Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/5634/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/5634/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від Позивача: Мирончук Ю.І.

від Відповідача: Бугро Т.А.

від Третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Еластик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. у справі №910/5634/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Еластик"

третя особа ОСОБА_4

про відшкодування збитків в сумі 60901,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення коштів в сумі 60901,53 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. у справі №910/5634/16 позов задоволено частково.

Рішення мотивоване тим, що постановою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/43614/14-п від 09.01.2014р., та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2015р., залишеною без змін Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09.07.2015р. у справі №755/25822/14-ц, встановлено вину Третьої особи, який під час виконання ним трудових обов'язків у Відповідача скоїв ДТП, внаслідок якого завдано матеріальні збитки страхувальнику позивача.

Враховуючи норми п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, згідно якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, за висновками суду розмір зворотної вимоги Позивача до Відповідача, як до особи, винної у завданні шкоди, чия відповідальність застрахована ПАТ "Київський страховий дім" за полісом №АС/4262406, зважаючи на граничний розмір вимог в сумі 50000,00 грн. до страховика, відповідального за полісом за завдані внаслідок ДТП винною особою - Відповідачем збитки з урахуванням ліміту відповідальності, визначеного Полісом, становить 50901,53 грн.

Таким чином, оскільки заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача в порядку регресу різниця між повними фактичними витратами, понесеними у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за Договором страхування та лімітом полісу в розмірі 50000,00 грн., якої недостатньо для покриття понесених позивачем збитків, становить 60901,53 грн., та приймаючи до уваги той факт, що Позивач має право регресної вимоги до винної особи, цивільно-правова відповідальність якої як власника транспортного засобу застрахована за полісом в межах ліміту відповідальності 50000,00 грн., позовні вимоги Позивача до Відповідача як застрахованої особи підлягають частковому задоволенню саме в сумі 50901,53 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про зупинення провадження до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ пов'язаної справи. Пред'явлені Відповідачу вимоги не відповідають жодному пункту ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також, в обґрунтування доводів апеляційної скарги Відповідач посилається на судові рішення Дніпровського районного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва та Апеляційного суду міста Києва, зазначаючи, що суди не встановили причинно-наслідкового зв'язку між двома дорожньо-транспортними пригодами і помилково стверджували, що наявність попередньої ДТП жодним чином не впливає на вину Третьої особи, яка в повному обсязі встановлена в процесі розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/5634/16 до провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 04.10.2016р.

04.10.2016р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. відкладено розгляд скаргу на 25.10.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

21.04.2011р. наказом Відповідача №41/к Третю особу прийнято на роботу на посаду водія.

08.02.2013р. між Позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування АМ№055579, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_5, що не суперечить чинному законодавству України пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором, а саме ОУС або додатками до них, транспортними засобами та ДЖО, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу.

16.07.2013р. між Відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» був укладений поліс №АС/4262406 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про страхування цивільно-правової відповідальності останнього, як власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Renault Koleos», державний номер НОМЕР_1. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза 0,00 грн. Строк дії полісу до 15.07.2014р.

08.08.2013р. о 21:40 у м. Києві на мосту Патона ЕО42 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Renault K, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Відповідачеві, під керуванням водія ОСОБА_4, транспортного засобу Mercedes-Benz Спрінтер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ВА Банк СВІСВ, під керуванням водія ОСОБА_7, транспортного засобу марки Subaru Forester, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, транспортного засобу марки Toyota Rav 4 державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_8, транспортного засобу марки Citroen B державний реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_9, транспортного засобу марки Dacia Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_10, транспортного засобу марки автобус МАЗ 107467, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_11, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

28.08.2013р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 надано звіт №03276/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку, спричиненого пошкодженням Subaru Forester 2.0 АТ 4Q, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 69464,21 грн.

05.12.2013р. від страхувальника на адресу Позивача надійшла заява від 05.12.2013р., зареєстрована Позивачем за вх. № 7541-31, згідно якої ОСОБА_5 звертався до страховика щодо поновлення справи та проведення додаткового огляду застрахованого автомобіля марки Subaru Forester, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

09.01.2014р. постановою Печерського районного суду міста Києва встановлено, що ОСОБА_4 08.08.2013р. приблизно 21:38 керуючи автомобілем Рено, держаний номер НОМЕР_1, рухаючись по мосту Патона в м. Києві, всупереч вимогам п.п. 2.3-б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Rav 4 державний реєстраційний номер НОМЕР_4, з автомобілем Subaru Forester, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, з автомобілем Mercedes-Benz Спрінтер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з автомобілем Citroen B державний реєстраційний номер НОМЕР_5, автомобілем Dacia Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

Як встановлено судом та зазначено в постанові Печерського районного суду міста Києва і ОСОБА_4 визнав свою вину в порушенні Правил дорожнього руху.

Проте, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП було закрито на п.7 ст.247 КУпАП за спливом строку накладення адміністративного стягнення, оскільки вчинення будь-яких процесуальних дій з метою погіршення становища особи, яка притягується до відповідальності, за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності законом не передбачено.

10.01.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 надано актуалізований звіт №03276/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку, спричиненого пошкодженням Subaru Forester 2.0 АТ 4Q, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 121698,24 грн.

13.01.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» був виставлений рахунок №СА-000000423 від 13.01.2014р. на суму 94991,05 грн.

15.01.2014р. наказом Відповідача №7/к Третю особу звільнено з роботи за власним бажанням.

24.01.2014р. Позивачем був складений та підписаний страховий акт №UA2013080900001/L01/03, відповідно до якого підлягає виплата страхового відшкодування в сумі 65443,73 грн.

28.01.2014р. Позивачем перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» грошові кошти в сумі 65443,73 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування (ОСОБА_5.) за авто ремонтні роботи згідно рахунку №СА-000000423 від 13.01.2014р. в т.ч. ПДВ згідно договору №АМ 55579 від 08.02.2013р.».

26.03.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 виставлено ОСОБА_5 рахунок №8458 від 26.03.2014р. на суму 2099,90 грн.

31.03.2014р. ОСОБА_5 на адресу Позивача було подано заяву б/н від 31.03.2014р. (вх. №2594-31) про проведення додаткового огляду транспортного засобу у зв'язку з виявленими пошкодженнями в процесі ремонту автомобіля на СТО.

Відповідно до акту виконаних робіт №СА-000042229 від 31.03.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» виконано роботи з ремонту автомобіля Subaru Forester 2.0 АТ 4Q, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на суму 95171,05 грн.

07.04.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 надано звіт №03276/КВ про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку, спричиненого пошкодженням Subaru Forester 2.0 АТ 4Q, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 122549,51 грн.

23.04.2014р. Позивачем був складений та підписаний страховий акт №UA2013080900001/L01/04, відповідно до якого підлягає виплата страхового відшкодування в сумі 35457,80 грн.

24.04.2014р. Позивачем перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» грошові кошти в сумі 33357,90 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування (ОСОБА_5.) за авторемонтні роботи згідно рахунку №СА-42229 від 31.03.2014р. в т.ч. ПДВ згідно договору №АМ 55579 від 08.02.2013р.».

24.04.2014р. Позивачем перераховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 2099,90 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування (ОСОБА_5.) за авторемонтні роботи згідно рахунку №8458 від 26.03.2014р. без ПДВ згідно договору №АМ 55579 від 08.02.2013р.».

23.06.2014р. Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з вимогою в порядку суброгації №182/2014, в якій просив здійснити відшкодування в розмірі 100901,53 грн.

30.11.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з регресною вимогою №562-11/5, в якій просив переказати суму компенсації витрат в сумі 50901,53 грн. оскільки Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» сплатило на користь Позивача згідно з полісом цивільної відповідальності 50000,00 грн. Вказану вимогу Відповідач отримав 02.12.2015р.

29.12.2015р. Відповідач направив на адресу довірителя Позивача лист-відповідь №364/1, в якому зазначив, що задовольнити вимоги за наданими матеріалами неможливо.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст.1194 Цивільного кодексу України вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу у разі її наявності, відшкодовує власник джерела підвищеної небезпеки, що винний у дорожньо-транспортній пригоді, яким в даному випадку є страхувальник транспортного засобу, чий водій винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди - Відповідач.

Згідно з ст.9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.33.1.4. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.36.6. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2013р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Renault K, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Відповідачеві, під керуванням водія ОСОБА_4, транспортного засобу Mercedes-Benz Спрінтер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортного засобу марки Subaru Forester, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, транспортного засобу марки Toyota Rav 4 державний реєстраційний номер НОМЕР_4, транспортного засобу марки Citroen B державний реєстраційний номер НОМЕР_5, транспортного засобу марки Dacia Логан, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, транспортного засобу марки автобус МАЗ 107467, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

09.01.2014р. постановою Печерського районного суду міста Києва встановлено, що ОСОБА_4 визнав свою вину в порушенні Правил дорожнього руху, проте, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП за спливом строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.1, 7 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, безпідставним є посилання Відповідача на недоведеність вини Третьої особи у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.08.2013р., оскільки постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2014р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Третьої особи за ст.124 КУпАП було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, що є нереабілітуючою обставиною. У разі ж відсутності в діях Третьої особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягало б закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Оскільки майнові інтереси страхувальника ОСОБА_5 були застраховані Позивачем, ОСОБА_5 звернувся до страхової компанії з заявою про настання страхового випадку, за результатами розгляду якої йому була виплачена сума страхового відшкодування.

Наявність страхових актів №UA2013080900001/L01/03 від 24.01.2014 та №UA2013080900001/L01/04 від 23.04.2014, а також платіжних доручень №340 від 28.01.14р., №22629 від 24.04.14р. та № 22628 від 24.04.14р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток, зокрема, власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Renault K державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В подальшому Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», як страховика Відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/4262406 з вимогою про сплату страхового відшкодування, та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» було перераховано Позивачеві частину страхового відшкодування.

В зв'язку з вищевказаним Позивач звернувся до Відповідача з регресною вимогою №562-11/5, в якій просив переказати суму компенсації витрат в сумі 50901,53 грн.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013р. №4 при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, керування автомобілем "Рено Колєос", д.н.з. НОМЕР_1, під час ДТП 08.08.2013р. здійснювала Третя особа на підставі подорожнього листа службового легкового автомобіля, виданого Відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача в порядку регресу різниця між повними фактичними витратами, понесеними у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за Договором страхування та лімітом Полісу в розмірі 50000,00 грн., якої недостатньо для покриття понесених позивачем збитків, становить 50901,53 грн., та приймаючи до уваги той факт, що Позивач має право регресної вимоги до винної особи, цивільно-правова відповідальність якої як власника транспортного засобу застрахована за Полісом в межах ліміту відповідальності 50000,00 грн., позовні вимоги позивача до Відповідача, як застрахованої особи підлягають частковому задоволенню саме в сумі 50901,53 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо порушення місцевим судом його прав внаслідок залишення без задоволення клопотання про зупинення провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Згідно з п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 ст.79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до п.2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що правове обґрунтування неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №6-24627кс15 ґрунтується лише на припущеннях Відповідача відносно можливого результату розгляду зазначеної справи.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня така умова зупинення провадження по справі як неможливість розгляду справи, оскільки в межах цієї справи суд вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. А тому місцевий суд правомірно залишив без задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі та розглянув справу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Еластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. у справі №910/5634/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016р. у справі №910/5634/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

М.Г. Чорногуз