Ухвала

від 16.11.2016 по справі 820/1621/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/38796/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Бухтіярової І .О .

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі № 820/1621/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Поліграфпак» (далі - позивач, ТОВ «АСС-Поліграфпак»)

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АСС-Поліграфпак» звернулось у лютому 2013 року до суду з адміністративним позовом до Західної ОДПІ м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232241 від 06.11.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу відповідача не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на правонаступника - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АСС-Поліграфпак» з питання реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ПП «Амалія Сервіс Плюс» (ідентифікаційний код - 33205879) за період 01.12.2011 - 31.01.2012 та подальшої реалізації ТМЦ, придбаних у ПП «Амалія Сервіс Плюс» (ідентифікаційний код - 33205879), складено акт № 2424/104/37574999 від 17.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 508 592,20 грн., в тому числі по періодах в грудні 2011 року на суму 131 778,20 грн. та у січні 2012 року на суму 376 814 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000232241 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 762 888,30 грн., в т.ч.: 508 592,20 грн. основного платежу та 254 296,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставами для перевірки позивача слугували акти перевірки контрагента позивача - ПП «Амалія Сервіс», а саме: акт №192/22/33205879 від 22.06.2012 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Амалія Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12 по 31.12.2011» та акт № 113/22/33205879 від 14.05.2012 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Амалія Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промтехноопт» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01 по 31.01.2012».

Згідно матеріалів справи, ТОВ «АСС-Поліграфпак» займається такими видами діяльності як 21.21.0 виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари; 21.25.0 виробництво інших виробів з паперу та картону; 22.22.0 інша поліграфічна діяльність; 22.23.0 брошурувально-палітурна та оздоблювальна діяльність; 22.24.0 виготовлення друкованих форм; 22.25.0 надання інших послуг у поліграфічній діяльності.

Згідно акту перевірки у перевіряємий період позивач фактично здійснював такий вид діяльності як виробництво інших виробів з паперу та картону.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ПП «Амалія Сервіс Плюс» був укладений договір поставки № 3П від 02.11.2011, за умовами якого постачальник (ПП «Амалія Сервіс Плюс») приймає на себе обов'язки по поставці покупцю (ТОВ «АСС-Поліграфпак») товару (картону), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар; кількість, якість, ціна, умови поставки, визначається сторонами в окремих накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання умов зазначеного договору в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, виписками з банку та звітом по рахунку, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ТТН, транспортування товару здійснювало автопідприємство ФОП Нелюдь А.В., замовник (ТОВ «АСС-Поліграфпак») вантажовідправник (ПП «Амалія Сервіс Плюс») вантажоодержувач ТОВ «АСС-Поліграфпак», пункт навантаження: 61019, м. Харків, вул. Архангельська, 6, пункт розвантаження: 61117 м. Харків, пров. Динамівський, 4.

З придбаного у ПП «Амалія Сервіс Плюс» картону, позивач виготовив коробку «Газон А-Plus», коробку «Little Grass», коробку «Med Nortn», коробку Кава Бруно молота Турецька традиція, коробку кава Бруно молота Експрессо Італьяно, коробку сувенірну «Георгіївський» тощо.

Придбаний товар в подальшому використаний у власній господарській діяльності позивача та проданий ТОВ «АгроІнтел», ТОВ «Тара», ТОВ «Румес», ТОВ «Арда-Трейдинг», ВАТ «АФ Таврія», ТОВ «КПД», що підтверджено податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дослідженими в судовому порядку доказами спростовано припущення відповідача про відсутність можливостей у контрагента позивача реально здійснювати фінансово-господарські операції; надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Амалія Сервіс Плюс» первинні бухгалтерські документи за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів; припущення про несплату податків контрагентом позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника; фактичні обставини справи підтверджують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП «Амалія Сервіс Плюс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов договору.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також слід зазначити, що положення податкового законодавства не пов'язують право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником необхідних сум податків до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Крім того, відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «АСС-Поліграфпак», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 у справі № 820/1621/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько