Постанова

від 07.11.2016 по справі 803/1095/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 803/1095/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

з участю представника позивача Замлинського С.С.,

представників відповідача Дем'янік В.Д. , Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміко-Кераміка ВО" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміко-Кераміка ВО" (далі - ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО", позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що за результатами фактичної перевірки, яка проводилась в період з 17 січня по 23 січня 2013 року в магазині, що знаходиться за адресою: місто Луцьк, вулиця Лідавська, 8 та належить ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО", Луцькою ОДПІ винесено 07 лютого 2013 року податкові повідомлення-рішення №0000242203 та №0000252203. Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак це не призвело до їх скасування.

ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті фактичної перевірки від 23 січня 2013 року, зокрема про порушення позивачем: статті 267 Податкового кодексу України (ПК України) - здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту 01 та 02 березня 2012 року; пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - відсутність накладних на товар, що знаходиться на реалізації.

Позивач вказує, що у період з 1 по 2 березня 2012 року не проводив у магазині "Аміко-Кераміка ВО" торговельної діяльності, пов'язаної з патентуванням і в акті перевірки відповідача немає жодних даних, що спростовували б це.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, позивач стверджує, що переміщення товарів в магазин здійснюється на підставі накладної на внутрішнє переміщення. Мотивуючи даний позов, ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" стверджує, що під час проведення фактичної перевірки позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи. Однак, контролюючим органом не взято до уваги той факт, що в пункті продажу товарів торгівля фактично здійснюється як позивачем так і підприємцем ОСОБА_4 Проте, в акті перевірки йдеться про товарно-матеріальні цінності, до яких позивач не має ніякого відношення. Тому вважає, що товариством не було допущено порушень вимог чинного податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити, визнавши протиправними податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року № 000024220, № 0000252203 та скасувати їх.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а.с.171-172) та в судовому засіданні представники відповідача адміністративний позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203 прийняті на підставі та в межах чинного законодавства. Враховуючи норми законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідач наголошує, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні та такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відтак, встановлений перевіркою ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО", факт відсутності за місцем реєстрації (зберігання) товарів відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. А тому, до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, а саме у розмірі 35856,00 грн.

Щодо встановлення перевіркою факту здійснення товариством торгівельної діяльності без придбання торгового патенту 01 та 02 березня 2012 року, Луцька ОДПІ зазначає, що зазначене підтверджується роздрукованими на зареєстрованому у встановленому порядку реєстраторі розрахункових операцій, фіскальними звітними чеками, які проведені в книзі обліку розрахункових операцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203 (а.с.68-73).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції у даній справі скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.92-98).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2016 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.138-143).

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відтак, при новому розгляді справи судом, зокрема, встановлювалися обставин щодо порядку ведення податкового обліку позивачем, виду затвердженої облікової політики на підприємстві, місця зберігання первинних документів, а також витребовувалася книга обліку розрахункових операцій позивача та перевірялися дані, що містяться в ній.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що працівниками Луцької ОДПІ в період з 17 по 23 січня 2013 року на підставі наказу Державної податкової служби у Волинській області від 14 січня 2013 року №11 та направлень на перевірку від 16 січня 2013 року №000354 та №000355 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину, що знаходиться за адресою: вулиця Лідавська, 8, місто Луцьк та належить ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО". За результатами перевірки 23 січня 2013 року складено акт (довідку) фактичної перевірки (а.с.9-10).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" статті 267 ПК України, що полягало у здійсненні торгівельної діяльності без придбання торгового патенту протягом двох днів 01 та 02 березня 2012 року. Як слідує з акту перевірки перевіряючими виявлено, що торговий патент від 31 березня 2011 року №188358 з терміном дії з 01 квітня 2011 року по 31 серпня 2016 було анульовано Луцькою ОДПІ 17 лютого 2012 року, а наступний торговий патент від 03 березня 2012 року №110486 був виданий з терміном дії з 03 березня 2012 по 28 лютого 2017 року (а.с.10).

Також перевіркою було встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у незабезпеченні ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Зокрема, були відсутні накладні на товар, що знаходився на реалізації. Як встановлено перевіркою сума товарів, що реалізувалися та не обліковані у встановленому порядку становить 17928,00 грн. (а.с.10).

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті перевірки, 28 січня 2013 року подавав письмові заперечення до нього (а.с.54-55).

На підставі акту перевірки, 07 лютого 2013 року Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000242203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 35856,00 грн.; №0000252203, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 858,00 грн.

Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Волинській області 05 березня 2013 року було прийнято рішення №967/10/10.2-06, яким оскаржувані рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.16-17). Також рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29 квітня 2013 року №1848/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000242203, №0000252203 та рішення Державної податкової служби у Волинській області від 05 березня 2013 року №967/10/10.2-06, а скаргу ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" - без задоволення.

На думку суду, податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203 є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Підпунктом 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, такий вид підприємницької діяльності, як, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України врегульовано порядок придбання торгового патенту, який передбачає подання суб'єктом господарювання до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявки на придбання торгового патенту та видачу торгового патенту особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Бланк торгового патенту є документом суворого обліку. Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

Як вже зазначалося, перевіркою встановлено, що ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" здійснювала торгівельну діяльність без придбання торгового патенту протягом двох днів 01 та 02 березня 2012 року. На думку відповідача, провадження торгівельної діяльності магазину у вказані дні підтверджується роздрукованими на зареєстрованому в контролюючому органі реєстраторі розрахункових операцій фіскальними звітними чеками за вказаний період, які проведені у книзі обліку розрахункових операцій від 29 травня 2012 року №0318007877/р-2 (а.с.51-52).

Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу.

Як слідує з матеріалів справи генеральним директором ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" 28 лютого 2012 року було видано наказ №1, згідно якого у зв'язку з припиненням дії торгового патенту наказано не проводити торгівельну діяльність для покупців шляхом закриття магазину по вулиці Лідавській, 8 у місті Луцьку з 01 березня 2012 року до отримання торгового патенту та було встановлено у період з 01 по 02 березня (включно) 2012 року санітарні дні в магазині ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" (а.с.22).

Судом з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, витребовувалась у ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" книга обліку розрахункових операцій або витяг з книги обліку за період з 28 лютого 2012 року по 04 березня 2012 року. Крім того, суд зобов'язав позивача представити оригінал такої книги в судове засідання для огляду судом (а.с.148 зворот).

Судом у судовому засіданні, яке відбулося 24 жовтня 2016 року, була оглянута книга обліку розрахункових операцій №0318005717 на 97 аркушах (далі - КОРО №0318005717). Вказана книга зареєстрована Луцькою ОДПІ для використання з реєстратором розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06001500, фіскальний №0318005717, версія програмного забезпечення 100 УА. КОРО №0318005717 зареєстрована 02 березня 2011 року, розпочата 02 березня 2011 року та закінчена 29 травня 2012 року (а.с.164).

У КОРО №0318005717 дійсно проведені фіскальні звітні чеки за 01 та 02 березня 2012 року. Однак, згідно Z - звітів за вказані дні: продажі - 0, обіг - 0 (а.с.187).

Разом з тим, судом встановлено, що у ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" зареєстровано два реєстратори розрахункових операцій, а саме: Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06001500, фіскальний №0318005717 (зазначений вище) та Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06013866, фіскальний №0318007877 (а.с.186).

З акту (довідки) фактичної перевірки від 23 січня 2013 року слідує, що під час перевірки перевіряючим було надано реєстраційне посвідчення №0318007877 від 14 вересня 2007 року, видане Луцькою ОДПІ на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06013866, фіскальний №0318007877 (а.с.9 зворот). Також у вказаному акті перевірки зазначено КОРО, яка видана на цей реєстратор розрахункових операцій - КОРО №0318007877 від 29 травня 2012 року. Остання КОРО на цей реєстратор від 25 лютого 2009 року (а.с.9 зворот).

Відтак, судом у судовому засіданні 31 жовтня 2016 року було зобов'язано позивача надати КОРО від 25 лютого 2009 року на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877, тобто КОРО, яке охоплювало період 01 - 02 березня 2012 року.

У судове засідання 07 листопада 2016 року представником позивача надані додаткові докази та пояснення (а.с.190-191).

На підставі вказаних пояснень та дослідження наданих представником позивача документів, судом встановлено, що реєстратор розрахункових операцій №0318007877, що описаний в акті перевірки почав використовуватися в магазині ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" (місто Луцьк, вулиця Лідавська, 8) з 29 травня 2012 року. До цього вказаний реєстратор використовувався позивачем у магазині, що знаходився за адресою: місто Луцьк, вулиця Залізнична, 2 та припинив свою роботу 30 червня 2009 року.

Як слідує з КОРО від 25 лютого 2009 року на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877, що витребовувалась судом, вона дійсно зареєстрована 25 лютого 2009 року та використовувалася в магазині ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" по вулиці Залізничній, 2 в місті Луцьку (а.с.195-199). Зазначене підтверджується також Z-звітами (а.с.196).

Відтак, реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877 та КОРО на вказаний реєстратор, що описані Луцькою ОДПІ в акті перевірки, не охоплюють період 01 - 02 березня 2012 року.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідач - Луцька ОДПІ, заперечуючи проти позову, стверджує, що свідченням провадження позивачем торгівельної діяльності 01 та 02 березня 2012 року є роздруковані фіскальні звітні чеки, які проведені в КОРО від 29 травня 2012 року №0318007877/р-2. Однак відповідач не надав суду копій фіскальних звітних чеків за вказаний період, хоча судом вони витребовувались (а.с.148 зворот).

Крім того, в акті перевірки від 23 січня 2013 року взагалі відсутні посилання перевіряючих на такі фіскальні чеки (а.с.10).

Також слід вказати, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2013 року у справі №161/2579/13-п, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП, скасовано постанову Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2013 року, якою ОСОБА_5 було визнано винною в тому, що вона, працюючи на посаді генерального директора ТзОВ "Аміко - Кераміка ВО" в магазині ТзОВ "Аміко - Кераміка ВО", що у місті Луцьку по вулиці Лідавській, 8, в порушення статті 267 ПК України 01 та 02 березня 2012 року здійснювала господарську діяльність без документу дозвільного характеру, та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутності події адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000252203. Відтак, позовні вимоги ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" в цій частині є підставними та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №0000252203.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року №000024220, суд зазначає наступне.

Вказаним рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 35856,00 грн. Підставою для застосування до ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" штрафу став висновок Луцької ОДПІ про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що виявилося у порушенні порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як передбачено пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Як визначено статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Як визначено статтею 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина третя, п'ята статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як встановлено судом, у зв'язку з необхідністю забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів та процедур при відображенні поточних операцій в бухгалтерському обліку та складанні фінансової звітності, на ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" 01 жовтня 2009 року було прийнято наказ №5 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику на підприємстві ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" (далі - наказ №5 а.с.184).

Як визначено даним наказом відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності на підставі статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на керівника ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО".

Як встановлено пунктами 4,5 наказу №5 одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів. Оцінку запасів для торгівлі здійснювати за цінами придбання.

Враховуючи подані представником позивача додаткові пояснення та надані документи, а також пояснення представника позивача у судовому засіданні, судом встановлено, що оприбуткування товарів на ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" здійснюється за цінами придбання товарів на підставі виписаних видаткових накладних постачальниками. Оприбуткування товару здійснюється на склад позивача за адресою: місто Луцьк, вулиця Лідавська, 8. При цьому документи на оприбуткування товарів передаються до бухгалтерії ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО", яка розміщена в окремому офісному приміщенні за тією ж адресою, в цьому приміщенні знаходиться й архів документів підприємства. Товари зі складу передаються в магазин для подальшої реалізації по мірі необхідності на підставі накладної на внутрішнє переміщення (виписується в двох примірниках). Вибуття товарів здійснюється за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Крім того, продаж товарів здійснюється як зі складу так і з магазину ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО". Реалізація товарів зі складу здійснюється лише у безготівковій формі розрахунків на підставі виписаної видаткової накладної на реалізацію, а реалізація товарів з магазину здійснюється як в готівковій так і в безготівкові формі розрахунків на підставі виписаних фіскальних чеків та видаткових накладних на реалізацію.

Судом також встановлено, що книга обліку доходів та витрат на ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" не ведеться, оскільки останнє знаходиться на загальній системі оподаткування.

Як вже зазначалося, перевіркою позивача, яка проходила в період з 17 по 23 січня 2013 року, було встановлено порушення ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, були відсутні накладні на товар, що знаходився на реалізації на загальну суму 17928,00 грн. (а.с.10). Як вбачається з додатку до акту перевірки це такі товари: біде з кріпленням "Foster", виробник DURAVIT, Німеччина; компакт, виробник DURAVIT, Німеччина; меблі для ванної кімнати, стільниця, код 7981; умивальник "Міра Олда", Astron Salgar, Іспанія; біде з кришкою "Stratos", Німеччина, код 17/13/2048 (а.с.12 зворот).

Однак, ТзОВ "Аміко-Кераміка ВО" було надано відповідні документи на частину товарів (позиції 1, 2, зазначені в додатку до акту перевірки): накладну на внутрішнє переміщення від 28 лютого 2008 року, видаткову накладну від 21 травня 2005 року, накладну від 30 листопада 2004 року (а.с.23-25).

Інші товари, що зазначені в додатку до акту перевірки (позиції три - п'ять: меблі для ванної кімнати, стільниця, код 7981; умивальник "Міра Олда", Astron Salgar, Іспанія; біде з кришкою "Stratos", Німеччина), не належать ТзОВ "Аміко - Кераміка ВО", що підтверджується актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на магазин "Аміко - Кераміка ВО" станом на 23 січня 2013 року (а.с.27-37).

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що в додаток до акту перевірки перевіряючими включався лише той товар над яким був цінник ТзОВ "Аміко - Кераміка ВО", оскільки жодних доказів в підтвердження цього твердження суду надано не було.

Крім того, суд наголошує, що в магазині, де здійснює господарську діяльність позивач, торгівельну діяльність здійснює також приватний підприємець ОСОБА_4, що стверджується наявними в матеріалах справи договором оренди №1 від 02 січня 2013 року та договором про співпрацю від 02 липня 2012 року.

Як свідчить договір про співпрацю, ТзОВ "Аміко - Кераміка ВО" та приватний підприємець ОСОБА_4 спільно використовуючи орендоване приміщення за адресою: місто Луцьк, вулиця Лідавська, 8, розмежували асортимент (виробника) продукції. Як передбачено пунктом 2.1 даного договору торгові марки "Stratos" та "Міра" представлені на стендах приватного підприємця ОСОБА_4, а не позивача (а.с.63). Суд звертає увагу на те, що товари саме цих торгових марок зазначені в позиціях 4-5 додатку до акту перевірки.

Відтак, суд приходить до висновку, що до позивача неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 35856,00 грн.

Крім того, суд наголошує, що у розділі V Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Отже, така фінансова санкція може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року № 000024220 слід визнати протиправним та скасувати його.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою вказаної статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем, Луцькою ОДПІ, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203, а відтак вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 401,55 грн., сплачений при поданні адміністративного позову платіжним дорученням № 39 від 08 травня 2013 року (а.с.2).

Керуючись статтями 3, 11, 17, 71, 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 лютого 2013 року № 0000242203 та № 0000252203.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміко-Кераміка ВО" (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 8, ідентифікаційний код 25092701) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) судові витрати в сумі 401 гривня 55 копійок (чотириста одна гривня 55 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 листопада 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський