Рішення

від 16.11.2016 по справі 925/1275/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа № 925/1275/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1- директор, ОСОБА_2 - за дорученням,

від відповідача: ОСОБА_3 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач", сел. Драбове-Барятинське, Драбівський район до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Нехайки, Драбівського району, Черкаської області

про стягнення 9960 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 6450 грн. заборгованості віжповідно до договору оренди нежитлового приміщення та майна від 01 грудня 2012 року.

15.11.2016 від позивача надійшло клопотання від 15.11.2016 №74 про збільшення позовних вимог, в якій позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 9960 грн., з яких: заборгованості із орендної плати в сумі 7500 грн. та 2460 грн. договірної пені.

Суд ухвалив клопотання про збільшення позовних вимог прийняти до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та пояснила, що відповідач неодноразово в односторонньому порядку намагався розірвати договір оренди приміщення. Позивачем було погоджено розірвання договору з 20.06.2016 за умов повернення орендованого майна, про що відповідача було повідомлено листом від 20.03.2016 за вихідним №9. Відповідач мав повернути орендодавцю приміщення магазину та майно в належному стані за актом приймання-передачі в семиденний термін з дня отримання претензії. Однак відповідач лише 09.09.2016 року за актом приймання-передачі передав майно позивачу.

Позивач стверджує, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення і за період з квітня по серпень 2016 року за ним рахується заборгованість у сумі 7500 грн., яку просить стягнути із відповідача. Разом із основною заборгованістю позивач також просить стягнути із відповідача 2460 грн. договірної пені, нарахованих за прострочення сплати орендних платежів.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечив. Заперечення мотивоване тим, що 15.03.2016 відповідач на адресу позивача направляв письмове звернення про дострокове розірвання договору у зв'язку із змінами умов господарювання та відсутністю подальшої необхідності використовування (за цільовим призначенням) орендованого приміщення та просив протягом 7 днів з'явитися до приміщення та скласти акт приймання-передачі. Позивач належним чином це звернення не розглянув тому, 15.04.2016 відповідач направив на адресу позивача повторне звернення про дострокове розірвання договору через те, що Товариство з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" втручається в господарську діяльність орендаря шляхом змушення до реалізації продукції працівників орендодавця, що є порушенням умов договору п.10.1, та однією із підстав одностороннього дострокового розірвання договору.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав та мотивів, зазначених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення з таких правових підстав та мотивів.

01 грудня 2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з пунктом 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 140,7 м 2 , за адресою: вул. Леніна, 82, с. Перервенці, селище Драбове-Барятинське, Драбівського району, Черкаської області.

Приміщення передається в оренду з метою здійснення роздрібної та оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі. З моменту передачі починається обчислення строку оренди.

Термін оренди та порядок повернення майна після закінчення строку оренди сторони погодили розділом 4 договору, у якому зазначено, що термін оренди складає один рік з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання. Термін дії договору у разі відсутності письмової заяви Орендаря автоматично пролонговується на термін погоджений сторонами. Орендар зобов'язаний у термін 90 календарних днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити орендодавця про свої наміри щодо розірвання договору. Майно після закінчення терміну дії договору оренди повинно бути повернуте орендарем орендодавцю в задовільному стані згідно акту приймання-передачі. З цього моменту строк оренди припиняється. Орендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення магазину в семиденний термін після розірвання договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 1500 грн. щомісячно.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що орендар сплачує оренду плату за поточний місяць до 4-го числа включно наступного місяця за місяцем оренди. Якщо 04 число наступного місяця припадає на вихідний день, то кінцевою датою сплати оренди вважається наступний робочий день.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або в готівковій формі в касу підприємства (пункт 5.3 договору).

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що орендар зобов'язується реалізовувати хлібобулочні вироби виробництва «Агрофірма «Колос» з погодженням графіку завезення хлібобулочних виробів.

У разі прострочення орендних платежів орендарю нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (пункт. 9.1 договору).

Розділом 10 договору його сторони погодили, що цей договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання, а саме несвоєчасна оплата орендної плати і порушення санітарних норм, втручання у господарську діяльність орендаря, якщо та не суперечить умовам даного договору.

Відповідно до п. 10.1 договору дострокове розірвання договору сторонами можливе у випадку взаємного погодження терміну дострокового розірвання договору і після надання однією із сторін письмового звернення про дострокове розірвання.

18 вересня 2012 року сторони підписали акт прийому-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування на умовах договору від 01 грудня 2012 року обладнання по магазину №6 с. Перервенці, вул. Леніна.

На підставі пункту 4.1.1 договору, строк дії договору неодноразово був пролонгований.

15 березня 2016 року орендар звернувся до позивача з письмовим зверненням про дострокове розірвання договору у зв'язку із змінами умов господарювання та відсутністю подальшої необхідності використання орендованого приміщення.

Розглянувши звернення відповідача, позивач листом від 25.03.2016 повідомив орендаря про те, що звернення орендодавцем буде враховано і через 90 календарних днів починаючи із 23.03.2016 (дата отримання листа) договір оренди буде розірваний 20.06.2016 оскільки, такий термін визначено умовами договору оренди приміщення.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, оплату за орендоване приміщення за квітень 2016 року у сумі 1500 грн. не здійснив, позивач направив відповідачу листа у якому вимагав сплатити існуючу заборгованість. Відповідач заборгованості не сплатив.

Позивач 07.07.2016 направив відповідачу претензію №40 у якій вимагав протягом 5-ти днів з дня отримання претензії в добровільному порядку погасити заборгованість з орендних платежів за період з квітня 2016 року по червень 2016 року, яка становить 4000 грн. В претензії позивач нагадав відповідачу про розірвання договору з 20 червня 2016 року та просив в семиденний термін з дня отримання цієї претензії повернути позивачу орендоване приміщення та майно. В разі розбіжностей по сумі боргу позивач пропонував провести звірку взаєморозрахунків.

Відповідач на претензію не відповів, заборгованості не сплатив, приміщення та майно за актом звірки не передав.

30 серпня 2016 року позивач направив відповідачу доповнення до претензії у якій повідомив конкретні дати та час коли буде працювати комісія по прийманню-передачі орендованого приміщення та майна по вул. Леніна, 82 в с. Перервенці. Позивач просив відповідача з'явитися у призначені дні та час до магазину. Такі дії позивач пояснює тим, що відповідач ніяким чином не реагує на письмові звернення орендодавця про надання можливості позивачу доступу до орендованого майна. Позивач вказує, що 18.05.2016 він звернувся до продавця магазину ОСОБА_4 про надання можливості доступу до приміщення, на що позивач отримав відмову.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, оплату за орендоване приміщення не здійснив, тому позивач звернувся до господарського суду із позовом про примусове стягнення заборгованості.

За розрахунками позивача на час розгляду справи загальна сума боргу відповідача перед позивачем по орендній платі за договором з квітня по серпень 2016 року становить 7500 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір від 01 грудня 2012 року.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором оренди та відповідає вимогам ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 206 Господарського кодексу України, далі В«ГК УкраїниВ» , господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу. Згідно статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або рішенням суду.

Пунктом 10.1 договору сторони чітко встановили, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання, а саме несвоєчасна оплата орендної плати і порушення санітарних норм, втручання у господарську діяльність орендаря, якщо та не суперечить умовам даного договору.

Також, за змістом пункту 10.2 договору його сторони встановили, що дострокове розірвання договору сторонами можливе у випадку взаємного погодження терміну дострокового розірвання договору і після надання однією із сторін письмового звернення про дострокове розірвання.

Позивач не заперечує, що дійсно відповідач неодноразово звертався до орендодавця про дострокове розірвання договору однак, розірвання договірних відносин позивачем погоджено з 20.06.2016, проте орендоване майно орендар реально повернув лише 09.09.2016.

Направлення відповідачем листів про намір розірвати договірні відносини не може бути підставою вважати, що договір оренди був розірваний через втручання Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" в господарську діяльність орендаря шляхом змушення до реалізації продукції працівників орендодавця, оскільки при укладенні договору сторони визначили умови договору, в тому числі порядок його розірвання, на основі вільного волевиявлення.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсним укладеного договору оренди приміщення, чи його розірвання в період обрахунку позивачем боргу по орендній платі.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідач після визначеного у претензії № 40 від 07.07.2016 строку орендоване приміщення у семиденний термін з дня отримання цієї претензії орендоване майно не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили, що майно після закінчення терміну дії договору оренди повинно бути повернуте орендарем орендодавцю в задовільному стані згідно акту приймання-передачі. З цього моменту строк оренди припиняється. Орендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення магазину в семиденний термін після розірвання договору.

Відповідно до ст. ст. 193, 202 ГК господарські України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Позивач вказав у позовній заяві, що з метою досудового врегулювання спору та виконання відповідачем свого обов'язку по сплаті заборгованої суми, позивачем направлялася претензія з вимогою погасити заборгованість.

З розрахунків позивача вбачається, що відповідач за період з квітня по серпень 2016 року не здійснив жодного платежу по орендній платі.

Таким чином, за вказаний період заборгованість відповідача становить 7500 грн..

Оскільки доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справі не надано, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7500 грн. боргу по орендній платі за оренду нежитлового приміщення з квітня по серпень 2016 року.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що є обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення сума боргу з орендних платежів у сумі 7500 грн.

Відповідальність за порушення орендарем умов договору визначена, зокрема, у п.9.1 договору, згідно з яким у випадку прострочення орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем при нарахуванні пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, ним була застосована пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення в той час, як до 04.10.2016 року вона була менша 0, 5% і складала:

- з 04.05.2016 - 26.05.2016- 0.104 за 1 день прострочки,

- з 27.05.2016 - 06.06.2016 - 0.098 за 1 день прострочки,

- з 07.06.2016 - 23.06.2016- 0.098 за 1 день прострочки,

- з 24.06.2016 - 04.07.2016- 0.090 за 1 день прострочки,

- з 05.07.2016 - 28.07.2016 - 0.090 за 1 день прострочки,

- з 29.07.2016 - 04.08.2016-0.085 за 1 день прострочки,

- з 05.08.2016 - 05.09.2016 - 0.085 за 1 день прострочки,

- з 06.09.2016 - 15.09.2016 -0.085 за 1 день прострочки,

- з 16.09.2016 - 04.10.2016 -0.082 за 1 день прострочки.

Таким чином, розмір пені, застосований під час нарахування позивачем пені, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період виникнення заборгованості, що не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та суперечить ч. 3 ст. 6 ЦК України та ст. 627 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, самостійно здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню тільки в сумі 599 грн. 43 коп. за період з 04.05.2016 по 04.10.2016.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, (вул. Садова, 49, с. Нехайки, Драбівський район, Черкаська область, 19831, реєстраційний номер 20038165864) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" (вул. Гоголя, 17, с. Драбове-Барятинське, Драбівський район, Черкаська область, 19842, код ЄДРПОУ 00908550) 7500 грн. 00 коп. боргу, 599 грн. 43 коп. пені та 1378 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2016 року.

СУДДЯ О.В.Чевгуз