Постанова

від 10.11.2016 по справі 813/2089/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року № 813/2089/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Бізнес-Ойл" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Бізнес-Ойл" (надалі по тексту - ПП "Бізнес-Ойл", позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2016 року №0001031401 та №0001041401.

Ухвалою суду від 14 липня 2016 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 10 листопада 2016 року, відповідно до ч. 3, ст. 160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 року №0001031401, №0001041401, якими ГУ ДФС у Львівській області ПП "Бізнес-Ойл" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у сумі 710998,00 грн., у т.ч. 568798,00 грн. за основним платежем та 142200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також за платежем податку на додану вартість у сумі 240293,00 грн., у т.ч. 192234,00 грн. за основним платежем та 48059,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на переконання позивача, ГУ ДФС у Львівській області за результатами планової виїзної перевірки дійшов невірних висновків, що не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства, на підставі яких прийнято протиправні податкові повідомлення рішення. При цьому позивач зазначив, що ним правомірно надавались послуги зі зберігання нафтопродуктів на користь контрагентів, проводилось нарахування податкових зобов'язань із наданих послуг. Крім того, позивачем правомірно здійснювалось погашення боргу на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного його контрагентом з третьою особою - новим кредитором.

Відповідач проти позову заперечив, у запереченнях від 04.08.2016 року зазначив, що позивачем проводилась видача зі зберігання іншого виду дизпалива, аніж того, яке було отримане на зберігання, не надано доказів передачі права вимоги до позивача від його контрагента до нового кредитора. Відтак прийняті податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними, а позовні вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що податковий орган за результатами планової виїзної перевірки, відображеними у акті від 01.04.2016 року № 50/13-01-14-01/37205605 "Про результати документальної виїзної планової перевірки Приватного підприємства "Бізнес-Ойл" (код ЄДРПОУ 37205605) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року", дійшов висновків щодо порушення позивачем п.п.14.1.13, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; п.135.1, п.135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135; п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 568 798 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 518 318 грн., за 2014 рік - на суму 50 480 грн.; п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14; ст.185; п.187.1 ст. 187; п. 192.1 п.п.192.1.1 ст.192; п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 192 234 грн., в тому числі за березень 2013 року - на суму 105 491 грн., за квітень 2013 року - на суму 77 077 грн., за вересень 2014 року - на суму 9 666 грн.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач оскаржив прийняті на підставі вказаних висновків податкові повідомлення-рішення до суду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 01.12.2012 року між Приватним підприємством "Бізнес-Ойл" (за договором Зберігач) та Приватним підприємством "ВД-Транс" (за договором Поклажодавець) укладено договір зберігання нафтопродуктів № 36, за умовами якого (п.1.1.) Зберігач у порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язувався за плату зберігати нафтопродукти, передані йому Поклажодавцем, і повернути їх в схоронності.

Відповідно до пункту 1.3. договору місцем зберігання є адреса: смт.Куликів, вул.Шевченка, 73, Нафтобаза ПП "Бізнес-Ойл".

Згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору строк зберігання однієї поставки товару становить до одного місяця. Строк зберігання може бути змінений за згодою сторін, про що складається додатковий договір. Строк дії договору з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року. Зберігач вправі змінити строк дії Договору, попередивши про це Поклажодавця за місяць.

Факт і дата прийняття Зберігачем товару, а також факт і дата його повернення Поклажодавцем фіксується актами, які сторони зобов'язані підписувати у відповідний день. Сторона, яка підписала відповідний акт, визнає цим, що товар, який, відповідно, передається на зберігання або повертається, відповідає усім вимогами, які вона до нього ставила за договором (п. 2.3. Договору).

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що плата за договором складається з витрат Зберігача на зберігання товару та оплати за послуги його зберігання (винагорода). Розмір винагороди становить 200,0 грн. з урахуванням податку на додану вартість за одну тонну переданих на зберігання нафтопродуктів.

Згідно пункту 3.2. договору розрахунки проводяться нафтопродуктами, не пізніше 25 числа кожного, наступного за звітним, місяця, у якому здійснювалось зберігання незалежно від кількості календарних днів, впродовж яких фактично здійснювалось зберігання. У випадку, якщо винагорода сплачується у грошовій (безготівковій) формі, вона вноситься із врахуванням її індексації, визначеної Зберігачем, про що останній повідомляє Поклажодавця не пізніше, як за сім календарних днів до граничного строку оплати винагороди, визначеного цим пунктом договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки між Зберігачем та Поклажодавцем проводяться на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт, оформлених належним чином.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, ПП "ВД-Транс" у період з січня 2013 року по грудень 2013 року включно передав, а Позивач прийняв на зберігання нафтопродукти у кількості 468153,2 кг, що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами надання послуг від 31.01.2013 року №13 на суму 11600,00 грн.; від 28.02.2013 року №38 на суму 11000,00 грн.; від 31.03.2013 року №70 на суму 9932,77 грн.; від 30.04.2013 року №99 на суму 8989,94 грн.; від 31.05.2013 року №139 на суму 9518,88 грн.; від 30.06.2013 року №78 на суму 6154,27 грн.; від 31.07.2013 року №211 на суму 4213,86 грн.; від 30.09.2013 року №260 на суму 12861,00 грн.; від 31.10.2013 року №289 на суму 6834,22 грн.; від 29.11.2013 року №317 на суму 6160,52 грн.; від 31.12.2013 року №341 на суму 6365,89 грн. Вказані акти надання послуг підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

На суму наданих послуг зі зберігання позивачем виписано податкові накладні та сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Окрім того, приймання позивачем на зберігання нафтопродуктів за договором також підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання нафтопродуктів за кількістю від 04.01.2013 року №1/1; від 10.01.2013 року №1/2; від 14.01.2013 року №1/3; від 15.01.2013 року №1/4; від 16.01.2013 року №1/5; від 17.01.2013 року №1/6; від 13.02.2013 року №7/1; від 19.02.2013 року №8/1; від 20.02.2013 року №8/2; від 22.02.2013 року №8/3; від 25.02.2013 року №10/1; від 28.02.2013 року №10/2; від 07.03.2013 року №11/1; від 27.03.2013 року №15/1; від 22.04.2013 року №19/1; від 29.04.2013 року №20/1; від 30.04.2013 року №22/1; від 03.05.2013 року №22/2; від 13.05.2013 року 323/1; від 30.05.2013 року №29/1; від 03.06.2013 року №30/2; від 14.06.2013 року №36/2; від 09.07.2013 року №43/1; від 26.07.213 року №47/1; від 02.09.2013 року №55/1; від 13.09.2013 року №59/1; від 30.09.2013 року №31/1; від 01.10.2013 року б/н; від 11.10.2013 року б/н; від 29.10.2013 року б/н; від 29.11.2013 року №73/2; від 09.12.2013 року №73/1, а видача зі зберігання - також актами прийому-передачі з відповідального зберігання нафтопродуктів на базі та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 05.01.2013 року №0/; від 10.01.2013 року №0/; від 31.01.2013 року №0/; від 08.02.2013 року №0/; від 11.02.2013 року №0/; від 15.02.2013 року №0/; від 25.02.2013 року №0/; від 01.03.2013 року №0/; від 04.03.2013 року №0/; 11.03.2013 року №0/; від 12.03.2013 року №0/; від 19.03.2013 року №0/; від 22.03.2013 року №0/; від 25.03.2013 року №0/; від 05.04.2013 року №0/65, №0/65/1 та №0/65/2; від 10.04.2013 року №0/69/1, №0/69/2; від 15.04.2013 року №0/74/1 та №0/74/2; від 22.04.2013 року №0/86/1 та №0/86/2; від 26.04.2013 року №0/94/1; від 29.04.2013 року №0/95/1 та №0/95/2; від 03.05.2013 року 0/96 та №0/96/2; від 08.05.2013 року №0/106/1, №0/106/2 та 0/106/3; від 14.05.2013 року №0/115/1; від 17.05.2013 року №0/122/1 та №0/122/2; від 21.05.2013 року №0/126/1 та №0/126/2; від 27.05.2013 року №0/133/1 та №0/133/2; від 30.05.2013 року №0/138/1; від 04.06.2013 року №0/141/1, №0/141/2 та №0/141/3; 07.06.2013 року №0/149/1; від 13.06.2013 року №0/153/1 та №0/153/2; від 20.06.2013 року №0/170/1; від 27.06.2013 року №0/181/1 та №0/181/2; від 05.07.2013 року №0/186/1 та №0/186/2; від 08.07.2013 року №0/189/1; від 10.07.2013 року №0/192/1 та №0/192/2; від 18.07.2013 року №0/203/1; від 22.07.2013 року №0/209/1; від 26.07.2013 року №0/221/1, №0/221/2 та №0/221/3; від 29.07.2013 року №0/221/2; від 06.09.2013 року №0/282/1, №0/283/1, №0/284/1; від 07.09.2013 року №0/284/2; від 16.09.2016 року №0/293/1; від 24.09.2013 року №0/300/1; від 01.10.2013 року №0/309/1, №0/310/1, №0/310/2 та №0/310/3; від 07.10.2013 року №0/314-, №0/314-1 та №0/314/1; від 09.10.213 року №0/314/, №0/314/2; від 19.10.2013 року №0/324/1; від 07.11.2013 року №0/346/1 та №0/346/2; від 11.11.2013 року №0/349/1; від 13.11.2013 року №0/356/1 та №0/356/2; від 02.12.2013 року №0/371/1 та №0/371/2; від 04.12.2013 року №0/372/1 та №0/372/2; від 05.12.2013 року №0/374/1; від 10.12.2013 року №0/378/1; від 11.12.2013 року №0/379/1; від 16.12.2013 року №0/382/1 та №0/382/2; від 24.12.2013 року №0/388/1 та №0/388/2; від 31.01.2014 року №0/22/1, №0/22/2, №0/22/3, №0/22/4, №0/22/5, №0/22/6.

Оплата за надані послуги зі зберігання нафтопродуктів проведена ПП "ВД-Транс" частково, сума заборгованості перед позивачем становить 88397,24 грн. (у матеріалах справи наявні копії виписок з банківських рахунків позивача, відповідні довідки позивача, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 023, а також бухгалтерська довідка Позивача).

З метою стягнення вказаної суми боргу з ПП "ВД-Транс", Позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Львівської області, який рішенням від 25.10.2016 року у справі № 914/2231/16 вирішив стягнути з ПП "ВД-Транс" на користь ПП "Бізнес-Ойл" 88397,24 грн. суми основного боргу, 13047,00 грн. п'яти відсотків річних, 77691,72 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату винагороди за зберігання товару.

Однак, згідно висновків ГУ ДФС у Львівській області у березні-квітні 2013 року ПП Бізнес-Ойл фактично здійснено реалізацію дизпалива на користь ПП "ВД-Транс" у кількості 102 898 кг, а не повернення цього дизпалива зі зберігання. Підставою для таких висновків є зазначення у товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за березень-квітень 2013 року маркування дизпалива Л-0,05-62 . Відповідно податковим органом донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість з суми "реалізованого" дизпалива у розмірі 912 840 грн. При цьому вартість ніби-то "реалізованого" дизпалива розрахована за ціною придбання позивачем дизпалива від інших контрагентів-постачальників - за ціною 8,87131 грн. без ПДВ.

Зазначені висновки податкового органу судом не беруться до уваги з огляду на їх неповну відповідність матеріалам справи, зокрема, у товарно-транспортних накладних від 04.03.2013 року №0/; від 05.04.2013 року №0/65/1; від 10.04.2013 року №0/69/1, №0/69/2; від 15.04.2013 року №0/74/1 та №0/74/2; від 22.04.2013 року №0/86/1 та №0/86/2; від 26.04.2013 року №0/94/1; від 29.04.2013 року №0/95/1 та №0/95/2 вказано найменування нафтопродукту, що повертається зі зберігання, - "Дизпаливо". Також у актах надання послуг, актах прийому-передачі з відповідального зберігання нафтопродуктів на базі сторонами зафіксовано, що проводиться видача зі зберігання наступних нафтопродуктів - "Дизпаливо".

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Податковим органом не ставиться під сумнів, а судом на підставі представлених Позивачем документів встановлено факт наявності на балансі позивача нафтобази, що знаходиться за адресою: смт. Куликів, вул. Шевченка, 73, де проводилось зберігання нафтопродуктів. Крім того, у власності позивача також є земельна ділянка для обслуговування нафтобази, цистерни, двигуни та інше обладнання, з використанням якого проводиться діяльність зі зберігання нафтопродуктів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який працює у ПП "Бізнес-Ойл" заступником директора, підтвердив факт співпраці з ПП "ВД-Транс" та надання останньому послуг зі зберігання нафтопродуктів. При цьому свідок вказав, що при видачі ПП "ВД-Транс" дизпалива зі зберігання між сторонами не виникало жодних спорів щодо кількості та якості виданого дизпалива.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання договору, актів приймання нафтопродуктів за кількістю, актів надання послуг, актів прийому-передачі з відповідального зберігання, відсутності заперечень ПП "ВД-Транс" як проти самого факту отримання та повернення товару, його невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено сторонами у договорі та актах, так і щодо існування у ПП "ВД-Транс" зобов'язання з оплати послуг Зберігача за договором, суд дійшов висновків про те, що позивачем належним чином на виконання умов договору №36 зберігання нафтопродуктів від 01.12.2012 року надано ПП "ВД-Транс" послуги зі зберігання нафтопродуктів, в тому числі впродовж березня-квітня 2013 року.

Фактично податковий орган підтверджує зазначену позицію суду з огляду на те, що ним не встановлено завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з вартості наданих ПП "ВД-Транс" послуг зі зберігання нафтопродуктів впродовж березня-квітня 2013 року, які позивачем сформовано самостійно та задекларовано у відповідних податкових деклараціях.

За правилами, встановленими ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на наведені правові норми, судом при здійсненні оцінки представлених сторонами доказів, враховуються висновки господарського суду Львівської області, викладені у рішенні від 25.10.2016 року у справі № 914/2231/16, щодо здійснення сторонами операцій зі зберігання нафтопродуктів, а не їх продажу (поставки).

Судом також встановлено, що на підставі укладеного 14.02.2011 року між позивачем та ПП "Топаз ЛТД" договору поставки нафтопродуктів №020711 у ПП "Бізнес-Ойл", видаткових накладних про поставку нафтопродуктів згідно цього договору, станом на 16.10.2013 р. існувала заборгованість перед ПП "Топаз ЛТД" у сумі 719694,73 грн. Факт існування даної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, довідкою позивача про суму кредиторської заборгованості перед ПП "Топаз ЛТД", оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631. Також ця обставина не оспорюється податковим органом.

Листом від 17.10.2013 № б/н ПП "Топаз ЛТД" повідомлено ПП "Бізнес-Ойл" про відступлення права вимоги за договором від 14.02.2011 року № 020711 у сумі 719694,73 грн. на користь нового кредитора - ОСОБА_4 "Торговий дім "Укрнафтопром" (код ЄДРПОУ 36483424) згідно Договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 року №5 УНП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зважаючи на викладене, у позивача виникла заборгованість перед ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром" у сумі 719694,73 грн., яка станом на день проведення перевірки погашена частково у сумі 547160,80 грн. та становить 172533,93 грн. З метою підтвердження факту оплати грошових коштів на користь нового кредитора - ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром", Позивачем представлено копії відповідних платіжних доручень, виписки з банківського рахунку, довідку про суму кредиторської заборгованості позивача перед ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром" та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.

На думку ГУ ДФС у Львівській області, до ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром" не перейшло право вимоги до ПП "Бізнес-Ойл" на суму 719694,73 грн. з огляду на відсутність документів, які б підтвердили цей перехід. При цьому податковим органом враховано лише відсутність акту прийому-передачі документів, які підтверджують право вимоги до боржника, факт часткової сплати заборгованості позивача на користь нового кредитора податковим органом повністю проігноровано.

Однак суд зазначає, що ні договором відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 року №5 УНП, ні Цивільним кодексом України не встановлено обов'язковості оформлення акту прийому-передачі документів, що підтверджують право вимоги до боржника, і більше того, обов'язковості передачі такого акту самому боржнику. Як вбачається з представленого позивачем договору відступлення права вимоги та листа ПП "Топаз ЛТД" з повідомленням про уступку права вимоги, ПП "Бізнес-Ойл" належним чином повідомлений про уступку права вимоги у сумі 719694,73 грн. на користь нового кредитора ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром".

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не отримувалось жодних безповоротних фінансових допомог ні від ПП "Топаз ЛТД", ні від ОСОБА_4 "ТД "Укрнафтопром" на підставі укладеного цими особами договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.10.2013 р. № 5 УНП, а тому відсутні підстави для донарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за даними операціями.

Висновки податкового органу щодо того, що позивачем безоплатно отримано у власність товари від ОСОБА_4 "Актив ХХІ" та ПП "Топаз ЛТД" на підставі договорів зберігання від 01.10.2010 р. № 31/04 та від 12.01.2011 р. № 3/01 відповідно також судом не беруться до уваги. При проведенні перевірки ГУ ДФС у Львівській області встановлено, що на зберіганні у ПП "Бізнес-Ойл" наявні нафтопродукти у загальній кількості 15 567 кг, отримані від ОСОБА_4 "Актив ХХІ" та ПП "Топаз ЛТД" для їх зберігання згідно укладених договорів. Вказані нафтопродукти обліковуються на позабалансовому рахунку позивача 023, про що представлено оборотно-сальдові відомості.

Згідно ст. 936, 938 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

У статті 942 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок зберігача вживати всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ч. 1, 3 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Факт наявності у ПП "Бізнес-Ойл" на зберіганні нафтопродуктів, отриманих від ОСОБА_4 "Актив ХХІ" та ПП "Топаз ЛТД", не оспорюється податковим органом, а також підтверджено показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_3 та довідками ПП "Бізнес-Ойл" щодо залишків товарів контрагентів на відповідальному зберіганні.

Відповідно до п. 14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Поряд з цим, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні податковим органом не стверджено про використання позивачем переданих йому на зберігання нафтопродуктів (п.п. в) п. 14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України).

Більше того, судом враховано те, що згідно представлених позивачем документів, на його зберіганні перебуває бензин А-92, отриманий від ОСОБА_4 "Актив ХХІ". Поряд з цим, податковим органом зроблено висновок про безоплатне отримання ПП "Бізнес-Ойл" у власність дизпалива, а не бензину. При цьому вартість ніби-то "безоплатно отриманого дизпалива" розрахована за ціною придбання позивачем дизпалива від інших контрагентів-постачальників - за ціною 18,0153 грн. за кг.

Таким чином, податковим органом не встановлено факту використання позивачем отриманого на зберігання товару, належним чином не встановлено виду (дизпаливо чи бензин) та вартості цього товару, а тому висновки податкового органу в частині безпідставного заниження позивачем валового доходу є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з наведеним, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 14.04.2016 року №0001031401.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 14.04.2016 року №0001041401.

Присудити на користь Приватного підприємства "Бізнес-Ойл" (код ЄДРПОУ 37205605) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 270 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 листопада 2016 року.