Рішення

від 24.05.2021 по справі 826/8499/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року м. Київ № 826/8499/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор" (далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2016 року № 1992615141 та від 24 травня 2016 року № 2002615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, задоволено позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2016 року № 1992615141, від 24 травня 2016 року № 2002615141.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року скасовано вказані вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею в адміністративній справі №826/8499/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 11 березня 2021 року ухвалено про заміну відповідача з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві у відзиві на позов зазначив про фіктивний характер господарських операцій із придбання позивачем підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в Товариства з обмеженою відповідальністю Еско Трейн , Товариства з обмеженою відповідальністю Латустрейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Сі оф лайф Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс . Крім того, відповідач наголошує, що позивачем не було надано під час здійснення перевірки додаткових угод, згідно з якими позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю Фіброліт-7 , Товариство з обмеженою відповідальністю Донбас Інвест Гарант передбачили вексельну форму розрахунку, що прирівнюється до їх відсутності відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання 18 травня 2021 року жодна зі сторін не з`явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 18 травня 2021 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26 квітня 2016 року №78/26-15-14-01-01/36473746 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1340578,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпунктів 198.2, 198.3 та 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1155113,00 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на такому:

-на підставі договору № 27 від 31 травня 2010 року позивач прибав у Товариства з обмеженою відповідальністю Донбас Інвест Гарант товарно-матеріальні цінності, розрахунки за які здійснив шляхом видачі векселя на суму 423 923 грн. 80 коп. зі строком погашення 02 жовтня 2022 року. Проте, згаданими договорами не передбачено вексельної форми розрахунків;

- постановою Господарського суду Донецької області від 06 березня 2013 року у справі № 5006/1/34б/2012 р. ТОВ Фіброліт-7 визнано банкрутом, отже зазначена заборгованість є безнадійною, однак позивач не включив її до складу інших доходів;

- згідно даних АІС СФП по Товариству з обмеженою відповідальністю Біобуд Девелопмент наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва, відповідно до якої товариство зареєстровано без наміру провадити господарську діяльність. Також, за даними службовою записки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області товариство відсутнє за податковою адресою та здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам;

- за даними звітності у Товариства з обмеженою відповідальністю БК Форум Інвест відсутні основні засоби, а саме підприємство зареєстровано на недійсні та підроблені документи. Висновком експерта встановлено невідповідність підписів керівника товариства;

- за даними звітності трудові ресурси та основні засоби відсутні і в Товариства з обмеженою відповідальністю Латустрейд , яке для виконання зобов`язань за договором залучало субпідрядні організації, зокрема, ТОВ Калиновець-2013 , а останнє формує вигоду контрагентам-покупцям, маніпулюючи звітними даними;

- вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Еско Трейн визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

-відповідно до податкової інформації Товариства з обмеженою відповідальністю Агат Пром відсутнє за місцезнаходженням, видавало податкові накладні на суму менше 10 000 грн., а отже надавало податкову вигоду третім особам, а засновник названого товариства ОСОБА_1 заперечив свою причетність до діяльності товариства;

- протягом 2013-2014 років проведено списання товарно-матеріальних цінностей на суму 177 500 гр. (газ для заправки автомобілів, дизельне паливо, лампи, розетки, кабелі, дюбелі, фарба, та інш.), які не пов`язані з провадженням господарської діяльності підприємства;

- у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування внаслідок віднесення до складу витрат за договором оренди майна, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Скайсіті-Груп , яке не має основних засобів та згідно податкової інформації зареєстроване на недійсні документи.

На підставі акту перевірки 10 вересня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №1992615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1340578,00 грн. за основним платежем та у розмірі 335145,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №2002615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1155113,00 грн. за основним платежем та у розмірі 288778,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV Про цінні папери та фондовий ринок , векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем.

За правилами статей 11, 16 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Таким чином, вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

При цьому векселедавець не має можливості та не зобов`язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам.

Відповідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Наведені правові норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

При цьому векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як генпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7", як субпідрядником, укладено договори:

- №4/08 від 15 січня 2012 року, предметом якого є виконання субпідрядних будівельних робіт на будівництві житлового будинку по вул. Ірпінська, 69-Б у м. Києві;

- №2/06 від 29 червня 2011 року, предметом якого є виконання субпідрядних будівельно-монтажних робіт на будівництві житлового будинок №2/черга 5 в с. Петровське, вул. Красного Пахаря, 2-В в Києво-Святошинському районі Київської області;

- №5/05 від 16 березня 2012 року, предметом якого є виконання субпідрядних будівельних робіт на будівництві житлового будинку по вул. Закревського, 42-А в Деснянському районі м. Києва.

