Рішення

від 07.11.2016 по справі 924/167/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2016 р.Справа № 924/167/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області

про стягнення 447708,83 грн., у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 15309,44 грн. пені.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 30.12.15р.,

від відповідача - не з`явився

У судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року, по справі № 924/167/16 позов приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області про стягнення 447708,83 грн., у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 15309,44 грн. пені задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області ( вул. Колгоспна, 2, код 37993260) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" м. Старокостянтинів Хмельницької області (АДРЕСА_1, код 36397215) 73449,85грн. (сімдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 85 коп.) відсотків за користування товарним кредитом, 1101,75грн. (одна тисяча сто одна гривня 75 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 у справі №924/167/16 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд.

Тому предметом розгляду справи є стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Повноважний представник позивача в судових засідання підтримав позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що о в постанові Вищого господарського суду від 09.08.2016 р. по справі № 924/167/16 вказано, що із матеріалів справи видно, що 09.07.2015 відповідач провів розрахунок за товар, сплативши за нього 288 038,63грн. по курсу долара США 21,971761. Тобто фактично перерахована за товар сума коштів склала 13 109,49 доларів США, що на 9 132,12 доларів США менше вартості фактично переданого товару. Погодившись з доводами позивача щодо порушення відповідачем умов договору та Специфікацій, якими передбачено ціну товару у доларах США зі сплатою його вартості й нарахованих відповідно до п.6.2 договору процентів за користування товарним кредитом у гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати, попередні судові інстанції неправомірно ухилились від вирішення спору по суті вимог позивача, який у відповідності до положень договору та чинного законодавства фактично просив стягнути повну договірну вартість товару й суму процентів, що виникла у результаті несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом.

З урахуванням строків виникнення у відповідача виконання грошового зобов'язання, яке не припинилося після ухвалення рішення у справі №924/1648/14 суди обох інстанцій дійшли передчасних висновків щодо безпідставності позовних вимог у частині стягнення 236 315,49грн. курсової різниці та 122 634,05грн. процентів за користування товарним кредитом, тим самим позбавили права позивача на отримання коштів, які розраховував він отримати за результатами виконання відповідачем умов договору.

Просить задоволити позов.

Окрім того в судовому засіданні позивач повідомив, що платіжним дорученням №657 від 21.07.2016 року відповідачем на виконання наказу господарського суду від 08.08.2016 року по справі 924/167/16 здійснено оплату відсотків за користування кредитом в розмірі 73499,85 грн. та 1101,75 грн. судового збору.

Повноважний представник відповідача засіданнях суду та у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень стверджує, що позовні вимоги щодо стягнення курсової різниці, тобто повної вартості проданого товару, є необґрунтованими, оскільки повторний перерахунок суми боргу суперечить умовам договору та закону.

На думку відповідача звернувшись із первісним позовом до суду (справа №924/1648/14) позивач уже здійснив перерахунок вартості проданого товару із врахуванням курсу НБУ. Даний перерахунок закріплений відповідним рішенням суду як повна та кінцева вартість проданого на умовах товарного кредиту товару, яка підлягає сплаті (стягненню) на користь кредитора в рахунок повного виконання договірних зобов'язань за Договором №032/14 від 22.05.2014 року. Можливість повторного перерахунку вартості товару за умов прийняття судового рішення про стягнення повної суми боргу за договором із визначенням її в конкретній сумі в гривні, ні умовами договору №032/14 від 22.05.2014 року, ні судовим рішенням в справі №924/1648/14 - не передбачено.

Посилання позивача на норму ст.533 ЦК України, як на підставу для перерахунку суми боргу відповідача з урахуванням зміни курсу долару США до гривні, після того, як : позивач уже здійснив визначення суми повної суми боргу за договором №032/14 від 22.05.2014 року в гривні на момент звернення з позовом до суду; суд в справі №924/1648/14 зафіксував повну суму боргу за договором №032/14 від 22.05.2014 року в сумі 288 тис. грн.; боржник фактично виконав рішення господарського суду від 22.12.2014 року, - не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки така норма цивільного закону за своїм змістом не передбачає можливості перерахунку розміру суми боргу, визначеної судом як кінцевий (остаточний) у своєму рішенні в національній валюті - гривні, без будь-якої прив'язки до долара США, як еквіваленту грошового стягнення.

Стверджує, що позивач фактично намагається змінити розмір боргу відповідача, який остаточно був визначений рішенням господарського суду від 22.12.2014 року саме в гривні та без зазначення її еквіваленту в доларах США, а відтак і фактично змінити вказане рішення суду.

Щодо стягнення процентів за користування товарним кредитом є необґрунтованими, а тому підлягають відхиленню. По-перше, строк сплати процентів не настав, а отже вимоги про їх стягнення носять незаконний характер.

У відповідності до п.4.3. Договору купівлі-продажу №032/14 від 22.05.2014 року, сплата процентів відбувається при проведенні остаточного розрахунку за Товар. Заявляючи даний позов про стягнення курсової різниці (повної вартості проданого товару) Позивач стверджує, що остаточний розрахунок за Товар не проведений.

Таким чином, на даний час не виконана умова договору, яка дає право позивачу вимагати від відповідача сплати процентів, а отже заявлений позов в цій частині є необґрунтованим. Передбачені умовами Договору проценти за користування товарним кредитом, враховуючи спосіб їх обчислення, фактично є мірою правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тобто пенею, щодо стягнення якої встановлено скорочені строки позовної давності.

22.05.2014 року між ТОВ ОСОБА_1 Агро та ПП Адоніс-Стар було укладено Договір купівлі-продажу №032/14, у відповідності до умов якого ПП Адоніс-Стар продало ТОВ ОСОБА_1 Агро на умовах товарного кредиту засоби захисту рослин (п.1.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних.

Розділом 6 Відповідальність сторін укладеного Договору, врегульовано питання майнової відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.

Так, пунктом 6.1 Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу.

Пунктом 6.2 Договору, визначено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування Товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Тобто, в даному випадку сторонами в укладеному Договорі купівлі-продажу чітко визначено, що і нарахування пені згідно п.6.1 Договору, і нарахування вище вказаних процентів згідно п.6.2 Договору є мірою правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання щодо порядку та строків оплати товарного кредиту.

Проценти за користування товарним кредитом, які за умовами п.6.2 Договору купівлі-продажу нараховуються за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені у

відповідності до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 року в справі №3-31гс14та від 01.07.2014 року у справі №3-32гс14.

Враховуючи вищевикладене просить в позові відмовити.

Окрім того звернувся із клопотанням про зупинення провадження по справі посилаючись на ст. 79 ГПК України, до вирішення справи №924/1021/16 за позовом ТОВ „ОСОБА_1 Агро» до ПП „Адоніс Стар» про визнання недійсним п.6.2 договору купівлі-продажу №032/14 від 22.05.2014 року, укладеного між ТОВ „ОСОБА_1 Агро» та ПП „Адоніс Стар» .

Щодо вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі судом береться до уваги наступне.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом розгляду даної справи є стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом (відповідно до постанови ВГСУ від 09 серпня 2016 року).

Відповідач просить зупинити провадження до вирішення справі №924/1021/16 за позовом ТОВ „ОСОБА_1 Агро» до ПП „Адоніс Стар» про визнання недійсним п.6.2 договору купівлі-продажу №032/14 від 22.05.2014 року, укладеного між ТОВ „ОСОБА_1 Агро» та ПП „Адоніс Стар» .

Судом береться до уваги, що відповідач на виконання пункту 6.2 договору здійснено часткову оплату відсотків за користування кредитом в розмірі 73499,85грн., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі необхідно відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.05.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 032/14, за умовами п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець прийняти і сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору. Конкретний асортимент, кількість, ціна товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору загальна сума договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п.4.1 договору товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється Покупцем наступним чином: 30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014р.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору.

Сторони домовились, що в Специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати (п.4.4 договору).

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати (п.6.2).

Відповідно до п.9.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.14 №924/1648/14 частково задоволено позов позивача до відповідача про стягнення 393734 грн. 27 коп. З відповідача на користь позивача стягнуто 288038грн. 63 коп.боргу, 8637грн. 51коп. пені, 24938грн. 41коп. штрафу, 28975грн. 57коп. процентів за користування товарним кредитом, 7683грн. 32коп. витрат по оплаті судового збору.

Позивачем зазначено, що на момент вирішення зазначеного спору офіційний курс долара США становив 12,95044грн. за 1 дол., а при зверненні до суду з позовом по справі №924/167/16 станом на 09.02.16 курс долара США склав 25,877397грн. за 1дол.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року предметом розгляду даної справи є стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські відносини між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 22.05.2014р. , який в частині розрахунків діє до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Згідно з умовами договору оплаті підлягає вартість товару, визначена за правилами ч.2 ст.533 ЦК України та пунктом 4.4 договору.

На виконання даного договору на підставі накладних №0091 від 03.06.2014р., №0094 від 03.06.2014р., №0107 від 02.06.2014р., №0112 від 04.06.2014р., №0114 від 04.06.2014р., №0116 від 06.06.2014р., №0127 від 11.06.2014р., №0130 від 16.06.2014р., №0138 від 25.06.2014р., №0143 від 30.06.2014р., по довіреності№48 від 11.06.2014р., №50 від 02.06.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 255778грн. 76коп. або 22241,61 доларів США. До договору від 22.05.14 наявні специфікації №2-№9, в яких визначено асортимент, кількість та ціна товару. Ціна товару визначена у специфікаціях до договору №2-№9 у гривні на загальну суму 255778грн. 76коп. з грошовим еквівалентом в іноземній валюті - долар США в розмірі 22241,61.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.12.14 №924/1648/14 за позовом позивача до відповідача про стягнення 393734 грн. 27 коп., тому не потребують повторного доказування під час розгляду справи згідно з ст.35 ГПК України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року, по справі № 924/167/16 позов приватного підприємства "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області про стягнення 447708,83 грн., у т.ч. 9132, 12 дол. США курсової різниці, що становить 236 315,49 грн.; 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196 083,90 грн. та 15309,44 грн. пені задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 АГРО" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області ( вул. Колгоспна, 2, код 37993260) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" м. Старокостянтинів Хмельницької області (АДРЕСА_1, код 36397215) 73449,85грн. (сімдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 85 коп.) відсотків за користування товарним кредитом, 1101,75грн. (одна тисяча сто одна гривня 75 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2016 у справі №924/167/16 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд.

Предметом розгляду даної справи є стягнення 236315,49 грн. курсової різниці та 122634,05 грн. процентів за користування товарним кредитом відповідно до постанови ВГСУ від 09 серпня 2016 року.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України 09 серпня 2016 року встановлено, що 09.07.2015 відповідач провів розрахунок за товар, сплативши за нього 288 038,63грн. по курсу долара США 21,971761. Тобто фактично перерахована за товар сума коштів склала 13 109,49 доларів США, що на 9 132,12 доларів США менше вартості фактично переданого товару.

Погодившись з доводами позивача щодо порушення відповідачем умов договору та Специфікацій, якими передбачено ціну товару у доларах США зі сплатою його вартості й нарахованих відповідно до п.6.2 договору процентів за користування товарним кредитом у гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати, попередні судові інстанції неправомірно ухилились від вирішення спору по суті вимог позивача, який у відповідності до положень договору та чинного законодавства фактично просив стягнути повну договірну вартість товару й суму процентів, що виникла у результаті несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом.

Таким чином, з урахуванням строків виникнення у відповідача виконання грошового зобов'язання, яке не припинилося після ухвалення рішення у справі №924/1648/14, суди обох інстанцій дійшли передчасних висновків щодо безпідставності позовних вимог у частині стягнення 236 315,49грн. курсової різниці та 122 634,05грн. процентів за користування товарним кредитом, тим самим позбавили права позивача на отримання коштів, які розраховував він отримати за результатами виконання відповідачем умов договору.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий елемент зобов'язання в іноземній валюті.

За правилами статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 4.4. договору, сторони домовились зазначати в Специфікаціях вартість товару в гривнях і в доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Положеннями ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст. 533 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, судом враховано, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто, сторонам надано право визначати, зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Позивач свої зобов'язання за договором купівлі продажу №032/14 від 22.05.14 року виконав належним чином, відповідач здійснивши часткову оплату 09.07.2015 року в розмірі 288038,63 грн., що в еквіваленті на день оплати відповідно до офіційного курсу долару США становить 9132,12 доларів США. Таким чином курсова різниця неоплаченого товару становить. 9132,12 дол. США, що в еквіваленті 236615,49 грн.

На момент прийняття рішення докази оплати курсової різниці неоплаченого товару в сумі 36615,49 грн. відсутні.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 7577,42 дол. США процентів за користування товарним кредитом, що становить 196083,92грн. за період з 28.10.14 до 09.02.16. При цьому проценти нараховані згідно з вимогами п.6.2 договору за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Судом приймається до уваги, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №657 від 21.07.2016 року відповідачем на виконання наказу господарського суду від 08.08.2016 року по справі 924/167/16 здійснено оплату відсотків за користування кредитом в розмірі 73499,85 грн. та 1101,75 грн. судового збору.

Згідно з ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.01.11 у справі № 10/25, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 694 Цивільного кодексу України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Згідно з ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п.4.1 укладеного між сторонами договору визначено, що товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється Покупцем наступним чином: 30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014р. При цьому, відповідно до п.6.1 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Зважаючи на наведені вище правові приписи, пункти договору щодо визначення поставки товару на умовах товарного кредиту, умови договору щодо строків сплати коштів в рахунок оплати поставленого товару, позивач до моменту виконання відповідачем грошового зобов'язання набув права нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 122634,05 грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог судом вважаються необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати (сплата судового збору) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у зв`яку із частковою .

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золота роса агро» с.Бражинці Полонського району Хмельницької області ( вул. Колгоспна, 2, код 37993260) на користь Приватного підприємства „Адоніс-Стар» м. Старокостянтинів Хмельницької області (АДРЕСА_1, код 36397215) 236 315,49 грн. курсової різниці (двісті тридцять шість тисяч триста п'ятнадцять гривень, сорок дев`ять копійок) 122634,05 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні, п'ять копійок), відсотків за користування товарним кредитом та судовий збір в розмірі 5384, 24 грн. (п'ят тисяч триста шістдесят чотири гривень, двадцять чотири копійки).

Видати наказ.

Повне рішення складене 14 листопада 2016 року.

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу ( 31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, 30 ,к.11)

3 - відповідачу ( 30536, Хмельницька обл., Полонський р-н, с. Бражинці, вул. Колгоспна, 2) реком. з повдом.