Рішення

від 09.11.2016 по справі 903/699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2016 р. Справа № 903/699/16

за позовом Приватного підприємства-фірма "Дарина", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк

про зобов'язання повернути майно

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 , адвокат, посвідчення №919 від 10.05.2012р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №919 від 12.05.2012р., договір про надання правової допомоги адвокатом №12/07/2016 від 10.07.2016р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство-фірма "Дарина" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобов'язання відповідача повернути майно позивачу за договором поставки нафтопродуктів №605 від 21.04.2012р., а саме: 250 л. бензину марки А-80 та 1200 л. дизельного палива, також просять стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012р. та ст.ст.321, 334, 526, 667, 936, 949 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.09.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 26.10.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.10.2016р. розгляд справи відкладено на 09.11.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів.

09.11.2016р. на адресу суду від представника відповідача із супровідним листом надійшли: копії статуту ТОВ "Золотий Екватор" та акту зареєстрованих за ППФ "Дарина" талонів на отримання нафтопродуктів. Просять розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "Золотий Екватор".

Разом з тим, 09.11.2016р. на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання з додатками про зупинення провадження у справі до вирішення іншими судами пов'язаних справ за №903/699/16 та №918/1177/16.

В судовому засіданні 09.11.2016р. адвокат позивача заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначив, що останнє безпідставне та не підтверджене належними та допустимими доказами. Позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Розглянувши представника клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд заслухавши думку адвоката позивача, прийшов висновку про його відхилення, з підстав наведених в мотивувальній частині рішення.

Відповідач компетентного представника в судове засідання 09.11.2016р. не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034392034 від 03.11.2016р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката позивача, суд, -

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в особі директора Рівненської філії ТОВ "Золотий Екватор"(далі - Постачальник) та Приватним підприємством-фірма «Дарина» (далі - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012р.(далі - Договір)(а.с.9-11).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 Договору, асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній.

Згідно п.2.1 Договору, ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній. До ціни товару входить також вартість зберігання товару Постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Згідно п.3.1 Договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

Згідно п.3.2 Договору, картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне , Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора. що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

Згідно п.3.3 Договору, товар відпускається покупцю почастково(товарними партіями) на умовах - FСА завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку, що є невід'ємною частиною даних договору. Протягом дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.3.4 Договору, датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Згідно п.4.2 Договору, розрахунки за товар Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Згідно п.6.3 Договору, товар(партія товару) передається уповноваженим особам Покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.

Згідно п.6.5 Договору, картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно п.10.9 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до його повного виконання сторонами.

Вказаний Договір підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Позивач здійснив попередню оплату товару по рахунках-фактури №3221 від 31.07.2012р.(а.с.16) та №3220 від 31.07.2012р.(а.с.17), що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 31.07.2012р. на суму 11868 грн. за дизельне пальне(а.с.14), платіжним дорученням №5 від 31.07.2012р. на суму 2595 грн. за бензин А-80(а.с.15) та актом звірки взаєморозрахунків між підприємствами за період січень 2012р. - липень 2012р.(а.с.20).

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними №4377 від 31.07.2012р. на суму 2595 грн.(а.с.12) на поставну бензину А-80 (25 шт. карток по 10 л.) та №4375 від 31.07.2012р. на суму 11868 грн.(а.с.13) на поставку дизельного палива (120 шт. карток по 10л.).

У зв'язку із закінченням строку дії вищевказаних карток на бензин марки А-80 та дизельне пальне, між сторонами було складено акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015р. №ТРН0000780(а.с.18), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на дизельне пальне в кількості 120 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 28 шт. номіналом 20 л.. Також було складено ще один акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015р. №ТРН0000781(а.с.19), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на бензин А-80 в кількості 25 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 12 шт. номіналом 10 л..

Тобто, взамін наданих на заміну штрих-карток на бензин марки А-80 в кількості 250 л. та дизельного пального в кількості 1200 л., Відповідачем було замінено штрих-картки на меншу кількість палива, лише надано дизельного пального в кількості 680 л., що підтверджується наявними у позивача штрих-картками(а.с.21-25).

13.07.2016р. представником позивача, адвокатом ОСОБА_1 було надіслано адвокатський запит до відповідача із питанням щодо отримання оплачених позивачем нафтопродуктів та/чи заміни наявних у Позивача штрих-карток на нові(а.с.26).

15.08.2016р. представником позивача, адвокатом ОСОБА_1 було надіслано повторний адвокатський запит, де були поставленні аналогічні питання(а.с.27).

Листом від 26.08.2016р., вих.№590, відповідач надіслав відповідь на адвокатський запит представника позивача, згідно якого відповідач вважає, що не порушив жодним чином прав позивача та у зв'язку із закінченням строку дії наявних у позивача штрих-карток, останній позбавився права на отримання нафтопродуктів згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-80(250 л.) та дизельне пальне(1200 л)., шляхом передачі Приватному підприємству - фірма Дарина .

Як унормовано ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України(далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними Договору поставки нафтопродуктів, згідно якого відповідач зобов'язується поставити у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як було зазначено вище, у пункті 3.4 Договору, сторони встановили, що датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта. Згідно п.2.1 Договору, до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів. Вартість 1 календарного року такого зберігання оплачена позивачем при розрахунку за сам товар.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договору, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаних Договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Закінчення дії документа(картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно вказаних вище Договору, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті , а не картки, які підтверджують право власності на нього.

Оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача бензин марки А-80 кількістю 250 л. та 1200 л. дизельного палива, суд приходить до переконання про задоволення заявлених вимог позивача.

Також слід зазначити, що недійсність карток на пальне, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно ст.ст.662, 667, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю.

Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.

Дане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що 02.11.2016р. ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою про розірвання Договору поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012р., укладеного між ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР та ППФ ДАРИНА . Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.11.2016р. у справі №918/1177/16 матеріали позовної заяви за позовом ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР до ППФ ДАРИНА про розірвання договору поставки нафтопродуктів передано за територіальною підсудністю до господарського суду Волинської області. Не чекаючи передачі справи від господарського суду Рівненської області до господарського суду Волинської області, ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР 04.11.2016р. подало ще одну позовну заяву про розірвання Договору поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012р. уже до господарського суду Волинської області. Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. по справі №903/824/16 матеріали позовної заяви за позовом ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР до ППФ ДАРИНА про розірвання договору поставки нафтопродуктів передано за територіальною підсудністю до господарського суду Рівненської області. Зазначають, що розгляд господарським судом спору щодо розірвання Договору поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012р., безпосередньо впливає на розгляд справи №903/699/16 про зобов'язання повернути майно. Звертають увагу на те, що господарський суд Волинської області в межах розгляду справи №903/699/16 не може самостійно встановити обставини щодо вимоги про розірвання спірного договору, оскільки позбавлений такої можливості (ст. 83 ГПК України), такі обставини будуть встановлюватися іншим господарським судом. Просять зупинити провадження по господарській справі №903/699/16 за позовом ППФ Дарина до ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР про зобов'язання повернути майно до вирішення по суті та набранням законної сили рішеннями по господарських справах: №918/1177/16 та №903/824/16 за позовами ТОВ ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР до ППФ ДАРИНА про розірвання договору поставки нафтопродуктів.

Відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Оскільки відповідачем на час проведення судового засідання(прийняття рішення по справі) не надано доказів розгляду іншим судом пов'язаної справи(ухвали про порушення провадження тощо), господарський суд приходить висновку, про відмову у задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі через необгрунтованість. Направлення позовних матеріалів за підсудністю до іншого суду не є процесуальною дією, що тягне автоматичне порушення провадження та призначення справи до розгляду.

Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме щодо повернення шляхом передачі відповідачем позивачу бензину марки А-80 кількістю 250 л. та 1200 л. дизельного палива.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача за договірними зобов'язаннями шляхом вчинення дій, судові витрати в розмірі 1378 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) повернути майно, а саме: бензин марки А-80 кількістю 250 л. та дизельне паливо в кількості 1200 л., шляхом передачі Приватному підприємству-фірма «Дарина» (33022, Рівненська обл., м. Рівне, вул. О.ДУНДИЧА, буд.2/20, кв.50, код ЄДРПОУ 31541727).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) на користь Приватному підприємству-фірма «Дарина» (33022, Рівненська обл., м. Рівне, вул. О.ДУНДИЧА, буд.2/20, кв.50, код ЄДРПОУ 31541727) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

14.11.2016

Суддя А. С. Вороняк