Постанова

від 15.11.2016 по справі 910/1615/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа№ 910/1615/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_2 - представник;

від позивача-2: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Аптека №417" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ФОРЗА ЛТД"

на ухвалу

Господарського суду м. Києва

від 06.09.2016р.

у справі № 910/1615/16 ( суддя Борисенко І.І.)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Аптека № 417", ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ФОРЗА ЛТД"

до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноніколь - Славутич"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод"

про відшкодування шкоди та стягнення неустойки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Аптека № 417" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ФОРЗА ЛТД" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Славутич", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" про відшкодування шкоди та стягнення неустойки.

В подальшому позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями в розмірі 67 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016р. у справі № 910/1615/16 зупинено провадження у справі, направлено матеріали справи до Прокуратури міста Києва для проведення перевірки обставин, викладених в даній ухвалі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять оскаржувану ухвалу скасувати та поновити провадження у справі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що договір оренди, укладений між позивачами та ТОВ «Техноніколь-Славутич», є правомірним, його дійсність ні ким не оскаржувалася, а тому в силу статті 204 ЦК України місцевий господарський суд не мав права посилатися на зміну розміру орендної плати, як на підставу направлення матеріалів справи до прокуратури для перевірки.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі Господарський суд міста Києва акцентує увагу на тому, що фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету, і тому дане питання підлягає додаткової уваги у вигляді перевірки органами Прокуратури діяльності позивачів.

Апелянти звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначена сфера застосування Закону, так відповідно до ч. 3 ст. 2 вище зазначеного Закону України його дія не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: послуги з оренди нежитлових приміщень, які знаходяться у державній та комунальній власності, для розміщення бюджетних установ.

Відповідно до умов договору оренди від 01.13.2013 року № 38\ж-13 зазначено, що майно не належить додержавної або комунальної власності, відповідач не має статусу бюджетної установи.

На думку позивачів для укладання договору оренди відповідач повинен був провести процедуру відповідно до прогнозованого фінансування згідно з планом фінансування, погодженого органом управління, тобто виконати дії прямо передбачені нормами Закону.

Також, апелянти звертають увагу на той факт, що відповідач є державним підприємством, який проводить свою діяльність за регульованими тарифами. Господарську діяльність відповідач прогнозує та проводить відповідно до вимог Бюджетного Кодексу та Закону України «Про затвердження державного бюджету на поточний рік».

Відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів бюджетним періодом є календарний рік. На підставі затвердженого державного бюджету органи управління в особі відповідних міністерств проводять затвердження плану фінансування державних підприємств на поточний рік.

Відповідно до Наказу Міністерства економіки України від 16 березня 2009 року № 216 "Про внесення змін до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 року за № 336/16352 та Наказу Міністерства економіки України від 02.03.2015 № 205 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 березня 2015 р. за № 300/26745, державні підприємства не мають права укладати договори на надання послуг або придбання товару на строк, що перевищує рік.

На думку позивачів відповідач не мав права проводити автоматичного подовження терміну дії договору оренди від 01.13.2013 року № 38\ж-13, який діяв до 31.12.2013 року на один рік так як має спеціальнк правосуб'єктність, яка зобов'язує його в силу закону проводити відповідні дії, а отже, на думку позивачів, саме в діях відповідача вбачаються ознаки правопорушень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. апеляційні скарги позивачів прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01.11.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016р. розгляд справи відкладено на 15.11.2016 у зв»язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб, продовжено строк розгляду справи за клопотанням представника позивача.

14.11.2016р. відповідач подав до суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що вважає ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2016р. законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

В судове засідання представники відповідача та третіх осіб не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Вислухавши думку представника позивачів, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивачів, колегія встановила наступне.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Аптека № 417" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ФОРЗА ЛТД" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-Славутич", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" про відшкодування шкоди та стягнення неустойки.

Позов мотивований тим, що позивачі є власниками нежитлових офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд. 76 (в тому числі приміщення, яке було об'єктом оренди №38/ж-13 від 01.01.2013, за яким відповідач до цього орендував спірне майно). 02.02.2015 між Позивачами та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» було укладено договір оренди №1 нежитлових приміщень. У зв'язку з тим, що відповідач фактично не звільняє приміщення позивачами було нараховано до стягнення з відповідача: збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 234 000,00 грн.; збитки в розмірі 75 381,14 грн. (що були стягнути з позивачів за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015); збитки у вигляді недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за два місяці в розмірі 494 720,00 грн.; неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями 57 200 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2016р. прийнято до провадження позовну заяву позивачів та призначено справу № 910/1615/16 до розгляду.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 10.03.2016, 12.04.2016, 26.04.2016, 17.05.2016 розгляд справи № 910/1615/16 неодноразово відкладався.

21.04.2016 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями в розмірі 67 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 справа призначена до розгляду на 05.07.2016.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 05.07.2016, 14.07.2016 розгляд справи № 910/1615/16 неодноразово відкладався.

06.09.2016р. до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання від відповідача про залучення до участі у справі прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 на стороні відповідача.

В обґрунтування клопотання відповідач послався на те, що Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" є державним унітарним комерційним підприємством і належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв»язку України, для забезпечення захисту інтересів держави відповідач просив суд повідомити прокурора про розгляд справи для вирішення прокурором питання про вступ у справу.

06.09.2016 Господарський суд міста Києва виніс ухвалу, якою ухвалив направити матеріали справи № 910/1615/16 до Прокуратури міста Києва для проведення перевірки обставин, викладених в даній ухвалі.

Ухвала мотивована тим, що суд позбавлений можливості самостійно вчинити дії, направлені на встановлення фактичних обставин у справі, тому є необхідність у здійсненні прокуратурою перевірки з метою встановлення наявності або відсутності ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, під час укладання спірного договору та додаткових угод до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони або за своєю ініціативою у випадку, надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Відповідно до ст.90 Господарського процесуального кодексу України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

З тлумачення вказаних норм права вбачається, що при виявленні у діяльності працівників юридичних осіб порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає відповідне повідомлення прокурору, а у разі неможливості в зв'язку з цим розгляду справи зупиняє провадження та надсилає матеріали прокурору.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом встановлені наступні обставини.

01 січня 2013 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством В«Дніпровський машинобудівний заводВ» (як орендодавцем) з однієї сторони та Українським державним підприємством поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» (як орендарем) з іншої сторони було укладено Договір оренди №38/ж-13 нежитлових офісних приміщень, загальною площею 65 кв.м., розташованих за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 76.

11 грудня 2013 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством В«Дніпровський машинобудівний заводВ» (як продавцем) з однієї сторони та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ДНІПРОКОТЕДЖВ» (як покупцем) з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових офісних приміщень, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 76, загальною площею 2106,2 кв.м.

12 лютого 2014 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ДНІПРОКОТЕДЖВ» (як продавцем) з однієї сторони, та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Аптека № 417В» (позивач-1), ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ФОРЗА ЛТДВ» ( позивач-2) як покупцями з іншої сторони було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових офісних приміщень, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 76, загальною площею 2106,2 кв.м.

02 лютого 2015 року між ТОВ В«Аптека № 417В» та ТОВ В«ФОРЗА ЛТДВ» як власниками (орендодавцями) з однієї сторони та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Техноніколь-СлавутичВ» (далі - третя особа) як орендарем з іншої сторони, було укладено договір оренди № 1 нежитлових офісних приміщень.

Вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 234 000,00 грн. орендної плати за фактично не прийняті ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» приміщення та вимога про стягнення неотриманого доходу у вигляді орендної плати за два місяці у розмірі 494 720,00 грн. (розрахунок вказаних вимог) обґрунтовані договором №1 оренди приміщення від 02.02.2015 (укладений між позивачами та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» ) та додатковою угодою від 02.02.2016 до вказаного договору.

З договору оренди приміщення від 02.02.2015 №1, укладеного між позивачами та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» , а саме з пункту 3.3 вбачається, що щомісячний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди загальною площею 618,4 кв. м. становить 2 535,00 грн. з ПДВ. Тобто вартість одного квадратного метру складає 4,10 грн. з ПДВ.

З додатку № 1 до договору оренди від 02.02.2015 вбачається, що сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення, згідно якого приміщення 1 поверху, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, будинок 76, загальною площею 618,4 кв.м. були прийнятті у повному обсязі.

В той же день 02.02.2015 позивачі та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» укладають додаткову угоду до договору оренди приміщення № 1 від 02 лютого 2015 року (додаток № 2 до договору оренди приміщення № 1 від 02 лютого 2015 року), якою вносяться зміни до пункту 3.3 договору оренди від 02.02.2015 №1, вартість оренди одного квадратного метру в місяць встановлюється в розмірі 400 грн., а разом за користування об'єктом площею 618,4 кв.м. становить 247 360,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний ще один акт прийому-передачі нежитлових приміщень, оформлений у вигляді додатку № 2 до 2 до договору оренди приміщення № 1 від 02 лютого 2015 року, згідно якого приміщення, які здаються в оренду загальною площею 618,4 кв.1 м. не прийняті орендодавцем на підставі того, що 65 кв.м. приміщення зайняті поштовим відділенням відповідача.

Таким чином, в один день укладаються договір оренди приміщення №1 та додаткова угода до договору, згідно якої вартість одного квадратного метру в місяць виросла в 100 раз.

Місцевий господарський суд дішов висновку про те, що позивачі, які стали власниками майна повинні були знати, що майно є у користуванні третьої особи, що витікає з норм ст. 13 Конституції України - власність зобов'язує.

Однак згідно п. 2.1.1 договору оренди приміщення №1 від 02.02.20415 позивачі зобов'язувались передати об'єкт оренди у стані, що забезпечує його використання.

На підставі викладеного місцевий суд дішов висновку про те, що заздалегідь знаючи, що приміщення займають треті особи, ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» , ТОВ В«ФОРЗА-ЛТДВ» та ТОВ В«Аптека №417В» укладають додаткову угоду від 02.02.2015 до договору оренди приміщення №1 від 02.02.2015, згідно якої розмір орендної плати за користування тим же приміщенням площею 618,4 кв.м., вже становить 247 360,00 грн. в місяць, тоді як згідно договору оренди приміщення №1 від цієї ж дати (02.02.2015) розмір орендної плати за приміщенням площею 618,4 кв.м. становив 2 535 грн. в місяць.

Відповідач повідомив суду, що Українське державне підприємство поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ В«УкрпоштаВ» звернулось до Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з заявою про проведення необхідних контрольно-перевірочних заходів щодо законності діяльності ТОВ В«ФОРЗА-ЛТДВ» (код ЄДРПОУ 38835872, р/р 26004050233332 в ПАТ КБ В«ПРИВАТБАНКВ» , МФО 305299, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Млодогвардійська, буд. 12а), ТОВ В«ТЕХНОНІКОЛЬ-СЛАВУТИЧВ» (код ЄДРПОУ 37899500, р/р 26000003312700 в ПАТ В«Ідея БанкВ» МФО 336310, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 1/9) та ТОВ В«Аптека №417В» (код ЄДРПОУ 01975896, р/р 2600011068001 в ПАТ КБ В«ПРИВАТ БАНКВ» , МФО 305299, адреса: м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, буд 4).

У вказаній заяві відповідач просив відповідний орган провести необхідні контрольно-перевірочні заходи щодо законності діяльності ТОВ В«Форза ЛТДВ» ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» , ТОВ В«Аптека №417В» , оскільки незаконні дії вказаних товариств можуть завдати великих збитків підприємству відповідача.

Також місцевим господарським судом взято до уваги, що з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» є ОСОБА_5 (адреса: 49000, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду 520 160,00 грн.). При цьому, як вбачається з п.2.1 статуту ТОВ В«ФОРЗА-ЛТДВ» одним з учасників (яких всього 2) цього підприємства також є ОСОБА_5 (адреса: 49000, АДРЕСА_1).

Тобто, засновником ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» і учасником товариства ТОВ В«ФОРЗА-ЛТДВ» є одна і таж особа, що може свідчити пов'язаність вказаних товариств.

Натомість, Українське державне підприємство поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» є державним унітарним комерційним підприємством і належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 №684-р В«Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язкуВ» . Вказане підприємство проводить свою діяльність відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Виходячи з характеру мети з якою укладалась додаткова №2 від 02.02.2015 (між ТОВ В«Форза ЛТДВ» , ТОВ В«Аптека №417В» та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» ), згідно якої розмір орендної плати за один квадратний метр став більше в 100 раз за один і той же день (заздалегідь знаючи, що майно є у користуванні третьої особи), місцевий суд дішов висновку, що зазначені обставини можуть свідчити про укладення вказаного правочину в подальшому з метою неправомірного збагачення та про суперечність інтересам держави і суспільства, тобто, порушуючи основні принципи існуючого суспільного ладу (до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування) та враховуючи пов'язаність підприємств контрагентів (засновником ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» і учасником товариства ТОВ В«ФОРЗА-ЛТДВ» є одна і таж особа),а також те, що відповідач по справі є Державним підприємством, необхідним є перевірка ознак протиправності в діях ТОВ "Аптека № 417", ТОВ "ФОРЗА ЛТД" та ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» .

Враховуючи викладене, з метою встановлення можливих правопорушень в діях осіб, які можуть містити ознаки злочину, відповідно до ст. ст. 79, 90 ГПК України, Господарський суд м. Києва дішов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі та направити матеріали даної справи до Прокуратури міста Києва з метою встановлення наявності або відсутності ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, під час укладання Договору оренди приміщення №1 від 02.02.2015 та додаткової угоди до вказаного договору від 02.02.2015, між ТОВ В«Аптека №417В» ТОВ В«Форза ЛТДВ» ТОВ В«Техноніколь-СлавутичВ» , а також встановлення факту наявності чи відсутності зловмисної домовленості сторін договору оренди приміщення №1 від 02.02.2015 та додаткової угоди від 02.02.2015.

Разом із тим, вказані обставини самі по собі ніяким чином не впливають на зміст договірного зобов'язання відповідача з відшкодуванням шкоди та стягненням неустойки позивачам. Договір оренди приміщення №1 від 02.02.2015 та додаткової угоди до вказаного договору від 02.02.2015 є чинними, не визнаний судом недійсним або удаваним, доказів його оспорювання сторонами суду також не подано.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв лілового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлюється принцип свободи договірних відносин. Сторони договору мають право самостійно визначити його умови, в тому числі і ціну.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що неможливості розгляду місцевим судом даної справи через вказані відповідачем ознаки порушень законності у діяльності працівників позивачів не було. Оскаржувана ухвала місцевого суду також не містить такого обґрунтування, при цьому перевірка прокуратурою зазначених вище обставин може відбуватись внаслідок відповідного повідомлення місцевого суду без направлення судом матеріалів справи. Крім того, прокурор не запитував від місцевого суду будь-яких матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що саме обов'язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку про допущення місцевим судом процесуальної помилки щодо зупинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до місцевого суду для подальшого розгляду у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Аптека №417" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ФОРЗА ЛТД" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.09.2016 р. про зупинення провадження у справі № 910/1615/16 скасувати.

Матеріали справи № 910/1615/16 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

ОСОБА_1