Постанова

від 03.11.2016 по справі 925/667/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа№ 925/667/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

ОСОБА_1

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 22.12.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за дов. б/н від 01.07.2016 року,

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року

у справі № 925/667/16 (суддя: Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

до Приватного підприємства «Сата-Інвестфарм»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Альба України»

про стягнення 79542,62 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Сата-Інвестфарм» (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Альба України» (далі - третя особа) про стягнення з відповідача 79 542,62 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №АЛ-784 віл 17.11.2011 року, що укладений між Приватним підприємством «Сата-Інвестфарм» та приватним акціонерним товариством «Альба Україна» , право грошової вимоги за яким було набуте позивачем відповідно до договору застави майнових прав №РR-02/408/12 від 27.05.2014 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» , та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням кредитних зобов'язань ПрАТ «Альба Україна» перед Банком.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року у справі №925/667/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Сата-Інвестфарм» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 33784,95 грн заборгованості та 1378,00 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав на невідповідність акту звірки взаємних розрахунків дійсним обставинам справи та наполягає на наявності заборгованості в сумі 79542,62 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у справі № 925/667/16 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» прийнята до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.11.2016 року позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року по справі №925/667/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 03.11.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 11.10.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 03.11.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

23.03.2012 року між ПАТ «Універсал Банк» (Банк) та ПpAT «Альба Україна» (позичальник) було укладено кредитний договір купівлі-продажу №408/12 з подальшими змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), за умовами якого Банк надав позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі кредитної лінії, в сумі ліміту кредитної лінії 5 000000 євро, які видаються траншами, та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 28% річних, терміном/строком дії ліміту кредитної лінії по 10.01.2015 року.

В межах дії кредитної лінії (відповідно до умов кредитного договору) Банк надав позичальнику транш на загальну суму 10690000 грн, який позичальником своєчасно повернутий не був.

Вказані вище кредитні кошти Банк видав позичальнику в межах строку дії гарантії, наданої ПАТ «Універсал Банк» за заявою ПрАТ «Альба Україна» .

Станом на 07.06.2016 року загальний розмір заборгованості ПрАТ «Альба Україна» перед ПАТ «Універсал Банк» за Кредитним договором складає 5 533 200,81 грн.

27.05.2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між Банком та позичальником було укладено договір застави майнових прав №РR-02/408/12, відповідно до п. 1.2. якого позичальник передав в заставу Банку свої майнові права (право грошової вимоги) як кредитора в зобов'язаннях, в тому числі за договором купівлі-продажу №АЛ-784 від 17.11.2011 року, що укладений між позичальником (ПрАТ «Альба Україна» ) та ПП «Сата-Інвестфарм» (відповідачем у даній справі).

Відповідно до п.п. 3.1.1. договору застави, заставодавець зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дня укладання цього договору письмово повідомити боржника про заставу майнових прав, що складають предмет застави за цим договором та надати заставодержателю протягом цього ж строку документи, що підтверджують таке повідомлення боржника.

Відповідно п.п. 3.1.14. договору застави заставодавець зобов'язаний протягом трьох календарних днів з моменту відступлення/переводу предмета застави застоводержателю передати йому всю документацію, що стосується предмету Застави.

Згідно п. 4.3. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодержателю майнових прав, що складають предмет застави.

19.08.2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ПрАТ «Альба Україна» було складено акт-пітвердження набуття прав за договором застави майнових прав №PR-02/408/12 від 27.05.2014 року, за умовами якого, сторони встановили та визначили, що заставодержатель за договором застави, в результаті звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та задоволення забезпеченої обтяженням вимоги, набув наступні майнові права, а саме право грошової вимоги (або право вимоги на отримання платежів) (як кредитора) за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (контракту) №АЛ-784 від 17.11.2011 року (далі - контракт), укладеного між заставодавцем та ПП «Сата-Інвестфарм» , код ЄДРПОУ 37930084 (далі - боржник) в сумі 113242,62 грн та передано застоводержателю за актом приймання-передачі документи, що підтверджують грошові зобов'язання боржника за контрактом, право грошової вимоги за яким набув заставодержатель (а саме: оригінал контракту, оригінал видаткових накладних тощо).

Відповідно до ст. 26 ОСОБА_4 України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року №1255-IV (далі - ОСОБА_4 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ) коли предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, то позасудовим способом звернення стягнення на такий предмет забезпечувального обтяження є відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги.

Статтею 32 ОСОБА_4 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, коли таким предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги. Так, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Таким чином, враховуючи наявність невиконаних кредитних зобов'язань ПрАТ «Альба Україна» перед Банком, Банк, відповідно до норм чинного законодавства, зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна початок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким виступало право грошової вимоги до відповідача за договором, та у результаті звернення стягнення, набув право грошової вимоги (тобто став кредитором відповідача за договором).

Листом від 03.06.2014 року №1978 ПрАТ «Альба Україна» повідомило ПП «Сата-Інвестфарм» про укладення та дію договору застави майнових прав №PR-02/408/12 від 27.05.2014 року, відповідно до якого ПраТ «Альба Україна» передала в забезпечення власних зобов'язань по кредитному договору №408/12 від 23.03.2012 року та договору про встановлення ліміту гарантійних операцій №407/12 від 23.03.2012 року заставодержателю належні йому майнові права вимоги отримання грошових коштів за договором купівлі-продажу №АЛ-784 від 17.11.2011 року, та просило відповідача в строк двох робочих днів з дня отримання цього листа перерахувати належні ПрАТ «Альба Україна» по договору купівлі-продажу кошти в сумі 116242,62 грн, що є предметом застави, безпосередньо на користь ПАТ «Універсал Банк» в рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Альба України» по кредитних договорах. Додатково повідомлено, що починаючи з дати отримання цього листа, платежі виконані на користь ПрАТ «Альба України» , за реквізитами, відмінними від зазначених вище, або будь-які зустрічні вимоги не будуть зараховані в оплату контракту та підлягатимуть оплаті на користь ПАТ «Універсал Банк» .

18.08.2014 року ПрАТ «Альба Україна» було направлене повідомлення №2862 про заміну кредитора за договором, яким підтверджене, що новий кредитор набув право грошової вимоги (на отримання платежів) за контрактом та став кредитором ПП Сата-Інвестфарм» за грошовим зобов'язання перед новим кредитором у сумі 113242,62 грн.

05.09.2014 року Банк звернувся з вимогою до ПП Сата-Інвестфарм» , в якій вимагає негайно сплатити суму заборгованості за зазначеними у цій вимозі реквізитами Банку.

За твердженням позивача, з 05.09.2014 року по 25.12.2015 року ПП «Сата-Інвестфарм» здійснило часткове погашення суми заборгованості у розмірі 33700 грн, загальна сума заборгованості станом на 16.05.2016 року за договором купівлі-продажу становить 79 542,62 грн.

Предметом спору у справі є вимоги заставодержателя (як кредитора) до боржника про стягнення заборгованості за договором застави майнових прав у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати отриманих лікарських засобів та виробів медичного призначення на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За правовою природою договір купівлі-продажу №АЛ-784 віл 17.11.2011 року є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Глави 54 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спір стосовно підстав виникнення боргу, моменту його виникнення, прав нового кредитора, підстав виникнення права вимоги нового кредитора у вимогах до боржника - відсутній.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не оплатив своєчасно, у повному обсязі та належним чином прийнятий у ПрАТ «Альба Україна» товар - лікарські засоби.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу передбачено, що первісний кредитор поставляє вироби медичного призначення (далі за текстом - товар), а відповідач/боржник зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти первісному кредитору.

Відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу, боржник проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок первісного кредитора.

Згідно п. 6.1 договору купівлі-продажу, товар вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

У випадку порушення боржником п.5.2. він виплачує первісному кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості (п. 7.2. договору купівлі-продажу).

Первісний кредитор відповідно до умов договору, виконував свої обв'язки та поставляв товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними про отримання відповідачем товару.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач не здійснив розрахунок за товар по кількості та асортименту, зазначеному у підписаних ним видаткових накладних на товарну партію.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_4 України «Про заставу» , застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 4 ОСОБА_4 «Про заставу» визначає, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Стаття 20 ОСОБА_4 «Про заставу» встановлює, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно п.1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не спростовано наявність заборгованості за договором купівлі-продажу №АЛ-784 віл 17.11.2011 року перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» - як заставодержателем, право грошової вимоги за яким було набуте відповідно до договору застави майнових прав №РR-02/408/12 від 27.05.2014 року в розмірі 113 242,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в період з 15.03.2014 року по 16.06.2016 року ПП «Сата-Інвестфарм» здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 84693,04 грн.

На виконання ухвали суду першої інстанції до суду було надано примірник акту звірки заборгованості за спірний період, де була встановлена заборгованість відповідача в сумі 33784,95 грн (з урахуванням часткової оплати заборгованості в сумі 84693,04 грн).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо невідповідності акту звірки взаємних розрахунків, оскільки акт звірки було складено на підставі первинних документів, що наявні в матеріалах справи та відображають стан розрахунків між сторонами. Докази направлення акту звірки міститься в матеріалах справи, який в свою чергу підписаний позивачем не був, проте заперечення на нього надані не були.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо наявності заборгованості саме в сумі 79542,62 грн, оскільки дана сума заборгованості не підтверджена належними первинними доказами та бухгалтерськими документами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 33784,95 грн.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року у справі №925/667/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2016 року у справі №925/667/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/667/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

ОСОБА_1