Ухвала

від 16.11.2016 по справі 507/88/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7414/16

Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Сватаненка В.І.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою голови фермерського господарства «Стрілець» - Бодяна Миколи Вікторовича на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства «Стрілець», Бодяна Миколи Вікторовича - голови фермерського господарства «Стрілець» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки та зустрічним позовом фермерського господарства «Стрілець» до ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ФГ «Стрілець», Бодяна М.В. - голови ФГ «Стрілець» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,9073 га, розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, масив НОМЕР_2 під номером НОМЕР_3.

На підставі договору оренди землі, укладеному у 2006 року, який закінчився в 2011 року, вказаною земельною ділянкою користувалося ФГ «Стрілець» в особі голови Бодяна М.В..

Влітку 2012 року в місцевій Любашівській газеті було опубліковано повідомлення про те, що ФГ «Стрілець» у зв`язку з закінченням договору оренди землі повертає ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку.

Після чого між позивачем та Бодяном М.В. було досягнуто усної домовленісті, що останній буде користуватись належною йому земельною ділянкою до закінчення дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між його батьками та ф/г «Стрілець», оскільки його земельна ділянка та земельні ділянки його батьків суміжні.

Письмового договору оренди землі позивач з Бодяном М.В. не укладав, а лише усно домовився про подальше користування земельною ділянкою.

Договори оренди землі, укладені батьками ОСОБА_3, закінчились у 2015 р., у звязку з чим Бодян М.В. повернув їм земельні ділянки.

У травні 2015 р. ОСОБА_3, поцікавився у Бодяна М.В. коли він поверне належну йому земельну ділянку, на що отримав відповідь, що є договір оренди землі від 01.03.2012 року, укладений на п`ять років між ним та ф/г «Стрілець».

У звязку з тим, що вказаного договору позивач не підписував, був вимушений звернутись з відповідною заявою до Любашівського районного відділу міліції, де 02.07.2015 року за номером ЄО 2098 зареєстровано його заяву про злочин щодо підробки документів з боку Бодяна М.В.

В ході досудового розслідування на запит слідчого до Держземагенства у Любашівському районі Одеської області була отримана відповідь про те, що у відділі Держземагенства у Любашівському районі відсутня інформація щодо реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ф/г «Стрілець».

Однак пізніше йому стало відомо про те, що у відділі Держземагенства у Любашівському районі Одеської області зареєстровано 10.12.2012 року договір оренди землі від 01.03.2012 року за № 512330004001996.

У березні 2012 р. він працював у м. Кіровограді, тому підписувати договір оренди землі 01.03.2012 р. взагалі не міг.

У зв'язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду.

У січні 2016 року ФГ «Стрілець» звернулося до Любашівського районного суду Одеської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою посилаючись на те, що 01.03.2012 року ФГ «Стрілець» та ОСОБА_3 уклали спірний договір оренди землі на п»ять років, який був зареєстрований у відділі Держземагенства у Любашівському районі Одеської області 10.12.2012 року за № 512330004001996. Орендодавець передав у користування земельну ділянку 10.12.2012 року, тобто після реєстрації договору, про що складено відповідний акт прийому - передачі об»єкта оренди. Протягом трьох років орендар належним чином виконував умови договору оренди, а орендодавець отримував орендну плату. Ніяких претензій з боку орендодавця з приводу орендних відносин не було.

Восени 2015 року ОСОБА_3 заявив, що він розриває договір оренди і забирає свою земельну ділянку. Незважаючи на заперечення орендаря, ОСОБА_3 самовільно встановив межові знаки та провів оранку земельної ділянки.

Посилаючись на дійсність спірного договору, ФГ «Стрілець» в особі голови Бодяна М.В просило суд зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ф/г «Стрілець» у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді ФГ «Стрілець» відповідно до договору оренди землі від 01.03.2012 року, зареєстрованого 10.12.2012 р. за № 512330004001996, а також стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі.

Ухвалою Любашівського районного суду від 16.02.2016 року зустрічний позов об»єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Любашівського районного суду від 16.02.2016 року по справі зупинено провадження до вирішення справи за заявою ОСОБА_3 про підробку договору оренди спірної земельної ділянки Бодяном М.В., що розглядається в порядку кримінального судочинства.

Ухвалою Любашівського районного суду від 30.05.2016 року по справі відновлено провадження.

Ухвалою Любашівського районного суду від 15.07.2016 року по справі призначено почеркознавчу експертизу, на період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Любашівського районного суду від 25 липня 2016 року по справі відновлено провадження.

Рішенням Любашівського районного суду від 08 вересня 2016 року первісні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Стрілець», зареєстрований у відділі Держземагенства у Любашівському районі 10.12.2012 року за № 512330004001996, недійсним.

Зобов`язано ФГ «Стрілець» в особі голови фермерського господарства «Стрілець» Бодяна М.В. повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,91 га, розташовану на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ФГ «Стрілець» на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі, а саме судовий збір у розмірі 1880 гривень 79 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 6055 гривень 50 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним головаи ФГ «Стрілець» - Бодян М.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ФГ «Стрілець» судові витрати у справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ФГ «Стрілець» суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,91 га, розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області .

У відділі Держземагенства у Любашівському районі Одеської області зареєстрований 10.12.2012 р. за № 512330004001996 договір оренди землі від 01.03.2012 р., підписаний ОСОБА_3 та головою ф/г «Стрілець» Бодяном М.В.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадкі , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В ході розгляду зазначеної справи за клопотанням позивача за первісним позовом була проведена судова почеркознавча експертиза від 12.07.2016 р., за висновком якої підпис від імені ОСОБА_3 у двох примірниках оригіналу договору оренди землі від 01.03.2012 р., укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ф/г «Стрілець» в особі його голови Бодяна М.В. , зареєстрованого за № 512330004001996, імовірно виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_3, що містяться в графі «Земельну ділянку передав» у двох примірниках оригіналу Акту приймання - передачі об»єкта оренди від 10.12.2012 р. ( додаток до договору оренди землі від 01.03.2012 р.),- імовірно виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. НОМЕР_3 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст.. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг необхідної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують те, що ОСОБА_3 не мав наміру укладати спірний договір і тому узгоджуються з зазначеним висновком експерта.

З договору оренди землі вбачається, що останній укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та ф/г «Стрілець» 01 жовтня 2006 р. строком на п`ять років.

Верховний Суд України у справі №6-162ц13 від 19.02.2014 р. висловив слідуючу правову позицію. За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Така правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-118 цс 13 від 25.12.2013 р., а саме: відповідно до ч.1 ст.638 та ч.3 ст. 640 ( в редакції чинній до 01 січня 2013 р.) договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації. Правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не є передбаченою ч.3 ст. 202 та ч.1 ст.215 ЦК підставою для визнання договору недійсним.

Виходячи з зазначених правових позицій, строк дії договору починає свій відлік з моменту укладення договору, тобто з моменту , коли сторони скріпили його своїми підписами, а не з моменту державної реєстрації укладеного договору.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що за місяць до закінчення зазначеного договору, укладеного 01 жовтня 2006 р., сторони узгоджували питання щодо укладення нового договору.

Голова ф/г «Стрілець» Бодян М.В., допитаний в судовому засіданні в якості свідка , заявив, що спірний договір оренди землі, дата укладення якого зазначена 01.03.2012 р., ОСОБА_3 саме 01.03.2012 р. не підписував, а підписав його у липні 2012 р. у присутності ОСОБА_7, якій він доручив організацію підписання договорів оренди землі орендодавцями. В той же час, як пояснив Бодян М.В. акт передачі земельної ділянки був підписаний ОСОБА_3 10.12.2012 р , тобто коли даний договір був зареєстрований.

Суд правильно дійшов висновку, що такий порядок укладання договорів оренди землі, коли дата підписання договору, дата складання акту передачі земельної ділянки та зазначена у договорі дата його укладення не збігаються, а договір підписується орендодавцем за відсутності орендаря, не відповідає встановленим вимогам до укладання договорів оренди землі.

Підписання договору оренди землі повинно здійснюватись сторонами договору після узгодження його суттєвих вимог. Дата укладення договору і дата його підписання повинні співпадати. А оскільки договір діє з моменту його підписання сторонами, то і фактична передача земельної ділянки на виконання договору повинна здійснюватись шляхом складання акту приймання -передачі об`єкта оренди в момент підписання договору оренди землі.

Про відсутність у ОСОБА_3 наміру укладати спірний договір свідчить і оголошення в газеті Хлібороб, зроблене ф/г «Стрілець» 07.07.2012 р., у якому зазначено: ф/г «Стрілець» інформує власників земельних ділянок, які протягом року висловлювали недовіру до роботи фермерського господарства, звертаючись до судових інстанцій , обласних та районних ДА, прокуратури, про слідуюче: на даний час після збору урожаю озимих культур , звільнились ділянки слідуючих пайовиків …- ОСОБА_3. Даним пайовикам необхідно з`явитись до керівництва ф/г «Стрілець» за розрахунком та оформленням документів про передачу земельних ділянок в особисте користування.

Як стверджував в судовому засіданні Бодян М.В.. та допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_3 саме після даного оголошення підписав спірний договір у присутності ОСОБА_7

Даючи правовий аналіз висновкам почеркознавчих експертиз, як належним доказам суд дійшов правильного висновку, що не ОСОБА_3 підписав спірний договір, а інша особа.

Судом не встановлено доказів того, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення спірного договору відповідало його внутрішній волі, тому зазначені підстави судом обгрунтовано визнано такими, що зазначений спірний договір повинен бути визнаний недійсним.

Правильною є позиція суду що отримувана ОСОБА_3 плата за встановлених судом обставин була платою за користування належною йому земельною ділянкою, тому сам факт отримання її ОСОБА_3 не свідчить про укладення сторонами спірного договору.

Судом дана правильна оцінка заяві про застосування позовної давності, оскільки спірні правовідносини є тривалими.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильну оцінку судом орендних правовідносин між сторонами, невизнання за орендарем земельної ділянки переважного права на укладення договору оренди землі, неповна та неправильна оцінка судом волевиявлення сторін у спірних правовідносинах, отримання орендної плати за використання земельної ділнки, неправильну оцінку содом висновків експертиз, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу голови фермерського господарства «Стрілець» - Бодяна Миколи Вікторовича - відхилити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

В.І. Сватаненко