Рішення

від 28.10.2016 по справі 5011-7/1603-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2016Справа №5011-7/1603-2012 За первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Атек»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб

«Олімп»

Про витребування майна з чужого володіння

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб

«Олімп»

До Приватного акціонерного товариства «Атек»

Про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні

орендованим майном

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність № 01-02 від 02.03.2015

від позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_1, довіреність № 01-02 від 02.03.2015

від відповідача за зустрічним позовом: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 5011-7/1603-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Атек» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Олімп» про витребування майна з чужого володіння та визнання недійсними додаткових угод до договору оренди.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем підписано додаткові угоди № 2, № 3, № 4 до Договору оренди майна № 1 від 25.10.2001р. без належних повноважень, внаслідок чого позивач просив визнати недійсними додаткові угоди № 2, № 3, № 4 до Договору оренди майна № 1 від 25.10.2001р. та зобов'язати відповідача передати орендоване майно.

Вказану справу було передано до господарського суду міста Києва з Верховного Суду України, для здійснення нового розгляду, згідно постанови від 08.06.2016р.

Ухвалою суду від 30.06.2016р. справу № 5011-7/1603-2012 прийнято до розгляду суддею Мельником В.І. та призначено до розгляду на 05.08.2016 р.

13.07.2016р. відповідач подав через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву.

15.07.2016р. відповідач подав через відділ діловодства суду клопотання про застосування строків позовної давності.

02.08.2016р. відповідач подав через відділ діловодства суду клопотання про фіксацію судового засідання.

04.08.2016р. позивач подав через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

05.08.2016р. представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по справі, проти позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про призначення справи до розгляду не виконав.

Суд відклав судовий розгляд справи, у зв'язку з відсутністю представника позивача на 02.09.2016р.

01.09.2016р. позивач подав через відділ діловодства суду клопотання про залучення третьої особи до участі у справі, клопотання про витребування доказів по справі, письмові пояснення по справі.

02.09.2016р. представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, заперечив проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, підтримав подані клопотання про залучення до справи третьої особи, витребування доказів по справі.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, заперечив щодо задоволення клопотання позивача про залучення третьої особи у справі та про витребування доказів по справі.

Суд відмовив у клопотанні позивача про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник позивача просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із зверненням до поліції про витребування доказів.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.09.2016р.

26.09.2016р. представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, заперечив проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 03.10.2016р.

28.09.2016р. відповідач подав через відділ діловодства суду письмові пояснення по справі.

30.09.2016р. позивач подав через відділ діловодства суду письмові пояснення по справі.

03.10.2016р. представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, заперечив проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, підтримав раніше подане клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10.10.2016р.

10.10.2016р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному та засідання перенесено на 28.10.2016р.

27.10.2016р. представник позивача за зустрічним позовом подав через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

28.10.2016р. представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив, про проведення технічної фіксації судового засідання не наполягав.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року Закрите акціонерне товариство «АТЕК», найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Атек» (далі - ПрАТ «Атек»), звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Олімп» (далі - ТОВ «Спортивний клуб «Олімп»), у якому, з урахуванням уточнень, позивач просив суд визнати недійсними додаткові угоди №2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року, укладеного між цими сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час підписання оспорюваних додаткових угод представник ПрАТ «Атек» ОСОБА_2 діяв із перевищенням наданих йому повноважень.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року у справі №5011-7/1603-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року, позов задоволено, визнано недійсними додаткові угоди №2 і №3 від 25 березня 2002 року, №4 від 25 квітня 2002 року до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року.

Постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року скасовано, а справу №5011-7/1603-2012 передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 26 квітня 2012 року у справі №5011-7/1603-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 грудня 2014 року ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» подало зустрічну позовну заяву про зобов'язання ПрАТ «АТЕК» не чинити перешкод у користуванні орендованим майном, посилаючись на користування майном за наявності відповідних правових підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року у справі №5011-7/1603-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року, первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В основу вказаних судових рішень покладено висновки про те, що директор Управління справами ЗАТ «АТЕК» ОСОБА_2 не був уповноважений від імені товариства на укладання додаткових угод №2, №3 та №4 до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року, що є порушенням вимог статті 63 ЦК УРСР, відтак відповідно до статті 48 ЦК УРСР наведене є підставою для визнання цих угод недійсними. При цьому строк позовної давності позивачем не був пропущений, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2011 року в результаті неповернення об'єкта оренди після закінчення строку дії вказаного договору оренди.

Проте, постановою Верховного Суду України від 8 червня 2016 року постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року у справі №5011-7/1603-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд України вказав, що висновки судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу строку позовної давності та підписання ОСОБА_2 додаткових угод №2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року без достатніх повноважень є передчасними з огляду на наступне.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у цій справі зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалася, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Проте всупереч наведеним положенням закону суди усіх інстанцій не встановили моменту, коли ЗАТ «АТЕК» могло довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, судами не дано належної оцінки доводам ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» щодо початку перебігу строку позовної давності, а також наказам №№9, 10 ЗАТ «АТЕК», висновку до наказу №9 від 31 січня 2003 року, листу УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві від 11 серпня 2003 року № 7/6-1546 (том 1, а.с. 14-18, 47).

Крім того, у частині першій статті 111-28 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За висновком Верховного Суду України суди усіх інстанцій при розгляді цієї справи не виконали вказану норму Закону, оскільки в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №3-176гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 зроблено висновок, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Верховний Суд України у постанові від 8 червня 2016 року також зазначив, що стосовно повноважень ОСОБА_2 на підписання додаткових угод №2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року судами залишено поза увагою вимоги посадових інструкцій директора Управління справами ЗАТ «АТЕК», затверджених наказом від 6 грудня 1996 року №216, які не досліджувались у судових засіданнях.

Врахувавши вказівки Верховного Суду України, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що викладені у первісному позові вимоги ПрАТ «Атек» не підлягають задоволенню, натомість вимоги зустрічного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2001 року між ЗАТ «АТЕК», правонаступником якого є ПрАТ «Атек», як орендодавцем, та відповідачем ТОВ «Спортивний клуб «Олімп», як орендарем, укладено Договір оренди майна №1 (далі - Договір оренди).

Згідно з п. 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне майно: цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ «АТЕК», розташоване у м. Києві, вул. Чистяківська, 20. Площа земельної ділянки спортивного комплексу ЗАТ «АТЕК» біля 3,5 га.

Положеннями п. 3.1 Договору оренди встановлено, що зазначене в п. 1.1 Договору майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Сторони також погодили, що об'єкт, який орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта двома сторонами (п. 3.4 Договору оренди).

У пункті 4.1 Договору оренди передбачено, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату, розмір якої визначається у Додатковій угоді, яка після прийняття та підпису обома сторонами стає невід'ємною частиною даного Договору.

Додатковою угодою №1 від 25 жовтня 2001 року до Договору оренди визначено розмір орендної плати 5 000,00 грн. за місяць, а строк дії даної угоди встановлено протягом одного календарного року - до 25 жовтня 2002 року.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору оренди сторони 01 листопада 2001 року підписали Акт прийому-передачі основних засобів стадіону ЗАТ «АТЕК», за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування стадіон ЗАТ «АТЕК», а саме основні засоби - майно споруди та приміщення стадіону ЗАТ «АТЕК», які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20.

25 березня 2002 року між сторонами укладено Додаткові угоди №2 та №3, а 25 квітня 2002 року Додаткова угода №4 (далі - Додаткові угоди №2, №3, №4), якими було змінено умови Договору оренди, зокрема, збільшено термін оренди до 50 (п'ятдесят) років (п. 4.1 Договору); змінено порядок відшкодувань поліпшень об'єкту оренди (будівлі, приміщень, споруд, майна), які були зроблені за рахунок орендаря.

Відповідно до тексту Додаткових угод вони були укладені від імені ЗАТ «АТЕК» директором Управління справами (директором) ОСОБА_2, а від імені ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» директором ОСОБА_3

Позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про визнання Додаткових угод недійсними, з посиланням на те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на їх укладення від імені ЗАТ «АТЕК».

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року за №11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на те, що спір у даній справі стосується правовідносин між сторонами щодо порядку і наслідків визнання угод недійсними, які були укладені до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), спірні правовідносини у даній справі регулюються за правилами Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 26 ЦК УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Згідно зі ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Повноваження органів управління ЗАТ «АТЕК» станом на момент укладення спірних правочинів визначені Статутом цього товариства (далі - Статут) в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів №3 від 29 грудня 2001 року та зареєстрованій Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за №340 від 27 лютого 2002 року.

Положеннями п. 5.12 Статуту встановлено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є виконавча дирекція, яка призначається ОСОБА_4 Правління за погодженням з ОСОБА_4 Товариства. Управління підприємствами, організаціями, філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами Товариства здійснює виконавча дирекція.

Генеральний директор, директор з закупок, директор з продажу та директор Управління справами вправі від імені товариства без довіреності здійснювати дії в межах своєї компетенції, в тому числі підписувати зовнішньоекономічні договори.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на час укладання спірних Додаткових угод був директором Управління справами ЗАТ «АТЕК», отже, мав би право представляти позивача в межах своєї компетенції.

Разом з тим, вказані вище положення статуту ЗАТ «АТЕК» не містять визначення компетенції директора Управління справами товариства, а відтак і переліку дій, які вказана посадова особа може вчиняти без довіреності.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання вказівок постанови Верховного Суду України від 8 червня 2016 року та з метою з'ясування меж компетенції директора Управління справами ЗАТ «АТЕК», суд запропонував сторонам надати для дослідження посадові інструкції директора Управління справами ЗАТ «АТЕК», затверджені наказом від 6 грудня 1996 року №216.

Однак сторони, посадові інструкції директора Управління справами ЗАТ «АТЕК», затверджені наказом від 6 грудня 1996 року №216, суду не надали.

Таким чином, суду не надано доказів наявності повноважень ОСОБА_2 на представництво позивача за первісним позовом при укладенні спірних Додаткових угод зі сторони ЗАТ «АТЕК» та їх підписання.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно із ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, неуповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Прийняття позивачем за первісним позовом від орендаря коштів за оренду приміщення відповідно до Договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року, навіть після спливу визначеного Договором оренди строку не може бути розцінене судом як схвалення Додаткових угод, оскільки сплата періодичних платежів та їх прийняття як вбачається з наявних у справі платіжних доручень здійснювалася на підставі саме Договору оренди, без посилання на спірні Додаткові угоди.

За таких обставин, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів схвалення позивачем за первісним позовом спірних Додаткових угод.

Разом з тим, суд вважає посилання відповідача за первісним позовом на сплив позовної давності до часу звернення позивача в суд з позовом про визнання Додаткових угод недійсними обґрунтованим виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у цій справі зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалася, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 ст. 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №3-176гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 зроблено висновок, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчиненння правочину (укладання договору) , оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказів ЗАТ «АТЕК» №9 від 31 січня 2003 року та №10 від 04 лютого 2003 року, висновку до наказу №9 від 31 січня 2003 року, а також з листа УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві від 11 серпня 2003 року №7/6-1546 (т. 1, а.с. 14-18, 47), позивачу було відомо про існування спірних Додаткових угод до Договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року з дня їх укладання.

Крім цього, 22 червня 2006 року ЗАТ «АТЕК» зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» про розірвання Договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року, в якому посилалося на спірні Додаткові угоди та надавало до цього позову їх копії.

З огляду на наведене, посилання позивача за первісним позовом на те, що про порушення свого права у зв'язку з укладанням спірних правочинів він зміг дізнатися лише у жовтні 2011 року (лист № 01-67 від 30.10.2011), тобто не раніше завершення 10-ти річного строку дії Договору оренди, коли всупереч вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України відповідач орендоване майно позивачу не повернув, є безпідставним та необґрунтованим, спростовується матеріалами справи, оскільки перебіг позовної давності почався з дня вчинення спірних правочинів: Додаткових угод №2, №3 з 25 березня 2002 року, Додаткової угоди №4 з 25 квітня 2002 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 та від 18 листопада 2014 року у справі № 3-176гс14.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, відтак ПрАТ «АТЕК», звернувшись в лютому 2012 року з позовом про визнання недійсними спірних Додаткових угод, пропустило строк позовної давності.

У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року за №10 вказано, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів наявності у директора Управління справами ЗАТ «АТЕК» компетенції на підписання спірних Додаткових угод та подальшого їх схвалення позивачем, вказане може свідчити про порушення охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом, разом з тим, суд приходить до висновку, що для звернення до суду про визнання цих угод недійсними спливла позовна давність, про яку письмово заявив відповідач за первісним позовом, відтак суд відмовляє в задоволенні первісного позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Спортивний клуб «Олімп», то його предметом є вимога про визнання за позивачем за зустрічним позовом права на користування об'єктом Договору оренди з урахуванням положень Додаткових угод №2, 3 від 25 березня 2002 року та №4 від 25 квітня 2002 року та зобов'язання ПрАТ «АТЕК» усунути перешкоди у користування орендованим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01 листопада 2001 року, а пунктом 4.1 Договору оренди передбачено, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.

Положеннями п. 4.2. Договору передбачено, що продовження оренди можливе тільки на підставі укладення наступного договору.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсною Додаткової угода №2 від 25 квітня 2002 року, якою було внесено зміни до п. 4.1 Договору оренди, вказана Додаткова угода є чинною й згідно її положень термін дії оренди майна, яке є предметом Договору оренди, складає 50 (п'ятдесят) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується. Договір оренди в редакції Додаткових угод №2, 3 від 25 березня 2002 року та №4 від 25 квітня 2002 року є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 частини 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, відповідач за зустрічним позовом 11 червня 2013 року перекрив позивачу за зустрічним позовом доступ до орендованих приміщень, споруд, майна на стадіоні «АТЕК» за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20.

При цьому орендар об'єкт оренди за актом приймання-передачі орендодавцю не повертав.

Такими діями орендодавець порушив п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 8.1.1 Договору оренди, приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання .

Дії орендодавця щодо перешкоджання орендарю у користуванні майном підтверджуються, зокрема ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року у справі 759/10876/13-к, та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року у справі 759/10542/13-ц, якими досліджено обставини захоплення службовими особами ЗАТ «АТЕК» 11 червня 2013 року території стадіону «АТЕК», викрадення та незаконного заволодіння майном, яке знаходиться на території стадіону. Щодо цих неправомірних дій правоохоронними органами розпочато досудове розслідування.

Крім цього, представник відповідача за зустрічним позовом не заперечує факт недопущення позивача за зустрічним позовом до орендованих приміщень.

Суд вважає необхідним зазначити, що орендодавець не був позбавлений права своєчасно в судовому порядку вимагати визнання недійсними спірних Додаткових угод, якщо вважав, що укладенням цих угод порушені його права та інтереси, однак орендодавець своєчасно з такими вимогами до суду не звернувся.

Таким чином, за умови чинності Договору оренди та Додаткових угод до нього відповідач за зустрічним позовом не має права чинити перешкоди орендарю в законному користуванні та тимчасовому володінні орендованим майном згідно умов вказаного договору.

Разом з тим, звернення орендаря до орендодавця від 20 грудня 2014 року №01-88 не чинити перешкод орендарю користуватися орендованим майном та в повному обсязі сприяти орендарю у виконанні умов Договору оренди та Додаткових угод до нього орендодавцем залишено без відповіді.

Таким чином, встановивши перешкоди орендарю у користуванні орендованим майном шляхом недопущення його до орендованого майна орендодавець порушує права та інтереси позивача за зустрічним позовом, унеможливлює використання орендарем орендованого майна за цільовим призначенням тощо, відтак порушене право ТОВ «Спортивний клуб «Олімп» підлягає захисту шляхом спонукання ПрАТ «АТЕК» не чинити такі перешкоди, тому звернення орендаря із зустрічним позовом є законним та обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «АТЕК» (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) усунути і не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «ОЛІМП» (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 7, код ЄДРПОУ 31403339) у користуванні орендованим майном, згідно умов договору оренди майна №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством «АТЕК» (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «ОЛІМП» (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 7, код ЄДРПОУ 31403339), шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 та додаткових угод №2 від 25.03.2002, №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002 до нього, надання орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «ОЛІМП» (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 7, код ЄДРПОУ 31403339) його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону «АТЕК» у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, у постачанні та отриманні електроенергії на об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно договору оренди №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством «АТЕК» (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «ОЛІМП» (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 7, код ЄДРПОУ 31403339).

4. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «ОЛІМП» (м. Київ, бул. ОСОБА_5, 7, код ЄДРПОУ 31403339) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання зустрічного позову.

6. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення підписано 10.11.2016р.)

Суддя В.І.Мельник