Постанова

від 17.11.2016 по справі 4/5007/1201/12

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 4/5007/1201/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача 2 - підприємства "Валді-Україна"на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10 червня 2016 року у справі № 4/5007/1201/12

за позовом юридичної особи Великобританії фірми "Vuldi Clothing Limited"

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Корпоративний та ОСОБА_1 Креді ОСОБА_2";

2) Підприємства "Валді-Україна";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ПАТ "Бердичівська фабрика одягу";

2) ТОВ "ZIGY"/ ZIGY Kft;

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Юридичної особи Великобританії фірми "Vuldi (UK) Limited"

про зобов'язання першого відповідача внести зміни до рахунку в цінних паперах

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору юридичної особи Великобританії фірми "Vuldi (UK) Limited"

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_2";

2) Підприємства "Валді-Україна";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ПАТ "Бердичівська фабрика одягу";

2) ТОВ "ZIGY"/ ZIGY Kft;

про зобов`язання першого відповідача відкрити новий рахунок в цінних паперах

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідачів - не з'явився;

третіх осіб - не з'явились.

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року в позові Юридичної особи Великобританії фірми "Vuldi Clothing Limited" відмовлено. Крім того даним судовим рішенням в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 червня 2013 року рішення господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року у справі №4/5007/1201/12 залишено без змін, а апеляційні скарги юридичних осіб Великобританії фірми "Vuldi Clothing Limited" та фірми "Vuldi (UK) Limited" - без задоволення.

07 червня 2016 до суду надійшла заява підприємства "Валді-Україна" (надалі - Відповідач 2) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2013 року. Також заявник просив у даній заяві відстрочити сплату судового збору за подання даної заяви та звільнити Відповідача 2 від такої сплати.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10 червня 2016 року заяву Відповідача 2 було повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстнції ухвалою, Відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просив поновити строк на подання апеляційної скарги, відстрочити та звільнити Відповідача 2 від сплати судового збору, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу передати для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

01 листопада 2016 року від Відповідача 2 надійшло на електронну адресу суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеокнференції з забезпеченням її проведення одному із загальних судів м. Києва.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року клопотання Відповідача 2 задоволено, розгляд справи перепризначено на 17 листопада 2016 року о 12:00 год в режимі відеконференції з забезпеченням проведення її Шевченківському районному суду м. Києва (03680, м. Київ, вул. дегтярівська, 31-А).

Суд констатує, що автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 4/5007/1201/12 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду -ОСОБА_3 від 17 листопада 2016 року у справі № 4/5007/1201/12 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Філіпової Т.Л., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б..

В судове засідання від 17 листопада 2016 року в режимі відеоконференції представники Позивача, Відповідачів та Третіх осіб не прибули, про день, час та місце розгялду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Неявка сторін у приміщення Шевченківського районного суду м. Києва підствереджується довідкою вих.№06-0-/4/2016 від 17 листопада 2016 року, в якій зазначено, що проведення відеоконференц - зв'язку відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2016 року не відбулось через відстуність у визначений час представника Відповідача 2.

Після закінчення судового засідання та винесення апеляційним господарським судом постанови, на електронну адресу суду від Відповідача 2 надішла заява про невдалу спробу взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку із відстуністю розпорядника Шевченківського районного суду м. Києва у призначений час для проведення вказаної відеокнференції.

Апеляційний суд констатує, що дана заява надійшла на електронну адресу суду 17 листопада 2016 року о 15:44 год., про що свідчить відмітка на першому аркуші даної заяви. Як зазначалося вище у даній судовій постанові, розгляд даної справи було призначно на 17 листопада 2016 року о 12:00 год. А відтак, оскільки дана заява була надіслана після винесення апеляційним судом постанови, тому вона залишена судом без розгляду (апріорі не може бути розглянута).

Враховуючи вищевикладене (довідку Шевченківського районного суду міста Києва), та відповідно до положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню, враховуючи наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 7 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно частини 1 статті 7 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Апеляційний суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що: право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

Однак, не приймаючи до розгляду і повертаючи заяву заявнику, суд повинен повною мірою дослідити наявність чи відсутність підстав для такого повернення, а також надати належну оцінку доводам заявника про звільнення останнього від виконання наведених вище вимог процесуального законодавства (у даному випадку клопотанню Відповідача 2 про звільнення від сплати судового збору).

Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву з підстав відсутності доказів сплати судового збору, не надав належної оцінки доводам Відповідача 2 про те, що у останнього відсутні кошти для сплати судовго збору. Крім того, як вбачається зі змісту спірної ухвали, місцевий господарський суд не надав сукупної належної оцінки не лише доводам Відповідача 2 щодо неможливості сплати судового збору, а й поданим на їх підтвердження доказам, а саме: ліквідаційному балансу від 25 червня 2003 року; листу Державної податкової інспекції у Шевченкіському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 лютого 2014 року № 1890/1026-59-10-02 (в якому зазначено, що Відповідач 2 знаходиться у такому майнові стані, який унеможливлює сплату ним будь-якого судового збору).

Крім того, апеляційний господарський суд констатує факт того, що місцевий господарський суд не був позбавлений можливості винести рішення з покладенням сплати судового збору з вказаної особи.

Враховуючи усе зазначене, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд передчасно виходив з наявності правових підстав для повернення заяви без розгляду.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду Житомирської області від 10 червня 2016 року підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права з передачею справи суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2013 рокудо розгляду, оскільки інших підстав для повернення даної заяви судом не встановлено.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємства "Валді-Україна"на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10 червня 2016 року у справі № 4/5007/1201/12 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10 червня 2016 року у справі №4/5007/1201/12 - скасувати.

3. Матеріали оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 10 червня 2016 року у справі №4/5007/1201/12 - передати господарському суду Житомирської області для розгляду по суті.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.