Постанова

від 14.11.2016 по справі 826/3430/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 листопада 2016 року                      № 826/3430/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” до 1) Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві 2) Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, в якому просило: 1. визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі щодо неподання висновку до Управління ДКС України у Голосіївському районі про повернення на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” помилково сплачених коштів у розмірі 117 068,20 грн.; 2. зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі скласти та подати для виконання до управління ДКС України у Голосіївському районі висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ “Інфокс” 117 068,20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати з відповідного бюджету; 3. стягнути з місцевого бюджету Голосіївського району на користь ТОВ “Інфокс” 117 068,20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ “Інфокс” задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі щодо неприйняття рішення щодо повернення помилково сплачених коштів. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі розглянути заяву ТОВ “Інфокс” про повернення помилково сплачених коштів та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 № К/800/51391/14, К/800/52078/14 касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 № К/800/51391/14, К/800/52078/14 зазначено, що “для правильного вирішення спору необхідно було встановити обставини наявності/відсутності у позивача надмірної сплати грошових зобов'язань, податкового боргу, заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування”, “вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили чи був позивач користувачем земельної ділянки у період за який, на його думку, помилково вносилась до бюджету плата за землю. Перевірка вказаних обставин має вирішальне значення для розгляду справи, адже підтвердить або спростує наявність фактичної        переплати податкових зобов'язань у позивача.”. 04.12.2015 справу було розподілено між суддями. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 826/3430/14 було визначено суддю Огурцова О.П. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, а також зобов'язано сторін надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні  Вищого адміністративного суду України. Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача наявна переплата по орендній платі за землю у розмірі 110  214,58 грн. (підтверджується актом від 02.12.2013 №5024-20) та по земельному податку в розмірі 6  853,62 грн. (підтверджується актом від 02.12.2013 №5022-20). У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача-1 із листами від 02.12.2013 №123/12-13, № 124/12-13 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 117  068,20 грн. Однак, враховуючи, що відповідач-1 не підготував та не направив до відповідача-2 висновок про повернення коштів, ані рішення про відмову у поверненні коштів, позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує законні права товариства. Представник позивача у судове засіданні 16.02.2016 не прибув, подавши заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача-1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив. Відповідачем лише на виконання вимог ухвали від 28.11.2016 про витребування доказів було надано письмові пояснення без підтвердження документальними доказами. Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність замінити неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Під час розгляду справи, суд, - В С Т А Н О В И В: Між ТОВ “Інфокс” та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 23 грудня 1999 року №167/669 було укладено договори, а саме: - від 04 квітня 2001 року на право тимчасового довгострокового користування землею (загальна площа – 0,0387 га на вул. Боженка, 20 у Залізничному районі м. Києва, на 10 (десять) років; Т. 1, а.с. 7-9); - від 22 січня 2001 року про оренду земельної ділянки (загальна площа – 0,3447 га на вул. Боженка, 20 у Залізничному районі м. Києва, на 50 (п'ятдесят) років; Т. 1, а.с. 10-15). На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року № 5011-38/11826-2012 року встановлено факт припинення правових відносин за вказаними договорами між позивачем та Київською міською радою з 04 грудня 2006 року, з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого позивач продав, а ТОВ “Т.П. Петроліум” придбало нежилі будівлі, які були придбані позивачем у Київської міської ради. Разом з тим, ТОВ “Інфокс” після встановлення судом факту припинення договірних відносин з Київською міською радою продовжувало сплачувати земельний податок та орендну плату по орендованим земельним ділянкам по березень 2013 року включно, у зв'язку з чим, на думку позивача, до бюджету були помилково сплачені кошти у розмірі 129 941,61 грн. (Т. 1, а.с. 81-92). Враховуючи сплату позивачем за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Голосіївському районі штрафних санкцій з орендної плати за землю, на думку позивача, йому підлягає поверненню переплачена у період з 09 жовтня 2012 по 24 квітня 2013 року земельний податок та орендна плата у розмірі 117 068,20 грн. Позивачем на підтвердження надмірної сплати до бюджету коштів в розмірі 117 068,20 грн. було надано суду акти звіряння розрахунків між ТОВ “Інфокс” та ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме: - акт від 02.12.2013 №5022-20, згідно якого у ТОВ “Інфокс” із земельного податку з юридичних осіб наявна переплата (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) в розмірі 6  853,62 грн. (Т. 1, а.с. 24); - акт від 02.12.2013 №5024-20, згідно якого у ТОВ “Інфокс” із орендної плати з юридичних осіб наявна переплата (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) в розмірі 110  214,58 грн. (Т. 1, а.с. 27). Позивач звернувся до податкового органу з листами: від 2 грудня 2013 року № 123/12-13 про повернення помилково сплачених коштів по орендній платі за землю у розмірі 110 214,58 грн. (на п/р №26002300003788, ПАТ «ФІНЕКСБАНК» м. Київ, МФО 380311, Т. 1, а.с. 26) та  від 2 грудня 2013 року № 124/12-13 про повернення помилково сплачених коштів по земельному податку у розмірі 6 853,62 грн. (на п/р №26002300003788, ПАТ «ФІНЕКСБАНК» м. Київ, МФО 380311, Т. 1, а.с. 23), всього підлягає поверненню сума у розмірі 117 068,20 грн. Проте, листом від 24 квітня 2013 року №33/04-13 позивач просив повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 129  941,61 грн. (Т. 1, а.с. 21-22). Листом від 06 грудня 2013 року № 8405/10/26-50-15-03-12 ДПІ у Голосіївському районі повідомлено, що відповідь на листи ТОВ “Інфокс” про повернення помилково сплачених коштів, податковий орган зможе надати лише після одержання відповіді на свій запит від 06 грудня 2013 року (щодо визначення статусу земельних ділянок), до Департаменту земельних ресурсів КМДА та Головного управління Держземагенства у м. Києві, оскільки у ДПІ знаходяться суперечливі дані щодо суб'єктів господарювання, які використовували та використовують земельні ділянки (кадастровий №8000000000:72:219:014, договір оренди від 04.04.2001 №72-6-00020 (оренда на 50 років) та кадастровий №8000000000:72:219:026, тимчасове користування на 10 років, термін дії скінчився) протягом 2012-2013 років, зокрема, відповідно до бази даних Податкового кодексу України «Кадастр» по юридичним особам станом на 30.08.2013 власником вказано ТОВ “Інфокс” (код ЄДРПОУ 14289688), в той же час згідно копії постанови Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 по справі № 5011-38/11826-2012 року вбачається, що право власності від ТОВ “Інфокс” перейшло до ТОВ “Т.П. Петроліум” (Т. 1, а.с. 51-52). Листом від 17 січня 2014 року № 02-01/14 позивач направив податковому органу (отримано 17.01.2014) всю інформацію щодо статусу земельних ділянок (Т. 1, а.с. 54-56). Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду його заяви про повернення надміру сплачених коштів та не підготував відповідний висновок про повернення надміру сплачених коштів. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Згідно із підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Так, за змістом наведеної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Відповідно до пункту 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України 21.12.2010 N 974/1597/499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1386/18681   (далі – Порядок, діяв протягом 21.01.2011- 25.02.2014, тобто в період звернення позивача 02.12.2012), заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету; готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Згідно із пунктом 7 Порядку, орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань. За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України. За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу. Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом завірення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу державної податкової служби. Орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, територіальному органу Державного казначейства України. Відповідно до пункту 10 Порядку, на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 N 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за N 1000/7288 (в редакції наказу Державного казначейства України від 29.05.2008 N 181). З аналізу наведених норм слідує, що прийняття податковим органом висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань обумовлене існуванням таких обставин: наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, відсутність боргу у платника податків, подання платником заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування. Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до пунктів 288.1 і 288.2 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Отже, необхідною умовою, яка зобов'язує платників сплачувати плату за землю (орендну плату та земельний податок), є користування земельною ділянкою на підставі договору. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 колегія суддів, направляючи дану справу на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва зазначила, що “для правильного вирішення спору необхідно було встановити обставини наявності/відсутності у позивача надмірної сплати грошових зобов'язань, податкового боргу, заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування”, “вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не перевірили чи був позивач користувачем земельної ділянки у період за який, на його думку, помилково вносилась до бюджету плата за землю. Перевірка вказаних обставин має вирішальне значення для розгляду справи, адже підтвердить або спростує наявність фактичної переплати податкових зобов'язань у позивача.”. Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. У зв'язку з чим, суд на виконання висновків і мотивів, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015, приймаючи справу до провадження, зобов'язав сторін надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні  Вищого адміністративного суду України. Крім того, ухвалою від 28.09.2016 суд зобов'язав Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати наступну інформацію: - чи було ТОВ “Інфокс” користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:219:014 та 8000000000:72:219:026 та якщо було, то в який період; - щодо наявності/відсутності у ТОВ “Інфокс” податкового боргу із плати за землю (орендної плати та земельного податку) станом на квітень 2013 року; - щодо наявності/відсутності у ТОВ “Інфокс” надмірної сплати грошових зобов'язань із плати за землю (орендної плати та земельного податку) станом на квітень 2013 року; - щодо строків подання ТОВ “Інфокс” заяв про повернення сплачених коштів із зазначенням напряму їх перерахування. Відповідачем-1 на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду було надано інформацію, що «відповідно до витягу з бази даних ПК «Кадастр» по юридичним особам станом на 01.09.2016 (ділянки, на яких зареєстровані документи, що посвідчують право) за ТОВ “Інфокс” (14289688) зареєстровані земельні ділянки, а саме: - кадастровий номер 8000000000:72:219:026, площею 0,0387 га, на підставі договору оренди від 04.04.2001 №72-6-00093 (тимчасове користування на 10 років (термін дії скінчився), яка розташована за адресою м. Київ, вул. Боженка, 20, цільове використання реконструкції, експлуатації та обслуговування офісних будівель; - кадастровий номер 8000000000:72:219:014, площею 0,3447 га, на підставі договору оренди від 04.04.2001 №72-6-00020 (оренда на 50 років), яка розташована за адресою м. Київ, вул. Боженка, 20, цільове використання реконструкції, експлуатації та обслуговування офісних будівель. Для встановлення фактичного землекористувача чи орендаря вищевказаних земельних ділянок ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було направлено запити до: - Департаменту земельних ресурсів КМДА, лист від 06.12.2013 року №2404/9/26-50-15-03-11; - Головного управління Держземагенства у м. Києві, лист від 06.12.2013 року №2405/9/26-50-15-03-11. 18.12.2013 р., отримано лист №5420 від Головного управління Держземагенства у м. Києві, що згідно отриманих даних від Департаменту земельних ресурсів КМДА, дані земельні ділянки обліковуються за ТОВ “Інфокс”. 26.12.2013 р., отримано лист №05707-27193 від Департаменту земельних ресурсів КМДА, з підтвердженням відомостей, що до 01.01.2013 року дані земельні ділянки обліковувалися за ТОВ “Інфокс”. Станом на 31.12.2013 в інтегрованій картці платника податку ТОВ “Інфокс” по орендній платі з юридичних осіб обліковується переплата в сумі 110214,58 грн., по земельному податку з юридичних осіб в сумі 6  853,62 грн. Переплата виникла за рахунок поданих уточнюючих розрахунків.». Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Господарський суд міста Києва в рішенні від 09.10.2012 № 5011-38/11826-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 04.04.01р. та договору оренди земельної ділянки від 22.01.01, встановив, що « 04.12.06р. між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Т.П. Петроліум» був укладений договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого Позивач продав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Т.П. Петроліум» купило нежилі будівлі, що знаходяться у місті Києві по вул. Боженка, 20, а саме    нежилий будинок (літ. А) площею 685,40 кв. м., нежилий будинок (літ. Б) площею 81,60 кв. м, нежилий будинок (літ. В) площею 54,90 кв. м., всього 821,90 кв. м. 04.12.06р. між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Т.П. Петроліум» був підписаний акт прийому-передачі нежилих будівель, відповідно до якого останній прийняв вказане майно. Таким чином Позивач мав у власності нерухоме майно та орендував за договорами земельні ділянки на яких розміщено це майно. В подальшому Позивач продав це нерухоме майно іншій особі, відповідно до цієї особи, в силу наведених вище норм права, перейшли договірні права оренди вказаних земельних ділянок на тих самих договірних умовах, які були у Позивача, при цьому права та обов'язки останнього за цими договорами оренди земельної ділянки припинились.». Тобто, вищенаведеним рішенням Господарського суду міста Києва встановлено факт припинення правових відносин за вказаними договорами між позивачем та Київською міською радою з 04 грудня 2006 року, з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого позивач продав, а ТОВ “Т.П. Петроліум” придбало нежилі будівлі, які були придбані позивачем у Київської міської ради. Тобто, з моменту укладання позивачем із ТОВ “Т.П. Петроліум” договору купівлі-продажу нежилих будівель,  що знаходяться у місті Києві по вул. Боженка, 20, а саме    нежилий будинок (літ. А) площею 685,40 кв. м., нежилий будинок (літ. Б) площею 81,60 кв. м, нежилий будинок (літ. В) площею 54,90 кв. м., всього 821,90 кв. м. 04.12.06р., права та обов'язки за договорами оренди земельної ділянки від 04.04.2001 та від 22.01.2001 для ТОВ “Інфокс” припинились, оскільки перейшли до ТОВ “Т.П. Петроліум”. Крім того, ТОВ “Інфокс” не може нести відповідальність за зазнавати юридичних наслідків у зв'язку із недотриманням ТОВ “Т.П. Петроліум” норм податкового законодавства, які стосуються орендної плати з юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб. Крім того, відповідач-1 повідомив суду, що станом на 31.12.2013 в інтегрованій картці платника податку ТОВ “Інфокс” по орендній платі з юридичних осіб обліковується переплата в сумі 110214,58 грн., по земельному податку з юридичних осіб в сумі 6  853,62 грн., що додатково підтверджується актами від 02.12.2013 №5022-20,№5024-20. В той же час, відповідач-1 не зазначає про існування у позивача податкового боргу з інших податків чи зборів, а тому суд виходить з того, що податкова заборгованість у ТОВ “Інфокс” була відсутня. Також, суд встановив, що заяви позивача про повернення помилково сплачених коштів, викладені у формі листів від 02.12.2013 № 123/12-13 та № 124/12-13 містять обов'язковий реквізит встановлений пунктом 6 Порядку, а саме: напрям перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені, зокрема: на поточний рахунок платника податку в банку - на п/р №26002300003788, ПАТ «ФІНЕКСБАНК» м. Київ, МФО 380311. У зв'язку з чим, враховуючи, що листи-заяви позивача відповідають вимогам викладених положень та враховуючи відсутність у позивача заборгованості з податків і зборів, відповідач-1 повинен був підготувати висновок про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в сумі 110214,58 грн. і по земельному податку з юридичних осіб в сумі 6  853,62 грн. та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи вказаних дій відповідачем-1 не вчинено. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України  в постанові від 01.03.2016 № 21-4564а15 (справа № 826/4860/13-а) виклала наступну правову позицію: «За таких обставин та з урахуванням наведеного рішення судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2032016 грн. є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховний Суду України висловив у постанові від 24 листопада 2015 року у справі N 21-3669а15.». Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов  - задовольнити частково. 2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо неподання висновку до управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва про повернення на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” помилково сплачених коштів у розмірі 117 068,20 грн. 3. Зобов'язати Державну податкову інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві скласти та подати для виконання до Управління ДКС України у Голосіївському районі висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ “Інфокс” 117 068,20 грн. помилково сплаченого земельного податку та орендної плати з відповідного бюджету 4. В решті позовних вимог - відмовити. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                               О.П. Огурцов