Ухвала

від 03.11.2016 по справі 810/3711/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2016 р. м. Київ К/800/12431/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Україна до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Україна на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Україна (далі - позивач, ТОВ Он Лайн Україна , Товариство) звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ДПІ) від 16.04.2015 року № 0000642204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на суму 1 233 922,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 616 961,00 грн., від 16.04.2015 року № 0000632204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 239 784,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 309 946,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що вироком суду встановлено факт фіктивності контрагентів позивача ТОВ Зелений Дім-Україна , ТОВ Аваст Груп , ТОВ БФ Альянс , ПП Металексім та ТОВ Браво СТ та їх діяльності з метою надання податкової вигоди іншим господарюючим суб'єктам шляхом імітації фінансово-господарської діяльності, в тому числі при взаємовідносинах із позивачем, а також зазначили, що виписані від імені вказаних контрагентів податкові накладні та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, оскільки згідно пояснень директорів зазначених контрагентів (протоколи допиту свідків) вони ніякого відношення до вказаних підприємств не мають, зареєстрували їх на своє ім'я за винагороду, будь - якої фінансово - господарської діяльності не проводили та первинних документів не підписували, а отже первинні документи, складені такими юридичними особами не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт вчинення господарських операцій, що виключає право позивача на формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення спору, крім того ним надано всі необхідні первинні документи, які є належно оформленими та фактично підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами - постачальниками ТОВ Зелений Дім-Україна , ТОВ Аваст Груп , ТОВ БФ Альянс , ПП Металексім та ТОВ Браво СТ ). Також Товариство зазначає, що вирок суду, покладений в основу судових рішень першої та апеляційної інстанцій, яким визнано винними та засуджено осіб, які не мають жодного відношення до позивача, а обставини, які були встановлені в межах вказаного кримінального провадження, зокрема факт створення суб'єктів підприємницької діяльності (контрагентів позивача) з метою прикриття незаконної діяльності, не свідчить, що вказані підприємства не здійснювали фактичної господарської діяльності з позивачем.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Державною податковою інспекцією, на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1.11 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2015 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Зелений Дім-Україна , ТОВ БФ Альянс , ТОВ Аваст Груп , ТОВ Браво СТ ПП Металексім за період з 01.09.2013 року по 30.11.2014 року, за результатами якої оформлено акт від 31.03.2015 №430/22-4/30970010.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 239 784,00 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 233 922,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції з поставки товару в межах договорів, укладених з контрагентами ТОВ Зелений Дім-Україна , ТОВ БФ Альянс , ТОВ Аваст Груп , ТОВ Браво СТ , ПП Металексім , не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, по - перше, досудовим розслідування було встановлено, що вказані господарюючі суб'єкти використовувались фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з метою проведення операцій, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а по-друге, не підтверджені належними первинними документами, так як надані позивачем первинні документи підписані не повноважними особами, оскільки згідно пояснень директорів зазначених контрагентів, наданих в межах кримінального провадження, вони ніякого відношення до вказаних підприємств не мають, договорів не укладали та будь - яких первинних документів не підписували, а по-третє, вказані контрагенти відсутні за юридичною адресою (ПП Металексім ), не мають необхідних умов для проведення господарської діяльності, зокрема, відсутні основні засоби, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси (ТОВ БФ Альянс ). Вищезазначене свідчить про укладення позивачем правочинів з ТОВ Зелений дім-Україна , ТОВ БФ Альянс , ТОВ Аваст Груп , ТОВ Браво СТ , ПП Металексім без мети настання реальних правових наслідків та участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань, а, відповідно, і отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, зокрема, і належно оформленими податковими накладними.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 року у справі № 757/22907/15-к (далі - вирок) встановлено, що в період з 2009 - 2014 років ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 та невстановленими особами, за попередньої змови, у групі створено/придбано низку підприємств для використання в протиправній діяльності, в тому числі і ТОВ Браво СТ (код ЄДРПОУ 35326688), ТОВ Зелений Дiм - Україна (код ЄДРПОУ 37561115), ТОВ Аваст Груп (код ЄДРПОУ 39135645), ТОВ БФ Альянс (код ЄДРПОУ 38704239), ПП Металексім (код ЄДРПОУ 25401154) з метою надання неправомірної вигоди третім особам, а отже такі контрагенти є фіктивними, а первинні документи підписані їх керівниками, які, окрім того, заперечують факт такого підписання, не є належно оформленими звітними документами, що посвідчують вчинення господарських операцій.

Проте суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається з вказаного вироку, винними у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 визнано ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 Вказані особи уклали угоду про визнання винуватості, яка і була покладена в основу вироку, проте господарські операції, що були проведені створеними господарюючими суб'єктами для використання в протиправній діяльності, зокрема і з позивачем, судом не досліджувалось, тобто судом не досліджувався та не перевірявся фактичний рух активів, реальність здійснення господарських операцій та можливість проведення поставок товару контрагентами.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що обвинуваченими сформовано штучний податковий кредит на загальну суму приблизно 14 млн. грн. ряду суб'єктам реального сектору економіки, в тому числі підприємству з кодом ЄДРПОУ - 30970010 (зазначений код ЄДРПОУ має ТОВ Україно-Ізраїльська фірма Он Лайн Україна ) суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вироку (т. ХІ а.с. 90) вбачається, що при його винесенні суд зазначив про належність такого коду ДП ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОНКОІНВАЛІДІВ ФАВОРИТ ПЛЮС , а не позивачу, при цьому, матеріали справи не містять відомостей про виправлення описок у вироку.

Тобто, суд приходить до висновку, що у вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит вищевказаними особами.

Також з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки вбачається, що первинні документи від імені ТОВ Зелений Дiм - Україна , ТОВ Аваст Груп підписані директором Воробйовою Н.О. (т. І а.с. 139-198, 213-249), від імені ТОВ БФ Альянс підписані директором Мендриком М.В. (т. І, а.с. 198-212), а від ПП Металексім - Афанасьєвою О.П. (т. ІІ, а.с. 41-157), проте у вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 року відсутні дані щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності.

Судами ж попередніх інстанцій не перевірялись обставини зазначені у протоколі допиту Воробйової Н.О. (т. ІІІ а.с. 139-143), вказана особа не була допитана у судових засіданнях, а отже таким поясненням не надано належної правової оцінки. Крім того, матеріали справи взагалі не містять будь - яких доказів того, що Мендриком М.В. та Афанасьєвою О.П. заперечувалось підписання первинних бухгалтерських документів по господарським операціям з позивачем.

Таким чином, посилання Державної податкової інспекції на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством витрат та податкового кредиту на те, що первинні документи, які стали підставою для їх формування, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ Браво СТ , ТОВ Зелений Дiм - Україна , ТОВ Аваст Груп , ТОВ БФ Альянс , ПП Металексім в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем на користь зазначених контрагентів коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства, проте матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій позивачем, а у вироку суду, на який посилаються суди попередніх інстанцій, як вже зазначалось вище, такі обставини взагалі не досліджувались.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарської операції із суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри порушити податкове законодавство.

Доводи ж відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами з підстав відсутності у таких суб'єктів господарювання достатніх трудових, матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і наявність чи відсутність контрагентів за місцезнаходженням, не є бузумовним свідченням того, що господарські операції фактично не здійснювались чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання, зокрема і у позивача, такої мети як порушення у сфері оподаткування.

Крім того, платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також специфіку договорів, укладених між позивачем та ТОВ Браво СТ , ТОВ Зелений Дiм - Україна , ТОВ Аваст Груп , ТОВ БФ Альянс , ПП Металексім , судам попередніх інстанцій слід було,

по-перше, перевірити реальність вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, зокрема, встановити за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, встановити безпосередніх виконавців, допитати відповідних осіб як свідків. Крім того, необхідно також дослідити матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості самостійного виконання договірних зобов'язань, залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ними витрат, пов'язаних із таким залученням;

по-друге, встановити подальше використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

по-третє, оцінити, надані позивачем у підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи, зокрема, щодо належного їх оформлення, перевірити чи насправді особи, що є керівниками підприємств контрагентів, не підписували первинні документи, зокрема, шляхом отримання пояснень таких осіб.

При цьому судам необхідно об'єктивно оцінити встановлені та підтверджені доказами обставини справи з врахуванням наявного вироку суду в кримінальній справі.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій також не враховано, не досліджено, а, відповідно, не надано належну оцінку того факту, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті контролюючим органом на підставі акту перевірки, яка проведена на виконання постанови слідчого на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , а отже прийматись такі податкові повідомлення - рішення повинні з урахуванням п. 58.4 ст. 58 та п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он Лайн Україна задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 810/3711/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 07.11.2016 року