Постанова

від 20.02.2017 по справі 921/309/16-г/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 921/309/16-г/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 22.12.2016

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2016 про задоволення скарги стягувача на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області

у справі № 921/309/16-г/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 9243,60 грн.,

представники сторін:

- від казначейської служби - ОСОБА_3,

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2016 у справі № 921/309/16-г/14 (суддя Руденко О.В.) задовлено скаргу Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (надалі - ГУ ДКС України в Тернопільській області); визнано незаконними дії вказаної особи щодо повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 №921/309/16-г/14 без виконання; зобов'язано ГУ ДКС України в Тернопільській області прийняти до виконання вказаний наказ.

Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що:

1) відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

2) з огляду на той факт, що виконання судового рішення є останньою стадією судового процесу, незалежно від того, який орган здійснює його виконання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню аналогія права, що зумовлює можливість оскарження в господарському суді в порядку ст.121-2 ГПК України дій органу державної казначейської служби, як органу, який відповідно до законодавства України повинен здійснювати виконання рішення суду в цій справі;

3) ні у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, ні в жодному іншому законодавчому акті не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як відсутність боржника на обслуговуванні;

4) твердження органу казначейства щодо процесуального правонаступництва боржника у спірних правовідносинах є помилковими, оскільки повністю спростовуються фактичними обставинами, які з даного приводу встановлені судом у ухвалі від 26.10.2016.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДКС України в Тернопільській області оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що:

1) позивач (стягувач), подавши скаргу на дії ГУ ДКС України в Тернопільській області в порядку ст.121-2 ГПК України, порушив норми процесуального законодавства, оскільки така скарга повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства;

2) у ГУ ДКС України в Тернопільській області немає можливості виконати наказ Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 №921/309/16-г/14, оскільки на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №757-од від 09.12.2015 боржник згідно даного виконавчого документа був реорганізований шляхом поділу на дві окремі особи;

3) в силу ст.3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконавчий документ у даній справі підлягає виконанню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а не його територіальними органами.

ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Позивач, зокрема, наголосив, що попри те, що оскарження дій чи бездіяльності органів казначейства прямо не передбачене ГПК України, однак правила господарського процесуального законодавства та Закону України Про виконавче провадження пов'язують виконання судового рішення не лише з органом виконавчої служби, а й з органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Також вказав, що ГУ ДКС України в Тернопільській області безпідставно повернуло виконавчий документ без виконання, оскільки в законодавстві не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як відсутність боржника на обслуговуванні.

Відповідач не виконав вимог ухвал суду від 20.01.2017 та від 09.02.2017, не подав свого відзиву чи письмових пояснень з приводу апеляційної скарги.

06.02.2017 до Львівського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації від 06.02.2017 №11/1314-0301 про розгляд справи без участі його представника.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час місце судового розгляду. Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та на закінчення процесуальних строків розгляду апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників позивача та відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2016 у даній справі (а.с. 57-61 ), з врахуванням ухвали від 19.07.2016 про виправлення описки (а.с. 68-69 ), позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком 8023,70 грн. основного боргу, 330,32 грн. інфляційних втрат, 77,16 грн. 3% річних за користування коштами, 812,42 грн. пені та 1378,00 грн. в рахунок повернення судового збору.

22.07.2016 на виконання рішення суду в порядку ст.116 ГПК України господарським судом видано відповідний наказ (а.с. 70 ).

В подальшому ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком звернулось до ГУ ДКС України у Тернопільській області із заявою №10-09/119 від 30.08.2016 про виконання вищезазначеного судового наказу (а.с. 90 ).

Листом №12-08/250-3881 від 31.08.2016 (а.с. 91 ), ГУ ДКС України у Тернопільській області повернуло виконавчий документ без виконання з посиланням на те, що боржник, який зазначений у наказі відсутній на обслуговуванні у казначейській установі, а також на те, що відповідно до наявної в нього інформації, ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА було реорганізовано шляхом його поділу на Управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження та Відділ туризму.

Вважаючи вказані дії протиправними, стягувач звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України (а.с. 74-77 ), в якій просив:

- визнати незаконними вчинені 31.08.2016 дії ГУ ДКС України у Тернопільській області щодо повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 №921/309/16-г/14 без виконання;

- зобов'язати ГУ ДКС України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 №921/309/16-г/14.

Як було зазначено вище, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 09.11.2016 вказану скаргу було повністю задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ГУ ДКС України в Тернопільській області, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №8459 (надалі - Порядок).

Так, відповідно до ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому, на органи казначейства покладено обов'язок вживати заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів (підпункт 2 п.4 та підпункт 5 п.5 Порядку).

Судом встановлено, що виконавчий документ - наказ Господарського суду Тернопільської області від 22.0.2016, виданий на примусове виконання рішення суду від 06.07.2016, територіальним органом казначейства повернуто стягувачу по причині відсутності у органу казначейства на обслуговуванні особи боржника - ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА, та відповідно, відсутні рахунки такого боржника.

Так, підпунктом 1 п.9 Порядку встановлено, що виконавчий документ повертається без виконання у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням встановленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Наведений перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачеві не є вичерпним. Разом з тим, інші підстави повернення виконавчого документа мають бути чітко встановлені будь-якою іншою правовою нормою. Втім, ні Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, ні іншим законодавчим актом не передбачено такої підстави повернення виконавчого документа без виконання, як відсутність боржника на обслуговуванні.

Як слідує з матеріалів справи, боржник є органом державної влади, а тому за імперативними вказівками, що викладені у статті 6 Закону України Про виконавче провадження , рішення про стягнення коштів із такого боржника може виконуватися виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у даному випадку, - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

Вказане додатково підтверджується п. 24 Порядку, відповідно до якого стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, для їх виконання подають передбачені документи до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник. Цим же і спростовується твердження скаржника про те, що виконавчий документ може виконуватись виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, в силу принципу обов'язковості виконання судових рішень, а також вищенаведених норм Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зважаючи на те, що чинним законодавство не передбачена така підстава для повернення виконавчого документа, як відсутність боржника на обслуговуванні в належному органі казначейства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині зобов'язання ГУ ДКС України у Тернопільській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 06.09.2016 №921/361/16-г/17.

Водночас, з наявного в матеріалах справи розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №757-од від 09.12.2015 (а.с. 149-153 ) вбачається, що у структурі адміністрації було утворено Управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА та Відділ туризму Тернопільської ОДА внаслідок реорганізації шляхом поділу ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА. Вказані структурні підрозділи визначено правонаступниками зобов'язань, прав та обов'язків останнього.

Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 22.03.2016 №157-од було затверджено положення про новостворені структурні підрозділи (а.с. 157 ), а розпорядженням від 30.03.2016 затверджено розподільчі баланси та передавальні акти ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА (а.с. 165-184 ).

Також ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА звертався до Державної казначейської служби України із заявами від 06.05.2016, 12.01.2016, 21.01.2016, 17.05.2016, 06.05.2016 про закриття бюджетних рахунків №№37116070088618, 35215003088618, 37119044088618, 35314023088618, 35329115088618 (а.с. 101-110 ).

Таким чином, Тернопільською обласною державною адміністрацією та самим боржником вчинялись дії, спрямовані на проведення його реорганізації, зокрема було закрито відповідні казначейські рахунки.

З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №22230917 (а.с. 113-114 ) вбачається, що відповідач станом на 13.09.2016 перебуває в процесі припинення.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2016 у даній справі (а.с. 200-203 ) відмовлено у задоволенні заяви позивача у даній справі про заміну сторони - боржника - ОСОБА_2 розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської ОДА його правонаступником-1 - Управлінням розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА та правонаступником 2 - Відділом туризму Тернопільської ОДА.

Приймаючи вказану ухвалу, Господарський суд Тернопільської області виходив з того, що наявні в матеріалах справи письмові докази, вказують лише на проведення реорганізації боржника, але жоден із них не засвідчує факту її завершення. В свою чергу, за відсутності державної реєстрації припинення юридичної особи - боржника по справі до спірних правовідносин неможливо застосовувати положення законодавства, яке регламентує процесуальне правонаступництво.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 20.02.2017 відповідач (боржник) і надалі перебуває в процесі припинення.

Вказані обставини, із врахуванням положень п.24 Порядку, виключають незаконність дій ГУ ДКС України у Тернопільській області щодо повернення виконавчого документа, оскільки у нечіткому нормативному врегулюванні спірної ситуації не вбачається вини органу казначейства.

Однак, як було зазначено вище, в силу принципу обов'язковості виконання судового рішення та зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, ГУ ДКС України у Тернопільській області, на думку судової колегії, зобов'язане прийняти до виконання наказ Господарського суду Тернопільської області від 06.09.2016 №921/361/16-г/17.

При цьому, слід звернути увагу органу державного казначейства, що пунктами 47-52 Порядку визначено порядок безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів у випадку неможливості виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Щодо посилань представника апелянта на те, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, слід зазначити таке.

Нормами Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.

ГУ ДКС України у Тернопільській області наголошує на тому, що не є органом державної виконавчої служби та не входить до системи органів Міністерства юстиції України, а тому, подання стягувачем скарги суперечить нормам чинного процесуального законодавства, зокрема, статті 121-2 ГПК України.

Оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства прямо не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, однак правила господарського процесуального законодавства, Закону України "Про виконавче провадження" пов'язують виконання судового рішення не лише з органом державної виконавчої служби, а й органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, з огляду на той факт, що рішення у даній справі прийнято господарським судом; виконання судового рішення є останньою стадією судового процесу, незалежно від того, який орган здійснює його виконання, тому оскарження дій органу державної казначейської служби, як органу, який відповідно до законодавства України повинен здійснювати виконання рішення суду в цій справі підлягає оскарженню до суду, яким вирішено господарський спір між сторонами, що відповідає вимогам статті 121-2 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин ухвала Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі підлягає частковому скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області задоволити частково.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2016 у справі №921/309/16-г/14 скасувати в частині визнання незаконними дій Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області щодо повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2016 без виконання.

В задоволення скарги ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії в цій частині - відмовити. В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко