Постанова

від 02.03.2017 по справі 910/32140/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа№ 910/32140/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Гриб Ю.М.

від третьої особи - Козуба Б.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/32140/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом ОСОБА_5

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп"

про визнання недійсними рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним рішення правління банку від 07.07.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 позов задоволено. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 07.07.2008, оформлені протоколом 1439/І засідання правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 07.07.2008 щодо надання дозволу на продаж житлового будинку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи апеляційну скаргу було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою суду від 05.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду по справі був призначений повторний авто розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, для розгляду скарги був визначений склад суду: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Ропій Л.М.

Ухвалою суду від 30.08.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складу та призначено до розгляду на 14.09.2016.

Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є правомірним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсними рішень.

Постановою Вищого господарського суду від 09.11.2016 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року по справі № 910/32140/15 скасовано, справу направлено на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., ОСОБА_9. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2016 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2016 року, у зв'язку з виходом судді ОСОБА_9. у відставку, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/32140/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Алданової С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року справу прийнято до провадження у зазначеному вище складі колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 по справі №910/32140/15 відкладено до 30.01.2017 в порядку ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/72/17 від 06.02.2017 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ткаченка Б.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/32140/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу cудової справи між суддями від 06.02.2017, справу №910/32140/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І.

Ухвалою суду від 06.02.2017 справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.03.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 ТОВ "Лессор Груп" був залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зазначене залучення апелянта до участі у справі в якості третьої особи та розгляд поданої апеляційної скарги по суті було зумовлено тим, що, як зазначалось вище, Київський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 14.09.2016 визначив, що оскаржуваним рішенням не було порушено права та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп", що в свою чергу виключає можливість здійснення апеляційного провадження, з урахуванням ст. 91 ГПК України, але ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 вказана ухвала суду апеляційної інстанції була скасована та в мотивувальній частині постанови зазначено про те, що визнаючи недійсними спірні рішення правління Промінвестбанку та зазначаючи про їх невідповідність інтересам Промінвестбанку і відсутність волі Промінвестбанку на відчуження нерухомого майна, Господарський суд м. Києва вирішив питання, яке виходить за межі предмета і підстав позову у цій справі, зробив висновок, який стосується підстав і обставин вибуття нерухомого майна з власності Промінвестбанку, а також прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" як власника і набувача нерухомого майна, відчуженого на підставі оспорюваних рішень Правління Промінвестбанку, оформлених протоколом 1439/І від 07.07.2008.

В призначене судове засідання 02.03.2017 з`явилися представники відповідача та третьої особи та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник позивача/позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду спору повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про наявність поважних причин для відкладення розгляду апеляційної скарги суду не надав.

Враховуючи, те що позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, ним не було подано суду доказів неможливості явки в призначене судове засідання своїх представників, він не був позбавлений можливості, у випадку неявки в судове засідання та при наявності необхідності, подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, те, що наявні матеріали справи достатні для прийняття повного, всебічного та обґрунтованого рішення, а неявка представника позивача/позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті, проти даного не заперечували представники відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача (його представника).

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_5 є акціонером ПАТ "Промінвестбанк", якому належить 226 простих іменних акцій, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 09.11.2015, яка міститься в матеріалах справи.

07.07.2008 відбулося засідання Правління ПАТ "Промінвестбанк", оформлене протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 "Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку", на якому було вирішено: у зв'язку з недоцільністю подальшого утримання на балансі операційного управління Промінвестбанку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, дозволити продати його за ринковою вартістю, але не нижче балансової.

Доручити члену Правління - директору Департаменту фінансового моніторингу ОСОБА_6 підписати від імені Промінвестбанку відповідний договір купівлі-продажу; доручити директору Дирекції по будівництву ОСОБА_7

Підписати договір з ТОВ "Інвесткон" на проведення робіт по визначенню ринкової вартості житлового будинку по АДРЕСА_1 вирішити питання щодо дострокового припинення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 у Шевченківському районі м. Києва; фінансовому департаменту (ОСОБА_10) виділити кошти відповідно до підписаного договору на проведення експертної оцінки в сумі 7 100 (сім тисяч сто) гривень, без ПДВ.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення правління товариства порушують його права як акціонера, та були прийняті з порушенням приписів ст. ст. 41, 43 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 88, 92, 98, 159 ЦК України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 7, п. 3 ст. 9 статуту Промінвестбанку (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), оскільки при скликанні та проведенні зазначеного засідання Правління не було дотримано порядку скликання засідання Правління та порядку реєстрації членів Правління для участі у засіданні Правління, вимоги щодо наявності кворуму на засіданні Правління, перевищено визначену законом та статутом компетенцію Правління, не враховано інтереси юридичної особи.

Відповідач, подаючи місцевому суду свій письмовий відзив на позовну заяву, зазначав, що при скликанні засідання правління банку як і під час проведення такого засідання, банком було дотримано всіх чинних норм законодавства в галузі охорони корпоративних прав, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

В подальшому, в суді апеляційної інстанції, представник відповідача вказував на те, що дійсно при скликанні засідання правління були вчинені певні порушення з боку банку щодо порядку скликання такого засідання та рішення правління було прийнято з перевищенням повноважень останніх, оскільки не відповідало по-перше інтересам банку, а по-друге було прийняті за відсутності кворуму, що є прямим порушенням норм ЗУ Про господарські товариства

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення та задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення правління Промінвестбанку від 07.07.2008, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 щодо надання дозволу на продаж житлового будинку на думку позивача мають бути визнані недійсними з моменту прийняття, обґрунтував це тим, що по-перше засідання правління банку було скликано та проведено з порушенням норм ЗУ Про господарські товариства та положень статуту банку, за відсутності кворуму, по-друге рішення прийнятті на такому засіданні з перевищенням повноважень, оскільки загальними зборами товариства правлінню банку не делегувались повноваження щодо вирішення питань продажу нерухомого майна банку та в цілому судом було встановлено, що рішення Правління Промінвестбанку, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 "Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку" не відповідають інтересам Промінвестбанку, і волі на його відчуження у останнього не було.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією місцевого суду та зазначає, що останнім не в повному обсязі досліджені всі наявні матеріали справи, не вірно надано оцінку наявними доказами по справі та рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п.11 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів визначено, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Місцевим судом у оскаржуваному рішенні було зазначено проте, що, права ОСОБА_5 були порушені в першу чергу тим, що він, як акціонер, банку був позбавлений можливості приймати участь у загальних зборах, на яких мало б бути вирішено питання доцільності відчуження нерухомого майна банку та також визначено вірну ціну за яку таке майно мало би бути відчужене, у випадку прийняття відповідного правомірного рішення саме загальними зборами товариства.

Відповідно до статуту ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (в редакції чинній станом на 07.07.2008) органами управління Банку є: а) Загальні збори акціонерів; б) Спостережна рада Банку; в) Правління Банку; Спостережна рада і Правління Банку керують його діяльністю в межах повноважень, наданих їм Загальними зборами акціонерів і Статутом Банку.

Виконавчим органом банку є правління, яке здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів і спостережної ради Банку.

До складу правління входять голова правління і члени правління, які призначаються на посаду та звільняються з посади за рішенням спостережної ради Банку.

Згідно із п. ї п. 6 ст. 9 статуту банку до компетенції правління банку віднесено вирішення інших питань діяльності банку, внесених на розгляд правління за рішенням голови правління, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради банку.

Відповідно до ст. 47 ЗУ Про господарські товариства (в редакції чинній на дату прийняття правління банку оскаржуваного рішення) виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Згідно із ст. 40 ЗУ Про банки та банківську діяльність (в редакції, чинній станом на 07.07.2008) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.

У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку.

Отже, як вбачається із зазначених норм права, а також положень статут банку, останні не містять прямої заборони для виконавчого органу банку (правління) вчиняти дії, зокрема, щодо відчуження майна (рухомого, нерухомого) товариства, а також не міститься положення (умови) проте, що прийняття рішень стосовно відчуження майна належить до компетенції загальних зборів товариства чи спостережної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Згідно із ст. 38 ЗУ Про банки та банківську діяльність вищим органом управління банку є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів банку належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту банку;

3) зміни розміру статутного капіталу банку;

4) призначення та звільнення голів та членів спостережної

ради банку, ревізійної комісії;

5) затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

6) розподілу прибутку;

7) припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом банку до компетенції загальних зборів учасників можуть бути віднесені інші питання. Повноваження, визначені пунктами 1-7 цієї статті, належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Інші повноваження загальних зборів учасників банку можуть бути делеговані до компетенції спостережної ради банку.

Статтею 7 статуту ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" визначено, що до компетенції загальних зборів належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних напрямків діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу банку;

4) призначення та звільнення голови та членів спостережної ради банку, а також голови та членів ревізійної комісії банку;

5) затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, що затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитору;

6) розподіл прибутку;

7) припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;

8) затвердження положень про спостережну раду та про ревізійну комісію;

9) притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління банку.

За рішенням загальних зборів акціонерів виконання окремих функцій, що належать до їх компетенції, крім функцій, передбачених п.1-8, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, може бути передано спостережній раді банку.

Отже, з огляду на вище зазначені правові норми, які регулювали, на час прийняття оскаржуваного рішення правлінням банку, питання діяльності товариства, зокрема, щодо компетенцій кожного з органів управління банку та питання виключної компетенції кожного з них, колегія суддів зазначає, що ані вказаними законами України (в редакції станом на 07.07.2008), а ні положеннями статуту банку не визначено виключеної компетенції загальних зборів товариства стосовно вирішення питання відчуження нерухомого майна товариства, як і не встановлено заборон такому органу управління банком як правління приймати вказані рішення щодо такого відчуження майна банку.

Таким чином, з огляду на викладене, спростовуються доводи позивача стосовно порушення правлінням банку процедури, в частині компетенції, вирішення питань відчуження майна товариства.

Крім того, зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було встановлено наявність достатніх прав у управління банку для вирішення питання, зокрема відчуження нерухомого майна станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а також те, що представником відповідача в суді апеляційної інстанції не заперечувався той факт, що позивач ніколи не входив, не обирався до складу правління банку, зокрема і в тому числі станом на 07.07.2008, позивачем не надавалось доказів зворотного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку законні права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_5, як акціонера банку, що має у власності 226 акції, діями управління банку не зачіпались та не порушені.

Відповідно до п.38 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, вказував на порушення виконавчим органом товариства порядку скликання, проведення засідання правління, реєстрацію учасників, а також на прийняття рішення щодо відчуження нерухомого майна за відсутності кворуму, що на його думку, зважаючи на приписи ЗУ Про господарські товариства є безумовною підставою для визнання такого рішення правління недійсним.

В той же час, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 та 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Натомість, позивачем при подані позовної заяви до суду про визнання недійсним рішення правління банку від 07.07.2008 не було надано жодного обґрунтування, мотивування та належних доказів чим саме порушені особисто його прав та законні інтереси як акціонера банку прийнятим рішенням та який негативний наслідок такого порушення його прав мав місце.

Посилання місцевого суду в оскаржуваному рішенні на порушення прав позивача з огляду на порушення його прав участі в управлінні банку, є безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на те, що як було раніше встановлено судом апеляційної інстанції, правління банку не позбавлене права приймати рішення зокрема щодо відчуження нерухомого майна товариства, такої прямої заборони не визначено ані в статуту товариства, ані нормами чинного на дату прийняття рішення законодавства України, вказане право не є виключною компетенцією загальних зборів товариства, на яких би міг бути присутній акціонер товариства, в даному випадку позивач, останній не входив до складу правління, в тому числі і станом на 07.07.2008, що свою чергу вказує на відсутність доводів та доказів порушення прав ОСОБА_5

Також колегією суддів не приймається до уваги твердження представника відповідача, надане в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що права позивача порушені саме тим, що нерухоме майно, питання відчуження якого було вирішено саме під час прийняття оскаржуваного рішення правління банку, було відчуження за значно меншою вартість, що позбавило, зокрема позивача на отримання належного прибутку від діяльності товариства, оскільки, звертаючись із даним позовом до суду позивач особисто не мотивував порушення його прав заниженням вартості продажу нерухомого майна, і як зазначав представник відповідача у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вказане питання було предметом розгляду та дослідження в іншому судовому процесі в рамках розгляду справи № 22-4289/12р.

Стосовно твердження представника відповідача при розгляді апеляційної скарги, що дійсно при прийнятті рішення правлінням банку про відчуження нерухомого майна останнього було порушено процедуру скликання, проведення засідання правління та прийняття на ньому рішення за відсутності кворуму, колегія суддів зазначав, що навіть у випадку встановлення вказаних фактів порушення та при наявності достатніх доказів на підтвердження наявності таких порушень, в рамках даного конкретного спору вказане не є безумовною підставою для визнання недійсним такого рішення правління від 07.07.2008, оскільки, як зазначалось вище, позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів при прийнятті такого рішення, а акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до п.14 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З аналізу вище зазначено, вбачається, що для визнання певного акту прийнятого тим чи іншим органом управління товариства необхідна наявність двох факторів:

1) недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт;

2) також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При розгляді даного конкретного спору судом апеляційної інстанції було встановлено наявність у правління банку компетенції для прийняття рішення щодо відчуження нерухомого майна, а також не встановлення порушення прав та законних інтересів позивача прийнятим рішення, що виключає можливість визначення позовних вимог доведеними та обґрунтованими, та як наслідок такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 ГПК України завданням господарського судочинства є захист підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання від порушень їх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Відтак, рішення суду не може прийматись як застереження від будь - яких порушень, і також не може бути умовним.

Розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності не існуюче порушення, суперечить вимогам діючого законодавства України.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)" визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач не мотивував та документально не підтвердив, як оскаржене рішення порушило чи оспорило його права або охоронювані законом інтереси.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при прийняті оскаржуваного рішення місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права, а саме зазначив про те, що судом встановлено, що рішення Правління Промінвестбанку, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008 Щодо надання дозволу на продаж житлового будинку не відповідають інтересам Промінвестбанку, і волі на його відчуження у останнього не було.

Як передбачено ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсними спірні рішення правління Промінвестбанку та зазначаючи про їх невідповідність інтересам Промінвестбанку і відсутність волі Промінвестбанку на відчуження нерухомого майна, зробив висновок, який стосується підстав і обставин вибуття нерухомого майна з власності Промінвестбанку, а також прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" як власника і набувача нерухомого майна, відчуженого на підставі оспорюваних рішень Правління Промінвестбанку, оформлених протоколом 1439/І від 07.07.2008, в той же час не залучаючи до участі у справі в якості тертьої особи ТОВ "Лессор Груп", що також є порушенням норм процесуального права.

Вказане, зокрема, зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2016, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.09.2016, в рамках даної конкретної справи.

Таким чином, враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та невсебічному розгляді всіх наявних обставин справи, зроблено невмотивовані висновки, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Лессор Груп підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 по справі № 910/32140/15 - скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю Лессор Груп - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/32140/15- скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лессор Груп" про визнання недійсними рішення правління Промінвестбанку від 07.07.2008, оформлені протоколом 1439/І засідання Правління Промінвестбанку від 07.07.2008, щодо надання дозволу на продаж житлового будинку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лессор Груп (49000 Дніпропетровська обл, м. Дніпро, пр-т. Д.Яворницького, 39, код 37818065) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн. та за подання касаційної скарги в розмірі 1378 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/32140/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко