Постанова

від 11.07.2007 по справі 20-7/425

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/425

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 липня 2007 р.                                                                                   № 20-7/425  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Акцент"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2007р.

у справігосподарського суду міста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акцент"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Севхозснаб"

простягнення заборгованості за Договорами консигнації №50 від 26.08.2005р. та №20 від 01.01.2006р. в сумі 5600, 62 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма севхозснаб" про стягнення заборгованості за Договорами консигнації від 26.08.2005р. №50 та від 01.01.2006р. №20 в сумі 5600, 62 грн.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.03.2007р. у справі №20-7/425, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2007р. з даної справи, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 3866, 04 грн. відмовлено та стягнуто з ТОВ "Фірма Севхозснаб" на користь ТОВ "Акцент" державне мито в сумі 31, 59 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 36, 54 грн.

     Судові рішення мотивовані необгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 610, 631 ЦК України, ст. 33, 34 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", умови Договорів консигнації від 26.08.2005р. №50 та від 01.01.2006р. №20 та докази наявні в матеріалах справи.

         Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою у даній справі ТОВ "Акцент" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а саме ст. 525, 526 ЦК України, ст. 38, 39 ГПК України.

         У відзиві ТОВ "Фірма Севхозснаб" на касаційну скаргу, останній зазначає, що рішення господарського суду м. Севастополя від 15.03.2007р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2007р. з даної справи є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

          Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у  судовому засіданні суду касаційної інстанції.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.        

         Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2005р. та 01.01.2006р. між ТОВ "Акцент" (Консигнант) та ТОВ "Фірма Севхозснаб" (Консигнатор) було укладено Договори консигнації №50 і №20 (далі - Договори), згідно п.1.1. яких, Консигнатор зобов'язується за дорученням Консигнанта протягом 90 днів з моменту отримання за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товар, що належить Консигнанту.

         Згідно п.1.3. Договорів, якщо товар не буде продано протягом строку консигнації, Консигнатор, за згодою з Консигнантом, зобов'язаний: придбати товар у свою власність, оплативши його повну вартість (п.1.3.1.); повернути товар згідно відвантажувальним реквізитам Консигнанта на умовах п.3.4. Договорів (п.1.3.2.).

         Пунктом 3.4 Договорів передбачено, що у випадку, коли товар не буде реалізований протягом строку цього договору, Консигнатор зобов'язаний повернути товар Консигнанту на умовах, визначених в них.

         Пунктом 5.2. Договорів встановлено, що по закінченню вищезазначеного строку умови договору продовжують діяти щодо всіх партій товару, які до цього моменту знаходяться на консигнації і розрахунок за якими не завершено.

 Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.      

         Позивач, за попередньою вказівкою відповідача, надав для реалізації товар в асортименті по накладним: №226 від 26.08.2005р. на суму 7628, 28 грн.; №276 від 22.09.2005р. на суму 6825, 84 грн.; №291 від 11.10.2005р. на суму 2624, 16 грн.; №315 від 28.10.2005р. на суму 1436, 16 грн.; №336 від 18.11.2005р. на суму 560, 40 грн.; №374 від 21.12.2005р. на суму 912, 90 грн.; №63 від 31.03.2006р. на суму 2093, 76 грн.; №69 від 04.04.2006р. на суму 1575, 78 грн.; №150 від 11.07.2006р. на суму 1045, 14 грн., всього на загальну суму 24702, 42 грн.

             Відповідачем частково здійснена оплата заборгованості, яка складається з вартості реалізованого та повернутого товару на загальну суму в розмірі 19201, 80 грн.

         18.01.2007р. відповідач здійснив дії по поверненню позивачу товару на загальну суму 4296, 54 грн., що підтверджується накладною №50.   

         В судовому засіданні господарського суду першої інстанції сторони надали суду Акти звірки взаєморозрахунків від 02.03.2007р., згідно яким, станом на 02.03.2007р. вартість товару, що залишився на складі, складає 3866, 04 грн., заборгованість за реалізований відповідачем товар на 02.03.2007р. склала 1734, 58 грн.

         Платіжним дорученням №134 від 05.03.2007р. відповідач сплатив заборгованість в сумі 1734, 58 грн., в зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в цій частині в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

     29.01.2007р. відповідач належним чином повідомив позивача про повернення нереалізованого товару відповідно до умов Договорів на суму 3866, 04 грн. та  про свою незгоду придбати цей товар у власність, обравши тим самим один з двох передбачених Договорами способів погашення заборгованості.           

Відповідно  до ст. 33  ГПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і  заперечень.

 Докази наявності дій з боку позивача, які б свідчили про намір останнього передати товар у власність відповідача, в матеріалах справи  відсутні і позивачем суду не надані.

         Таким чином, висновок господарського суду апеляційної інстанції про  відповідність дій ТОВ "Фірма Севхозснаб" умовам Договорів та приписам   ст. 631 ЦК України, колегія визнає обгрунтованим.

      Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть впливати на правильність та законність  судового рішення.

       Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду відповідає положенням ст.ст. 105 ГПК України та вимогам, що ставляться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. N 11 "Про судове рішення", а отже і підстави для його скасування відсутні.          

   Виходячи зі змісту п.п. "г" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита встановлюються із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанову суду в розмірі 50% ставки, що  підлягає  сплаті, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми.

  Враховуючи, що позивачем для розгляду його позовної заяви було сплачено 102,00 грн., про що в матеріалах справи є платіжне доручення від 14.12.2006р., №315, то заявник касаційної скарги повинен сплатити  51,00 грн. державного  мита  за  подачу  касаційної скарги.

 В порушення зазначеної норми, заявник касаційної скарги сплатив лише 19,33 грн., про що свідчить додане до касаційної скарги платіжне доручення від 15.05.07 №507, з огляду на що з позивача належить  достягнути державне мито в сумі 31, 67 грн.

         Керуючись ст.ст. 45, 46, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                                          

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволенні касаційного подання відмовити.

     Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2007р. у справі №20-7/425 залишити без змін.    

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" в доход  державного бюджету України недоплачене державне мито за подачу касаційної скарги в сумі 31, 67 грн.

     На виконання даної постанови доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                                            В.С. Божок                    

Судді:                                                                                         Т.Ф. Костенко                                                                                                                                                                                            

                                                                                                    Г.П. Коробенко