Ухвала

від 09.11.2016 по справі 2а/0470/5156/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/49722/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Бухтіярової І .О .

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі № 2а/0470/5156/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металекс» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092210 від 27.04.2012 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрметалснаб-7», ПП «Промспецтех» та ПП «Геліос-Д» за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 137/221/31884242 від 13.04.2012, яким встановлено, що: фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «Укрметалснаб-7», ПП «Промспецтех», ПП «Геліос-Д», з урахуванням висновків актів Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 07.02.2012 № 543/23-3/35448064, від 20.07.2011 № 1160/23/36841884 та висновків акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.08.2011 № 1265/231/36365691 є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, правочини укладені позивачем з покупцями ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», ВАТ «Павлоградвугілля», ТОВ «ЦЗФ «Павлоградська», ТОВ «Східенерго», ТОВ «ЦЗФ «Октябрська», ТОВ «АВС», ТОВ «Першотравенський РМЗ», ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», ТОВ «Моспінське ВПП» ТОВ «РМЗ «Обрій», ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», ВАТ «ЦЗФ «Добропільська», ТОВ «ДТЕК «Добропіллявуголь», ТОВ «Констянтинівський завод механічного обладнання», ОСОБА_2 є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з вищевказаними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, податку на прибуток за період 2010 - 2011 роки всього у сумі 323 277,17 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 27.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 361 046,50 грн., в т.ч.: 323 277,17 грн. основного платежу та 37 769,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання стали висновки податкового органу про вчинення позивачем з ТОВ «Укрметалснаб-7», ПП «Промспецтех», ПП «Геліос-Д» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МЕТАЛЕКС» було укладено наступні договори:

з ТОВ «Укрметалснаб-7»: договір поставки № 06/04/11 від 06.04.2011, згідно якого ТОВ «Укрметалснаб-7» поставляє позивачу металопродукцію, на умовах визначених в договорі; договір про надання послуг № 08/04/11 від 08.04.2011, згідно якого ТОВ «Укрметалснаб-7» надає позивачу послуги із зберігання майна, на умовах визначених договором;

з ПП «Промспецтех»: договір зберігання № 20/М/У від 20.09.2010, згідно якого ПП «Промспецтех» надає позивачу послуги із зберігання майна, а також інші додаткові послуги, передбачені даним договором; договір № 21/тр від 21.09.2010, згідно якого ПП «Промспецтех» надає позивачу транспортні та експедиторські послуги, на умовах визначених в договорі; договір поставки № 11/11 /М від 11.11.2010, згідно якого ПП «Промспецтех» поставляє позивачу металопродукцію, на умовах визначених в договорі;

з ПП «Геліос-Д»: договір поставки № 307 від 04.01.2011, згідно якого ПП «Геліос-Д» поставляє позивачу металопродукцію, на умовах визначених в договорі.

Факт виконання зазначених договорів та рух активів в судовому порядку встановлено з підтвердженням наступними первинними документами: договорами на перевезення вантажів, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактур, довіреностями і товарно-транспортними накладними.

Суди попередніх інстанцій, при задоволенні позовних вимог, виходили з реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Укрметалснаб-7», ПП «Промспецтех», ПП «Геліос-Д», оскільки матеріалами справи встановлено поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості та використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача правомірно відхилені судами обох інстанцій, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)І.О. Бухтіярова Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)І.В. Приходько