Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/9491/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/9491/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Шкуратовської А.В.,

відповідача - Беседіна В.І., Липської Н.В.,

третьої особи - Трутнєва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2016

у справі № 910/9491/16

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Вест Лайн"

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області

про стягнення 229 739,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ПП "Торговий дім "Вест Лайн" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило зобов'язати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зарахувати суму доставленої готівки у розмірі 224 393,00 грн. на поточний рахунок ПП "Торговий дім "Вест Лайн" № 26001012826966 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", а також стягнути з відповідача на користь позивача 6 779,66 грн. пені, 2 785,00 грн. 3% річних, 9 941,18 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2016 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. - головуючий, судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.), позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зарахувати суму доставленої готівки у розмірі 224 393,00 грн. на рахунок ПП "Торговий дім "Вест Лайн" № 26001012826966 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". В іншій частині позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що позивач довів належними та достатніми доказами, а відповідач не спростував факт отримання відповідачем за договором на інкасацію від інкасаторів спірної суми коштів у розмірі 224 393,00 грн. Відмовляючи в позові в частині стягнення пені, річних та інфляційних, господарські суди зазначили про те, що за своєю правовою природою договір на інкасацію є договором про надання послуг, обов'язок з оплати яких виникає у замовника (позивача), у зв'язку з чим зобов'язання банку здійснювати приймання готівкових коштів і зарахування їх на рахунок замовника є наданням послуг, і не може розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 ЦК України.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 23.08.2016, постанову господарського апеляційного суду від 09.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 22, 33, 34, 38 ГПК України, ст.ст. 16, 202, 509, 610, 611, 614 ЦК України. Так, на думку скаржника , господарськими судами в порушення вимог ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, а саме після початку розгляду справи по суті. Також господарськими судами не повно досліджено всі обставини справи, зокрема, не встановлено факт доставки 05.03.2016 грошових коштів замовника виконавцем до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Відповідачем зазначено про те, що господарськими судами не досліджено наявні в матеріалах справи відеоспостереження банку за 09.03.2016, які вказують на те, що грошові кошти в інкасаторській сумці № 19/3 на момент їх передачі від інкасаторів до відповідальних працівників банку були відсутні. Крім того, договором інкасації не визначено обов'язку банку відшкодувати замовнику готівкові кошти у разі їх не доставки до банку.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 31.03.2015 ПАТ "Державний ощадний банк України" (виконавець), ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ПП "Торговий дім "Вест Лайн" (замовник) укладено договір № 900/031-00/1/310315 на інкасацію готівкових коштів (далі - договір на інкасацію);

- згідно з п. 1.1 договору на інкасацію виконавець зобов'язується власними силами і засобами, відповідно до додатку № 1, здійснювати збирання та доставку в касу банку готівкових коштів (грошової виручки) замовника для послідуючого перерахунку і зарахування банком їх на рахунок замовника, визначений у п. 2.2 цього договору;

- відповідно до п. 1.2 договору на інкасацію банк зобов'язується здійснювати приймання від інкасаторів виконавця готівкових коштів (грошової виручки) замовника і своєчасне їх зарахування на рахунок замовника, визначений у п. 2.2 цього договору;

- у розділі 4 договору на інкасацію сторонами встановлено порядок здавання сумок (мішків) з готівковими коштами в касу банку;

- згідно з п. 4.2 договору на інкасацію касир банку приймає від старшого бригади інкасаторів виконавця опломбовані інкасаторські сумки (мішки) з готівковими коштами і перевіряє їх цілісність (відсутність латок, зовнішніх швів, розриву тканини, шпагату або вузлів на шпагаті), цілісність і чіткість пломб та відповідність їх зразку, відповідність номера інкасаторської сумки (мішка) номеру, зазначеному в супровідних документах, наявність дати, підписів уповноважених осіб замовника на супровідних документах, відповідність між сумами, зазначеними цифрами і літерами в супровідних документах;

- відповідно до п. 4.3 договору на інкасацію у разі пред'явлення інкасаторами виконавця до здавання сумнівних інкасаторських сумок (мішків) з готівковими коштами (викликають сумнів пломба, відрив від шпагату, вузли на шпагаті, порушення цілісності інкасаторської сумки (мішка) або замка тощо) , або якщо за супровідним документом до інкасаторської сумки (мішка) неможливо визначити суму вкладених готівкових коштів, касир банку у присутності бухгалтера-контролера банку та інкасаторів виконавця, які пред'явили такі інкасаторські сумки (мішки), розкриває і перераховує їх вміст ;

- про всі випадки перерахування готівкових коштів під час приймання інкасаторських сумок (мішків) з проінкасованими готівковими коштами складається відповідний акт у трьох примірниках. Акт підписується всіма особами, які були присутні під час прийняття і перерахування та цінностей. В акті зазначаються дата прийняття і розкриття інкасаторської сумки (мішка), її номер, за якої організацією вона закріплена, ким, у якому приміщенні та присутності кого було проведено перерахування, які пошкодження були виявлені, в якому стані була готівка, зазначається сума вкладених готівкових коштів за записами даних супровідного документа і сума, яка фактично була виявлена в інкасаторській сумці (мішку) за видами і вартістю цінностей;

- перший примірник акта залишається в банку разом із супровідним документом, другий - з повідомленням про факт недостачі цінностей і речовими доказами (сумкою, мішком, пломбою, упаковкою, шпагатом тощо) у разі потреби передається правоохоронним органам, третій - надсилається замовнику;

- згідно з п. 4.3.1 договору на інкасацію при виявлені банком у сумнівних інкасаторських сумках , в процесі перерахування відповідальною особою банку недостачі або надлишку готівки, вкладеної в інкасаторські сумки (мішки) замовника, готівки (порівняно з даними, зазначеними у накладній до інкасаторських сумок з готівкою (супровідному касовому ордері до сумок з валютними цінностями), а також фальшивих неплатіжних банкнот і монет, банк складає акт про розбіжності встановленої форми по кожному такому випадку, який є безспірним і обов'язковим для сторін;

- після приймання інкасаторських сумок (мішків) за кожним заїздом касир, контролер банку і всі інкасатори виконавця (старший бригади інкасації - у разі необхідності забезпечення іншими інкасаторами бригади охорони цінностей, які залишились в оперативному автомобілі) засвідчують підписами обидва примірники журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок і другий його примірник, засвідчений відбитком печатки банку, видають старшому бригади інкасації виконавця для підтвердження здачі сумок з готівковими коштами за призначенням (п. 4.4 договору на інкасацію);

- 05.03.2016 замовник передав інкасаторам виконавця інкасаторську сумку (мішок) № 19/3 із готівковими коштами на загальну суму 224 393,00 грн.;

- відповідальними особами замовника разом із мішком було складено та передано інкасаторам виконавця пакет супровідних документів, зокрема, накладні до сумок з готівкою;

- 09.03.2016 інкасатори замовника здали до каси банку 9 мішків із готівковими коштами на загальну суму 1 327 666,00 грн., в тому числі і мішок № 19/3 із готівковими коштами на загальну суму 224 393,00 грн., на підтвердження чого виконавцем було надано передбачений п. 4.4. договору на інкасацію примірник журналу обліку прийнятих сумок (мішків) з валютними цінностями та порожніх сумок, засвідчений відбитком печатки каси банку та підписами відповідальних осіб.

У зв'язку з тим, що інкасовані грошові кошти в розмірі 224 393,00 грн. відповідачем не були зараховані на рахунок позивача, останній звернувся до суду з відповідною позовною вимогою про зобов'язання відповідача їх зарахувати.

Відповідач в свою чергу стверджує, що грошові кошти у сумі 224 393,00 грн. не були доставлені до банку, оскільки при відкритті сумки № 19/3 було встановлено відсутність у ній грошових коштів та супровідної відомості до інкасаторської сумки (мішка), у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування вказаної суми грошових коштів на рахунок клієнта.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарські суди врахували вказані вимоги закону та правильно зазначили про те, що оскільки відповідач не виконав покладені на нього договірні зобов'язання і в матеріалах справи відсутні докази, що таке невиконання договірних зобов'язань сталося не з його вини, то позовні вимоги про зобов'язати відповідача виконати взяті на себе обов'язки, є обґрунтованими.

Відповідно до пунктів 10, 11 Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, пачки з банкнотами і мішечки з монетою (упаковки з роликами), що доставлені інкасаторами в пошкодженій або сумнівній упаковці, касові працівники приймають з поаркушним перерахуванням або перерахуванням за кружками в присутності всіх інкасаторів бригади інкасації після приймання всіх цінностей.

У разі виявлення під час перерахування недостач або надлишків готівки в пачках, окремих корінцях або мішечках з монетою в пошкодженій упаковці складається акт про розбіжності, який підписують працівники банку та всі інкасатори бригади.

Так, господарськими судами зауважено на тому, що журналом обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок Маршрут № 4 від 09.03.2016, засвідченим відбитком печатки банку, підтверджується, що інкасатори здали, а касир та контролер ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийняли 9 (дев'ять) сумок (мішків) в неушкодженій упаковці та з непорушеними пломбами на суму 1 327 666,00 грн., серед яких сумка № 19/3 з сумою 224 393,00 грн.

В порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем не подано доказів того, що при прийнятті 09.03.2016 інкасаторських сумок (мішків) від виконавця уповноваженими особами відповідача у останніх виникли сумніви щодо цілісності сумки № 19/3 та було здійснено її розкриття та перерахунок вмісту сумки. Відсутні в матеріалах справи також належним чином заповнені акти, вимоги до змісту та форми яких встановлені як пунктами 4.3 та 4.3.1 договору на інкасацію так і положеннями Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45.

Отже, господарськими судами встановлено, що уповноваженими особами банку було прийнято без жодних зауважень сумки (мішки), перелік яких наведений у журналі обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок Маршрут № 4 від 09.03.2016, серед якого сумка (мішок) № 19/3.

При цьому, господарськими судами з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України надано оцінку поданому відповідачем в якості доказу на підтвердження виявлення недостачі на суму 224 939,00 грн. у сумці № 19/3 акт від 09.03.2016, який господарськими судами не прийнято як належний доказ, оскільки він не відповідає вимогам та не містить усіх підписів, що вимагається договором на інкасацію та Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45.

Крім того, господарськими судами взято до уваги пояснення виконавця за договором на інкасацію, відповідно до яких той передав банку прийняту у замовника інкасаторську сумку № 19/3 з готівковим коштами у сумі 224 393,00 грн. неушкодженою та з непорушною пломбою, що підтверджується журналом обліку прийнятих сумок (мішків) з готівкою та порожніх сумок.

Посилання касатора на наявні в матеріалах справи відеоспостереження банку за 09.03.2016, які на думку касатора вказують на те, що грошові кошти в інкасаторській сумці № 19/3 на момент їх передачі від інкасаторів до відповідальних працівників банку були відсутні Вищий господарський суд України відхиляє з огляду на те, що господарські суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України на підставі поданих належних та допустимих доказів встановили факт передачі інкасаторської сумки № 19/3 з готівковим коштами у сумі 224 393,00 грн. неушкодженою та з непорушною пломбою у відповідності до умов договору, а господарський суд касаційної інстанції у силу приписів 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту отримання відповідачем за договором на інкасацію від інкасаторів спірної суми коштів у розмірі 224 393,00 грн. та щодо безпідставності відмови відповідача у їх зарахуванні на рахунок позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, річних та інфляційних господарські суди правильно зазначили про те, що позивач не довів належними доказами можливості застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних з огляду на таке:

- умовами договору на інкасацію не передбачена відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне зарахування банком коштів замовника на його рахунок, тоді як ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ;

- за своєю правовою природою договір на інкасацію є договором про надання послуг, обов'язок з оплати яких виникає у замовника (позивача);

- надання банком послуг не може розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача річних та інфляційних, які застосовуються під час порушення боржником грошового зобов'язання.

З такими висновками господарських судів погоджується і Вищий господарський суд України.

Посилання скаржника на те, що господарським судом першої інстанції в порушення ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, а саме після початку розгляду справи по суті, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на таке:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено у абз. 3 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання .

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем було подано до господарського суду міста Києва заяву про зміну предмета позову 04.08.2016, а саме після двох судових засідань у даній справі, які відбулися 12.07.2016 та 26.07.2016.

Водночас в протоколах судових засідань від 12.07.2016 та 26.07.2016 відсутні відомості про те, що господарський суд безпосередньо перейшов до розгляду позовних вимог по суті, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України вважає доводи відповідача про те, що заява позивача про зміну предмета позову була подана після початку розгляду справи по суті, такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Інші доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі № 910/9491/16 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2016.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко