Постанова

від 09.11.2016 по справі 910/9491/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/9491/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 23.11.2015;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 24.10.2016, ОСОБА_4 за довіреністю від 11.04.2014, ОСОБА_5 за довіреністю від 26.07.2016.

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016

у справі №910/9491/16 (суддя О.В. Ярмак)

за позовом Приватного підприємства В«Торговий дім В«Вест ЛайнВ»

до Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство В«Державний ощадний банк УкраїниВ» в особі Головного управління по місту Києву та Київській області

про стягнення 229739, 64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України"зарахувати суму доставленої готівки у розмірі 224 393 грн. на рахунок Приватного підприємства "Торговий дім "Вест Лайн" № 26001012826966 в Публічному акціонерному товаристві "Державний експортно - імпортний банк України".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Вест Лайн" 3365 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» , звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства В«Торговий дім В«Вест ЛайнВ» та зобов'язання Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» зарахувати суму доставленої готівки в розмірі 224 393, 00 грн. на рахунок Приватного підприємства В«Торговий дім В«Вест ЛайнВ» в АТ В«УкрексімбанкВ» та прийняти нове рішення, в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 26.10.2016 розгляд справи відкладено до 09.11.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів.

Відповідно до приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

З огляду на зазначене, дослідивши клопотання відповідача та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки позивачем на підставі статті 33 ГПК України до матеріалів справи додані докази, якими на думку останнього обґрунтовуються його вимоги, в свою чергу, господарський суд на підставі статті 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У судове засідання 09.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники третьої особи не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства В«Торговий дім В«Вест ЛайнВ» та зобов'язання Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» зарахувати суму доставленої готівки в розмірі 224 393, 00 грн. на рахунок Приватного підприємства В«Торговий дім В«Вест ЛайнВ» в АТ В«УкрексімбанкВ» та прийняти нове рішення, в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (виконавець), Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" (банк) та Приватним підприємством "Торговий дім "Вест Лайн" (замовник) укладено договір № 900/031-00/1/310315 на інкасацію готівкових коштів (далі - договір на інкасацію).

Згідно з п. 1.1 договору на інкасацію виконавець зобов'язується власними силами і засобами, відповідно до Додатку № 1, здійснювати збирання та доставку в касу банку готівкових коштів (грошової виручки) замовника для послідуючого перерахунку і зарахування банком їх на рахунок замовника, визначений у п. 2.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору на інкасацію банк зобов'язується здійснювати приймання від інкасаторів виконавця готівкових коштів (грошової виручки) замовника і своєчасне їх зарахування на рахунок замовника, визначений у п. 2.2 цього договору.

Як стверджує позивач, 05.03.2016 замовник передав інкасаторам виконавця інкасаторську сумку (мішок) № 19/3 із готівковими коштами на загальну суму 224393,00 грн. При цьому відповідальними особами замовника разом із мішком було складено та передано інкасаторам Виконавця пакет супровідних документів, зокрема, накладні до сумок з готівкою.

09.03.2016 інкасатори замовника здали до каси банку 9 мішків із готівковими коштами на загальну суму 1327666,00 грн., в тому числі і мішок № 19/3 із готівковими коштами на загальну суму 224393,00 грн., на підтвердження чого виконавцем було надано передбачений п. 4.4. договору на інкасацію примірник Журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок, засвідчений відбитком печатки каси банку та підписами відповідальних осіб.

Оскільки інкасовані грошові кошти в розмірі 224939,00 грн відповідачем не були зараховані на рахунок позивача, останній звернувся до суду з відповідною позовною вимогою про зобов'язання відповідача їх зарахувати.

Відповідач в свою чергу стверджує, що грошові кошти у сумі 224393,00грн не були доставлені до банку, оскільки при відкритті сумки № 19/3 було встановлено відсутність у ній грошових коштів та супровідної відомості до інкасаторської сумки (мішка), у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування вказаної суми грошових коштів на рахунок клієнта

У розділі 4 договору на інкасацію сторонами встановлено порядок здавання сумок (мішків) з готівковими коштами в касу банку.

Так, згідно з п. 4.2 договору на інкасацію касир банку приймає від старшого бригади інкасаторів виконавця опломбовані інкасаторські сумки (мішки) з готівковими коштами і перевіряє їх цілісність (відсутність латок, зовнішніх швів, розриву тканини, шпагату або вузлів на шпагаті), цілісність і чіткість пломб та відповідність їх зразку, відповідність номера інкасаторської сумки (мішка) номеру, зазначеному в супровідних документах, наявність дати, підписів уповноважених осіб замовника на супровідних документах, відповідність між сумами, зазначеними цифрами і літерами в супровідних документах.

Відповідно до п. 4.3 договору на інкасацію у разі пред'явлення інкасаторами виконавця до здавання сумнівних інкасаторських сумок (мішків) з готівковими коштами (викликають сумнів пломба, відрив від шпагату, вузли на шпагаті, порушення цілісності інкасаторської сумки (мішка) або замка тощо), або якщо за супровідним документом до інкасаторської сумки (мішка) неможливо визначити суму вкладених готівкових коштів, касир банку у присутності бухгалтера-контролера банку та інкасаторів виконавця, які пред'явили такі інкасаторські сумки (мішки), розкриває і перераховує їх вміст.

Про всі випадки перерахування готівкових коштів під час приймання інкасаторських сумок (мішків) з проінкасованими готівковими коштами складається відповідний акт у трьох примірниках. Акт підписується всіма особами, які були присутні під час прийняття і перерахування та цінностей. В акті зазначаються дата прийняття і розкриття інкасаторської сумки (мішка), її номер, за якої організацією вона закріплена, ким, у якому приміщенні та присутності кого було проведено перерахування, які пошкодження були виявлені, в якому стані була готівка, зазначається сума вкладених готівкових коштів за записами даних супровідного документа і сума, яка фактично була виявлена в інкасаторській сумці (мішку) за видами і вартістю цінностей.

Перший примірник акта залишається в банку разом із супровідним документом, другий - з повідомленням про факт недостачі цінностей і речовими доказами (сумкою, мішком, пломбою, упаковкою, шпагатом тощо) у разі потреби передається правоохоронним органам, третій - надсилається замовнику.

Згідно з п. 4.3.1 договору на інкасацію при виявлені банком у сумнівних інкасаторських сумках, в процесі перерахування відповідальною особою банку недостачі або надлишку готівки, вкладеної в інкасаторські сумки (мішки) замовника, готівки (порівняно з даними, зазначеними у накладній до інкасаторських сумок з готівкою (супровідному касовому ордері до сумок з валютними цінностями), а також фальшивих неплатіжних банкнот і монет, банк складає акт про розбіжності встановленої форми по кожному такому випадку, який є безспірним і обов'язковим для сторін.

Після приймання інкасаторських сумок (мішків) за кожним заїздом касир, контролер банку і всі інкасатори виконавця (старший бригади інкасації - у разі необхідності забезпечення іншими інкасаторами бригади охорони цінностей, які залишились в оперативному автомобілі) засвідчують підписами обидва примірники Журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок і другий його примірник, засвідчений відбитком печатки банку, видають старшому бригади інкасації виконавця для підтвердження здачі сумок з готівковими коштами за призначенням. (п. 4.4 договору на інкасацію).

Відповідно до пунктів 10, 11 Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, пачки з банкнотами і мішечки з монетою (упаковки з роликами), що доставлені інкасаторами в пошкодженій або сумнівній упаковці, касові працівники приймають з поаркушним перерахуванням або перерахуванням за кружками в присутності всіх інкасаторів бригади інкасації після приймання всіх цінностей.

У разі виявлення під час перерахування недостач або надлишків готівки в пачках, окремих корінцях або мішечках з монетою в пошкодженій упаковці складається акт про розбіжності, який підписують працівники банку та всі інкасатори бригади.

Так, Журналом обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок Маршрут № 4 від 09.03.2016, засвідченим відбитком печатки банку, підтверджується, що інкасатори здали, а касир та контролер Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" прийняли 9 (дев'ять) сумок (мішків) в неушкодженій упаковці та з непорушеними пломбами на оголошену суму 1327666,00 грн, серед яких сумка № 19/3 з сумою 224393,00 грн.

Доказів того, що при прийнятті 09.03.2016 інкасаторських сумок (мішків) від виконавця уповноваженими особами відповідача у останніх виникли сумніви щодо цілісності сумки № 19/3 та було здійснено її розкриття та перерахунок вмісту сумки, в матеріалах справи немає.

Відсутні в матеріалах справи також належним чином заповнені акти, вимоги до змісту та форми яких встановлені пунктами 4.3 та 4.3.1 договору на інкасацію, а також положеннями Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, у випадку розкриття і перерахування банком вмісту інкасаторської сумки, а також виявлення недостачі готівки у сумнівних інкасаторських сумках.

Тобто, з наведеного вбачається, що уповноваженими особами банку було прийнято без жодних зауважень сумки (мішки), перелік яких наведений у Журналі обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок Маршрут № 4 від 09.03.2016, серед якого сумка (мішок) № 19/3.

Поданий відповідачем в якості доказу на підтвердження виявлення недостачі на суму 224939,00 грн у сумці № 19/3 акт від 09.03.2016, суд не приймає як належний, оскільки той не відповідає змісту та не містить усіх підписів, що вимагається договором на інкасацію та Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45.

Окрім того, суд бере до уваги пояснення виконавця за договором на інкасацію, відповідно до яких той передав банку прийняту у замовника інкасаторську сумку № 19/3 з готівковим коштами у сумі 224393,00 грн неушкодженою та з непорушною пломбою, що підтверджується Журналом обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та достатніми доказами, а відповідач не спростував, факт отримання відповідачем за договором на інкасацію від інкасаторів спірної суми коштів у розмірі 224393,00 та безпідставність відмови у їх зарахуванні на рахунок позивача.

Оскільки відповідач не виконав покладені на нього договірні зобов'язання, наявності обставин, на які посилається як на підставу свої заперечень, не довів, суд вважає законним та справедливим задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача виконати взяті на себе обов'язки.

Поряд з викладеним, внаслідок порушення відповідачем своїх грошових договірних зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 2785,00 грн. 3% річних та 9941,18 грн інфляційних збитків на підставі ст. 625 ЦК України, а також 6776,66 грн пені.

За приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Оскільки за своєю правовою природою договір на інкасацію є договором про надання послуг, обов'язок з оплати яких виникає у замовника (позивача), то зобов'язання банку здійснювати приймання готівкових коштів і зарахування їх на рахунок замовника, тобто, надання ним послуг, не розцінювати як грошове в розумінні ст. 549, 625 ЦК України.

Тобто, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних збитків є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок зарахувати грошові кошти на рахунок замовника не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків на суму не зарахованих коштів, є неправомірним.

Отже, у даному випадку положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню в якості виду відповідальності Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" за порушення ним строку зарахування грошових коштів на рахунок замовника, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд відмовляє з підстав, вище наведених.

Що стосується заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 6776,66 грн, суд також відмовляє у задоволенні цієї вимоги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Натомість, умовами договору на інкасацію не передбачена відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне зарахування банком коштів замовника на його рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені, позивач посилається на п. 5.1 договору банківського рахунка № 727 від 12.03.2004, укладеного між позивачем та відповідачем.

Проте, при стягненні неустойки суд не може брати до уваги положення договору, обставин порушення якого відповідачем в межах даної справи не розглядалося та фактів порушення не встановлювалося, оскільки позивачем відповідних позовних вимог заявлено не було.

Суд зазначає, що порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором на інкасацію не означає автоматичного порушення договору банківського рахунка № 727 від 12.03.2004.

Отже, позивач не довів належними доказами можливості застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний банк УкраїниВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/9491/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9491/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

ОСОБА_1