Постанова

від 15.08.2016 по справі 810/1823/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року м.Київ 810/1823/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача - не з'явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету Державної податкової служби України

третя особа: в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби України ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного університету Державної податкової служби України, третя особа: в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби України ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу від 27.03.2015 № 406 Про рішення щодо висновків службового розслідування в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності (з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.08.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправним наказ від 27.03.2015 № 406, яким на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції, оскільки будь-яких порушень службової дисципліни він не допускав, а вчинив дії спрямовані на припинення правопорушення, яке сталося 02.02.2015.

Крім того, позивач вказав, що при проведенні службового розслідування відповідачем були порушені вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а також застосовано крайній захід дисциплінарного випливу, яким є звільнення, хоча у висновках службового розслідування комісія рекомендувала накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що спірний наказ ніяким чином не порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, оскільки ніяких правових наслідків для позивача не несе, так як даний документ є лише зовнішнім виявом бачення надзвичайної події, що сталася 02.02.2015 в Університеті керівництвом Національного університету, а тому предмет спору у даній справі відсутній.

Крім того, відповідач також наполягав на тому, що до позивача було правомірно застосоване саме крайній захід дисциплінарного впливу, оскільки мав місце факт грубого порушення службової дисципліни начальницьким складом органів внутрішніх справ України. При цьому, відповідач зауважив, що відповідно до приписів Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при затвердженні висновку службового розслідування, начальник, який призначив проведення службового розслідування, ураховуючи думку виконавця (комісії) та на підставі поданих матеріалів службового розслідування, може прийняти рішення, яке відрізняється від запропонованого.

Таким чином, відповідач стверджує, що відповідно до норм законодавства та враховуючи обставини встановлені в ході службового розслідування виконуючим обов'язки ректора Національного університету Державної податкової служби України було обґрунтовано та законно прийнято рішення щодо притягнення заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції.

За наведених обставин відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Національного університету державної податкової служби України від 27.03.2015 № 406 «Про рішення щодо висновків службового розслідування» на підставі якого його було притягнуто до відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції» . Просили суд позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та у передбачений законодавством строк, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зі штриховими ідентифікаторами 0113324980074 та 0113324980066. У свою чергу, будь-яких заяв або клопотань від вказаних суб'єктів до суду не надходило.

З огляду на зазначені обставини та керуючись приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд протокольною ухвалою вирішив провести судовий розгляд справи за даною явкою.

Крім того, у судовому засіданні судом було вирішено питання щодо заміни відповідача у справі з підстав реорганізації Національного університету Державної податкової служби України шляхом злиття та утворення Університету Державної фіскальної служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 починаючи з 29.06.2010 перебуває на службі в органах податкової міліції та з 17.10.2013 займає посаду заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України, що підтверджується Наказом від 29.06.2010 № 248-к та Наказом від 15.10.2013 № 327-к (том 1 а.с.25).

Разом з цим, судом встановлено, що 27.03.2015 в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби України ОСОБА_4 було прийнято Наказ № 406 «Про рішення щодо висновків службового розслідування» (том 1 а.с. 19-23).

Зі змісту вказаного Наказу, а саме пункту 2 вбачається, що за вчинення дисциплінарного проступку, що проявилося у порушеннях вимог статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460, на підставі статей 2, 12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 було вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції.

Вказаний наказ було прийнято посадовою особою на підставі висновку службового розслідування від 17.03.2015, яке у свою чергу, проводилось на виконання Наказу від 02.02.2015 № 46 (пункт 1) за фактом подій 02.02.2015 на Факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції (том 1 а.с. 31-39, том 2 а.с. 214-215)

Крім того, 04.02.2015 до Наказу від 02.02.2015 № 46 було внесено зміни та викладено пункт 1 в наступній редакції: «Про призначення службового розслідування за фактом подій 02.02.2015 та рапорту В.о. начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції ОСОБА_5 від 02.02.2015 на Факультеті підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції» , що підтверджується наявним у справі Наказом № 51 (том 2 а.с 216).

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 02.02.2015 на ім'я виконуючого обов'язки ректора Національного університету ДПС України надійшов рапорт виконуючого обов'язки начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції підполковника податкової міліції ОСОБА_5 про виникнення надзвичайної події на ранковому шикуванні особового складу.

Як зазначено у висновку службового розслідування, на ранкове шикування четвертого курсу біля 07.40 прибув полковник податкової міліції ОСОБА_6, який відрекомендував себе як новопризначений в.о. заступника начальника факультету зі стройової частини та режиму, та довів до особового складу курсу інформацію щодо кадрових змін в університеті.

В той же час, на плац підійшли ОСОБА_3, який перебував у черговій відпустці відповідно до наказу університету від 12.01.2015 № 4-в, заступник начальника 4 курсу лейтенант податкової міліції ОСОБА_7, заступник начальника 4 курсу лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8, невідома на той момент громадянка.

ОСОБА_6 підійшов до вищезазначених осіб та вихопив з рук громадянки аркуші паперу, намагаючись їх пошкодити. ОСОБА_8 протестуючи проти таких дій ОСОБА_6, заявила, що вона є діючим народним депутатом України.

ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1, тримаючи за руки та одяг ОСОБА_6, намагались вилучити в останнього зазначені папери. Такі позастатутні відносини відбувались в присутності курсантів 4 курсу та були зафіксовані на пристрій відеозапису.

З огляду на зазначене, у висновку службового розслідування вказано, що такі дії ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 порушили вимоги ст. 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України , ч. 9, ч. 10 ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

При цьому, зазначено, що в ході протиправних дій папери були пошкоджені. Після цього ОСОБА_8 (з її слів) викликала на місце події міліцію.

Таким чином, в результаті службового розслідування встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку полковником податкової міліції ОСОБА_3, лейтенантом податкової міліції ОСОБА_7, лейтенантом податкової міліції ОСОБА_1 та полковником податкової міліції ОСОБА_6, які порушили вимоги статті 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України щодо обов'язку неухильного виконання вимог наказів начальників.

У зв'язку з викладеним, комісією зроблено висновок, що за вчинення дисциплінарного проступку заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції, лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Проте, у рішенні щодо висновків службового розслідування, проведеного на підставі наказу Національного університету ДПС України від 02.02.2015 № 46, в.о. ректора - ОСОБА_4, дійшов висновку, що до позивача підлягає застосуванню крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення. Мотивуючи прийняте рішення В.о. ректора ОСОБА_4 зазначив, що службовим розслідуванням встановлено, що керівний склад факультету, а саме: полковник податкової міліції ОСОБА_3, полковник податкової міліції ОСОБА_6, лейтенант податкової міліції ОСОБА_7В, лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 були учасниками позастатутних відносин, які відбулись 02.02.2015. Своїми діями зазначені особи порушили вимоги статті 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту, вчинивши у присутності своїх підлеглих та колег по службі дії, які дискредитують звання начальницького складу.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного наказу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 354.1 ст. 1354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому, під дисциплінарним проступком, згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає, що Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Абзацом 7 статті 2 Дисциплінарного статуту закріплено, що начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника. Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 передбачає порядок накладання дисциплінарних стягнень.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України від 22.02.2006. При цьому, при накладенні такого стягнення мають бути враховані тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

З метою встановлення об'єктивної істини у даній справі, а також з'ясування обставин за яких позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, судом було переглянуто відеозапис на якому зафіксовані події, що сталися 02.02.2015, а також оглянуто матеріали особової справи позивача та допитані в якості свідків: Некрасов В,А., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що під час факультетського розводу до курсантів підійшла ОСОБА_8, яку полковник ОСОБА_6 перехватив та вирвав у неї документи в результаті чого він та позивач стримували ОСОБА_6 та намагалися повернути документи. На питання суду до свідка щодо кваліфікації його дій відповів, що припиняв протиправні дії ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_5 заначив, що не був свідком подій, які відбулись за участю народного депутата ОСОБА_8 і бачив лише, як дана особа почала промову перед особовим складом факультету податкової міліції. При цьому, зазначив, що в цілому щодо особи позивача негативних характеристик надати не може, водночас вказав, що в комплексі подій, які стались позивач має бути звільнений.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зауважив, що позивач напав на нього, чим вчинив посягання на його честь та гідність. Як пояснив ОСОБА_6 його схопили за руки три особи, зокрема, позивач - ОСОБА_1, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які порвали його верхній одяг та нанесли травму, а саме, вивих руки.

На запитання суду стосовно характеристики позивача ОСОБА_6 відповів, що ані позитивного, ані негативного відносно позивача нічого сказати не може.

У свою чергу, з переглянутого судом відеозапису, який наявний в матеріалах справи відносно подій 02.02.2015, вбачається, що ОСОБА_6 дійсно силоміць відібрав у громадянки, яка намагалась довести до його відома, що вона є народним депутатом Верховної Ради України, папери і на її неодноразові вимоги не повертав їх.

При цьому, ОСОБА_10 намагався припинити такі дії ОСОБА_6 шляхом тримання останнього за руку досить нетривалий час. Суд звертає увагу, що з відеозапису не вбачається, що позивач наніс якісь тілесні ушкодження ОСОБА_6, а також порвав його одяг. Будь яких інших доказів щодо обставин вказаних ОСОБА_6 матеріали справи не місять.

Судом також були вивчені численні пояснювальні курсантів даного учбового закладу, які були відібрані, у зв'язку з подіями, що сталися 02.02.2015. У більшості пояснювальних щодо дій ОСОБА_6 курсанти використовують термін «вирвав» , «вихватив» з рук папери ОСОБА_8 У свою чергу дії ОСОБА_1, ОСОБА_7, та ОСОБА_3, вони кваліфікують як такі, що були спрямовані на намагання зупинити дії ОСОБА_6, який чинив опір. При цьому, суд звертає увагу, що даним поясненням відповідна правова оцінка у висновку службового розслідування надана не була.

Отже, з наведеного судом встановлено, що позивач фактично здійснив дії щодо стримання ОСОБА_6 у спробі відібрати папери у ОСОБА_8, і тим самим намагався припинити порушення та при цьому, будь-яких нападів на ОСОБА_6 не вчиняв.

Судом було також переглянуто відеозапис з брифінгу народного депутата ОСОБА_8, де остання пояснила, що 02.02.2015 у Національному університеті державної податкової служби України полковником податкової міліції ОСОБА_6 у неї були силоміць відібрані папери. У свою чергу, лейтенанти податкової міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а також полковник податкової міліції ОСОБА_3 намагалися захистити її та повернути відібрані в неї документи.

Вказані обставини також свідчать про те, що будь-яких порушень вимог Дисциплінарного статуту позивачем не вчинялось, а навпаки, останній фактично захищав особу від протиправних посягань іншої особи як того вимагає стаття 7 Дисципілнарного статуту.

Відносно тези, наведеної у висновку службового розслідування, що позивачем порушено вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України щодо обов'язку неухильного виконання вимог наказів начальників, суд зазначає про таке.

По-перше, у висновку службового розслідування чітко не наведено, який саме наказ і з приводу чого не був виконаний саме позивачем, а також не зазначено ким видавався даний наказ, коли, і в якій формі він був доведений до відома позивача.

В цьому контексті суд також звертає увагу, що у висновку службового розслідування відсутній системний виклад обставин, наявна значна кількість інформації за відсутності причинно-наслідкового зв'язку, а також логічних висновків по завершенню викладення того чи іншого епізоду.

По-друге, при наданні пояснень в.о. начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівник податкової міліції підполковник податкової міліції ОСОБА_5 також не пояснив, які саме його накази як керівника не були виконані безпосередньо позивачем, як і коли ці накази були доведені до позивача.

У свою чергу, у висновку службового розслідування зазначено про те, що приблизно о 7-50 ОСОБА_3 без погодження з в.о. начальника ФПМ ОСОБА_5 всупереч його усному розпорядженню 28.01.2015 віддав наказ керівникам курсів шикувати 1, 2, 3, 4 курси на площі біля центру технічних технологій. Водночас, жодних висновків щодо невиконання якихось наказів саме позивачем із чітким зазначенням, коли ці накази приймались, як доводились до позивача у висновку не наведено.

При цьому позивач пояснив, що будь-яких вказівок щодо скасування передбаченого розпорядком дня факультетського шикування ОСОБА_5 не давав.

Дані обставини підтвердив і свідок ОСОБА_7, який зазначив, що вказівок про відміну факультетського шикування 02.02.2015 він не отримував.

Крім того, дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_1, суд встановив, що позивач протягом проходження служби жодного разу не був притягнений до відповідальності. Також, суд звертає увагу, що відповідно до службової характеристики, яка підписана в.о. начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції підполковника податкової міліції ОСОБА_5 від 20.02.2015, ОСОБА_1 зарекомендував себе як особа, що має достатню професійну підготовку, точно виконує накази, уміє зрозуміти їх суть і задумку керівника, має достатні для своєї посади звання та загальну культуру тощо (том 2 а.с. 205).

Проте, суд звертає увагу, що вказаних обставин відносно того, що позивач не притягувався до відповідальності та має в цілому позитивну характеристику під час прийняття наказу від 27.03.2015 № 406 до уваги взято не було.

Крім того, судом було встановлено, що відповідно до висновку, за результатами службового розслідування стосовно в.о. заступника начальника факультету податкової міліції з стройової частини та режиму Національного університету ДПС України полковника податкової міліції ОСОБА_6, останнього було притягнуто до відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Суд зауважує, що покарання застосоване до ОСОБА_6 у вигляді догани є неспівмірним з покаранням, яке було застосовано до ОСОБА_10 у вигляді крайнього заходу - звільнення з органів податкової міліції, оскільки останній взагалі не вчиняв порушення.

Також відповідно до положень службового розслідування комісія дійшла висновку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, водночас в.о. ректора університету приймаючи наказ від 23.07.2015 № 406 вирішив застосувати крайній захід у вигляді звільнення без наведення належної на те мотивації, зокрема, чому відносно позивача застосовано крайній захід, а відносно ОСОБА_6 лише сувора догана, незважаючи на те, що ці обидві особи "були учасниками позастатутних відносин".

Судом також було перевірено обставини відносно дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування.

Зокрема, нормативно-правовим актом, який прийнято на підставі статті 14 Дисциплінарного статуту та який визначає порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ є Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.4. Інструкції розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

У свою чергу, судом встановлено, що службове розслідування було проведено за відсутності безпосереднього керівника позивача, оскільки останні підписано особами, які не є безпосередніми начальниками позивача. При цьому, відносно даної обставини відповідач жодних пояснень не надав.

Крім того, пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

З вказаною нормою кореспондуються положення абзацу 5 статті 14 Дисциплінарного статуту, яким обумовлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Таким чином, враховуючи викладене, складанню висновку має передувати отримання виконавцем від особи, щодо якої проводиться службове розслідування, відповідних письмових пояснень або складання акта про відмову особи в їх наданні. При цьому факт відмови від надання пояснень, згідно з абзацом 6 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 Інструкції, відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Водночас з матеріалів службового розслідування вбачається, що висновок було складено та затверджено без отримання письмових пояснень від позивача. Також не було складено і акт про відмову в їх наданні, що є порушенням вимог Інструкції та Дисциплінарного статуту. Таке порушення фактично позбавило позивача захисту від можливих порушень його прав та законних інтересів, у той час як відповідно до п.п.6.2.2 п.6.2 Інструкції виконавець зобов'язаний дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що оспорюваний наказ від 27.03.2015 № 406 не порушує права та законні інтереси позивача, оскільки саме на підставі цього наказу позивач може бути фактично звільнений.

Таким чином, з огляду на зазначене, та враховуючи викладені обставини в їх сукупності, з урахуванням того, що судом не встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а службове розслідування, проведене з порушенням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 2 наказу Національного університету державної податкової служби України від 27.03.2015 № 406 «Про рішення щодо висновків службового розслідування» за підписом виконуючого обов'язки ректора ОСОБА_4 в частині «За вчинення дисциплінарного проступку, що проявилося у порушеннях вимог статтей 1,7,8 Дисциплінарного статуту органів ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460, на підставі статтей 2, 12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції» є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу від 27.03.2015 № 406 Про рішення щодо висновків службового розслідування в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності сплатив судовий збір у сумі 73,08 грн. та просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму коштів.

Крім того, позивач заявив клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу позивач представив суду копію угоди про надання правової допомоги від 22.05.2015, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням Юридична консультація № 1 Шевченківського району м.Києва в особі завідуючої ОСОБА_2 (Адвокат), згідно з яким клієнт надає право Адвокату бути представником в судах, зокрема адміністративних, з усіма правами, які надані стороні в процесі.

Належність ОСОБА_2 до кола фахівців в галузі права підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 44 від 05.01.1994.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Адвокатського об'єднання Юридична консультація № 1 Шевченківського району м.Києва (код 20053116) є клас 69.10 Діяльність у сфері права , який включає в себе юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, як особисто членами колегії адвокатів, так і під їх керівництвом; загальні консультації та складання юридичних документів та інше.

Факт оплати юридичних послуг позивачем на корить Адвокатського об'єднання Юридична консультація № 1 Шевченківського району м.Києва (код 20053116) підтверджується банківською квитанцією від 25.05.2015 № 0.0.390246827.1 на суму 2000,00 грн.

Положеннями статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на квітень 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена у сумі 1218,00 гривень. Відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487, 20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З наданої позивачем заяви від 27.05.2016 вбачається, що загальна кількість годин з надання правової допомоги позивачу становить 5 годин та складається з наступного: 3 години - ознайомлення з документами та написання адміністративного позову; 2 години - участь у судових засіданнях 26.05.2015 та 05.06.2015.

У вказаному розрахунку позивач зазначив, що загальна сума компенсації витрат на правову допомогу становить 2436,00 грн. (487,20 грн. * 5 год.)

З наведеного позивачем розрахунку, наявних у справі доказів, а також враховуючи норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, судом встановлено, що вартість однієї години участі фахівця у галузі права під час складання позовної заяви не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, факт здійснення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується документально, відповідні докази наявні у матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Національного університету державної податкової служби України від 27.03.2015 № 406 «Про рішення щодо висновків службового розслідування» в частині: «За вчинення дисциплінарного проступку, що проявилося у порушеннях вимог ст.ст. 1, 7 та 8 Дисциплінарного статуту органів ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460, на підставі статей 2, 12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ заступника начальника 4 курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції» .

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Національного університету державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Національного університету державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2016 р.