Ухвала

від 14.11.2016 по справі 813/696/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 р. Справа № 876/5594/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Луців О.М.,

представника відповідача Дутканич Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери» 24.02.2016 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №2470-23 від 24.06.2015 року, визнати протиправним та скасувати рішення №16509/85/13-04-15-03-12 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Приватному підприємству «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287), зобов'язати Державну податкову інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області поновити Приватне підприємство «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287) в реєстрі платників єдиного податку з 31.12.2015 року, зобов'язати відповідача внести зміни у картку особового рахунку Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287) з урахуванням інформації щодо сплати Приватним підприємством «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287) єдиного податку згідно платіжного доручення №422 від 19.03.2015 року у сумі - 50 260,00 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство «Юридична компанія «Козаков і партнери» було зареєстровано з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року на спрощеній системі оподаткування та згідно інформації з Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області належав до 3 групи платників єдиного податку.

На підставі декларації із сплати єдиного податку юридичної особи позивача за І квартал 2015 року (номер декларації №9084768645 від 03.05.2015 року), сума нарахувань єдиного податку - 23 549,17 грн.

24.06.2015 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС в Львівській області було сформовано податкову вимогу за №2470-23 на загальну суму боргу 23541,68 грн., по єдиному податку з юридичних осіб та надіслано 26.06.2015 року за юридичною адресою ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287), м. Львів, пл. Маланюка, 2/2a. У даній податкові вимозі зазначається, що відповідна сума є податковим боргом за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати єдиного податку.

На підставі декларації із сплати єдиного податку юридичної особи позивача за ІІ квартал 2015 року (номер декларації №9164230947 від 05.08.2015 року), сума нарахувань єдиного податку - 25 413,85 грн.

Позивачем 08.06.2015 року до ДПІ в Галицькому районі Головного управління ДФС у Львівській області було надано письмові пояснення (заперечення) щодо наявності у ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери» податкового боргу, в якому зазначається, що обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання на загальну суму 50 260,00 гривень позивачем виконано своєчасно шляхом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідної суми, та додано належним чином засвідчену копію відповідного платіжного доручення, копію відповіді ЛФ ПАТ «Банк «Київська Русь» від 25.03.2015 року про неможливість виконання платіжного доручення.

Державна податкова інспекція в Галицькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на підставі абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, прийнято рішення №16509/85/13-04-15-03-12 про анулювання позивачу з 31 грудня 2015 року свідоцтва платника єдиного податку, через наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У пункті 295.4 статті 295 ПК України зазначається, що сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Відповідно до підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 299 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, крім іншого: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.

Відповідно до частини 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Судом встановив, що представником позивача 19.03.2015 року шляхом переказу коштів з власного рахунку відкритого у Львівській філії ПАТ «Банк «Київська Русь» було подано платіжне доручення №422 від 19.03.2015 року про переказ із власного розрахункового рахунку на користь місцевого бюджету Галицького району м. Львова грошових коштів у розмірі 50260,00 грн. з призначенням платежу - «Єдиний податок з юридичних осіб 4% за 1 квартал 2015 року».

Згідно із банківської виписки з поточного рахунка Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери» станом на 19.03.2015 року на рахунку позивача були наявні грошові кошти у розмірі 50 262,52 грн., що відповідно є достатньою сумою для виконання банком платіжного доручення №422 від 19.03.2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 прийнято рішення №61 про запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 116 від 15 червня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138, «Про початок процедури ліквідації «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації «Банк «Київська Русь» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.

У зв'язку з процедурою тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації банку, представниками ПАТ «Банк «Київська Русь» у листі від 25.03.2015 року позивачу було повідомлено, що відповідні кошти не перераховані за призначенням у зв'язку із введення у банку з 20.03.2015 року тимчасової адміністрації. Банк зазначив, що відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» платіжне доручення позивача №422 повертається без виконання, як таке що не виконане у строк з вини банку. Вказана інформація зазначається банком на зворотній стороні платіжного доручення №422 від 19.03.2015 року.

Також Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Київська Русь» (лист від 03.06.2016 року №3159/16) стверджується, що 20.03.2015 року у зв'язку з тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «Банк «Київська Русь» була ведена тимчасова адміністрація, залишки коштів на рахунках були заблоковані, і лише після 20.03.2015 року рух коштів по рахунках клієнтів було відновлено.

Уповноважена особа на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» вказує, що позивач мав можливість після 20.03.2015 року сплатити заборговану суму єдиного податку, однак суд не погоджується із вказаним повідомленням з огляду та таке законодавче регулювання.

Згідно із пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (надалі - Закон №2346-ІІІ) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону №2346-ІІІ проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

У пункті 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ, зазначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно із пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-ІІІ під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним, крім іншого, для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 129.6 статті 126 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у вказаних нормах та на думку суду, є встановлення з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, адже у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до змісту статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. До банківських послуг належать, зокрема: відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Частиною 2 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно із частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Судом було встановлено, що у відповідності до вимог пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України позивачем 19.03.2015 року шляхом переказу коштів з власного рахунку у Львівській філії ПАТ «Банк «Київська Русь» було подано платіжне доручення №422 від 19.03.2015 року. Вказане платіжне доручення було прийняте банком до виконання саме 19.03.2015 року про що свідчить відмітка банку. Тимчасова адміністрація у ПАТ «Банк «Київська Русь» була введена лише наступного дня - 20.03.2015 року, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи, а тому у ПАТ «Банк «Київська Русь» не було правових підстав відмовляти позивачу на підставі статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у проведенні платежу 19.03.2015 року - за 1 календарний день до введення тимчасової адміністрації.

Станом на 19.03.2015 року жодних обмежень щодо розпорядження грошовими коштами на поточному рахунку клієнта банку - ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери» не існувало, у зв'язку з чим саме з вини ПАТ «Банк «Київська Русь» не виконано операцію з перерахування коштів на відповідні бюджетні рахунки відповідача.

Щодо позиції Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Київська Русь» та податкового органу про те, що після 20.03.2015 року позивач міг сплатити суму боргу по єдиному податку суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів.

Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження щодо заборони здійснювати перекази коштів з розрахункових рахунків клієнтів банку в процедурі тимчасової адміністрації не поширюється на зобов'язання банку, щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Отже, банк не може здійснювати та виконувати розрахункове обслуговування клієнта в період тимчасової адміністрації по тих грошових коштах, які існували на поточних рахунках такого клієнта на момент запровадження тимчасової адміністрації. Водночас банк продовжує розрахункове обслуговування щодо тих грошових коштів, які надходять вже після запровадження тимчасової адміністрації.

Тобто, висновок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що після 20.03.2015 року позивач міг сплатити суму боргу по єдиному податку шляхом перерахування коштів у розмірі 50262,52 грн прямо суперечить положенням пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказані грошові кошти були на рахунку позивача станом на 19.03.2016 року (до введення тимчасової адміністрації), а тому після 20.03.2016 року можливість їхнього перерахування на рахунки відповідача була обмежена прямим положенням закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем наведено обґрунтовані підстави про спростування наявності у нього податкового боргу, оскільки направлено було відповідний платіжне доручення на перерахування єдиного податку, яке не було виконано з вини банку, а відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість винесеного рішення.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання поновити в реєстрі платників єдиного податку з 31.12.2015 року та зобов'язати внести зміни у картку особового рахунку Приватного підприємства «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287) з урахуванням інформації щодо сплати Приватним підприємством «Юридична компанія «Козаков і партнери» (код ЄДРПОУ - 37123287) єдиного податку згідно платіжного доручення №422 від 19.03.2015 року у сумі - 50 260,00 коп.

Суд дійшов висновку, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. А виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Тобто, картка облікового рахунку, це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вважається сплаченою порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу, спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків є належним та обґрунтованим у зв'язку з порушеним правом позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 року у справі №813/696/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2016 року