Ухвала

від 14.11.2016 по справі 640/16802/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/16802/16-к Головуючий суддя 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/1816/16 Суддя доповідач: ОСОБА_2

Категорія: в порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді суддів за участю: прокурора захисника підозрюваного при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 04 листопада 2016 року про задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задоволено. Застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27 в межах строку досудового розслідування на 60 днів до 31 грудня 2016 року. Визначено суму застави у розмірі 165360,00 грн.

З вищевказаного клопотання слідчого вбачається, що у вересня 2016 року ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , підшукав на території м. Харкова ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для заняття проституцією на території Литви. Після чого досяг з ними домовленості про їх переміщення через державний кордон України до Литви для надання сексуальних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 149 КК України, - вербування особи, вчинене з метою сексуальної експлуатації, з використанням її уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

За даним фактом порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 149 КК України.

02 листопада 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, яка обґрунтована протоколом затримання, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 , повідомленням про підозру, довідками за результатами проведення негласної слідчої дії.

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_7 відмовився давати покази в порядку ст. 63 Конституції України.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, орган досудового розслідування просив суд застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погодившись з вищевказаної ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року, захисником ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою призначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Посилається на неповне дослідження обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, порушення вимог кримінального процесуального закону, недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що судом першої інстанції висновки щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовані поясненнями потерпілих та протоколом проведення негласних слідчих дій, проте вони не є доказами наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Не надано належної оцінки тому факту, що підозрюваний раніше не судимий, має позитивну характеристику та постійне місце проживання, що є достатнім для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передчасним та надміру суворим. Також необґрунтовано не взято до уваги факту різкого погіршення стану здоров`я підозрюваного, наявність захворювань, характер яких унеможливлює їх лікування в пенітенціарній установі. Крім того, ОСОБА_7 проходить курси з тестування програмного забезпечення та консультування з гарантованим працевлаштуванням,що свідчить про його намір заробляти грошові кошти виключно законним шляхом.

Під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 та його захисник апеляційну скаргу підтримали.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, захисника та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення вищевказаного клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Проте стороною обвинувачення не доведена наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_7 підозрюється. Надані медичні довідки від 2007 року, що свідчать про наявність у підозрюваного захворювань, не є достатньою правовою підставою для застосування домашнього арешту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що в провадженні ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадженні, внесене в ЄРДР за № 12016220000000904 від 26 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України (аркуш м.к.п. 7-9).

02 листопада 2016 року за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_7 (аркуш м.к.п. 28-30).

02 листопада 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України (аркуші м.к.п. 31-33).

Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_7 відмовився давати показання щодо себе на підставі ст. 63 Конституції України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 02 листопада 2016 року, яка надала пояснення про обставини подій за даним провадженням (аркуші м.к.п. 16-18);

- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_11 від 02 листопада 2016 року, яка надала пояснення про обставини подій за даним провадженням (аркуші м.к.п. 19 22);

- даними протоколу огляду предметів від 02 листопада 2016 року (аркуші м.к.п. 23-25);

- даними виписки з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії-аудіо-відео контроль особи стосовно ОСОБА_7 за кримінальним провадженням № 12016220000000904 (аркуші м.к.п. 16,17).

ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_7 раніше не судимий, не одружений, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки.

ОСОБА_7 пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, наявність постійного місця проживання, відсутність місця роботи та джерела законного отримання доходів, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання слідчого та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів розглядалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді домашнього арешту, про застосування якого в суді першої та апеляційної інстанції просив підозрюваний та його захисник, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності прокурором існування вищевказаних ризиків та неможливості застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, оскільки їх застосування не зможе запобігти цим ризикам, та здійснив належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що ж стосується ризику щодо вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає його недоведеним органом досудового слідства та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності об`єктивних даних, що свідчать про наявність такого ризику.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності належних доказів, що свідчать про незадовільний стан здоров`я підозрюваного та його різке погіршення, що унеможливлює його утримання під вартою.

Матеріали кримінального провадження містять медичну довідку від 30 березня 2007 року, результати медичного огляду від 31 січня 2009 року та виписки із медичної карти хворого від 30 квітня 2013 року, які не свідчать про незадовільний стан здоров`я підозрюваного під час вирішення питання щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також матеріали кримінального провадження не містять даних щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає недоведеними доводи захисника підозрюваного, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності у ОСОБА_7 захворювання та різкого погіршення стану його здоров`я, наявність яких унеможливлює його перебування під вартою.

Що ж стосується посилань захисника стосовно того, що пояснення потерпілих та протокол проведення негласних слідчих дій не є доказом, на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не розглядав дані протоколів допиту свідків та дані протоколу проведення негласних слідчих дій як доказ наявності ризиків. Вказані матеріали суд першої інстанції розглядав з метою встановлення обґрунтованості підозри.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, п. 48, судом було зазначено, що для того щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст. 5 § 1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов`язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред`явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Таким чином, керуючись ст.ст. 392, 404, ч.3 ст. 407, ст.ст. 418, 419, 422, 423, ч.4 ст. 424 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року про задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буди, Харківського району Харківської області, громадянина України, який не працює, не одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий суддя: Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4