасників розглядуваної операції для оцінки її податкових наслідків.

У той же час, як зазначено вище, висновок податкового органу про відсутність реального виконання договору експедирування, став підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000012320, яке постановою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 скасоване.

За таких обставин викладені вище висновки суду не стосуються предмету розгляду даної справи в частині перевірки правомірності податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 №0000022320.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України в постанові від 13.08.2014 та ухвалі від 23.03.2016 зазначив про необхідність достеменного з'ясування характеристик активу, який виступав предметом поставки між позивачем та ПП «Трейд-Інвест-Агро», з метою перевірки належності спірних постанов до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Також зауважено на необхідності дослідження походження товару, що виступав предметом розглядуваних поставок, перевірки факту його вирощування ПП «Трейд-Інвест-Агро» у заявлених обсягах.

На виконання рішень суду касаційної інстанції, судом з'ясовано наступне.

10.09.2012 між позивачем (покупець) та ПП «Трейд-Інвест-Агро» (постачальник) укладено договір поставки №CVP35818, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2012 року українського походження, надалі товар, на умовах EXW «Франко завод - зерновий склад постачальника» на зерновому складі філії ТОВ «АТ Каргілл», місцезнаходження: Кіровоградська обл., згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього договору (т. 1 а.с. 88-89).

Загальна вартість товару на дату укладення договору складає 238500,00 грн., у тому числі ПДВ 39750,00 грн.

Відповідно до розділу 4 договору постачальник передає товар покупцю в повному обсязі в термін до 17.09.2012. Згідно з пунктом 4.2 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця. Постачальник зобов'язується передати покупцю сертифікати якості на товар, видані Державною інспекцією сільського господарства або картки аналізу зерна на товар, видані зерновим складом, оформлені належним чином, з підписами та печатками уповноважених осіб. У випадку ненадання зазначених документів покупець має право на власний вибір прийняти товар без них або відмовитись від приймання товару з покладенням всіх понесених витрат на постачальника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату повної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів після отримання покупцем всіх нижче перерахованих документів:

факсової копії рахунку - фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, вказані в цьому договорі;

оригіналів документів, вказаних в пункту 4.2 договору;

факсової копії належним чином оформлено та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на товар;

документів, згідно переліку, наведеного в додатку 1 до цього договору.

Згідно із зазначеним додатком, постачальник надає покупцю наступні документи:

копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданої не пізніше 30 днів до дати надання;

копію довідки з ЄДРПОУ, видана Державним комітетом статистики України;

копію свідоцтва платника ПДВ;

копію довідки про набуття або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку Довідка з державного кадастру / органу земельних ресурсів про площу та склад сільськогосподарських угідь (оригінал або завірена копія). Для підтвердження землекористування за сертифікатами на право на земельну частку (пай) - оригінал довідки від органу місцевого самоврядування;

декларацію сільськогосподарського підприємства - товаровиробника про походження і наявність сільськогосппродукції (оригінал з підписом керівника постачальника та печаткою підприємства - постачальника).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано копії податкової накладної (т. 1 а.с. 91), накладної (т. 1 а.с. 92), складської квитанції на зерно (т. 1 а.с. 93), рахунку (т. 1 а.с. 94).

На підтвердження проведення розрахунків з контрагентом позивачем надано довідку з банку про переказ коштів на користь ПП «Трейд-Інвест-Агро».

Також ТОВ «АТ Каргіл» надано копії декларації сільськогосподарського підприємства - товаровиробника (т. 2 а.с. 139), згідно з якою ПП «Трейд-Інвест-Агро» підтверджує, що у 2012 році підприємством вирощувало наступну продукцію соняшник на площі 240 га.

Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

На виконання рішень Вищого адміністративного суду України з метою зясування походження товару, тобто перевірки факту його вирощування ПП «Трейд-Інвест-Агро» у заявлених обсягах, судом постановлено ухвалу про витребування копії роздруківок державного статистичного спостереження форми 21-заг (місячна) Реалізації сільськогосподарської продукції» за 2012 рік та копію Державного статистичного спостереження форми 29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2012 року», подані Приватним підприємством «Трейд-Інвест-Агро» (код ЄДРПОУ 32020295) (т. 3 а.с. 145-159).

Відповідно до копії Державного статистичного спостереження форми 29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2012 року», ПП «Трейд-Інвест-Агро» заявлено використання посівної площі під соняшник на зерно у розмірі 240 га та отримання врожаю соняшника на зерно 7200 ц.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що на час укладання Договору №CVP35818 від 10.09.2012 та виконання умов договору контрагентом ПП «Трейд-Інвест-Агро», останній мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, а також чинне Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ на дату здійснення спірної операції. Крім того, контрагент позивача мав площі для вирощування соняшника на зерно, отримав врожай, а тому мав можливість здійснити перше постачання відповідного товару власного виробництва.

Згідно з пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або ж дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або ж - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, підставою для відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів обліку є проведені платником податку господарські операції, підтверджені податковими накладними чи іншими документами відповідно до вимог закону.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 згідно з абзацами 1, 2пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 9 цього ж пункту відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У той же час абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, позивач разом із податковими деклараціями за серпень, вересень 2012 року подав до податкового органу відповідні заяви з переліком відповідних постачальників та податкових накладних, які були виписані у минулих податкових періодах.

За висновком відповідача, для виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум ПДВ за незареєстрованою в Єдиному реєстрі податковою накладною подання зазначеної заяви має бути здійснено у періоді складення такої податкової накладної.

Однак така правова позиція не відповідає правильному застосуванню норм податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України обмежує лише строк початку формування податкового кредиту - правилом першої події, однак жодним чином не містить заборону щодо реалізації цього права у наступному періоді.

Таким чином, враховуючи, що за правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України заява про порушення постачальником порядку заповнення та\або реєстрації податкової накладної подається разом з податковою декларацією, в якій платником задекларовано податковий кредит за такою податковою накладною, тоді як платник вправі сформувати податковий кредит у будь-якому звітному періоді протягом 365 днів з моменту виписки податкової накладної, то у даному разі відсутні підстави для невизнання права позивача на податковий кредит з причин подання скарги на постачальника одночасно з декларуванням податкового кредиту поза межами періоду складення податкової накладної.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «АТ каргіл» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 04.01.2013 №0000022320.

3. Стягнути з Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з додатковою відповідальністю «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397) судові витрати в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський