Постанова

від 08.11.2016 по справі 926/85/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа № 926/85/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Давид Л.Л.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» б/н від 19.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4620/16 від 26.09.16 р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016 р.

у справі №926/85/16 (суддя - Швець М.В. )

за позовом Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» , с. Яблунівка, Заставнівський район, Чернівецька область

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю В«АтрибутАгроВ» , м. Бердянськ, Запорізька область

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничого підприємства В«Азовські жниваркиВ» , м.Бердянськ, Запорізька область

про стягнення коштів у сумі 175 000,00 грн. та зобов'язання забрати пристосування для збирання сої НСП-9

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник згідно довіреності №2-15 від 03.06.2015р.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016 року у справі №926/85/16 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АтрибутАгроВ» в доход державного бюджету штраф у сумі 850 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробниче підприємство В«Азовські жниваркиВ» в доход державного бюджету штраф у сумі 850 грн.

Дане рішення мотивоване безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог щодо розірвання договору та стягнення коштів у сумі 175 000,00 грн., оскільки позивачем не доведено факту поставки товару неналежної якості.

При цьому, щодо вимоги про зобов'язання відповідачів забрати пристосування для збирання сої НСП-9, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дана вимога є похідною та залежить від поставки товару неналежної якості, а тому, оскільки судом встановлено недоведеність позивачем поставки товару неналежної якості, то відсутні підстави для задоволення даної вимоги.

Позивач - Фермерське господарство В«ОСОБА_2В.В» , не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 19.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4620/16 від 26.09.16 р.), в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016 року, стягнути з ТзОВ «АтрибутАгро» на користь Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» кошти в сумі 175 000,00 грн. та зобов'язати ТзОВ «АтрибутАгро» та ТзОВ «ВП «Азовські жниварки» забрати у Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» пристосування для збирання сої НСП-9.

Свої доводи скаржник аргументує наступним:

- судом першої інстанції не враховано, що позивачем дотримано порядок складання акта про приховані недоліки;

- місцевим господарським судом не залучено до участі у справі Держсільгоспінспекцію в Чернівецькій області, яка є органом що здійснює державний нагляд і контроль в агропромисловому комплексі;

- господарським судом Чернівецької області помилково визнано акт перевірки якості машини складений сільгоспінспекцією неналежним доказом;

- поставлений пристрій НСП-9 реалізовано за відсутності сертифікату про затвердження типу пристрою Технічному регламенту;

А тому, апелянт звертає увагу на те, що позивачем отримано товар неналежної якості, здійснення монтажу та використання якого супроводжується небезпекою для життя та здоров'я працівників Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» .

Таким чином, покликаючись на ст. 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» скаржник вважає, що договір слід розірвати та стягнути з відповідача-1 грошові кошти у розмірі 175 000,00 грн.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю В«АтрибутАгроВ» у відзиві б/н від 17.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7482/16 від 17.10.2016р.) заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що подана Фермерським господарством «ОСОБА_2В.» апеляційна скарга, не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обгрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, грунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак, Відповідач 1 вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016 р. по справі № 926/85/16 залишенню без змін.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Виробничого підприємства В«Азовські жниваркиВ» у відзиві № 82 від 10.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7514/16 від 17.10.2016р.) заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що судом першої інстанції правильно визначено, що акти № 1 від 16.11.2015р. та № 1-1 від 16.11.2015р. про приховані недоліки пристосування для збирання сої НСП-9, не є належними доказами наявності недоліків товару, оскільки кваліфікація осіб, які підписали акти нічим не підтверджена.

При цьому, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області без змін.

07.11.2016р. в канцелярію суду від Відповідача 1 поступили додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу б/н від 03.11.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/8031/16 від 07.11.2016р.) в яких останній наводить доводи та міркування щодо заяви про залучення до участі у справі Державну інспекцію сільського господарства в Чернівецькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та клопотання про витребування доказів та просить відмовити в задоволенні таких.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» б/н від 19.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4620/16 від 26.09.16 р.) на рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016 р. у справі №926/85/16 до свого провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 18.10.2016р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Кордюк Г.Т. та Малех І.Б. (т. 1 а.с. 227).

12.10.2016р. в канцелярію суду від Позивача поступило клопотання б/н від 10.10.2016р. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (т. 2 а.с. 1-2).

13.10.2016р. в канцелярію суду від представника Позивача поступила заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору б/н від 11.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4370/16 від 13.10.2016р.), у якій просить залучити до участі у справі Державну інспекцію сільського господарства в Чернівецькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Також, 13.10.2016р. в канцелярію суду від представника Позивача поступило клопотання б/н від 10.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7443/16 від 13.10.2016р.), у якому він просить витребувати у відповідачів докази відповідності пристрою для збирання сої НСП - 9 Технічному регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів.

З огляду на те, що головуючий суддя Давид Л.Л. з 10.10.2016р. по 13.10.2016р. перебувала у відпустці, а також враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 74-1 ГПК України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь, колегія суддів розглянула подане представником Позивача клопотання 18.10.2016р. (14.10.2016р. - 16.10.2016р. були неробочими днями).

Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. відкладено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» б/н від 19.09.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4620/16 від 26.09.2016р.) на рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016р. у справі №926/85/16 в судове засідання на 08.11.2016р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та ухвалено клопотання представника Позивача про розгляд справи №926/85/16 в режимі відеоконференції задоволити, забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції покладено на господарський суд Чернівецької області, адреса: 58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14 (т. 2 а.с. 28-31).

В судове засідання 01.11.2016р. з'явилась представник Позивача.

Відповідач 1 та Відповідач 2 явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

08.11.2016р. в канцелярію суду від представника Відповідача 2 поступила заява про розгляд справи б/н від 08.11.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/8074/16 від 08.11.2016р.), в якій він просить справу розглядати без участі Відповідача 2.

Відповідно до ст. ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вимоги вищевказаної норми та подане суду клопотання про розгляд справи без участі Відповідача 2 б/н від 08.11.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/8074/16 від 08.11.2016р.), судова колегія вважає, що Відповідач 2 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. участь представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнано.

Повідомлення про вручення поштового повідомлення від ТзОВ В«АтрибутАгроВ» Львівському апеляційному господарському суду не повернулося.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 40-42) юридичною адресою ТзОВ В«АтрибутАгроВ» є Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, будинок 80-А, на цю ж адресу і були скеровані ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016р. та 18.10.2016р.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (з наступними змінами і доповненнями) за змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи ту обставину, що Відповідач 1 та Відповідач 2 належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1 та Відповідача 2.

Вивчивши заяву представника Позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору б/н від 11.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4370/16 від 13.10.2016р.), у якій просить залучити до участі у справі Державну інспекцію сільського господарства в Чернівецькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, судова колегія ухвалила відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заяві про залучення третьої особи зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Проте, Позивачем не надано доказів того, що рішення з господарського суду у даній справі може вплинути на права або обов'язки Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області.

Вивчивши клопотання представника Позивача б/н від 10.10.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-04/7443/16 від 13.10.2016р.), у якому він просить витребувати у відповідачів докази відповідності пристрою для збирання сої НСП - 9 Технічному регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, судова колегія ухвалила відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п.5 Технічного регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.12.2011р. № 1367 змінна причіпна машина - обладнання, що використовується в сільському або лісовому господарстві, призначається для буксирування трактором і змінює або доповнює його функції. До категорії змінних причіпних машин також належать напівпричіпні машини, частина вертикального навантаження яких передається на трактор. Причіпна машина може складатися з вантажної платформи для розміщення робочих знарядь, пристроїв та тимчасового зберігання вироблених або необхідних для роботи технологічних матеріалів. Обладнання, призначене для буксирування трактором і з'єднане з ним постійно або тимчасово (для переробки технологічних матеріалів), є змінною причіпною машиною, якщо співвідношення його технічно допустимої маси з вантажем до спорядженої маси становить менше як 3.

НСП-9 є пристрій навісний для збирання сої, який навішується та застосовується з жниваркою та не відноситься до термінів зазначених в регламенті, тому обов'язковій сертифікації НСП-9 не підлягає.

Станом на 08.11.2016р. інших додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

В судове засідання 08.11.2016р. до господарського суду Чернівецької області з'явився представник Позивача, який підтримав свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивами на неї, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача у судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

07.09.2015р. ТзОВ В«АтрибутАгроВ» (Постачальник) та Фермерське господарство В«ОСОБА_2В.В» (Покупець) укладено Договір поставки № 578 (т. 1 а.с. 15-16), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця наступну продукцію - пристосування для збирання сої НСП-9 у кількості 1 (одна) шт. (надалі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата за продукцію здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку № 578 у розмірі - 10% передоплати протягом 3-х банківських днів з дати укладання даного договору; - 90% безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки продукції.

Товар відпускається покупцю в тарі (упаковці), яка забезпечує збереження товару під час його транспортування і зберігання згідно з вимогами державних стандартів, технічних умов, або згідно з домовленістю сторін (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, гарантійний строк експлуатації товару, що постачається, складає 365 днів з дати вказаної у видатковій накладній, при дотриманні правил експлуатації, вказаних в супровідній документації на Товар.

Гарантійні зобов'язання вказуються в супровідній документації, прикладеної до виробу (паспорт, посібник з експлуатації) (п. 6.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 183000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1158 від 08.09.2015р. на суму 20 000,00 грн. (т. 1 а.с. 17) та платіжним дорученням № 1220 від 13.10.2015р. на суму 163 000,00 грн. (т. 1 а.с. 17).

Також, на виконання умов Договору, згідно товарно-транспортної накладної № 000474 від 11.10.2015р. позивачу був поставлений товар (т. 1 а.с. 18).

При цьому, відповідно до видаткової накладної № РН-153 від 12.10.2015р. позивач отримав товар вартістю 175 000,00 грн. (т. 1 а.с. 19).

Тому, 13.10.2015р. відповідач-1 повернув позивачу зайво сплачені 8000,00 грн., що підтверджується випискою - рух коштів по рахунку за інтервал дат (т. 1 а.с. 20) та не заперечується сторонами.

Поряд з цим, як зазначає позивач, 02.11.2015р. при спробі монтажу пристосування для збирання сої НСП-9 позивач виявив приховані недоліки, в тому числі, відсутність технічної можливості монтажу.

Відтак, 05.11.2015р. позивач скерував відповідачу-1 виклик для участі в перевірці якості та відповідності поставленого товару та складання акту про приховані недоліки, в якому просив забезпечити участь представника на 10-00 год. 16.11.2015 року для складання акту про приховані недоліки пристосування для збирання сої НСП-9; невідкладно надати відповідь на даний виклик; вчинити необхідні дії щодо усунення недоліків (т. 1 а.с. 21). При цьому, як на доказ надсилання виклику відповідачу-1, позивач посилається на фіскальний чек від 05.11.2015р. (т. 1 а.с. 22), проте опису вкладення в цінний лист матеріали справи не містять.

13.11.2015р. (згідно відмітки) позивач вручив Державній інспекції сільського господарства в Чернівецькій області запрошення від 12.11.2015р. для участі в перевірці якості та відповідності поставленого товару та складання акту про приховані недоліки (т. 1 а.с. 23). Однак, Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області явку свого представника не забезпечила.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2015р. в присутності голови ФГ В«ОСОБА_2В.В» ОСОБА_2, представника громадськості ФГ В«ОСОБА_2ВВ» ОСОБА_5 та головного бухгалтера ФГ В«ОСОБА_2В.В» ОСОБА_6 складено акт №1 про приховані недоліки пристосування для збирання сої НСП-9, яким встановлено, що під час повторного огляду пристосування для збирання сої НСП-9 та при повторній спробі монтажу вищезазначеного пристосування, виявлені скриті недоліки, а саме - відсутність у пристосуванні для збирання сої НСП-9 технічної можливості монтажу, що унеможливлює його запуск та використання (т. 1 а.с. 24-25).

Також, 16.11.2015р. складено акт №1-1 про приховані недоліки пристосування для збирання сої НСП-9 за участю голови ФГ В«ОСОБА_2ВВ» ОСОБА_2, керівника Селянського (Фермерського) господарства В«ОСОБА_7Т.В» ОСОБА_8 та головного бухгалтера ФГ В«ОСОБА_2В.В» ОСОБА_6, про те, що під час повторного огляду пристосування для збирання сої НСП-9 та при повторній спробі монтажу вищезазначеного пристосування, виявлені скриті недоліки, а саме - відсутність у пристосуванні для збирання сої НСП-9 технічної можливості монтажу, що унеможливлює його запуск та використання (т. 1 а.с. 26-27).

Таким чином, 20.11.2015р. позивач скерував відповідачу вимогу про усунення недоліків поставленого товару, якою запропоновано доукомплектувати пристосування для збирання сої НСП-9 засобами для його монтажу або замінити комплектним виробом у двадцятиденний строк (т. 1 а.с. 28). При цьому, як на доказ надсилання виклику відповідачу-1, позивач посилається на фіскальний чек від 20.11.2015р. (т. 1 а.с. 29), проте опису вкладення в цінний лист матеріали справи не містять.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у пристосуванні для збирання сої НСП-9 відсутня технічна можливості монтажу, що унеможливлює його запуск та використання, а тому на цій підставі позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору та стягнення з відповідача-1 коштів у сумі 175000,00 грн.

Відтак, як вбачається з матеріалів та обставин справи, Фермерське господарство В«ОСОБА_2В.В» звернулося до господарського суду Чернівецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АтрибутАгроВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничого підприємства В«Азовські жниваркиВ» про розірвання договору та стягнення коштів у сумі 175 000,00 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Частиною 1 статті 680 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3, 4 статті 270 Господарського кодексу України у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару. Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. В«Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСРВ» до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), необхідно керуватись приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкцією про порядок приймання продукції (товарів) за якістю, а також договором.

Поряд з цим, враховуючи те, що в Договорі поставки № 578 від 07.09.2015р. (т. 1 а.с. 15-16) Сторони не погодили порядок приймання товару по якості, тому приймання товару регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1. Інструкції вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими зобов'язаннями для сторін, правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості і комплектності, а також тари під продукцією чи товарами. В договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.

Згідно з п. 6 Інструкції приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем.

Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів) - технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.д.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (п. 16 Інструкції). Повідомлення про виклик представника виробника (постачальника) згідно п. 18 Інструкції П-7 повинно бути направлене (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 год., якщо інші строки не встановлені Основними чи Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Пунктом 9 Інструкції встановлено, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними строками придатності чи зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку. Якщо для участі в складенні акту викликається представник виробника (відправника), то до встановленого 5-денного строку додається час, необхідний для його прибуття. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання чи зберігання продукції.

У відповідності до п. 14 Інструкції приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в чіткій відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документах, підтверджуючими якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність вказаних супровідних документів чи деяких з них не зупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції що поступила і в акті вказується, які документи відсутні.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що укладаючи Договір поставки № 578 від 07.09.2015р. сторони погодили, що гарантійний строк експлуатації товару, що постачається, складає 365 днів з дати вказаної у видатковій накладній, при дотриманні правил експлуатації, вказаних в супровідній документації на товар. Гарантійні зобов'язання вказуються в супровідній документації, прикладеній до виробу (паспорт, посібник з експлуатації) (п. 5.1., п. 6.6. Договору).

Проте, супровідної документації (паспорт, гарантійний талон) сторонами не подано. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Чернівецької області від 16.01.2016р, 28.01.2016р., 11.02.2016р., 25.02.2016р., 04.03.2016р., 14.03.2016р., 29.03.2016р. зобов'язано сторін подати супровідні документи на товар (паспорт, інструкція з експлуатації, гарантійний талон, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ В«ВП В«Азовські жниваркиВ» , яке виготовило та поставило відповідачу-1 пристосування для збирання сої НСП 9,1, у листі б/н від 10.02.2016р. (т. 1 а.с. 47) зазначило, що пристосування для збирання сої НСП 9,1 виготовлено під жниварку марки С900, сам процес виготовлення продукції на підприємстві контролюється відділом технічного контролю, та головним інженером підприємства, згідно внутрішньої проектної документації, а саме пристосування для збирання сої НСП 9,1 йшло в комплектації з супровідною документацією (інструкцією з експлуатації, паспортом та гарантійним талоном), а тому всі скарги ФГ В«ОСОБА_2В.В» з приводу не якості, не комплектності та неможливості адаптації виробу під зернову жниварку не мають під собою мінімального технічного обґрунтування.

При цьому, Позивач на виконання вищезазначених ухвал надав лише копії деяких сторінок інструкції з експлуатації, в судових засіданнях усно мотивував це тим, що жодних інших супровідних документів при поставці товару не було.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що позивачем отримано товар неналежної якості, здійснення монтажу та використання якого супроводжується небезпекою для життя та здоров'я працівників Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 6 Інструкції Позивач повинен був приймати товар по якості відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів) - технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.д.

