Ухвала

від 15.11.2016 по справі 826/7614/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7614/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Канівець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлолюкс плюс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житлолюкс плюс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлолюкс плюс (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 №0002942201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, у задоволенні позову ТОВ Житлолюкс плюс відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року № К/800/45525/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем у березні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Акрос Груп Буд (податковий номер 39285310) за період: з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та ТОВ Теслабуд (податковий номер 39077273) за період: з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року.

За результатами вказаної перевірки 23.03.2015 складено акт №108/26-59-22-01/36856859, яким встановлено, що Позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема п. 185.1 ст.185, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 805 726,45 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2014 року в сумі 319 883,45 грн.; за листопад 2014 року в сумі 485 483 грн.

Так, твердження Відповідача про завищення Позивачем показників податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами-постачальниками підрядних робіт ґрунтується також на висновках викладених в податковій інформації №10/05-15-22-02-39077273 від 26.01.2015 Про неможливість проведення ТОВ Теслабуд зустрічної звірки за вересень-грудень 2014 року для врахування в роботі . У вказаному висновку зазначено, що у зв'язку з відсутністю ТОВ Теслабуд за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим товариством, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками, у ТОВ Теслабуд вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень-грудень 2014 року, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188, 198 ПК України аналізом баз данних цього товариства немає можливість підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за вересень-грудень 2104 року.

Крім того, за результатами аналізу даних податкової звітності, контролюючий орган дійшов висновку, що в перевіряємому періоді ТОВ Акрос Груп Буд не мало на балансі необхідних адміністративних та виробничих приміщень, виробничої бази, техніки, устаткування, обладнання, приладів, засобів вимірювання та інструментів згідно з технологічними вимогами та достатнього кваліфікованого персоналу для виконання заявлених у договорах підряду робіт.

В акті зафіксовані зауваження про ненадання Позивачем до перевірки копій ліцензій та дозволів, що необхідні для виконання робіт, свідоцтв про державну реєстрацію (або виписок з державного реєстру), свідоцтв платника ПДВ, документів, що підтверджують повноваження осіб, які підписували договори, наявність яких передбачена п.1.2 договорів підряду.

В ході перевірки не встановлено фактів ввезення майна підрядника на об'єкт, оскільки відсутні відповідні документи за підписами уповноважених осіб замовника та підрядника; фактів надання замовником підряднику в роботу власних матеріальних ресурсів (матеріали, обладнання, інструменти та устаткування), оскільки відсутні акти приймання-передачі в монтаж матеріальних ресурсів, підписаних сторонами (що передбачалося умовами пп.2.1.7, пп.2.3.6, пп.2.2.6 договорів підряду).

ТОВ Житлолюкс Плюс до перевірки не надавалися паспорти та сертифікати якості (відповідності) на матеріали, якщо вони постачалися на об'єкт підрядником (наявність яких обумовлена пп. 5.6.2 договорів підряду).

Також, контролюючий орган дійшов висновку, що угоди (договори підряду), укладені між платником податків та його контрагентами, не були спрямовані на реальне виконання робіт і виникнення змін в структурі активів, витрат і зобов'язань ТОВ Житлолюкс плюс , а вчиненні лише для формування податкового кредиту і витрат останнього.

На підставі акта від 23 березня 2015 року №108/26-59-22-01/36856859 Відповідачем 17.04.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р за № 0002942201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 208 589,00 грн., в тому числі сума грошового зобов'язання за основним платежем - 805 726,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 402 863,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин, далі - Кодекс), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За приписами пп. а п. 198.1 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193

цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Також, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Кодексу), а саме - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 та діяв до 01.12.2014), тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Крім того, Кодексом визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Згідно п. 44.1 і п.44.3 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, аналізуючи вказані положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення вважає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2014 та 01.10.2014 між Позивачем, як замовником, і ТОВ Акрос Груп Буд (в особі директора Кудринського П.В.), як підрядником, були укладені однотипні за змістом договори підряду № 29/09-14СП; № 01/10-14СП, відповідно.

За умовами цих договорів замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даних договорів, відповідної проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт (роботи) на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м.Бровари, Київської області, вул. Київська, 243. Перша черга будівництва та будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м.Бровари, Київської області. Друга черга будівництва .

Також, 01.10.2014 між Позивачем, як замовником, і ТОВ Теслабуд (в особі директора Тюленінова А.С.), як підрядником укладено договір підряду №01/1/10-14СП, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс робіт по улаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій, монтажу збірних залізобетонних конструкцій будівлі з супутніми роботами (Роботи) на будівництві житлового будинку з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: бульвар Івана Лепсе, 7-г (літера А ) у Солом'янському районі м.Києва.

02.10.2014 ТОВ Житлолюкс плюс (замовник) укладено договір підряду №02/10-14СП з ТОВ Теслабуд (підрядник), згідно якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт (роботи) на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району в м.Бровари Київської області. Друга черга будівництва.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними договорами Позивач надав копії наступних документів: актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад 2014 року; довідок про вартість виконаних робіт/та витрат/ за жовтень, листопад 2014 року; податкових накладних № 2203 від 22.10.2014, № 2405 від 24.10.2014, № 3116 від 31.10.2014, № 1701 від 17.10.2014, № 1801 від 18.10.2014, № 2202 від 22.10.2014, № 2404 від 24.10.2014, № 3115 від 31.10.2014, № 398 від 31.10.2014, № 398 від 28.11.2014, № 399 від 31.10.2014, № 399 від 28.11.2014.

Позивачем до суду першої інстанції також надано копії актів прийому-передачі будівельної площадки, датовані жовтнем 2014 року та підписані представниками сторін.

Також, для обґрунтування наявності економічної доцільності на укладання спірних договорів підряду з ТОВ Акрос Груп Буд і ТОВ Теслабуд Позивачем надано: копії договорів підряду від 28.04.2014 №28/04-14, від 10.07.2014 № 21/10-07-ЛКП та від 03.07.2014 №15/03-07-ЛКІ, укладених Позивачем (як виконавцем/підрядником) з ТОВ Будівельна компанія ГЕОС і ТОВ Алекса Груп (замовниками) щодо виконання підрядних робіт на об'єктах: Житловий будинок з офісними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: бульвар Івана Лепсе, 7-г (літ. А ) у Солом'янському районі міста Києва , Будівництво багатоквартирної житлової забудови на території 3-го мікрорайону IV житлового району (перша та друга черги будівництва) по вул.Київська, 243, м.Бровари Київської області ; копії первинних документів до таких договорів - актів приймання виконаних будівельних робіт, складених за формою №КБ-2в та у довільній формі, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/, складених за формою № КБ-3.

Отже, аналізуючи вищевказане, слід зазначити, що зі змісту актів приймання виконаних будівельних робіт від підрядників ТОВ Акрос Груп Буд і ТОВ Теслабуд неможливо достовірно встановити розміри тих чи інших складових вартостей будівельних робіт (зокрема, вартість допоміжних матеріалів, заробітну плату, витрати на експлуатацію електроінструментів, тощо).

Між тим, зі змісту вказаних актів та положень п.4.1 ст.4 договорів підряду, вбачається, що вартість виконаних згідно актів будівельних робіт розраховувалася за договірними цінами, які в свою чергу визначені сторонами без урахування вартості будівельних та інших матеріалів.

Документальні докази передачі підрядникам товарно-матеріальних цінностей (а саме будівельних та інших матеріалів), необхідних для виконання підрядних робіт, та/або фінансування потреб підрядників на такі матеріали за наданими заявками останніх чи рахунками-фактурами заводів виробників/постачальників, - як то передбачено умовами пп.2.2.6 п.2.2 ст.2 та п.4.5 ст.4 договорів підряду, Позивачем до суду не подано та пояснень з питання матеріального забезпечення виконання спірних договорів суду не надано.

Натомість, Позивач жодних інших первинних документів, бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів підряду (в тому числі тих документів, оформлення яких визначено безпосередньо умовами договорів підряду) не пред'явив та обґрунтовані пояснення про причини відсутності останніх суду не навів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено відсутність у матеріалах справи документів, якими можливо підтвердити реальність господарських операцій, зокрема: копії затвердженої проектної документації зі штампом до виконання робіт , відповідної дозвільної та погоджувальної документації, обставини передачі яких підрядникам мало бути підставою для початку виконання підрядних робіт (згідно пп.2.1.2 п.2.1, пп.2.3.4 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3 договорів), та документальних доказів факту передачі зазначеної документації підрядникам; копії підписаних сторонами актів прийому передачі-фронту робіт (п.3.1 договорів); документальні докази передачі майна підрядників на об'єктах під охорону відповідальним особам замовника (пп.2.1.7 п.2.1 ст.2 договорів); документальні докази призначення замовником відповідальних осіб з питань при виконанні робіт за договорами (в тому числі за здійснення технічного та авторського нагляду), та повідомлення про такі призначення підрядників (пп.2.1.12 п.2.1 ст.2 договорів); копії актів приймання-передачі матеріальних ресурсів, актів приймання-передачі в монтаж матеріальних ресурсів (пп.2.2.6 п.2.2 ст.2 договорів); копії локальних кошторисів та відомостей ресурсів, складених підрядниками на кожний вид робіт згідно проектної документації та наданих на затвердження замовнику (пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 договорів); копії ПВР і технологічних карт на виконання робіт, розроблених підрядниками та наданих на затвердження замовнику (пп. 2.3.2 п.2.3 ст.2 договорів); копії наказів підрядників про призначення відповідальних осіб із числа ІТР за дотримання вимог з охорони праці та електробезпеки при виконанні робіт на об'єктах, правил безпечного ведення вантажно-розвантажувальних і монтажних робіт, документальні докази проходження працівниками підрядників необхідних інструктажів (пп.2.3.16 п.2.3 ст. 2 договорів); копії актів огляду прихованих робіт, що мали передаватися підрядниками щомісячно при оформлені актів форми № КБ-2в (п.5.6 ст.5 договорів); паспортів та сертифікатів якості (відповідності) на матеріали, що постачалися на об'єкти підрядниками (п.5.6 ст. договорів); копії аркушів загальних журналів робіт, спеціальних журналів та іншої виконавчої документації підрядників, що мали передаватися замовнику по закінченню робіт (п.5.6 ст. договорів); платіжних та інших документів (банківських виписок) на підтвердження факту проведення позивачем розрахунку з підрядниками за виконані роботи та/або документальних доказів обліку кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ Акрос Груп Буд і ТОВ Теслабуд (з урахуванням того, що в тексті акта перевірки позивача зазначено про часткову оплату спірних робіт); пакету копій дозвільних та установчих документів підрядників, завірених печатками та підписами уповноважених осіб останніх, що мали надаватися замовнику при укладанні договорів підряду (п.1.2 ст.1 договорів).

Крім того, в ухвалах Вищого адміністративного суду від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Згідно положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

З наданих Позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності Позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення причинного зв'язку між придбаними роботами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання Позивачем робіт для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, в ході документальної перевірки Відповідачем встановлено відсутність у контрагентів Позивача реальних технічних можливостей для надання спірних послуг у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, що були надані Позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б достовірно підтверджували факти реальності виконання ТОВ Акрос Груп Буд і ТОВ Теслабуд підрядних робіт на об'єктах Позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2015 року №0002942201, яке прийняте контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Натомість, наявними в матеріалах справи доказами не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ Акрос Груп Буд та ТОВ Теслабуд відповідними контрагентами, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлолюкс плюс задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Житлолюкс плюс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Ганечко О.М.

Ухвала складена в повному обсязі 16 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Ганечко О.М.

Бужак Н.П.