Ухвала

від 10.11.2016 по справі 826/23592/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23592/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.10.2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року, Державне територіально - галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.10.2015р. №0002054201 та №0002064201.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення - рішення від 05.10.2015р. №0002054201 та №0002064201.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Офісом великих платників податків Держаної фіскальної служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено перевірку Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» за результатами якої 23.09.2015р. складено акт №948/28-10-42-10/04713033 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СВ Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38148496), ТОВ «Миттон» (код ЄДРПОУ 38812677), ТОВ «Промислові Інновації України» (код ЄДРПОУ 38801073), ТОВ «Композитресурс» (код ЄДРПОУ 39251323) за грудень 2014 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 138.1, 138.2 статті 138, п. 139.1.6, 139.1.9 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 000 313грн. за 2014 рік та порушення п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 6 098 569грн. за грудень 2014 року.

На підставі встановлених порушень відповідачем 05.10.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0002054201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 470 000,00грн., у тому числі основний платіж - 2 000 313грн. та штрафні санкції - 1 000 157,00грн. та №0002064201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 147 854,00грн., у тому числі основний платіж - 6 098 569,00грн. та штрафні санкції - 3 049 285,00грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «СВ Трейдінг» (Постачальник) укладені договори від 18.12.2014р. № ПЗ/Е-142462/НЮ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю опори контактної мережі та провід М-95; договір від 16.12.2014р. №ПЗ/Е-142417/НЮ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю автозапчастини (в кількості близько 170 піт.) та договір 02.12.2014 р. №ПЗ/Е-142338/НЮ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю опори контактної мережі та провід.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-16 від 30.12.2014 року ТОВ «СВ Трейдінг» здійснювало постачання опори СО-135-79 в кількості 27 шт. та провід м-95 в кількості 2895 кг. Щодо основних характеристик опори СО-135-79 з інтернет - ресурсу висота такої опори 13, 5 м. та вага 2, 38 т. та рахунку - фактури №СФ-15 від 30.12.2014р. ТОВ «СВ Трейдінг» здійснювало постачання опори СО-135-59 в кількості 39 шт. та провід в кількості 2600 кг.

ТОВ «СВ Трейдінг» на виконання умов вказаних договорів виписано видаткові накладні №РН-0000010 від 29.12.2014р., № РН-0000011 від 30.12.2014р. та податкові накладні: №7 від 31.12.2014р., №5 від 31.12.2014р., №6 від 31.12.2014р.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року.

Контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «СВ Трейдінг» як вбачається з акту перевірки та заперечень відповідача дійшов висновку з тих підстав, що позивачем до перевірки не було надано накладної, яка підтверджує факт реальності поставки товарів залізничним транспортом та для виконання умов зазначених договорів необхідний належний штат працівників, який би здійснював завантаження та перевезення товару. Однак, згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) працюючих у штаті ТОВ «СВ Трейдінг» - 1 особа. Також підставою встановлення даних порушень було те, що відповідач досліджував податкову інформацію щодо взаємовідносин ТОВ «СВ Трейдінг» з його контрагентом - ТОВ «Центрокомбуд» (код ЄДРПОУ 39438568) та по ланцюгу з ТОВ «Центрокомбуд» з його контрагентом - ТОВ «Профдек» (код ЄДРПОУ 38781450) внаслідок чого прийшов до переконання про безтоварність господарських операцій.

Крім того, встановлено, що між позивачем (Покупець, Замовник) та ТОВ «Миттон» (Постачальник, Підрядник) укладені договори від 04.04.2014р. №ПЗ/Е-141341/НЮ, від 15.12.2014 р. №ПЗ/Е-142410/НЮ, від 24.11.2014 р. №ПЗ/Е-14228б/НЮ, від 25.09.2014 р. №ПЗ/Е-141984/НЮ, відповідно до яких ТОІ «Мітон» зобов'язувалося поставити на адресу позивача товар та виконати роботи та реконструкцію об'єктів інфраструктури Дарницького залізничного вузла..

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Миттон» виписані рахунки-фактур від 30.12.2014 р. №149, від 15.12.2014 №127, від 10.12.2014 №123, від 10.12.2014 №124, від 15.12.2014 №129. 29.12.2014 №147; видаткові накладні та податкові накладні: №3 від 10.12.2014р., №4 від 11.12.2014р., №8 від 22.12.2014р., №11 від 29.12.2014р., №15 від 30.12.2014р., №13 від 30.12.2014р., №6 від 16.12.2014р., №9 від 22.12.2014р., №10 від 22.12.2014р., №7 від 16.12.2014р., №16 від 30.12.2014р., №13 від 30.12.2014р., №18 від 30.12.2014р., акти приймання виконаних будівельних робіт; акти вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

Контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миттон» дійшов висновку з тих підстав, що для виконання умов зазначених договорів необхідний належний штат працівників. Однак, згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) працюючих у штаті ТОВ «Миттон» - 7 осіб. Також підставою встановлення даних порушень було те, що відповідач досліджував податкову інформацію щодо взаємовідносин ТОВ «Миттон» з його контрагентом - ТОВ «Центрокомбуд» (код ЄДРПОУ 39438568) та по ланцюгу з ТОВ «Профдек» (код ЄДРПОУ 38781450) внаслідок чого прийшов до переконання про безтоварність господарських операцій.

Крім того, встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промислові Інновації України» (Постачальник) укладено ряд договорів на поставку: деталей контактної мережі, кабельної продукції №ПЗ/НХ-142537/НЮ від 30.12.2014р., №ПЗ/Е-141346/НЮ від 04.04.2014р., №ПЗ/Е-141344/НЮ від 04.04.2014р., №ПЗ/Е-141348/НЮ від 04.04.2014р., на виконання умов яких були виписані видаткові та податкові накладні: №28 від 30.12.2014р., №29 від 30.12.2014р., №8 від 15.12.2014р., №20 від 25.12.2014р., №22 від 26.12.2014р., №30 від 30.12.2014р., №23 від 29.12.2014р., №18 від 23.12.2014р., №5 від 09.12.2014р., №19 від 24.12.2014р.

Також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Композитресурс» (Постачальник) укладено ряд договорів поставки: договорі поставки від 04.12.2014р. № ПЗ/НХ-142355/НЮ. Виробник товару: ТОВ «ЛЕМЗ», м. Луганськ. Найменування товару: запчастини до електровозів серії ЧС. Рік випуску - 2014: договорі поставки від 04.12.2014р. № ПЗ/НХ-142356/НЮ. Виробник товару: ТОВ «ЛЕМЗ», м. Луганськ. Найменування товару: запчастини до електровозів серії ЧС. Рік випуску - 2014; договорі поставки від 08.12.2014р. № ПЗ/НХ-142370/1110. Виробник товару: ТОВ «ЛЕМЗ». м. Луганськ. Найменування товару: редуктор. Рік випуску - 2014.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

Контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промислові Інновації України» та ТОВ «Композитресурс» дійшов висновку з тих підстав, що для виконання умов зазначених договорів необхідний належний штат працівників. Однак, згідно поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) працюючих у штаті ТОВ «Промислові Інновації України» та ТОВ «Композитресурс» - по 4 особи.

Крім того, відповідач зазначає, що в 2014 році позивачем здійснювалась поставка з Автономної Республіки Крим, Російської Федерації та м. Луганськ проте, відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014р. №1636-VІІ на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Отже, на переконання відповідача податкові накладні, в порушення вимог чинного законодавства складені без зазначення коду УКТЗЕД, оскільки вказаний у договорах товар було ввезено на митну територію України, а в податковій накладній №48 від 29.12.2014р. ще й не вказано ПІБ особи, яка її підписала.

В Акті перевірки відповідач також зазначає, що невідомо яким саме чином товарно-матеріальні цінності транспортувалися із м. Сімферополя (ВЕЗ «Крим») та м. Луганська (зони проведення АТО)

Однак, з даними висновками контролюючого органу не можна погодитись з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт, товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових, видаткових накладних; платіжні доручення; рахунки-фактури по відносинам із вказаними контрагентами, а також документи складського обліку тощо.

Окрім цього, факт наявності у позивача товаро-матеріальних цінностей та виконання робіт, відображених у вказаних вище договорах не заперечувався і відповідачем під час розгляду справи.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «СВ Трейдінг», ТОВ «Миттон», ТОВ «Промислові Інновації України», ТОВ «Композитресурс», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем слід зазначити наступне.

Приходячи до висновку про неможливість виконання робіт (надання послуг) та постачання товару вказаними вище контрагентами позивача, відповідач при проведенні перевірки користувався лише АІС «Податковий блок».

При цьому, жодних заходів з проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «СВ Трейдінг», ТОВ «Миттон», ТОВ «Промислові Інновації України», ТОВ «Композитресурс», відповідачем не проводилося, відповідної податкової інформації, відображеної в актах перевірок вказаних суб'єктів господарювання не використовувалося.

Слід зазначити, що станом на час проведення господарських операцій вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Окрім цього, зазначаючи неможливість постачання товару, надання послуг позивачу з боку ТОВ «СВ Трейдінг» та ТОВ «Миттон», відповідач посилається на податкову інформацію щодо контрагентів вказаних товариств по ланцюгу постачання товарів та послуг - ТОВ «Центрокомбуд» та ТОВ ТД «Котрактор». У той же час матеріали справи та зміст укладених позивачем договорів не містить в собі жодних відомостей, які б свідчили про залучення вказаних суб'єктів господарювання до виконання зобов'язань контрагентами позивача, відповідні зустрічні звірки з цього питання також не проводилися.

Також не можна прийняти до уваги доводи відповідача, який ставив під сумнів факт постачання на адресу позивача товаро-матеріальних цінностей із м. Сімферополь (ВЕЗ «Крим») та м. Луганськ (зони проведення АТО).

Так, як вбачається з умов договорів, укладених ТОВ «Промислові Інновації України», ТОВ «Композитресурс» з позивачем, продукція, яка поставлена на його адресу, вироблена в Російській Федерації, АРК Крим та м. Луганськ. При цьому, слід звернути увагу на ту обставину, що постачальником товару не є його виробник, а умови укладених договорів не містять жодних посилань на здійснення постачання такого товару безпосередньо від виробника.

Окрім цього, ТОВ «Промислові Інновації України» та ТОВ «Композитресурс» є юридичними особами, які зареєстровані в Україні в місті Києві, а відповідно до п.5.3 Договорів поставки, укладених вказаними товариствами з позивачем товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP.

У той же час Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014р. №1636-VІІ, на який посилається відповідач набрав чинності з 26.09.2014 року.

Отже, матеріали справи не містять доказів постачання ТОВ «Промислові Інновації України» та ТОВ «Композитресурс» товарів на адресу позивач з території Російської Федерації, АРК Крим та м. Луганськ, та, зокрема, докази таких поставок після 26.09.2014 року.

У відповідності абз 2 п.п. і) п.201.1 ст.201 ПК України, пп.3 до п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністра фінансів України №957 від 22.09.2014 року графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, обов'язок по заповненню графи 4 у податкових накладних у контрагентів позивача відсутній.

Також, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт не реєстрації податкових накладних виписаних контрагентами позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, а факт не зазначення в податковій накладній ПІБ особи, яка її підписала, не є підставою для ненадання права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Слід звернути увагу, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору слід звернути увагу на те, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано наступну первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: копії господарських договорів, податкових, видаткових накладних; платіжні доручення; рахунки-фактури та іншої первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Також, слід враховувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З урахуванням всього вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат на підставі виписаних ТОВ «СВ Трейдінг», ТОВ «Миттон», ТОВ «Промислові Інновації України», ТОВ «Композитресурс» податкових накладних і інших первинних документів, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені суд першої інстанції в ході розгляду спору обставини дійшов до правмильного висновку, що викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015р. №0002054201 та №0002064201 є протиправними і підлягають скасуванню..

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 листопада 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.