Як вбачається з укладеного сторонами Договору поставки № 578 від 07.09.2015р. (т. 1 а.с. 15-16) такий не містить умов щодо опису товару та опис в інструкції наданій позивачем також відсутній. При цьому, інші супровідні документи на товар у позивача відсутні.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач в порушення п.6 Інструкції прийом товару по якості здійснив не належним чином, а саме не перевіряв якість товару. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

Оцінюючи акт №1 перевірки якості машини (виявлення причин відмови) від 08.07.2016р. колегія суддів звертає увагу на те, що такий складений Державною інспекцією сільського господарства в Чернівецькій області через 8 місяців після приймання товару (11.10.2015р.) та за відсутності представників відповідачів. Акт не містить інформації про те, чи виявлені дефекти є виробничими, чи вони могли виникнути в результаті перевезення, зберігання, монтажу або експлуатації даного пристосування для збирання сої НСП-9.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно Постанови Пленуму Витого господарського сулу України віл 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Іитсрнет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, ОСОБА_6 № 1 від 16.11.2015р., ОСОБА_6 № 1-1 від 16.11.2015р. про приховані недоліки пристосування для збирання сої НСП-9 оцінюється судовою колегією в сукупності з документальними доказами у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем порушено порядок і вимоги щодо прийняття товару по якості, визначеній Інструкцією П-7, яка є обов'язковою для застосування сторонами, а саме: не складено акт про фактичну якість і комплектність продукції що поступила, як це передбачено п. 14 Інструкції, при прийманні товару не прийнято його по якості у відповідності з п. 6 Інструкції, а відтак позивачем не доведено наявності прихованих недоліків в товарі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що поставлений пристрій НСП-9 реалізовано за відсутності сертифікату про затвердження типу пристрою Технічному регламенту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.10.3 наказу державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики В«Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в УкраїніВ» від 01.02.2005 року № 28 (в редакції від 05.06.2015р, тобто чинній на день укладення договору) обов'язковій сертифікації підлягають машини для збирання врожаю і післязбирального оброблення зерна, а саме: комбайни зернозбиральні, жниварки, очисники качанів кукурудзи, молотарки, комбайни картоплезбиральні, бурякозбиральні та інші машини для збирання коренеплодів та клубнів, навантажувачі коренів, машини комбіновані універсальні зерноочищувальні, протруювачі насіння.

Відтак, враховуючи те, що пристосування для збирання сої (НСП - 9 або НСП - 9,1) не є самостійною машиною і відповідно не відноситься до жодного з перерахованого вище, а є лише додатком до жатки, тобто обов'язковій сертифікації воно не підлягає, доводи апелянта є необгрунтованими.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо розірвання договору та стягнення коштів у сумі 175 000,00 грн., оскільки позивачем не доведено поставку товару неналежної якості.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту прав, які містять неповний перелік способів захисту прав та інтересів особи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів забрати пристосування для збирання сої НСП-9, оскільки дана вимога є похідною та залежить від поставки товару неналежної якості.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення об'єктивної істини у справі, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.04.2016р. (т. 1 а.с. 169-171) призначено у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

05.05.2016р. на адресу господарського суду Чернівецької області надійшов лист від директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз вх. № 1651 разом з матеріалами справи № 926/85/16, з якого вбачається, що у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз відсутні фахівці зі спеціальними знаннями, а також, обладнання, документації та методик, необхідних для вирішення питань, пов'язаних з технічними вимогами, особливостями конструкції й використання пристосування навісного для збирання сої НСП-9 (т. 1 а.с. 181).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.05.2016р. (т. 1 а.с. 183) поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2016р.

В подальшому, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.05.2016р. (т. 1 а.с. 185-186) призначено у справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз.

Проте, ухвала господарського суду Чернівецької області від 18.05.2016р. про призначення судової експертизи залишилася без виконання у зв'язку з відсутністю оплати її вартості позивачем.

Таким чином, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд забезпечив учасникам судового процесу рівність перед законом і судом, змагальність та реалізацію прав сторін у господарському процесі. Однак, учасники судового процесу не реалізували своє право, оскільки не здійснили оплату вартості призначеної у даній справі судової товарознавчої експертизи.

Враховуючи викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства В«ОСОБА_2В.В» б/н від 19.09.2016р. (вх. № апеляційного суду 01-05/4620/16 від 26.09.2016р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 08.09.2016р. у справі №926/85/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.11.2016 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1