Постанова

від 26.01.2017 по справі 903/699/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа № 903/699/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" на рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2016 р. у справі № 903/699/16

за позовом Приватного підприємства - фірма "Дарина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.11.2016 року у справі № 903/699/16 позов задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-80 кількістю 250 л. та дизельне паливо в кількості 1200 л., шляхом передачі приватному підприємству-фірма «Дарина» . Стягнуто з відповідача на користь позивача 1378 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

22.12.2016 відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з клопотанням зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті та набранням законної сили рішенням по господарській справі № 903/848/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до Приватного підприємства-фірма "Дарина" про розірвання договору поставки нафтопродуктів № 605 від 31.07.2012р. укладений між ТОВ "Золотий Екватор" та ППФ "Дарина" та визнання зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" в частині поставки нафтопродуктів ППФ "Дарина" згідно договору поставки нафтопродуктів № 605 від 31.07.2012р. припиненим.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача підтримав вищевказане клопотання; представник позивача заперечив.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки наявність в провадженні суду справи №903/848/16 на переконання суду не перешкоджає вирішенню господарського спору у справі №903/699/16.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.07.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в особі директора Рівненської філії ТОВ "Золотий Екватор"(далі - Постачальник) та Приватним підприємством-фірма «Дарина» (далі - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №605 (далі - Договір)(а.с.9-11).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній. До ціни товару входить також вартість зберігання товару Постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

За умовами п.3.1 Договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

Картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора. що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (п.3.2 Договору).

В силу п.3.4 Договору, датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Згідно п.4.2 Договору, розрахунки за товар Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Відповідно до п.6.5 Договору, картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до його повного виконання сторонами (п.10.9 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивач здійснив попередню оплату товару по рахунках-фактури №3221 від 31.07.2012р.(а.с.16) та №3220 від 31.07.2012р.(а.с.17), що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 31.07.2012р. на суму 11868 грн. за дизельне пальне(а.с.14), платіжним дорученням №5 від 31.07.2012р. на суму 2595 грн. за бензин А-80(а.с.15) та актом звірки взаєморозрахунків між підприємствами за період січень 2012р. - липень 2012р.(а.с.20).

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними №4377 від 31.07.2012р. на суму 2595 грн.(а.с.12) на поставну бензину А-80 (25 шт. карток по 10 л.) та №4375 від 31.07.2012р. на суму 11868 грн.(а.с.13) на поставку дизельного палива (120 шт. карток по 10л.).

У зв'язку із закінченням строку дії вищевказаних карток на бензин марки А-80 та дизельне пальне, між сторонами було складено акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015р. №ТРН0000780(а.с.18), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на дизельне пальне в кількості 120 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 28 шт. номіналом 20 л.. Також було складено ще один акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015р. №ТРН0000781(а.с.19), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на бензин А-80 в кількості 25 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 12 шт. номіналом 10 л..

Тобто, взамін наданих на заміну штрих-карток на бензин марки А-80 в кількості 250 л. та дизельного пального в кількості 1200 л., Відповідачем було замінено штрих-картки на меншу кількість палива, лише надано дизельного пального в кількості 680 л., що підтверджується наявними у позивача штрих-картками(а.с.21-25).

13.07.2016р. представником позивача, адвокатом ОСОБА_1 було надіслано адвокатський запит до відповідача із питанням щодо отримання оплачених позивачем нафтопродуктів та/чи заміни наявних у Позивача штрих-карток на нові(а.с.26).

15.08.2016р. представником позивача, адвокатом ОСОБА_1 було надіслано повторний адвокатський запит, де були поставленні аналогічні питання(а.с.27).

Листом від 26.08.2016р., вих.№590, відповідач надіслав відповідь на адвокатський запит представника позивача, згідно якого відповідач вважає, що не порушив жодним чином прав позивача та у зв'язку із закінченням строку дії наявних у позивача штрих-карток, останній позбавився права на отримання нафтопродуктів згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-80(250 л.) та дизельне пальне(1200 л)., шляхом передачі Приватному підприємству - фірма Дарина .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пункті 3.4 Договору, сторони встановили, що датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта. Згідно п.2.1 Договору, до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів. Вартість 1 календарного року такого зберігання оплачена позивачем при розрахунку за сам товар.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договору, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаних Договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Закінчення дії документа (картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно вказаних вище Договору, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті, а не картки, які підтверджують право власності на нього.

Оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача бензин марки А-80 кількістю 250 л. та 1200 л. дизельного палива, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про задоволення заявлених вимог позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що недійсність карток на пальне, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно ст.ст.662, 667, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 09.11.2016 р. у справі №903/699/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.