Рішення

від 03.11.2016 по справі 521/5233/16-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/5233/16-ц

Провадження №2/521/2790/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Леонова О.С.,

при секретарі - Малиш О.Л.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Обрій-Плюс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПП «Обрій-Плюс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював у ПП «Обрій-Плюс» з серпня 2007 року по січень 2015 року на посаді головного інженера з окладом 1470 грн. на місяць.

У зв'язку з ускладненням стосунків з директором підприємства, він вимушений був звільнитися за власним бажанням, про що ним була подана відповідна заява від 03.01.2015 року.

Однак йому до теперішнього часу не повернули трудову книжку та не виплатили заробітну плату за листопад та грудень 2014 року та компенсацію за невикористані відпустки.

З відомості про застраховану особу видану пенсійним фондом вбачається, що з невідомих йому підстав та без його відома, йому було зменшено заробітну плату у грудні 2014 року з 1470 грн. на 980,00 грн.

Відповідно до зазначеної довідки у зв'язку з його звільненням, йому до сплати у січні 2015 року підлягало 7103,64 грн., які він також досі не отримав.

Таким чином, заборгованість по заробітній платі за листопад та грудень 2014 року та виплати, що підлягали йому при звільненні, в тому числі компенсація за невикористані відпустки за січень 2015 року складає 9553,64 грн.

Просить суд стягнути з ПП «Обрій-Плюс» на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за листопад та грудень 2015 року, а також компенсацію за невикористані відпустки у сумі 9553,64 грн., допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (а.с.1)

В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Приватного підприємства «Обрій - Плюс» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за листопад 2014 року - 1470,00 грн., заробітну плату за грудень 2014 року - 980 грн. (відповідно до раніше поданої довідки пенсійного фонду у Малиновському районі м. Одеси про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 в ПП «Обрій - Плюс» за 2014 рік), компенсацію за невикористану відпустку за 25.01.2008 - 31.12.2014 року - 7103,63 грн. (відповідно до раніше поданої довідки пенсійного фонду у Малиновському районі м. Одеси про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 в ПП «Обрій - Плюс» за 2014 рік та суми вказаної в 2015 році - січень), заробітну плату за час вимушеного прогулу, як середньомісячної заробітної плати помноженої на 10 місяців = 1422,50*10=14255,00 грн. А всього 1470,00+980,00+7103,63+14225,00=23778,64 грн. (а.с.82).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але надав свої пояснення в судовому засіданні 05.07.2016 р., де зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, директором підприємства ПП «Обрій- Плюс» було надано суду письмові заперечення (вхід. 19162 від 26.04.2016 року, а.с. 28-29), в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вивчивши зібрані в справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами КЗпП України, із наступними змінами.

Судом встановлено, що з серпня 2007 року по 05 січня 2015 року ОСОБА_2 працював в ПП «Обрій-Плюс» на посаді головного інженера.

Відповідно до наказу № 03-к від 01.03.2010 року ОСОБА_2 було переведено з 01.03.2010 року на неповний робочий (6 часовий) день, окладом відповідно до штатного розпису (а.с.31), з яким позивача було ознайомлено.

Наказом №06 від 01.12.2014 року, у зв'язку з введенням відключення електричної енергії в м. Одеса, було тимчасово переведено співпрацівників підприємства з восьми часового робочого дня на 4-х часовий робочий день, на період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року.

05 січня 2015 року ОСОБА_2 подав роботодавцю заяву про звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 ч.1 КЗпП.

Згідно наказу №-01-к від 05.01.2015 р. ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням (ст.38 ч.1 КЗпП України) з виплатою компенсації за невикористанні відпустки з 25.01.2008 р. по 31.12.2014 р. (а.с. 33)

Верховний суд України, зокрема, у Постанові від 31.10.2012 року у справі № 6-120цс12 та в Постанові від 20.02.2013 року у справі № 6-157цс12 виклав таку правову позицію: за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до ст.115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу ПП «Обрій -Плюс» за січень 2015 р. ОСОБА_2 05.01.2015 р. працював шість годин робочого часу (а.с. 45) з встановленого для нього згідно наказу № 03-к від 01.03.2010 р. неповного ( 6 часового) робочого дня (а.с. 31), тобто відпрацював повний робочий день.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою всіх сум.

На момент звільнення з роботи 05.01.2015 р. позивачу не було повернено трудову книжку та не виплачено заробітну плату за листопад і грудень 2014 року та компенсацію за невикористані відпустки.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що на адресу позивача неодноразово надсилались листи підписані директором ПП «Обрій - Плюс», в яких він просив ОСОБА_2 з'явитися для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки та кінцевого розрахунку (а.с.46-54).

В судовому засіданні представник позивача вказував, що ОСОБА_2 неодноразово звертався про видачу йому трудової книжки та проведення остаточного розрахунку, однак до теперішнього часу його заяви залишенні без відповіді.

У відповідності до вимог ст. 60 п.4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 16.07.2015 р. відповідачем, на адресу позивача, надіслано листа в якому позивач повідомляється про можливість забрати трудову книжку та проведення кінцевого розрахунку (а.с. 51-52). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний лист отримано позивачем 22.09.2015 р. (а.с. 47).

Інших доказів про отримання позивачем повідомлення про можливість одержання трудової книжки та кінцевого розрахунку суду не надано.

Враховуючи, що обов'язок довести відсутність вини в затримці видачі трудової книжки лежить саме на відповідачу, суд вважає, що відповідачем не доведений факт відсутності вини в несвоєчасній видачі трудової книжки за період з 05.01.2015 р. по 22.09.2015 р.

Також, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідач умисно не видає йому трудової книжки та не проводить розрахунку, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів того, що йому з 22.09.2015 р. щось перешкоджає з'явитись до роботодавця забрати свою трудову книжку та отримати розрахунок, а пересилання поштою трудової книжки без згоди працівника є порушенням вимог нормативних актів.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд приходить до висновку, що період не видачі трудової книжки та проведення розрахунку з вини ПП «Обрій - Плюс» є обґрунтованим з 05.01.2015 р. по 22.09.2015 р.

Згідно наданих відомостей заборгованість по заробітній платі ПП «Обрій - Плюс» перед ОСОБА_2 за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, а також компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6502,50 грн. (а.с. 39).

ОСОБА_2 має право отримати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, тобто за період з 05.01.2015 р. по 22.09.2015 р. виходячи із середньоденної заробітної плати 56,97 грн. * 181 робочих днів у сумі 10 312,79 грн..

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що стягненню з ПП «Обрій-Плюс» на користь ОСОБА_2 підлягає заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, а також компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6502,50 грн. та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у сумі 10 312,79 грн., а всього разом 16815,29 грн.

Як встановлено ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10 , 60 , 61 , 130 , 208 , 209 , 212 , 213-215 , 217, 223-225 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Обрій-Плюс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Обрій-Плюс» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, а також компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6502,50 грн. та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у сумі 10 312,79 грн., а всього разом 16815,29 грн.

В іншій частині відмовити .

Стягнути з Приватного підприємства «Обрій-Плюс» в доход держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Головуючий суддя: