Ухвала

від 02.11.2016 по справі 752/22138/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О., суддів: Іваненко Ю.Г.,Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Укрферроінвест про визнання недійсною угоди та договору купівлі-продажу майнових прав, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ТОВ Промбуд звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 січня 2009 року між ТОВ Юнона та ТОВ Промбуд укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35 на квартири № 7, 34, 46, 82 у житловому будинку № 35 по вул. Ямській у м. Києві. 19 жовтня 2009 року між ТОВ Юнона та ТОВ Укрферроінвест укладено договір про відступлення права вимоги № 7, на підставі якого ТОВ Юнона відступило ТОВ Укрферроінвест майнові права на квартири за договором № 14/35 від 23 січня 2009 року.

27 січня 2010 року між ТОВ Промбуд , ТОВ Укрферроінвест та ОСОБА_6 укладено угоду про відступлення прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року, в частині майнових прав на квартиру АДРЕСА_1. У той же день, між ТОВ Промбуд і ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на зазначену квартиру.

Позивач зазначав, що рішенням господарського суду м. Києва від 11 квітня 2012 року договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року, укладений між ТОВ Промбуд та ТОВ Юнона , та договір про відступлення права вимоги №7 від 19 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ Юнона та ТОВ Укрферроінвест , визнані недійсними.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що майнове право на спірну нерухомість залишилось за позивачем, просив суд визнати недійсною угоду про відступлення прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року в частині майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 2010 року, яка укладена між ТОВ Промбуд , ТОВ Укрферроінвест та ОСОБА_6, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 27 січня 2010 року, що укладений між ТОВ Промбуд і ОСОБА_6

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 27 січня 2010 року, укладеного між ТОВ Промбуд і ОСОБА_6 та стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ Промбуд судового збору скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

В решті рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Промбуд просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Укрферроінвест не набуло права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року, а тому угода про відступлення прав та обов'язків за вказаним договором від 27 січня 2010 року, а також укладений на її виконання договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35-12 від 28.01.2010 року, з огляду на приписи ст. ст.203, 215, 512 ЦК України, є недійсними.

Скасовуючи рішення районного суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 27 січня 2010 року, укладеного між ТОВ Промбуд і ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦК України не обґрунтував підстав для визнання зазначеного договору недійсним.

Крім того, ТОВ Промбуд було власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 на момент укладення оспорюваного договору.

Рішення апеляційного суду в частині якою залишено без змін рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року не оскаржується, а тому не може бути предметом касаційного перегляду.

Судами встановлено, що 23 січня 2009 року між ТОВ Юнона (покупець), в особі директора ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту, та ТОВ Промбуд (продавець), в особі генерального директора ОСОБА_8, який діяв на підставі статуту, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35.

За умовами вказаного договору продавець продає, а покупець придбаває майнові права на квартири загальною площею 322,24 кв. м у житловому будинку № АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі, а саме: 3-кімнатну квартиру № 7 на четвертому поверсі, 1-а секція, загальною площею 89,03 кв. м; 2-кімнатну квартиру № 34 на четвертому поверсі, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв. м; 2-кімнатну квартиру № 46, 6-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв. м; 2-кімнатну квартиру № 82, 12-й поверх, 2-а секція, загальною площею 77,91 кв. м.

19 жовтня 2009 року між ТОВ Юнона (первісний кредитор) та ТОВ Укрферроінвест , в особі генерального директора ОСОБА_9, було укладено договір про відступлення права вимоги № 7.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 вказаного правочину первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 14/35 від 23 січня 2009 року майнових прав (основний договір), укладений між ТОВ Промбуд та ТОВ Юнона .

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

27 січня 2010 року між ТОВ Промбуд , ТОВ Укрферроінвест та ОСОБА_6 укладена угода про відступлення прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року, в частині майнових прав на квартиру № 82 в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Згідно п. 9 даного договору предметом цієї угоди є відступлення ТОВ Укрферроінвест ОСОБА_6 майнових прав за основним договором в частині майнових прав на отримання 2-кімнатної квартири № 82, 12-й поверх, 2-а секція у житловому будинку, що будується ТОВ Промбуд за адресою АДРЕСА_1.

27 січня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ Промбуд було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35-12, відповідно до якого відповідач продав, а позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_1 в Києві.

Рішенням Господарського районного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06 листопада 2012 року, договір № 7 від 19 жовтня 2009 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ Юнона та ТОВ Укрферроінвест та договір купівлі-продажу майнових прав № 14/35 від 23 січня 2009 року, укладеного між ТОВ Юнона та ТОВ Промбуд визнано недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З роз'яснень викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються різними актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 27 січня 2010 року, що укладений між ТОВ Промбуд і ОСОБА_6, позивач, всупереч зазначеного вище, підстав його недійсності не навів та не зазначив які саме вимоги ст. 203 ЦК не були додержані сторонами під час його вчинення.

Крім того рішенням Господарського районного суду м. Києва від 11 квітян 2012 року встановлено, що право власності на майнові права на квартири до ТОВ Юнона не переходило, а отже, як було зазначено позивачем в позовній заяві, у ТОВ Промбуд залишилось майнове право на зазначену нерухомість, зокрема квартиру №82 в житловому будинку № АДРЕСА_1.

Таким чином вірними є висновки апеляційного суду, що на момент укладення спірного договору майнові права належали позивачу і підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В.О. Кузнєцов Ю.Г. Іваненко О.В. Кадєтова С.О. Карпенко І.М. Фаловська