Ухвала

від 09.11.2016 по справі 921/309/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"09" листопада 2016 р. Справа № 921/309/16-г/14 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянувши скаргу №10-09/126 від 12.09.2016р. ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області по справі:

за позовом (стягувач) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, Центральна Частина Києва, 10030 в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001

до відповідача (боржник) Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 9 243,60 грн.

за участю представників сторін:

стягувача: ОСОБА_1, довіреність № 2276 від 27.12.15 р.,

ОСОБА_2, довіреність №2277 від 27.12.15 р.,

казначейської служби: ОСОБА_3, довіреність № 25 від 18.01.16 р.,

Особам, які з'явились у судове засідання роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Суть справи:

ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

Заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважними представниками, стягувач мотивує неможливістю виконати рішення господарського суду по даній справі. Вказане спричинене тим, що ГУ ДКС України у Тернопільській області безпідставно повернуто без виконання наказ господарського суду, чим порушено права та законні інтереси кредитора на виконання судового рішення.

Орган виконання згідно клопотання № б/н (вх.№17758) від 13.10.2016 р. та наданих у процесі розгляду скарги пояснень його повноважним представником, проти скарги заперечив повністю та просить суд припинити провадження у даній справі, оскільки Державна казначейська служба України (та її територіальні органи) не є органом державної виконавчої служби та не входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Боржник явки уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причин цього не повідомив, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Хід розгляду скарги відображено у відповідних формулярах (протоколах) судових засідань.

Розглянувши матеріали справи та вимоги скаржника, дослідивши норми чинного законодавства, наявні у справі докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.07.2016р., з врахуванням ухвали від 19.07.2016р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь господарського товариства 8023 грн. 70 коп. основного боргу; 330 грн. 32 коп. інфляційних втрат; 77 грн. 16 коп. 3% річних за користування коштами; 812 грн.42 коп. пені та 1 378 грн. в рахунок повернення судового збору.

22.07.2016 року на виконання рішення суду та в порядку ст.116 ГПК України, господарським судом видано відповідний наказ.

30.08.2016 р. ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Головного управління державної казначейської служби України у Тернопільській області із заявою №10-09/119 про виконання зазначеного вище судового наказу.

Листом №12-08/250-3881 від 31.08.2016 року, ГУ ДКС України у Тернопільській області виконавчий документ акціонерному товариству було повернуто без виконання, з посиланням на те, що боржник, який зазначений у наказі відсутній на обслуговуванні у казначейській установі.

При цьому, суб'єкт владних повноважень зазначив, що на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації №757-од від 09.12.2015 року, внаслідок реорганізації, шляхом поділу Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА було утворено Управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження та Відділ туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, визначивши їх правонаступниками зобов'язань, прав та обов'язків.

З наведеного, казначейською службою рекомендовано стягувачу звернутись до суду із заявою про заміну боржника правонаступником.

Вважаючи подібні дії протиправними, стягувач звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить:

- визнати незаконними вчинені 31.08.2016 р. дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо повернення наказу господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 р. №921/309/16-г/14 без виконання;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 р. №921/309/16-г/14 про стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" 8023,70 грн. заборгованості, 330,32 грн. інфляційних втрат, 77,16 грн. - 3% річних, 812,42 грн. пені, 1378,00 грн. в повернення судового збору.

Дослідивши зібрані докази, доводи, міркування, заперечення та пояснення представників скаржника та казначейської служби, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги скарги у повному обсязі, з наступних міркувань.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів , державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У клопотанні №б/н (вх.№17758) від 13.10.2016 р. Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області наголошує на тому, що не є органом державної виконавчої служби та не входить до системи органів Міністерства юстиції України, а тому, подання стягувачем скарги суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, статті 121-2 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства прямо не передбачено Господарським процесуальним кодексом України. В той же час, норми даного Кодексу та Закону України "Про виконавче провадження" пов'язують виконання судового рішення не лише органом державної виконавчої служби, а й органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, з огляду на той факт, що виконання судового рішення є останньою стадією судового процесу, незалежно від того, який орган здійснює його виконання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню аналогія права, що зумовлює можливість оскарження в господарському суді в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, дій органу державної казначейської служби, як органу, який відповідно до законодавства України повинен здійснювати виконання рішення суду в цій справі.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 30.06.2016р. по справі №916/376/15-г та від 15.10.2014р. по справі №916/885/13.

Варто при цьому зазначити, що і пунктом 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №845 від 03.08.2011 р. обумовлено, що дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії правомірно звернулось до господарського суду зі скаргою на дії Головного управління Державної казначейської служби у Тернопільській області, а відтак останню слід розглядати по суті.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі-Порядок).

Відповідно до підпункту1 п. 9 Порядку Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Отже, наведений перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві не є вичерпним.

Разом з тим, інші підстави мають бути чітко встановлені будь-якою іншою правовою нормою і підлягати лише обмеженому, а не розширеному тлумаченню, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 п. 4 та підпункту 5 п. 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє, та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду №921/309/16-г/14 від 22.07.2016 р. не виконано та повернуто стягувачу без виконання.

В обґрунтування вищевказаного повернення виконавчого документа, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області зазначило, що у останнього відсутній такий боржник, як Департамент розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, на обслуговуванні.

Однак ні у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, ні в жодному іншому законодавчому акті не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як відсутність боржника на обслуговуванні.

При цьому, суд зважає на те , що боржник по справі є органом державної влади, а відтак за імперативними вказівками, що викладені у статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів із нього, може виконуватись виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів , у даному разі - це ГУ ДКС України у Тернопільській області.

Через невідповідність законодавчим приписам суд вважає помилковими твердження органу казначейства щодо процесуального правонаступництва боржника у спірних правовідносинах, оскільки останні повністю спростовуються фактичними обставинами, які з даного приводу встановлені судом у ухвалі від 26.10.2016 року.

Варто також зазначити, що законодавцем у Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" поряд із іншим, визначені механізм та порядок виконання судових рішень органами казначейства, у разі відсутності у боржника - органу державної влади коштів, необхідних для погашення заборгованості. Посилання органу виконання на те, що даний нормативно - правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, його положенням не відповідають.

З огляду на вищевикладене, дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо невиконання наказу господарського суду №921/309/16-г/14 від 22.07.2016 р. є незаконними та такими, що порушують принцип обов'язковості виконання судових рішень, встановлений як нормами українського, так і міжнародного законодавства.

Враховуючи наведене, скарга ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу №10-09/126 від 12.09.2016р. ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо повернення наказу господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 р. №921/309/16-г/14 без виконання.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 р. №921/309/16-г/14 про стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 8023,70 грн. заборгованості, 330,32 грн. інфляційних втрат, 77,16 грн. - 3% річних, 812,42 грн. пені, 1378,00 грн. в повернення судового збору.

4.Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя О.В. Руденко