Постанова

від 09.11.2016 по справі 910/32140/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/32140/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі№ 910/32140/15 Господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4 доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" провизнання недійсними рішень за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися відповідача: Гриб Ю.М. скаржника:Ткаченко К.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління Промінвестбанку від 07.07.2008, що оформлені протоколом 1439/І засідання правління Промінвестбанку від 07.07.2008 "Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/32140/15 позов задоволено; визнано недійсними з моменту прийняття рішення правління Промінвестбанку від 07.07.2008, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 щодо надання дозволу на продаж житлового будинку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., судів Жук Г.А., Ропій Л.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/32140/15 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсними рішень.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп " звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/32140/16, справу направити до апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважаючи, що оскаржуваним судовим рішенням першої інстанції вирішені питання, що стосуються прав та інтересів ТОВ "Лессор Груп" щодо права власності на нерухоме майно, відчуження якого стосується оскаржуване рішення правління Промінвестбанку № 1439/І від 07.07.2008, що не було враховано апеляційним судом

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як зазначено у п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків (наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 23.12.2015 у справі № 3-1135гс15).

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст оскаржуваного рішення, його мотивувальна та резолютивна частини не містять жодних суджень чи висновків про права та обов'язки апелянта; у рішенні відсутні також будь-які посилання на порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп", а з матеріалів справи не вбачається, що апелянт мав певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішував питання про права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп", оскільки воно не володіє корпоративними правами стосовно яких вирішувався спір у даній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасним вказаний висновок апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління Промінвестбанку від 07.07.2008, що оформлені протоколом 1439/І засідання правління Промінвестбанку від 07.07.2008 "Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку".

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що вищевказаним рішенням правління Промінвестбанку вирішено: (1) у зв'язку з недоцільністю подальшого утримання на балансі Операційного управління Промінвестбанку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 дозволити продати його за ринковою вартістю, але не нижче балансової; (2) доручити члену Правління - директору Департаменту фінансового моніторингу Гречусі Л.М. підписати від імені Промінвестбанку відповідний договір купівлі-продажу; (3) доручити директору Дирекції по будівництву Бобровнику П.А.: підписати договір з ТОВ "Інвесткон" на проведення робіт по визначенню ринкової вартості житлового будинку по АДРЕСА_1; вирішити питання щодо дострокового припинення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1; (4) фінансовому департаменту (Савлук) виділити кошти відповідно до підписаного договору на проведення експертної оцінки в сумі 7100 (сім тисяч сто) гривень, без ПДВ.

Пунктами 14, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, відповідні обставини входять до предмету доказування у справі про визнання недійсним рішень органів господарського товариства.

Звертаючись із апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" посилалося на те, що воно є власником будинку АДРЕСА_1 і оскаржувані рішення правління Промінвестбанку стосуються відчуження вказаного майна. Як зазначає скаржник, між сторонами існує спір щодо правомірності набуття ТОВ "Лессор Груп" права власності на вищевказане нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Вирішуючи спір по суті та визнаючи недійсними з моменту прийняття вказані рішення правління Промінвестбанку, місцевий господарський суд, зокрема дійшов висновку про те, що рішення Правління Промінвестбанку, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 "Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку" не відповідають інтересам Промінвестбанку, і волі на його відчуження у останнього не було.

Як передбачено ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суд першої інстанції, визнаючи недійсними спірні рішення правління Промінвестбанку та зазначаючи про їх невідповідність інтересам Промінвестбанку і відсутність волі Промінвестбанку на відчуження нерухомого майна, вирішив питання, яке виходить за межі предмета і підстав позову у цій справі, зробив висновок, який стосується підстав і обставин вибуття нерухомого майна з власності Промінвестбанку, а також прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" як власника і набувача нерухомого майна, відчуженого на підставі оспорюваних рішень Правління Промінвестбанку, оформлених протоколом 1439/І від 07.07.2008.

Не надавши належної оцінки доводам скаржника, наведеним у апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуваним рішенням не вирішено питань про права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп", у зв'язку із чим апелянт не є особою, яка в розумінні положень ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України має право апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/32140/15.

Згідно зі ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про припинення апеляційного провадження підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/32140/15 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу № 910/32140/15 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир