Постанова

від 04.05.2007 по справі 20-7/425

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/425

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

03 травня 2007 року  

Справа № 20-7/425

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Поліщук Олени Петрівни, довіреність №  б/н   від 05.05.06;

відповідача: Савоськіна Дмитра Михайловича, повноваження перевірені, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ілюхіна Г.П.) від 15.03.2007 у справі № 20-7/425

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" (вул. Мачтова, 13,Севастополь,99002)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб" (вул. Хрустальова, 61-19,Севастополь,99040); (м. Севастополь, вул. Юмашева, 24, 99057)

про стягнення заборгованості з Договорами консигнації № 50 від 26.08.2005 та № 20 від 01.01.2006 в сумі 5600,62 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.03.2007 у справі № 20-7/425 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 3866,04 грн. відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" 31,59 грн. державного мита, 36,54 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки, згідно з укладеними між сторонами договорами консигнацій, позивачем не було надано суду доказів переходу права власності на поставлений товар до відповідача та, більш того, має факт неправомірної відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" від приймання непроданого товару, то, таким чином, вбачається відсутність будь-якої заборгованості з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб", що, відповідно, тягне за собою відмову у задоволенні позивних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та суперечливістю матеріалам та обставинам справи. При цьому, судом було враховано погашення відповідачем заборгованості у сумі 1734,58 грн. в процесі провадження.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно встановив обставини справи. Так, на думку позивача, кожна партія товару передавалась Консигнатору тільки на 90 днів для реалізації зі спливом яких, у відповідності з пунктом 1.3. договорів відповідач був зобов'язаний або придбати товар у свою власність, або сплатити його повну вартість, або повернути товар згідно відвантажувальним реквізитам позивача. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент" вважає, що, оскільки відповідачем не був повернутий товар після спливу строку консигнації, то має факт придбання товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб" цього товару на суму 3866,04 грн.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Ткаченка М.І.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2005 та 01.01.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю „Акцент" (Консигнант) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозснаб" (Консигнатор) було укладено Договори консигнації № 50 і № 20, згідно яких Консигнатор зобов'язується за дорученням Консигнанта протягом 90 днів з моменту отримання за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товар, що належить Консигнанту (пункт 1.1 Договорів).

Пунктом 1.3. Договорів встановлено - у випадку, якщо товар не буде проданий протягом строку консигнації, Консигнатор, за згодою з Консигнантом, зобов'язаний:

- придбати товар у свою власність, оплативши його повну вартість (пункт 1.3.1 Договорів);

- повернути товар згідно відвантажувальним реквізитам Консигнанта на умовах пункту 3.4. Договорів (пункт 1.3.2. Договорів).

Пунктом 3.4. Договорів передбачено, що, у випадку, коли товар не буде реалізований протягом строку цього договору, Консигнатор зобов'язаний повернути товар Консигнанту на умовах, визначених в них.

Обставини справи свідчать про те, що 29.01.2007 відповідач належним чином повідомив позивача про повернення нереалізованого товару відповідно до умов Договору № 20 від 01.01.2006 і про свою незгоду придбати цей товар у власність (а. с.67-69).

Таким чином, вбачається, що відповідачем обраний один з двох передбачених договорами путей закінчення визначеного строку в 90 днів передбаченого пунктом 4.1. Договорів.

При цьому, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що Консигнатор зобов'язаний саме за згодою з Консигнантом (пункт 1.3. Договорів) виконати відповідну дію (згідно пункту 1.3.1. чи 1.3.2.).

Доказів наявності дій позивача про намір передати товари у власність відповідача, а також наявності виписки податкових накладних на нереалізований товар - матеріали справи не містять, позивачем суду не надані.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищенаведене, вбачається що сторони повинні були керуватися змістом пункту 3.4. договорів, згідно з яким - у випадку, коли товар не буде реалізований протягом строку цього договору, Консигнатор зобов'язаний повернути товар Консигнанту.

При цьому, господарським судом міста Севастополя вірно зазначено, що відповідно до пункту 5.1. Договорів, їх укладено строком до 31.12.2005 та 31.12.2006, відповідно.

Дані висновки, які обґрунтовані умовами договорів, спростовують думку позивача про те, що після закінчення строку в 90 днів, відповідач безумовно зобов'язаний придбати товар у свою власність або негайно повернути товар.

Пунктом 5.2. Договорів встановлено, що по закінченню вищезазначеного строку (передбаченого пунктом 5.1.) умови договору продовжують діяти щодо всіх партій товару, які до цього моменту знаходяться на консигнації та розрахунок за якими не завершено.

Пунктом 6.1. Договорів передбачено, що товари, що передані Консигнатору, є власністю Консигнанта до моменту їх передачі Покупцеві.

Пунктом 10 Договорів встановлено відповідальність сторін, зокрема:

- сторони    несуть    відповідальність    за   невиконання    або    неналежне виконання своїх зобов'язань по цим Договорам;

- у випадку прострочення оплати товару Консигнатор сплачує Консигнанту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що встановлена на цей період, що нараховується на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення (а. с.10-11, 12-13).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи. Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач, за попередньою заявкою відповідача, надав для реалізації товар в асортименті по накладним: № 226 від 26.08.2005 на суму 7628,28 грн.; № 276 від 22.09.2005 на суму 6825,84 грн.; № 291 від 11.10.2005 на суму 2624,16 грн.; № 315 від 28.10.2005 на суму 1436,16 грн.; № 336 від 18.11.2005 на суму 560,40 грн.; № 374 від 21.12.2005 на суму 912,90 грн.; № 63 від 31.03.2006 на суму 2093,76 грн.; № 69 від 04.04.2006 на суму 1575,78 грн.; № 150 від 11.07.2006 на суму 1045,14 грн., всього на загальну суму 24702,42 грн. (а. с.14-21).

Відповідачем частково здійснена оплата заборгованості, яка складається з вартості реалізованого та повернутого товару на загальну суму в розмірі 19201,80 грн. (а. с.66).

18.01.2007 Відповідач здійснив дії по поверненню позивачу товару на загальну суму 4296,54 грн., що підтверджується накладною № 50 (а. с. 66).

В судовому засіданні сторони надали суду акт звірки взаєморозрахунків від 02.03.2007, згідно з яким, станом на 02.03.2007 вартість товару, що залишився на складі, складає 3866,04 грн., заборгованість за реалізований відповідачем товар на 02.03.2007 складала 1734,58 грн. (а. с.81).

Платіжним дорученням № 134 від 05.03.2007 відповідач сплатив заборгованість в сумі 1734,58 грн. (а. с.82).

При цьому, дані обставини справи сторонами не заперечуються.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає правомірним припинення провадження у справі в цій частині в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що на дату прийняття рішення залишок нереалізованих товарів по договорам складає на суму 3866,04 грн.

Оскільки пункт 1.3. договорів містить два варіанта подальших дій відповідача –придбати товар у власність, або повернути його на умовах пункту 3.4. Договорів, яким строк реалізації товару продовжено терміном дії Договорів, та приймаючи до уваги відсутність дій позивача, які б свідчили про наміри передати товари у власність відповідача, судова колегія вважає, що поведінка товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб" не вийшла за межі умов договорів та норм передбачених статтею 631 Цивільного кодексу України, відповідно до якої - строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим посилання місцевого суду на зміст статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Так, бездіяльність позивача, відсутність вимоги до відповідача придбати нереалізований товар свідчать про те, що сторони обрали варіант повернення переданого товару на умовах пункту 3.4. Договорів, де змінено строк реалізації замість 90 днів - на строк дії Договорів.

Оскільки пунктом 6.1. Договорів передбачено, що товари, які передані Консигнатору, є власністю Консигнанта до моменту їх передачі Покупцеві і від отримання яких позивач відмовився у належний строк, то, таким чином, вбачається вірним висновок господарського суду першої інстанції стосовно відсутності підстав вважати, що нереалізований товар став власністю Відповідача, а тому відсутні підстави для його оплати.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги акт звірки залишків продукції від 02.03.2007, який містить дату виготовлення продукції та інші відомості, який був наданий позивачем, оскільки він є одностороннім, відповідачем не підписаній.

З урахуванням викладеного, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.03.2007 у справі № 20-7/425 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді