Ухвала

від 03.11.2016 по справі 826/8499/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8499/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор» (надалі за текстом - «ТОВ «Вектор») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 2002615141 від 24.05.2016 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 443 891 грн. та податкового повідомлення-рішення № 1992615141 від 22.05.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 675 723 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.03.2016 р. по 19.04.2016 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вектор» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 78/26-15-14-01-01/36473746 від 26.04.2016р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 47, 134, 138, 139, 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 340 578 грн. та занижено податок на додану вартість на 1 155 113 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 2/06 від 29.06.2011 р. ТОВ «Фіброліт-7» зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи, а позивач - прийняти і оплатити їх.

У рахунок оплати за виконані роботи ТОВ «Вектор» видало 7 векселів на загальну суму 831 828 грн. 98 коп. зі строком погашення - 14.06.2022 р.

На підставі договору № 27 від 31.05.2010 р. позивач прибав у ТОВ «Донбас Інвест Гарант» товарно-матеріальні цінності, розрахунки за які здійснив шляхом видачі векселя на суму 423 923 грн. 80 коп. зі строком погашення 02.10.2022 р.

Разом з тим, згаданими договорами не передбачено вексельної форми розрахунків.

Крім того, постановою Господарського суду Донецької області від 06.03.2013 р. у справі № 5006/1/34б/2012 р. ТОВ «Фіброліт-7» визнано банкрутом.

В силу положень ПК України зазначена заборгованість є безнадійною, однак позивач не включив її до складу інших доходів.

Згідно договорів підряду № 04ЗР від 27.01.2013 р., № 03МР від 13.02.2013 р., № 23-03 від 20.02.2013 р., № 05п від 24.04.2013 р. ТОВ «Імпульс» виконало для ТОВ «Вектор» будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до договору підряду № 9-1 від 01.09.2014 р. ТОВ «Біобуд Девелопмент» взяло на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт.

За даними договору про надання послуг механізмами № 1809 від 18.09.2014 р. та складених на його підставі актів здачі-прийняття послуг ТОВ «БК «Форум Інвест» надало послуги по роботі ДЕС-100 на будівлі позивача.

01.09.2014 р. між ТОВ «Вектор» та ТОВ «Латустрейд» укладено договір підряду № 16/06, відповідно до якого на об'єкті позивача були виконані будівельні роботи.

За умовами договору № 19-08 від 19.08.2014 р. ТОВ «Еско Трейн» надало позивачеві в оренду обладнання (ДГУ).

За даними видаткових накладних ТОВ «Вектор» придбало у ТОВ «Агат Пром» замазку для опалубки.

Відповідно до видаткової накладної позивач придбав у ТОВ «Сі оф лайф Україна» електричний бойлер.

Розрахунки за договорами позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відобразив у складі витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними підсистеми «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ІС «Податковий блок» ТОВ «Імпульс» виконувало будівельні роботи залучаючи субпідрядні організації, основним з яких було ТОВ «Донінвестпроект». Однак, останнє не має основних засобів і формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Преміум-Дон», яке зареєстроване без згоди його засновників.

Згідно даних АІС «СФП» по ТОВ «Біобуд Девелопмент» наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва, відповідно до якої товариство зареєстровано без наміру провадити господарську діяльність. Також, за даними службовою записки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області товариство відсутнє за податковою адресою та здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

За даними звітності у ТОВ «БК «Форум Інвест» відсутні основні засоби, а саме підприємство зареєстровано на недійсні та підроблені документи. Висновком експерта встановлено невідповідність підписів керівника товариства.

Також, трудові ресурси та основні засоби відсутні і в ТОВ «Латустрейд», яке для виконання зобов'язань за договором залучало субпідрядні організації, зокрема, ТОВ «Калиновець-2013», а останнє формує «вигоду» контрагентам-покупцям, маніпулюючи звітними даними.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р. засновника ТОВ «Еско Трейн» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до податкової інформації ТОВ «Агат Пром» відсутнє за місцезнаходженням, видавало податкові накладні на суму менше 10 000 грн., а отже надавало податкову вигоду третім особам.

Будучи допитаним засновник ТОВ «Сі оф лайф Україна» ОСОБА_3 заперечив свою причетність до діяльності товариства.

Також, протягом 2013-2014 років ТОВ «Вектор» завищено витрати внаслідок списання товарно-матеріальних цінностей на суму 177 500 гр. (газ для заправки автомобілів, дизельне паливо, лампи, розетки, кабелі, дюбелі, фарба, та інш.), які не пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства.

Крім того, у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування на 48 044 грн. внаслідок віднесення до складу витрат 48 044 грн. за договором оренди майна, укладеним з ТОВ «Скайсіті-Груп», яке не має основних засобів та згідно податкової інформації зареєстроване на недійсні документи.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 2002615141 від 24.05.2016 р., яким ТОВ «Вектор» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 443 891 грн., у тому числі 1 155 113 грн. за основним платежем та 288 778 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 1992615141 від 22.05.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 675 723 грн., у тому числі 1 340 578 грн. за основним платежем та 335 145 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових доходів та витрат, податкового кредиту врегульовано статтями 135, 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами підпункту 135.4.1 пункту 135.1 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.8.5 пункту 138.5 статті 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності"; суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами.

Пунктом 139.1 статті 139 ПК України установлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм доходи та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів та додаткових угод до них, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, актів надання послуг, актів приймання виконаних робіт, видаткових накладних,

Довідок про видачу контрагентам ліцензій на право провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, податкових накладних, банківських виписок, актів звіряння взаєморозрахунків, карток аналітичних рахунків про зміну у структурі активів та зобов'язань ТОВ «Вектор», звітів про витрати основних матеріалів у будівництві, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Фіброліт-7», ТОВ «Донбас Інвест Гарант», ТОВ «Імпульс», ТОВ «Біобуд Девелопмент», ТОВ «БК «Форум Інвест», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Еско Трейн», ТОВ «Агат Пром», ТОВ «Сі оф лайф Україна» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Вектор» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування доходів, витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових доходів, витрат та податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження відповідача про те, що ТОВ «Сі оф лайф Україна» ОСОБА_3 заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства.

Наведене твердження не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення і доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 р. згідно якому засновника ТОВ «Еско Трейн» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 205-1 КК України.

Відповідачем не доведено, як наявність самого вироку так і того факту, що господарські з операції ТОВ «Вектор» були предметом дослідження у вказаній кримінальній справі.

Так само помилковим є посилання Головного управління ДФС у м. Києві на те, що контрагенти позивача мали взаємовідносини підприємствами, які надавали податкову вигоду третім особам.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Помилковим є твердження відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача, оскільки це не призвело до недійсності угод та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат та податкового кредиту. Натомість встановлено, що контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Спростовується матеріалами справи і твердження відповідача про те, що ТОВ «Вектор» безпідставно включило до складу витрат вартість списаних товарно-матеріальних цінностей.

Копії актів списання, наказів «Про створення діючої комісії по списанню паливних матеріалів», наказів «На списання матеріалів» свідчать, що ці матеріали використовувались позивачем у господарській діяльності.

Що стосується висновку Головного управління ДФС про те, що ТОВ «Вектор» безпідставно видало векселі та не включило до складу ходів кредиторську заборгованість перед ТОВ «Фіброліт-7», ТОВ «Донбас Інвест Гарант», то судова колегія звертає увагу на наступне.

Додатковими угодами (т. 7 а.с. 77, 83, 89, 90) сторони за договорами передбачили вексельну форма розрахунку.

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу..

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 цієї статті).

Визначаючи ознаки безнадійної заборгованості, норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК не відрізняють дебіторську чи кредиторську заборгованість; стосовно якої із цих заборгованостей визначено ту чи іншу із наведених в цьому підпункті ознак, висновок може бути зроблений на підставі буквального і логічного тлумачення цих норм. Одночасно, в нормі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 цього ж Кодексу йдеться про безнадійну кредиторську заборгованість без розкриття її ознак. Застосувавши зазначені методи тлумачення, можна дійти висновку, що визначена в пункту «в» підпункту 14.1.11 ознака безнадійної заборгованості в рівній мірі стосується заборгованості платника податку перед суб'єктом господарювання, визнаного банкрутом чи припиненого як юридична особа у зв'язку з ліквідацією, тобто кредиторської заборгованості платника податку, оскільки в цьому випадку така заборгованість не може бути сплачена через відсутність кредитора.

Згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За змістом вказаних правових норм обов'язок платника податків збільшити суму доходів на суму кредиторської заборгованості, зобов'язання щодо якої припинено у зв'язку з припиненням (ліквідації) юридичної особи - кредитора, виникає внаслідок збільшення його активів. Крім того, з припиненням юридичної особи-кредитора отримані платником податку товари (роботи, послуги) фактично стають такими, що отримані безоплатно, тобто доходом цього платника податку за категорією «інші доходи».

Разом з тим, у даній правовій ситуації у рахунок оплати за договорами позивачем було видано векселі зі строком погашення 14.06.2022 р. та 22.10.2022 р.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-III у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, оскільки ТОВ «Вектор» є зобов'язаним за векселями, які підлягають оплаті та можуть бути передані шляхом індосаменту, у позивача були відсутні підстави для збільшення доходів.

З огляду на викладене судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 08 листопада 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.