Згідно з умовами вказаних договорів, оплата за виконані субпідрядні роботи мала проводитись шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника - ТОВ "Фіброліт-7".

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" до вказаних вище договорів укладено додаткові угоди, в яких сторонами погоджено, що в разі відсутності у генпідрядника коштів для розрахунку за виконані роботи розрахунок може здійснюватися у вексельній формі.

Так, судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" за вказаними вище договорами позивачем виписано 7 векселів, на підтвердження чого суду надано відповідні копії актів приймання-передачі векселів.

Крім того, між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №27 від 31 травня 2010 року, за умовами якого продавець зобов`язувався передати покупцю у власність, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант" до вказаного вище договору укладено додаткову угоду №1 від 02 жовтня 2012 року, в якій сторонами погоджено, що оплата товару може здійснюватися у вексельній формі.

Так, судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант" за вказаним вище договором позивачем виписано вексель, на підтвердження чого суду надано відповідну копію акту приймання-передачі векселів від 02 жовтня 2012 року.

Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо наявності у позивача безнадійної кредиторської заборгованості по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіброліт-7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбас Інвест Гарант".

Так, частини 3 статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III Про обіг векселів в Україні передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Позивачем було додано до матеріалів справи додаткові угоди до договорів, укладених ним із Товариством з обмеженою відповідальністю Фіброліт-7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Донбас Інвест Гарант .

Натомість, за твердженням відповідача, для здійснення контрольного заходу, в тому числі на запит від 15 квітня 2016 року, наведені додаткові угоди подано не було.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських та інших документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18). Судом встановлено, що позивачем в порушення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України не було надано відповідачу до перевірки додаткових угод (т. 7 а. с. 77, 83, 89, 90), згідно з якими позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю Фіброліт-7 , Товариство з обмеженою відповідальністю Донбас Інвест Гарант передбачили вексельну форму розрахунку, що прирівнюється до відсутності таких документів.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Континентобуд", як замовником, та позивачем, як підрядником, 10 листопада 2011 року укладено договір №18-09, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по влаштуванню монолітного каркасу житлового будинку на будівництві житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування по вул. Закревського, 42, в Деснянському районі міста Києва.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Милославський Ряд", як замовником, та позивачем, як підрядником, 11 лютого 2013 року укладено підрядний договір №1БР, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по монтажу каркасу при добудові комплексу соціально-побутового призначення за адресою: вул. Милославська, 31-В, у Деснянському районі міста Києва.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийбудмайстер" як генпідрядником, та позивачем, як субпідрядником, 23 січня 2013 року укладено договір №23-1, за умовами якого субпідрядник приймає на себе виконання робіт по влаштуванню монолітного каркасу житлового будинку на будівництві житлового комплексу "Нова хвиля" по вул. Харківське шосе, 15а, в Дніпровському районі міста Києва.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕБ", як генеральним підрядником, та позивачем, як субпідрядником, 19 квітня 2013 року укладено договір будівельного субпідряду №1, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати роботи по реконструкції нежитлових приміщень "Офісної будівлі" за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 7, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання умов вказаних вище договорів підряду замовниками сплачено позивачу, як підряднику, відповідну суму коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

З матеріалів справи вбачається, що, з метою виконання власних зобов`язань за вказаними вище договорами підряду, між позивачем, як замовником (підрядником), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс", як підрядником (субпідрядником), укладено договори підряду від 27 січня 2013 року №04ЗР, від 13 лютого 2013 року №03МР, від 20 лютого 2013 року №23-03 та від 24 квітня 2013 року №05п, за умовами яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" зобов`язувалось виконати відповідний комплекс робіт за адресами: вул. Закревського, 42, в Деснянському районі міста Києва; вул. Милославська, 31-В, у Деснянському районі міста Києва; вул. Харківське шосе, 15а, в Дніпровському районі міста Києва; м. Київ, вул. Л. Первомайського, 7.

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів підряду (субпідряду) представником позивача надано суду копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей витрачених ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Також судом встановлено, що Товариствоз обмеженою відповідальністю "Імпульс" станом на час існування спірних правовідносин мало відповідну ліценцію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, а також було зареєстроване як платник ПДВ.

Також, між комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", як замовником, та позивачем, як підрядником, 15 квітня 2014 року укладено підрядний договір №4/1046 (далі - договір №4/1046), за умовами якого підрядник зобов`язується власними та залученими силами виконати роботи з будівництва житлового будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької (ж/м Осокорки північні, 11-й мкр.) у Дарницькому районі міста Києва, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений будівництвом об`єкт та оплатити вартість будівельних робіт підряднику.

Поряд з цим, з метою виконання власних зобов`язань за договором №4/1046 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біобуд Девелопмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "Латустрейд", як підрядниками, укладено відповідні договори підряду від 01 вересня 2014 року №9-1 та від 16 червня 2014 року №16/06, за умовами яких підрядники зобов`язувались виконати відповідні будівельні роботи житлового будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької (ж/м Осокорки північні, 11-й мкр.) у Дарницькому районі міста Києва.

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів підряду представником позивача надано суду копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт, договірної ціни, відомостей витрачених ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Також судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Латустрейд" станом на час існування спірних правовідносин анульована реєстарція як платника ПДВ.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань, зокрема, за договором №4/1046, позивачем, як замовником (орендарем), укладено з:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Форум Інвест", як підрядником, договір про надання послуг механізмами від 18 вересня 2014 року №1809, за умовами якого підрядник зобов`язується надати послуги по роботі ДЕС-100 на будівництві об`єктів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити якісно надані підрядником послуги;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Еско Трейн", як орендодавцем, договір оренди обладнання від 19 серпня 2014 року №19-08, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю обладнання (ДГУ), а орендар зобов`язується прийняти його в оренду, сплатити орендну плату та вчасно повернути обладнання орендодавцю після закінчення строку оренди.

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Форум Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еско Трейн" представником позивача надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок.

Суд також звертає увагу, що відповідно до листа комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" від 25 травня 2016 року №114/3328, на початку будівельно-монтажних робіт, а саме в період з серпня 2014 року по січень 2015 року, на об`єкті (будівництво житлового будинку №5 по вул. Соломії Крушельницької (ж/м Осокорки північні, 11-й мкр.) у Дарницькому районі міста Києва) була відсутня електроенергія, а роботи проводились з використанням дизельелектростанції ДЕС-100 кВт.

Так, позивач вказує, що з метою забезпечення здійснення власної господарської діяльності, в тому числі з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань як підрядника за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Континентобуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Милославський Ряд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийбудмайстер", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕБ" та комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агатпром" змазку для опалубки "Агат" С5, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Оф Лайф Україна" - елетро-бойлер Тесу.

На підтвердження реальності вказаних вище правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агатпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Оф Лайф Україна" представником позивача надано суду копії: видаткових та податкових накладних, звітів про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, актів списання, актів звірки взаєморозрахунків, банківських виписок. Судом встановлено, що вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Еско Трейн визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

У контексті вищезазначених обставин суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №823/128/16 ( №К/9901/25140/18), від 27 березня 2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30 січня 2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015року у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14 березня 2017 року у справі №21-1513а16.

Суд наголошує, що господарські операції, здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку із господарською діяльністю платника податків.

Під час розгляду податкових спорів вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов`язання, а його фактичне виконання.

Адже аналізу підлягає не саме собою волевиявлення сторін правочину (дефекти якого є підставою для недійсності правочинів відповідно до статей 234 та 235 Цивільного кодексу України), а виключно його наслідки, а також економічний ефект від таких наслідків, незалежно від спрямованості волі особи.

Надаючи аналіз наявним в матеріалах справи первинним бухгалтерським документам, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності фактичних господарських зв`язків між позивачем та його задекларованими постачальниками (хто персонально брав участь зі сторони позивача у господарських операціях з контрагентами та у якій спосіб).

Також, відсутні докази понесення суб`єктами господарювання у межах спірних правовідносин витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), наявності засобів для виконання підрядних робіт, відсутні докази допуску конкретно визначених виконавців до об`єктів та здійснення позивачем контролю за станом виконання придбаних робіт тощо.

Суд наголошує, що в наданих позивачем актах виконаних робіт заробітна плата та заробітна плата, робітників, що обслуговують машини контрагентами позивача зазначено витрати на заробітну плату. Проте, останні подають звітність про відсутність трудових ресурсів. Зазначене у сукупності, на думку суду, вказує на отримання позивачем від названих вище контрагентів неправомірної вигоди.

Щодо доводів відповідача, що протягом 2013-2014 років позивачем завищено витрати внаслідок списання товарно-матеріальних цінностей на суму 177 500 гр., які не пов`язані з провадженням господарської діяльності підприємства, суд зазначає, з системного аналізу змісту актів списання вбачається, що мало місце списання газу для приготування обідів на будівельних майданчиках та дизельного пального для опалення побутових приміщень.

Суд погоджується з думкою відповідача, що використання зазначених товарно-матеріальні цінності не пов`язано з провадженням господарської діяльності підприємства (позивача), а фактично було використано для особистих потреб фізичних осіб.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2016 року № 1992615141 та від 24 травня 2016 року № 2002615141 відсутні.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко