Постанова

від 15.11.2016 по справі 920/315/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 920/315/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Ходаківської І.П., Корсака В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Промтехніка" на постановувід 23.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 920/315/16 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумикультторг" доПриватного підприємства "Промтехніка" простягнення 29540,60грн в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Пономаренко С.І. (довіреність від 14.11.2016) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Жерьобкіна Є.А.) від 01.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Барабашова С.В., судді - Істоміна О.А., Слободін М.М.) від 23.08.2016, у справі №920/315/16 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Промтехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикультторг" 13104,82грн основного боргу, 1135,36грн 3 % річних, 10545,59грн інфляційних втрат; у решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.759, 762, 795 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикультторг" (далі ТОВ "Сумикультторг") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Промтехніка" (далі ПП "Промтехніка) 15605,40грн основного боргу, 1358,43грн 3 % річних, 12576,77грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору оренди №12 від 01.01.2013 щодо внесення орендних платежів.

Судами встановлено таке.

01.01.2013 між сторонами даного спору був укладений договір оренди №12 (далі - Договір), за яким відповідачу в оренду передано нежитлове приміщення - об'єкт оренди за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська,12 для використання в складських цілях. Об'єктом оренди є нежитлові приміщення: склад площею 290 кв.м та два приміщення під офіси площею 17,3 кв.м та 24,7 кв.м згідно витягу з плану.

На підставі Договору відповідачу були передані в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська,12: склад площею 290 кв.м та два приміщення під офіси площею 17,3 кв.м та 24,7 кв.м згідно витягу з плану, що підтверджується двостороннім актом здачі-прийняття від 14.01.2011.

Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна сума орендної плати складає 4920,00грн з ПДВ за один календарний місяць. На термін опалення приміщення орендна плата за користування приміщень офісів збільшується на 1160,00грн за один календарний місяць.

Пунктом 3.3. Договору сторонами було передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення об'єкта оренди позивачу.

У пункті 3.4. Договору сторонами було обумовлено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісяця не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Умовами пункту 3.5. Договору передбачено, що вартість комунальних послуг (освітлення, водопостачання та водовідведення, збір та вивіз сміття та інші), витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж та ремонт покрівлі та даху не входить до складу орендної плати та сплачується відповідачем окремо на підставі виставлених рахунків або на підставі договорів, укладених відповідачем з організаціями, що надають такі послуги. Відповідач сплачує 20% від спожитої електроенергії на обслуговування електричних мереж та комунікацій. Відповідач щомісячно здійснює плановий платіж на поточний рахунок позивача за спожиті комунальні послуги у таких співвідношеннях: до 03 числа календарного місяця - 30%, до 13 числа календарного місяця - 30%, до 23 числа календарного місяця - 40%. Відповідач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного споживання комунальних послуг із урахуванням планового платежу.

Обов'язок внесення орендних платежів своєчасно і в повному обсязі покладено на відповідача у пункті 4.2. Договору.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що у разі звільнення відповідачем об'єкта оренди без складання акта про передачу об'єкта оренди в належному стані, відповідач сплачує позивачу орендну плату за весь період користування.

Пунктом 7.5. Договору визначено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу в стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до пункту 9.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2013 по 31.03.2013.

В разі закінчення строку, на який його було укладено, договір припиняється (п.9.4. Договору).

Позивач листом №55 від 01.04.2013 повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 31.03.2013 та необхідність повернення орендованих приміщень.

У відповідь на даний лист відповідач повідомив позивача листом №144 від 03.04.2013 про те, що оскільки по строку закінчення договору на оренду приміщення позивач не запропонував продовжити термін дії договору, а 01.04.2013 поставив відповідача перед фактом про відмову у подовженні терміну договору оренди, тому ПП "Промтехніка" звільнить приміщення до 01.05.2013.

Зазначивши, що відповідач фактично звільнив приміщення 31.05.2013, при цьому відмовившись підписати акт приймання-передачі приміщення, акт наданих послуг за квітень та травень 2013 року, а також отримати та сплатити рахунки на оплату наданих послуг за ці місяці, ТОВ "Сумикультторг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості за договором оренди в сумі 15605,40грн, в тому числі в сумі 2500,58грн за березень 2013 року (орендна плата), 7024,82грн за квітень 2013 року (орендна плата + комунальні послуги) та в сумі 6080,00грн за травень 2013 року (орендна плата), а також нарахованих на зазначену заборгованість інфляційних втрат в сумі 12576,77грн та 3% річних у сумі 1358,43грн.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції на підставі наявних у справі доказів в їх сукупності, взявши до уваги невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі, з посиланням на положення статей 627, 629, частини третьої статті 653 та частини другої статті 795 ЦК України, дійшли висновку, що нарахування позивачем орендної плати за період квітень-травень 2013 року є правомірним, в зв'язку з чим, задовольнили позовні вимоги в цій частині, стягнувши також з відповідача відповідні суми інфляційних та 3% річних; встановивши, що орендні платежі за березень 2013 року в сумі 2500,58грн відповідачем вже сплачені, суди відмовили в цій частині позову.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Оскільки відповідачем не надано акта, який би засвідчував повернення орендованого ним майна в належному стані позивачу, відповідно до умов закону і Договору; не доведено неможливості використання цього майна у квітні-травні 2013; не надано доказів, які б засвідчували відмову позивача від прийняття від відповідача майна в належному стані з оренди, враховуючи домовленість сторін про сплату орендної плати за весь час фактичного користування та приписи законодавства про момент припинення договору найму, перевіривши розрахунки позивача на відповідність наданим сторонами доказів фактичних оплат, суди дійшли до цілком правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями факту неналежного виконання зобов'язання відповідачем, висновки про правомірність стягнення 1135,36грн трьох процентів річних та 10545,59грн інфляційних втрат, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що суди не спростували його посилань на фактичне звільнення приміщення 11.04.2013, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не підтверджуються будь-якими належними доказами.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що наявна в матеріалах справи податкова декларація свідчить про фактичне звільнення відповідачем приміщення раніше, ніж зазначено позивачем та встановлено судами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначений доказ було правомірно визнано апеляційним судом неналежним на підтвердження таких обставин, з огляду на зазначені вище умови пунктів 3.3., 6.5. Договору та приписи ч.2 ст.795 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову ґрунтується на повно встановлених обставинах справи внаслідок оцінки всіх належних доказів та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та недоведеності встановлених судами обставин справи, що відповідно до приписів ст.ст.111, 111 7 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Промтехніка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 920/315/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді І.Ходаківська

В.Корсак