Рішення

від 09.11.2016 по справі 303/4537/16-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/4537/16-ц

2/303/2188/16

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ (Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Фозекош І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: - земельну ділянку, площею 563 кв.м., кадастровий номер 2110400000:01:003:0275, що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11; - домоволодіння, що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11 шляхом продажу майна ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно з договором купівлі-продажу. Також позивач просить закріпити за ним права управителя щодо предмету іпотеки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з кредитним договором № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року, ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2032 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03.08.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу земельну ділянку та домоволодіння, що знаходяться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11. Банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надавши у розпорядження ОСОБА_3 суму кредитних коштів визначену договором. Однак ОСОБА_3 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 20.05.2016 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 1020382,86 грн., з яких: 21055,75 доларів США - заборгованість по кредиту; 17267,99 доларів США - відсотки; 2317,95 грн.- комісія за розрахункове обслуговування; 42642,37 грн. - пеня, які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та за згодою позивача відповідно до ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 215, 224, 225, 226 ЦПК України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року, ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2032 року.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року за несвоєчасне повну чи часткову повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів , та за несвоєчасне повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту та за несвоєчасну сплату комісій, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 20 відсотків від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, але не менше еквівалента 50,00 грн. Також в п. 1.4.1. кредитного договору № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року передбачена плата за обслуговування кредиту.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим станом на на 20.05.2016 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 1020382,86 грн., з яких: 21055,75 доларів США - заборгованість по кредиту; 17267,99 доларів США - відсотки; 2317,95 грн.- комісія за розрахункове обслуговування; 42642,37 грн. - пеня. Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 20.05.2016 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 140/3/07/М/38/S-1 від 03.08.2007 за умовами якого відповідач в забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу земельну ділянку, площею 563 кв.м., кадастровий номер 2110400000:01:003:0275, що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 року, а також домоволодіння, загальною площею 63,90 кв.м., до складу входять: літня кухня, літера «Б», сарай «Г», навіс, літера «Д», гараж, літера «Ж», споруди, літери «№ 1, 2», мощення, літера «К», що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11 і належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 року.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору позивач листами № 11/1-34385 від 24.06.2016 року повідомив відповідача про необхідність повернення суми заборгованості за кредитним договором й можливість у разі непогашення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений строк початку процедури звернення стягнення на заставлене майно й звернення до суду за захистом порушених прав кредитора. Вказана вимога не була виконана й заборгованість за кредитним договором не була погашена.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностроння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3гідно з ч. 1 ст. 33 3акону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.1.6 договору іпотеки іпотеко держатель має право у разі порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця/позичальника, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а у разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 7.2. договору іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом переходу права власності на предмет іпотеки іпотеко держателю (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), а також шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві від імені іпотеко держателя (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»). Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена в Постанові від 27.05.2015 року (справа № 6-61цс15) про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Так відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, 07.06.2014 року набув чинності ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п. 1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно та загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в іноземній валюті, для забезпечення його виконання передав в іпотеку земельну ділянку та домоволодіння, що знаходяться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11. Також спірний будинок використовується як постійне місце проживання відповідача, іншого нерухомого житлового майна судом не встановлено. Крім того також і відсутні також відомості про те, що відповідачі є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У зв'язку з цим слід зазначити, що за своїм змістом ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети, забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України ), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений вищевказаним законодавчим актом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_4 вказаний ОСОБА_4 не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Таким чином з урахуванням обставин щодо отримання позичальником кредиту в іноземній валюті, реєстрації і проживання відповідача у вказаному будинку (предмет іпотеки), загальна площа якого не перевищує 250 кв.м., це нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання відповідача та відсутності доказів щодо наявності іншого нерухомого житлового майна у відповідача, суд вважає, що до встановлених судом правовідносин поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак, як зазначалося вище, встановлені судом обставини щодо поширення на спірні правовідносини по справі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є перешкодою для задоволення вимоги про звернення стягнення на іпотечне майна, а є підставою для неможливості виконання рішення суду у цій частині протягом дії мораторію.

Додатково слід зазначити, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, господарсько-побутовими будівлі, наземні і підземні комунікації, багаторічні насадження, в розумінні норм ЦК України, зокрема ст.ст. 380, 381, становлять одне ціле, а тому слід прийти до висновку, що окремо земельна ділянка не може бути звернута до стягнення.

Враховуючи вище наведене оцінюючи допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та закріплення за позивачем права управителя щодо предмету іпотеки повністю знайшли підтвердження в судовому засіданні, є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. В той же час виконання рішення про звернення на предмет іпотеки слід визнати таким, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 15305,73 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 224, 225, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1) за кредитним договором № 140/307/М/38 від 03.08.2007 року в розмірі 1020382,86 гривень, з яких: 21055,75 доларів США - заборгованість по кредиту; 17267,99 доларів США - відсотки; 2317,95 гривень- комісія за розрахункове обслуговування; 42642,37 гривень - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки: - земельну ділянку, площею 563 кв.м., кадастровий номер 2110400000:01:003:0275, що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 року; - домоволодіння, загальною площею 63,90 кв.м., до складу входять: літня кухня, літера «Б», сарай «Г», навіс, літера «Д», гараж, літера «Ж», споруди, літери «№ 1, 2», мощення, літера «К», що знаходяться за адресою Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Качалова, 11 та належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2007 року шляхом визначеним статтею 38 Закону «Про іпотеку», а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код ЄДРПОУ 19017842) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно з договором купівлі-продажу за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, але не менше за вартість визначену в іпотечному договорі, тобто 227431,66 гривень (167855,00 гривень та 59576,66 гривень) з наданням ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності: отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, акредитованих суб'єктів, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу; надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки за набувачем; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

Стягнути з ОСОБА_3 (ід. номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» 15305,73 гривень судових витрат.

Виконання рішення про звернення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

На рішення суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний