Постанова

від 04.05.2017 по справі 925/1275/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року Справа № 925/1275/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівПоляк О.І., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 22.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1275/16 господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 9 960,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Петренко Л.В. (дов. від 04.05.17)

Від відповідача - ОСОБА_4

ОСОБА_6 (дов. від 24.04.17)

У зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Поляк О.І., Яценко О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.04.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Драбівагропостач" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 7500,00грн заборгованості з орендної плати та 2460,00грн пені у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2012.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.11.2016 (суддя Чевгуз О.В.) позов задоволено частково, з ФОП ОСОБА_4 на користь ТДВ "Торговий дім "Драбівагропостач" стягнуто 7500,00грн боргу, 599,43грн пені та 1378,00грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача боргу в розмірі 7500грн. з орендної плати з квітня по серпень 2016 року. При цьому, судом встановлено, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період виникнення заборгованості, що не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та суперечить ч. 3 ст. 6 ЦК України та ст. 627 ЦК України. Здійснивши самостійно перерахунок розміру пені, суд стягнув з відповідача 599, 43 грн. пені за період з 04.05.2016 по 04.10.2016.

Постановою від 21.07.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.654 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2012 між ТДВ "Торговий дім "Драбівагропостач" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендарю передано в строкове платне користування з метою здійснення роздрібної та оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами нежитлове приміщення загальною площею 140,7 м 2 по АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 3.2 договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі. З моменту передачі починається обчислення строку оренди.

Розділом 4 договору передбачено, що строк оренди складає один рік з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання. Термін дії договору у разі відсутності письмової заяви орендаря автоматично пролонгується на термін погоджений сторонами. Орендар зобов'язаний у строк 90 календарних днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити орендодавця про свої наміри щодо розірвання договору. Майно після закінчення терміну дії договору оренди повинно бути повернуте орендарем орендодавцю в задовільному стані згідно акту приймання-передачі. З цього моменту строк оренди припиняється. Орендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення магазину в семиденний термін після розірвання договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 1500 грн. щомісячно.

Пунктами 5.2, 5.3 договору встановлено, що орендар сплачує оренду плату за поточний місяць до 4-го числа включно наступного місяця за місяцем оренди. Якщо 04 число наступного місяця припадає на вихідний день, то кінцевою датою сплати оренди вважається наступний робочий день. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або в готівковій формі в касу підприємства.

Згідно з п. 7.2 договору орендар зобов'язується реалізовувати хлібобулочні вироби виробництва "Агрофірма "Колос" з погодженням графіку завезення хлібобулочних виробів.

Пунктом 9.1 договору у разі прострочення орендних платежів передбачено нарахування орендарю пені в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

За умовами розд. 10 договору, він не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання, а саме несвоєчасна оплата орендної плати і порушення санітарних норм, втручання у господарську діяльність орендаря, якщо та не суперечить умовам даного договору.

Відповідно до п. 10.1 договору дострокове розірвання договору сторонами можливе у випадку взаємного погодження терміну дострокового розірвання договору і після надання однією із сторін письмового звернення про дострокове розірвання.

18.09.2012 сторонами підписано акт прийому-передачі, за яким орендар прийняв у користування на умовах договору від 01.12.2012 обладнання по магазину НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

На підставі пункту 4.1.1 договору, строк дії договору неодноразово був пролонгований.

15.03.2016 орендар звернувся до орендодавця з письмовим зверненням про дострокове розірвання договору у зв'язку із змінами умов господарювання та відсутністю подальшої необхідності використання орендованого приміщення, у відповідь на який позивач листом від 25.03.2016 повідомив орендаря про те, що звернення орендодавцем буде враховано і через 90 календарних днів починаючи із 23.03.2016 (дата отримання листа) договір оренди буде розірваний 20.06.2016 оскільки, такий термін визначено умовами договору оренди приміщення.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, у яких просив погасити заборгованість з орендних платежів за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року та повернути орендоване майна.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, оплату за орендоване приміщення не здійснив, що стало підставою для звернення ТДВ "Торговий дім "Драбівагропостач" з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.3.-4.4. договору встановлено, що майно після закінчення терміну дії договору оренди повинно бути повернуте орендарем орендодавцю в задовільному стані згідно акту приймання-передачі. З цього моменту строк оренди припиняється. Орендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення магазину в семиденний термін після розірвання договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендоване майно було повернуто відповідачем лише 09.09.2016, що підтверджується актом здачі-приймання №1, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печаткою орендаря і відповідно до стягнення заявлено заборгованість з орендної плати за період з квітня по серпень 2016 року у розмірі 7 500,00грн.

З урахуванням викладеного, суди дійшли обгрунтованого висновку про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня по серпень 2016 року у розмірі 7 500,00грн.

Посилання касатора на припинення договору 20.06.2016, що на його думку узгоджується зі ст.654 Цивільного кодексу України відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, не приймається до уваги з огляду на пункти 4.3.-4.4. договору та фактичне повернення майна лише 09.09.2016.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.1. договору у випадку прострочення орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, а також суди дійшли обгрунтованого висновку про стягнення пені в розмірі 599,43грн. Розрахунок суду першої інстанції апеляційною інстанцією перевірений.

Посилання касатора на наявність двох ідентичних договорів оренди - з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 щодо оренди одного і того ж майна не приймається до уваги, оскільки укладення договору оренди щодо спірного приміщення між ТДВ "Торговий дім "Драбівагропостач" та ФОП ОСОБА_7 не спростовує висновків про наявність заборгованості у ФОП ОСОБА_4 за договором від 01.12.2012, оскільки фактичне користування ним спірним приміщенням не було спростовано.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін. Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 22.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №925/1275/16 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Поновити виконання рішення від 16.11.2016 господарського суду Черкаської області у справі №925/1275/16.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Поляк

О. Яценко