Постанова

від 08.11.2016 по справі 920/860/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 920/860/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1., довіреність №10-19/17-Д/167 від 15 жовтня 2015 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 16 червня 2016 року

третьої особи - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» , м.Охтирка, Сумська область (вх.№4254 С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» , м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» , м. Охтирка, Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Нафтопроммаш» , м.Охтирка, Сумьска область

про стягнення 434296,34 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» на користь ПАТ «Сумиобленерго» 340174,31 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 56888,08 грн. боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 24889,95 грн. пені, 4817,28 грн. 3% річних, 7526,72 грн. інфляційних втрат, 8855,93 грн. витрат по сплаті судового збору (т. 1 а.с. 85-91).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що у разі сплати позивачеві 20502,94 грн. за активну електроенергію та 9252,79 грн. за реактивну електроенергію відповідач не зможе пред'явити свої вимоги до ПАТ Нафтопроммаш в межах ліквідаційної процедури, оскільки не зможе довести обгрунтованість даних вимог позивача (т.1 а.с. 103-105).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.1 а.с.101,102).

Ліквідатор 3-ї особи у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивач безпідставно включив до договору поруки наступні суми - заборгованість за спожиту активну електроенергію за періоди з 20.10.2012 року по 20.11.2012 року та з 20.01.2015 року по 20.02.2015 року у розмірі 28502,94 грн. та заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за період з 20.10.2012 року по 20.12.2012 року у розмірі 9252,79 грн. На цій підставі вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, просить її задовольнити, а рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року скасувати (т.1 а.с.118,119).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує на те, що Договір поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року підписаний повноважними представниками сторін, містить усі істотні умови для договору даного виду необхідні для його укладення та виконання. Укладення даного договору поруки відповідає волевиявленню сторін та спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також зазначає, що господарський суд Сумської області дійшов вірного висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію в розмірі 340174,31 грн. та послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 56888,08 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу або аргументованих заперечень під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав (т.1 а.с.125-127).

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з апеляційною скаргою, відповідачем в порядку ст. 79 ГПК України заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення господарського суду Сумської області по справі №920/1158/15 за позовом ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» до ПАТ «Сумиобленерго» , предметом розгляду якої є визнання недійсним договору поруки №2502/7 від 25.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Сумиобленерго» , ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» та ПАТ «Нафтопроммаш» , стягнення за яким є предметом розгляду у справі №920/860/15 (т.1 а.с.107,108).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2015 року клопотання ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Сумської області по справі №920/1158/15. Зобов'язано ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» повідомити Харківський апеляційний господарський суд про результати розгляду господарським судом Сумської області господарської справи №920/1158/15 (т.1 а.с.136-139).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду (т.1 а.с.160-162).

21.06.2016 року відповідач подав через канцелярію суду уточнення до апеляційної скарги (вх.№6451), в яких просить прийняти часткову відмову від апеляційної скарги ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» від 07.08.2015 р. на рішення господарського суду Сумської області від 28.07.2015 р. в частині скасування рішення про стягнення: 320171,37 грн., в т.ч. ПДВ за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р.; 47635,29 грн., в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р.; 7526,72 грн. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010 р. по 01.03.2012 р.; 4817,28 грн. 3% річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011 р. по 01.03.2012 р.; 24889,95 грн. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011 р. по 01.03.2011 р. за неналежне виконання грошових зобов'язань. Скаржник також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 20002,94 грн., в т.ч. ПДВ за активну електроенергію за періоди з 20.10.2012 р. по 20.11.2012 р., з 20.01.2015 р. по 20.02.2015 р. та 9252,79 грн., в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію за період з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р. (т.2 а.с. 20,21).

У відзиві на уточнену апеляційну скаргу позивач вказує на те, що ПАТ Сумиобленерго не заявляв своїх поточних вимог на суми 20002,94 грн. та 9252, 79 грн. в межах ліквідаційної процедури ПАТ Нафтопроммаш , оскільки її розпочато відповідно до постанови господарського суду Сумської області від 20.09.2012 року у справі № 5021/321/12, тобто до виникнення вказаної заборгованості (т.2 а.с.53-55).

22.07.2016 року через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення 3-ї особи, в яких вона зазначає, що оплата проводилася не за договором поруки, а за договором на постачання електроенергії, але ці два договори пов'язані між собою, оскільки в п. 1.1. договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року зазначено, що Поручитель (Відповідач) поручається перед Кредитором (Позивачем) за виконаєш Боржником (третьою особою) грошових зобов'язань по Договору №1 від 15.09.2003 року Про постачання електричної енергії (філія Охтирський район електричних мереж ), укладеному між Кредитором та Боржником (в подальшому іменується основний договір) (т.2 а.с.93,94).

У додаткових пояснення від 01.08.2016 року позивач вказує на те, що рахунки за спожиту активну електричну енергію № 89/12/4887 від 20.02.2015 року на суму 19997,26 грн., № 89/12/21168 від 20.11.2012 року на суму 5,68 грн. (разом 20002,94 грн.), та рахунки за спожиту реактивну електричну енергію на загальну суму 9252,79 грн. не сплачені (т.2 а.с.108,109).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.09.2016 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є. (т.2 а.с.129).

3-тя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду (т.2 а.с.155).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги належне повідомлення 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.09.2003 року між ПАТ Сумиобленерго (Постачальник) та ПАТ Нафтопроммаш (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергією №1 (т.1 а.с.13-22).

Відповідно до п.1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку №4 до договору.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору Споживач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №5 до договору Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії .

У п. 9.5 Договору зазначено, що строк дії договору визначений а саме: договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2003 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд.

Порядок розрахунків між сторонами визначений у додатку №4 до Договору про постачання електричної енергією №1 від 15 вересня 2003 року (т.1 а.с. 21,22).

Відповідно п. 1 додатку №4 до Договору розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються 20 числа кожного місяця та оформлюються ОСОБА_1 про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони.

Згідно п.2 додатку №4 до Договору Споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа), здійснює авансовий платіж на найближчий наступний період у сумі вартості 50% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду та рахунок на авансовий платіж очікуваного споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий період надаються Постачальником одночасно, із зазначенням в рахунку кінцевої дати попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.05.2012 року у справі № 5021/450/12, яке набуло законної сили, з ВАТ «Нафтопроммаш» на користь ПАТ «Сумиобленерго» стягнуто 397146,17 грн. - заборгованості за активну електричну енергію, 47635,29 грн. - за реактивну електричну енергію, 21747,75 грн. - пені, 4209,13 грн. - 3% річних, 6209,29 грн. - інфляційних витрат (т.1 а.с.39-42).

З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2015 року між ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» (Поручитель), ПАТ «Нафтопроммаш» (Боржник) та ПАТ «Сумиобленерго» (Кредитор) укладено Договір поруки № 2502/7 (т.1 а.с.32-34).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником в термін до 04.03.2015р. грошових зобов'язань по Договору № 1 від 15.09.2003 року про постачання електричної енергії, укладеному між кредитором та боржником, щодо сплати заборгованості в розмірі:

- 320171 грн. 37 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012 р.;

- 28502 грн. 94 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р. з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.;

- 47635 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.;

- 9252 грн. 79 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012р. по 20.12.2012р.;

- 7526 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010р. по 01.03.2012р.;

- 4817 грн. 28 коп. З % річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011р. по 01.03.2012р.;

- 24889 грн. 95 коп. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011р. по 01.03.2012р. за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору про постачання електричної енергії.

З платіжного дорученням №7 від 27.02.2015 року вбачається, що в передбачений п. 1.1. Договору поруки термін, ПАТ «Нафтопроммаш» за спожиту електричну енергію розрахувався частково, сплатив на користь позивача 8 500,00 грн. (т.2 а.с.16).

З Листів № 40/3135 від 13.03.2015 року та № 17/6507 від 22.05.2015 року вбачається, що у зв'язку з невиконанням умов Договору поруки позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість за Договором поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року в розмірі: 320 171 грн. 37 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р.; 20002 грн. 94 коп., в т.ч. ПДВ, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012 р. по 20.11.2012 р., з 20.01.2015 р. по 20.02.2015 р.; 47635 грн. 29 коп., в т.ч. ПДВ. за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р.; 9252 грн. 79 коп., в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р.; 7526 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 20.12.2010 р. по 01.03.2012 р.; 4817 грн. 28 коп. З % річних, період нарахування яких становить з 20.01.2011 р. по 01.03.2012 р.; 24889 грн. 95 коп. пені, яка нарахована за період з 20.01.2011 р. по 01.03.2012 р. за неналежне виконання грошових зобов'язань (т.1 а.с.35-37).

Направлення відповідачу вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист ( т.1 а.с.36).

Оскільки відповідач після отримання претензій розрахунки з позивачем повністю не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

З уточненої апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з сумою стягнення 20002,94 грн., в т.ч. ПДВ за активну електроенергію за періоди з 20.10.2012 р. по 20.11.2012 р., з 20.01.2015 р. по 20.02.2015 р. та 9252,79 грн., в т.ч. ПДВ за реактивну електроенергію за період з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р. (т.2 а.с. 20,21). При цьому зазначає, що позивачем не обґрунтована поставка електроенергії на вказані суми.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача, оскільки вказані суми були предметом розгляду у справі № 5021/450/12, за результатами розгляду якої 03.05.2012 року прийнято рішення про задоволенні позову (т.1 а.с.39-41).

У рішенні господарський суд зазначив, що відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 397146 грн. 17 коп. заборгованості по активній електроенергії та 47635 грн. 29 коп. заборгованості по реактивній електроенергії, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України , ст.ст. 526 , 527 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою від 07.12.2016 року колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду пропонувала відповідачу надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення та розрахунки з посиланням на матеріали справи та відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі з урахуванням питань, що виникли в судовому засіданні стосовно включення до Договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року сум 28502,94 грн. за спожиту активну електроенергію та 9252,79 грн. за спожиту реактивну електроенергію (т.2 а.с.125-127).

У судовому засіданні та у письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, відповідач вказує на те, що суми 28502,94 грн. та 9252,79 грн. помилково включені до Договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року.

До вказаних тверджень відповідача колегія суддів ставиться критично, оскільки платіжним дорученням №7 від 27.02.2015 року відповідач частково оплатив суму 28502,94 грн. у розмірі 8 500,00 грн. (т.2 а.с.16).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що за клопотанням відповідача провадження у цій справі зупинялось до розгляду порушеної за його позовом справи про визнання недійсним Договору поруки №2502/7 від 25.02.2015 року як такого, що укладений ним під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а саме, у зв'язку із небажанням ПАТ «Сумиобленерго» укладати Договір про постачання електричної енергії, а також існування загрози залишитись без електроенергії внаслідок припинення її постачання (т.1 а.с.138).

Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.2015 року у справі № 920/1158/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду від 19.04.2016 року позовні вимоги відповідача про визнання недійсним Договору поруки №2502/7 від 25.02.2015 року залишені без задоволення (т.1 а.с.144-153).

Під час розгляду вказаної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт укладання спірного Договору поруки за тяжких обставин, позивачем не доведено наявність тяжкої обставини для позивача, що за відсутності договору поруки договір на постачання електроенергії не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах та відсутні докази вжиття позивачем усіх заходів щодо укладення договору про електропостачання, зокрема, відсутні докази своечасного подання всіх документів чи звернення позивача до суду з позовом про укладення договору. Щодо доводів апелянта, що ПАТ "Сумиобленерго" будучи кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Нафтопроммаш" не заявляв своїх поточних кредиторських вимог до боржника на суми 28502,94грн. за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012р. по 20.11.2012р., з 20.01.2015р. по 20.02.2015р.; 9252,79 грн. в т.ч. ПДВ, за реактивну електроенергію, яка виникла в розрахункові з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р., зазначено, що вимогами чинного законодавства не передбачено включення до договору поруки лише визнаних судом та боржником кредиторських вимог. Позивач не довів, що зазначені суми та періоди були включені до умов договору поза його волею. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ПАТ "Сумиобленерго" відмовляв в укладені договору про постачання електроенергії ТОВ "Торговий Дім Енергосервіс", з підстав наявності боргу у ПАТ "Нафтопроммаш".

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позов про визнання недійсним Договору поруки позивачем заявлявся саме з підстав включення до Договору грошового зобов'язання, за спожиту активну електроенергію, яка виникла в розрахункові періоди з 20.10.2012 р. по 20.11.2012 р., з 20.01.2015 р. по 20.02.2015 р. у сумі 28502,94грн. в т.ч. ПДВ, та за реактивну електроенергію, яка виникла з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р. - 9252,79 грн. в т.ч. ПДВ.

Наведені вище обставини свідчать про те, що Договір про постачання електричної енергією №1 від 15.09.2003 року та Договір поруки №2502/7 від 25.02.2015 року, на підставі яких подано цей позов, судом недійсними не визнані та є діючими.

Щодо тверджень відповідача що ПАТ Сумиобленерго не заявляв своїх поточних вимог на суми 20002,94 грн. та 9252, 79 грн. в межах ліквідаційної процедури ПАТ Нафтопроммаш , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ліквідаційну процедуру стосовно ПАТ Нафтопроммаш розпочато відповідно до постанови господарського суду Сумської області від 20.09.2012 рокуу справі № 5021/321/12. Тобто кредиторські вимоги, про які зазначає апелянт, виникли після відкриття ліквідаційної процедури.

Нормами Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХП Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавець визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору (не до суду) у ліквідаційній процедурі в межах визначених законом строків. Якщо заборгованість у боржника виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду, вимоги кредитора щодо визнання цих вимог поточними та включення їх до реєстру вимог кредиторів не мають характеру поточних у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і не можуть бути заявлені в порядку ч. 1 ст. 23 цього Закону (після внесення змін - ч. 1 ст. 38) (постанови Верховного Суду України від 18 березня 2014 р. у справі № 3-4гс14 та від 8 квітня 2014 р. у справі № 3-6гс14).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що вимоги у розмірі 20002,94 грн., та 9252,79 грн. не є поточними в розумінні Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних експлуатаційних виплат та інших виплат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (вжиття заходів по забезпеченню збереження майна банкрута згідно ст. 25 Закону, в редакції, чинній на дату відкриття ліквідаційної процедури).

Таким чином, у позивача після виконання Договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року виникнуть регресні вимоги до ПАТ Нафтопроммаш і в розмірі 28502 грн. 94 коп. та 9 252 грн. 79 коп.. які відповідно до ст. 598 ЦК України не є припиненими.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Законодавство України не містить норм, які зобов'язують кредитора і поручителя повідомляти боржника про укладання ними договору поруки, чи одержувати згоду останнього на укладання такого договору. Те, що зазвичай боржник самостійно обирає поручителя з відомих йому осіб, не є підставою для визнання недійсним договору поруки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У ст. 554 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом предвЂ�явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обоввЂ�язок у семиденний строк від дня предвЂ�явлення вимоги, якщо обоввЂ�язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що на момент прийняття рішення у даній справі основне зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії № 1 від 15.09.2003 року не виконане, Договір про постачання електричної енергії № 1 від 15.09.2003 р. та Договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року є діючими, порука відповідача - не припинена, оскільки відповідно до п.п. 6.2 Договору поруки, цей договір припиняється у разі, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. На підтвердження існуючої заборгованості ПАТ Нафтопроммаш сплатив на користь позивача 8500,00 грн., які спрямовані на погашення існуючої заборгованості за спожиту активну електричну енергію за спірний період.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів виконання Договору поруки № 2502/7 в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту за період з 20.02.2011 р. по 20.02.2011 р. та з 20.10.20123 р. по 20.11.2012 р. , з 20.01.2015 р. по 20.02.2015 р. активну електричну енергію у розмірі 340174,31 грн. та заборгованість по реактивній електроенергії за періоди з 20.02.2011 р. по 20.02.2012 р. та з 20.10.2012 р. по 20.12.2012 р. у розмірі 56888,08 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 24889,95 грн.

Пунктом 4.2.1 Договору № 1 від 15.09.2003 року про постачання електричної енергії сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків» , відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня самостійно передбачена сторонами у Договорі № 1 від 15.09.2003 року про постачання електричної енергії та включена до Договору поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 24889,95 грн., за загальний період з 20.01.2011 року по 01.03.2012 року.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4817,28 грн. за період з 20.01.2011 року по 01.03.2012 року та 7526,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 20.12.2010 року по 01.03.2012 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за Договором постачання електричної енергії № 1 від 15.09.2003 року , колегія суддів вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4817,28 грн. за період з 20.01.2011 року по 01.03.2012 року та 7526,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 20.12.2010 року по 01.03.2012 року, які зазначені у Договорі поруки № 2502/7 від 25.02.2015 року також обґрунтовано задоволена господарським судом.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 28 липня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі № 920/860/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 14 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.