Ухвала

від 08.11.2016 по справі 317/2083/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 317/2083/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/2083/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11кп/778/1568/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 314 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 22015080000000125 від 5 листопада 2015 року прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 6 вересня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків в обвинувальному акті, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015080000000125 від 5 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вбачається що ОСОБА_7 вчинене кримінальне правопорушення, а саме незакінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, натомість фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, є неповними. Обвинувачення сформульовано недостатньо конкретно, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться обвинуваченому ОСОБА_7 у вину.

Фактичні обставини, не містять відомостей, коли ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому дії, які саме дії та в чому вони полягають.

В обвинувальному акті зазначено (а.с. 2 абз. 2), що ОСОБА_7 на виконання спільного злочинного плану, надав ОСОБА_9 відомості щодо основних засобів «ЗЦЛП». При цьому, в обвинувальному акті не зазначено, які саме відомості та відносно яких саме конкретних основних засобів.

Формулювання обвинувачення фактично містить викладення опису дій ОСОБА_9 , який не є обвинуваченим в даному провадженні, які він вчиняв за сприянням обвинуваченого ОСОБА_7 .

Разом з тим, включення до обвинувального акту відомостей про вчинення злочину іншими особами, крім тих, відносно яких складено обвинувальний акт, діючим КПК України не передбачено і є неприпустимим, оскільки питання про винність цієї особи виходить за межі судового розгляду та заздалегідь порушує принцип презумпції невинуватості. У такому разі прокурор може зазначити лише про співучасть у вчиненому злочині невстановленої особи або особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. З обвинувального акту не вбачається чи виділялись матеріали відносно ОСОБА_9 в окреме провадження, чи висувалось йому обвинувачення. Вказані відомості не зазначені також в Реєстрі і матеріалів досудового розслідування, який містить лише відомості про допит ОСОБА_9 в якості свідка.

Не конкретність обвинувачення щодо ОСОБА_7 є грубим порушенням його права на захист, унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду та позбавляє суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення за результатами його розгляду.

Крім того, в порушення вимог ч. 4 ст. 291 КПК України прокурором в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено час вчинення кожної процесуальної дії, проведеної в ході досудового розслідування. Не всі процесуальні рішення внесені в реєстр, зокрема, не вказано про час та дату внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, особу від якої прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення.

Першим процесуальним рішенням в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено «Витяг з кримінального провадження № 220150800000000125», який за своєю суттю може бути лише документом, а не процесуальним рішенням. Також, вказаний витяг датовано 25.04.2016 року, в той час, як друге за нумерацією процесуальне рішення - повідомлення про початок досудового розслідування, датовано 05.11.2015 року, тобто більш ранньою датою.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про проведення такої процесуальної дії як залучення експерта у порядку, визначеному п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, правовій кваліфікації як шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 6 вересня 2016 року про повернення обвинувального акту прокурору просить скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у Запорізькому районному суді Запорізької області.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що всі обставини, які відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України повинні бути зазначені в обвинувальному акті, викладені в ньому в повному обсязі, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Також зазначає, що у блоці «Фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими» вказано, що матеріали стосовно ОСОБА_9 виділені в окреме провадження у кримінальне провадження № 22016080000000025 для оголошення підозрюваного у розшук. Прокурор вважає в цій частині доводи суду безпідставними. Крім того вказує, що в обвинувальному акті описується, яким чином було реалізовано вказаний злочинний план ОСОБА_7 і ОСОБА_9 по заволодінню майном «ЗЦЛП», при цьому зазначає, що в обвинувальному акті вказані конкретні узгоджені дії, які виконували ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та час і місце їх виконання, оскільки вони охоплені єдиним умислом, та формулювання обвинувачення щодо одного з них без зазначення дій іншого є неможливим.

Також вказує і на необґрунтованість доводів суду щодо не зазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування про час вчинення кожної процесуальної дії, проведеної в ході досудового розслідування, оскільки у реєстрі зазначено 109 процесуальність дій та час їх вчинення.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 т айого захисника адвоката ОСОБА_8 , які також підтримали апеляційну скаргу прокурора, ухвалу суду просили скасувати та призначити розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акту та додатків, що до нього додаються, встановлені ст. 291 КПК України та даний перелік вимог і документів є вичерпним.

Як вбачається з обвинувального акту, направленого до суду, вимоги зазначеної норми закону прокурор дотримав, виклавши поряд з іншими відомостями, фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , в тому обсязі, який він вважає встановленим.

Будь-яких обмежень або правил викладення фактичних обставин для прокурора кримінальним процесуальним законом не встановлено, тому зазначення в ухвалі про неконкретний виклад фактичних обставин, є необґрунтованим.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, під час підготовчого судового засідання суд фактично вдався до оцінки доказів у провадженні, що є неприпустимим на даній стадії процесу.

Відповідно до положень ст. ст. 314, 315 КПК України завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

На даній стадії процесу суд не має права встановлювати обставини, які підлягають встановленню лише в ході судового розгляду, а саме, про наявність чи відсутність складу злочину, правильність правової кваліфікації, наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

При цьому судова колегія вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на положення ст.ст. 337, 338 КПК України.

Що стосується висновків суду першої інстанції про грубе порушення права обвинуваченого на захист, яке полягає у неконкретному викладенні в обвинувальному акті фактичних обставин інкримінованого йому злочину, то судова колегія оцінюючи ці висновки суду, також бере до уваги й позицію сторони захисту, як в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду, згідно якої обвинувачений та його захисник в суді першої інстанції не заперечували проти призначення судового розгляду, а в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, також просили скасувати ухвалу суду першої інстанції із наступним призначенням розгляду обвинувального акту в суді.

Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду першої інстанції про відсутність відомостей про виділення в окреме провадження матеріалів відносно ОСОБА_9 , оскільки відповідно до п. 26 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування, 29.03.2016 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру, а згідно п. 8 цього розділу, матеріали досудового розслідування були виділені в окреме провадження.

Також, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції послався на невідповідності доданого до нього Реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, разом з тим положення статті 314 КПК України не передбачають можливість повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку із неповнотою та неправильністю даних реєстру матеріалів досудового розслідування.

З огляду на викладене, та враховуючи, що зазначені в оскаржуваній ухвалі суду підстави не є достатніми для повернення обвинувального акту прокурору, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 6 вересня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22015080000000125 від 5 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків в обвинувальному акті, скасувати, призначивши новий розгляд провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4