Постанова

від 06.04.2017 по справі 903/699/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 903/699/16

Вищий господарський суд України в складі колегії

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі№ 903/699/16 Господарського судуВолинської області за позовомПриватного підприємства-фірма "Дарина" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" прозобов'язання повернути майно

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача :не з'явився ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма "Дарина" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобов'язання повернути майно позивачу за договором поставки нафтопродуктів №605 від 21.04.2012, а саме: 250л. бензину марки А-80 та 1200л. дизельного палива, посилаючись на договір поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012 та ст.ст.321, 334, 526, 667, 936, 949 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.11.2016 р. (суддя Вороняк А.С.) позов задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-80 кількістю 250л. та дизельне паливо в кількості 1200л., шляхом передачі Приватному підприємству-фірма Дарина; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" витрати позивача по оплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідно ст.ст. 317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. (судді: Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2016 р. залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що недійсність карток на пальне, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно ст.ст. 662, 667, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю.

Відповідач з постановою та рішенням у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 655 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що висновки суду про поставку всієї партії нафтопродуктів не відповідають закону, судами жодним чином не досліджено актів на заміну штрих-карт, а також не надано їм правової оцінки. Крім того, скаржник вказує, що Договором поставки нафтопродуктів від 31.07.2012 не передбачено жодних підстав та механізмів обміну талонів. Також, на копіях Актів обміну ясно видно відтиск печатки іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Вог Рійтейл", що не є стороною спірного Договору. Скаржник доводить, про виникнення взаємних позадоговірних зобовязань між ПП "Дарина" і ТОВ "ВОг рітейл", адже обмін талонів відбувався без участі відповідача та його згоди, що підтверджується відсутністю належного підпису з боку останнього; Акти обміну хоча і не є договорами, проте вважаються юридично значимою дією, яка вказує на бажання Позивача отримати нафтопродукти, в тому числі іншого виду.

Ухвалою від 29.03.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2017 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в особі директора Рівненської філії ТОВ "Золотий Екватор"(далі - Постачальник) та Приватним підприємством-фірма Дарина (далі - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №605 від 31.07.2012 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 Договору, асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній.

П.2.1 Договору, передбачено, що ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній. До ціни товару входить також вартість зберігання товару Постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Згідно п.3.1 Договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

Відповідно п.3.2 Договору, картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора. що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

Згідно п.3.3 Договору, товар відпускається покупцю почастково(товарними партіями) на умовах - FСА завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку, що є невід'ємною частиною даних договору. Протягом дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.3.4 Договору, датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта. Згідно п.4.2 Договору, розрахунки за товар Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару. Згідно п.6.3 Договору, товар(партія товару) передається уповноваженим особам Покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне. Згідно п.6.5 Договору, картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно п.10.9 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до його повного виконання сторонами.

Вказаний Договір підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Позивач здійснив попередню оплату товару по рахунках-фактури №3221 від 31.07.2012 (а.с.16) та №3220 від 31.07.2012 (а.с.17), що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 31.07.2012 на суму 11868 грн. за дизельне пальне (а.с.14), платіжним дорученням №5 від 31.07.2012 на суму 2595 грн. за бензин А-80 (а.с.15) та актом звірки взаєморозрахунків між підприємствами за період січень 2012р. липень 2012р.(а.с.20).

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними №4377 від 31.07.2012 на суму 2595грн (а.с.12) на поставну бензину А-80 (25 шт. карток по 10 л.) та №4375 від 31.07.2012 на суму 11868грн (а.с.13) на поставку дизельного палива (120 шт. карток по 10л.).

У зв'язку із закінченням строку дії вищевказаних карток на бензин марки А-80 та дизельне пальне, між сторонами було складено акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015 №ТРН0000780(а.с.18), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на дизельне пальне в кількості 120 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 28 шт. номіналом 20л.. Також було складено ще один акт на заміну штрих-карт від 03.06.2015 №ТРН0000781(а.с.19), згідно якого відповідач отримав штрих-картки на бензин А-80 в кількості 25 шт., номіналом 10л., взамін було видано позивачу нові штрих-картки на дизельне паливо в кількості 12 шт. номіналом 10л.. Тобто, взамін наданих на заміну штрих-карток на бензин марки А-80 в кількості 250л. та дизельного пального в кількості 1200л., Відповідачем було замінено штрих-картки на меншу кількість палива, лише надано дизельного пального в кількості 680л., що підтверджується наявними у позивача штрих-картками (а.с.21-25).

13.07.2016 представником позивача, було надіслано адвокатський запит до відповідача із питанням щодо отримання оплачених позивачем нафтопродуктів та/чи заміни наявних у Позивача штрих-карток на нові (а.с.26).

15.08.2016р. представником позивача, адвокатом було надіслано повторний адвокатський запит, де були поставленні аналогічні питання (а.с.27).

Листом від 26.08.2016 вих.№590, відповідач надіслав відповідь на адвокатський запит представника позивача, згідно якого відповідач вважає, що не порушив жодним чином прав позивача та у зв'язку із закінченням строку дії наявних у позивача штрих-карток, останній позбавився права на отримання нафтопродуктів згідно умов укладеного між сторонами Договору.

Оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача бензин марки А-80 кількістю 250л. та 1200л. дизельного палива, дані факти і стали підставою звернення Позивача до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-80(250л.) та дизельне пальне(1200л)., шляхом передачі Приватному підприємству - фірма "Дарина".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договору, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Оскільки, закінчення дії документа (картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно Договору, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті, а не картки, які підтверджують право власності на нього, тому Позивач вправі вимагати повернення свого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції, що з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

За таких обставин, висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності правових висновків судів першої так і апеляційної інстанції, неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не доводять, зводяться до вимог встановити інші обставини, зокрема щодо зміни карток та необхідності дотримання порядку реалізації нафтопродуктів за такими картками, що за приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України виходить за процесуальні межі касаційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 903/699/16 Господарського суду Волинської області залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2016.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська