Постанова

від 15.11.2016 по справі 908/1065/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 908/1065/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі№ 908/1065/14 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Срой-ка", 2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 про стягнення 82 230,28 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: ОСОБА_6, посв. від 28.01.1994

- третьої особи 1: не з'явилися

- третьої особи 2: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у справі № 908/1065/14 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" неустойку в сумі 82 230,28 грн та 1 827,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 908/1065/14 (у складі головуючого судді Скакуна О.А., суддів Татенко В.М., Ломонцевої Н.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у справі № 908/1065/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 1 648,90 грн. Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у справі № 908/1065/14 викладено в такій редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур", м. Запоріжжя, задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" неустойку в розмірі 80 581, 38 грн та судовий збір у сумі 1 790,36 грн. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 13, 14, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, ч. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 83, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність доказів несвоєчасного звільнення ним орендованого приміщення, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 908/1065/14 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 14.11.2016, що призначений відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/5595 від 14.11.2016, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 908/1065/14 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2008 між ТОВ "Улісс-тур" та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-7 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (літера А-5 кімнати № 5, 6), яке є у володінні Орендодавця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею орендованої частини нежитлового приміщення - 21,05 м 2 .

Відповідно до п. 2.2 Договору, передання та повернення об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін, які призначаються комісією шляхом наказу по підприємству. При переданні орендодавцем об'єкту оренди в орендне користування орендарю сторони повинні з 01.10.2008 приступити до передання-приймання об'єкта оренди та протягом 5 діб передати/прийняти об'єкт оренди в орендне користування, що підтверджується відповідним Актом приймання-передання.

За умовами пункту 2.3 Договору, при поверненні Орендарем об'єкта оренди з орендного користування Орендодавцю, Орендар протягом 5 діб з моменту закінчення строку дії Договору, зазначеного у п. 7.1 Договору, повинен звільнити об'єкт оренди, передати Орендодавцю об'єкт оренди з орендного користування і підписати акт приймання-передання.

Згідно з п. 2.4 Договору при переданні та поверненні об'єкта оренди складаються акти приймання-передання, які підписуються уповноваженими на те згідно п. 2.1 членами двосторонньої комісії.

Об'єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим із користування з моменту підписання Акту приймання-передання. Датою передання-приймання об'єкта оренди є дата підписання Акта приймання-передання (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата за нежитлове приміщення об'єкта оренди за місяць складає 45 грн за 1 м 2 площі об'єкта оренди.

Згідно з п. 3.3 Договору сума орендної плати сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця за наданими рахунками протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунків, але в будь-якому разі не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, за який справляється орендна плата. У разі відсутності в Орендаря рахунку на оплату орендної плати Орендар повинен сплатити орендну плату у зазначений в цьому пункті строк на підставі цього договору, у розмірі орендної плати за попередній місяць з урахуванням усіх змін розміру орендної плати, що передбачені цим договором.

Як встановлено у п. 3.4 Договору, орендна плата нараховується з підписання Акту приймання-передання об'єкта оренди до моменту повернення об'єкта оренди, яке підтверджується відповідним актом.

Договір набирає чинності з моменту підписання Акту приймання-передання та діє до 31.12.2009 (п. 7.1 Договору).

У випадку закінчення або дострокового припинення Договору Орендар зобов'язується у 5-ти денний строк повернути об'єкт оренди орендодавцю за Актом передання-приймання (п. 8.3. Договору).

Згідно з п. 8.6 Договору у випадку бажання Орендаря продовжити строк дії Договору, він повинен надати Орендодавцю письмове повідомлення не менш ніж за один місяць до спливу строку дії Договору, Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря про прийняте рішення в 20-тиденний строк з моменту одержання такого повідомлення.

На виконання умов Договору згідно з Актом приймання-передання від 01.10.2008 приміщення було прийнято відповідачем у задовільному стані, придатному для експлуатації за цільовим призначенням та без будь-яких претензій.

Оскільки ФОП ОСОБА_4 своєчасно не виконав обов'язок з повернення нежитлового приміщення за спірним Договором у встановленому порядку, ТОВ "Улісс-тур" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення неустойки в сумі 82 230,28 грн за період з березня 2011 по березень 2014 року.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що ФОП ОСОБА_4 не був орендарем спірних приміщень, не має примірників договору оренди та акту приймання-передачі об'єкту оренди, від позивача не отримував і не підписував додаткових угод до договору, актів виконаних робіт (послуг), податкових накладних та рахунків для здійснення орендних платежів. Також відповідачем вказано про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини другої ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2013 у справі № 5009/2837/12, дія Договору оренди припинена 31.12.2009 на підставі п. 7.1 Договору, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення Орендаря з повідомленням про намір продовжити строк дії Договору в порядку п. 8.6 Договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що частина нежитлового приміщення, передана за Договором, була повернута Орендодавцеві лише 20.03.2014 на підставі постанови старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № 38114307 від 20.03.2014.

Враховуючи умови п. 8.3 Договору, право на нарахування неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України виникло у ТОВ "Улісс-тур" 06.01.2010, тобто з наступного дня після спливу п'ятиденного строку для повернення об'єкта оренди з дня припинення дії спірного Договору.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст.ст. 526, 785, ч. 2 ст. 786 ЦК України, ст.ст. 193, 216, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди в сумі 82 230,28 грн за період з березня 2011 по березень 2014.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки в сумі 1 648,90 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки ТОВ "Улісс-тур" звернулось до господарського суду з позовною заявою 28.03.2014, з огляду на встановлений статтею 261 ЦК України загальний строк позовної давності у три роки позивач має право на стягнення неустойки відповідно з 28.03.2011.

Кінцевою датою нарахування неустойки є 19.03.2014, тобто день, що передує даті винесення постанови старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження № 38114307.

Сторони у Договорі оренди погодили, що орендна плата становить 45 грн за м 2 і нараховується з урахуванням індексу інфляції згідно з офіційними даними до моменту повернення об'єкта оренди, яке підтверджується відповідним актом. При цьому загальна площа орендованої частини нежитлового приміщення становить 21, 05 м 2 .

Отже, орендна плата станом на останній місяць дії Договору оренди (грудень 2009 року) з урахуванням індексу інфляції становить 1 111, 22 грн, а тому сума неустойки за час прострочення повернення майна за Договором оренди у розмірі подвійної ставки орендної плати становить 2 222, 44 грн за місяць.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення сторонами у Договорі місячного розміру орендної плати не встановлює право Орендодавця нараховувати передбачену частиною другою статті 785 ЦК України неустойку виключно за цілий місяць, включаючи, зокрема, період поза межами позовної давності та після повернення спірного приміщення Орендодавцеві. А отже, перевіривши розрахунок суми неустойки, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі 80 581,38 грн за період з 28.03.2011 по 19.03.2014.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому обмеження, встановлені частиною шостою статті 232 ГК України, не розповсюджуються на цей вид відповідальності.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013).

Згідно з п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013, початок перебігу позовної давності за вимогою про сплату неустойки в разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі на підставі частини другої статті 785 ЦК України визначається за загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки.

Доводи скаржника, щодо ідентичності об'єкта оренди за спірним Договором з ФОП ОСОБА_4 та договором оренди № 01/10-7 від 01.10.2008 з ТОВ "Компанія "Строй-ка", вже належним чином спростований судом апеляційної інстанції, який з'ясував, що як вбачається з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2013 у справі № 5009/2837/12, фактично ТОВ "Улісс-тур" передавало в користування як відповідачу, так і третій особі лише частини нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. А-5 кімната № 5 загальною площею 18,7 м 2 , кімната № 6 загальною площею 23,8 м 2 ; загальна площа 42, 5 м 2 ), а не все нежитлове приміщення, що підтверджується наданим технічним паспортом.

На підставі викладеного вище, враховуючи несвоєчасне повернення орендованого майна відповідачем, а також вірно визначений судом апеляційної інстанції період нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у справі № 908/1065/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 1 648, 90 грн, та стягнення з відповідача на користь позивача 80 581,38 грн неустойки за період з 28.03.2011 по 19.03.2014.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 908/1065/14.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 908/1065/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова