Ухвала

від 08.11.2016 по справі 2а-14369/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/18615/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року

у справі №2а-14369/12/2670

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (надалі - УДППЗ «Укрпошта»)

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі - Центральний офіс)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

УДППЗ «Укрпошта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Центрального офісу від 14.06.2012 року №0000934210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнагляд» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлено актом від 28.05.2012 року № 477/42-10/21560045.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення УДППЗ «Укрпошта» п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Інвесттехнагляд» робіт з капітального ремонту відділень поштового зв'язку в Одеській області.

Обґрунтовуючи свою позицію, Центральний офіс наголошував на фіктивності контрагента позивача та посилався на відсутність у нього трудових ресурсів, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, складських приміщень і виробничих активів, необхідних для виконання ремонтних робіт, а також на висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 06.03.2012 року №134, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_1 (керівника ТОВ «Інвесттехнагляд») у статуті, протоколі від 07.09.2011 року №3, реєстраційній картці форми №4 виконано ймовірно однією особою, а підписи в реєстраційній картці про підтвердження відомостей про юридичну особу та довіреності від 08.11.2011 року - іншою.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0000934210, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73263,00 грн., у тому числі 58610,00 грн. за основним платежем та 14653,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платнику грошового зобов'язання та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим, за змістом ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, УДППЗ «Укрпошта» не представлено доказів на підтвердження того, хто безпосередньо виконував спірні роботи, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Не мотивовано УДППЗ «Укрпошта» належним чином і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь.

При цьому, поданий позивачем на обґрунтування здійснення ним пошуку підрядних організацій та отримання від них комерційних пропозицій запит для надання комерційних пропозицій та самі комерційні пропозиції ТОВ «Інвесттехнагляд» не містять жодної інформації, передбаченої Положенням про проведення закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб УДППЗ «Укрпошта», затвердженим наказом від 24.07.2006 року №312 (надалі - Положення), а відтак останні правильно не прийняті судами як належні докази реальності спірних операцій.

Не надано позивачем пояснень і щодо мотивів, за якими переможцем серед інших учасників визнано саме ТОВ «Інвесттехнагляд», в той час, як згідно з п.п. 3.4, 4.1 Положення, а також за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору повинні оцінюватися не лише умови угод та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента відповідних дозволів та ліценцій, необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу), а також відповідного досвіду.

Наведені обставини в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента УДППЗ «Укрпошта» свідчать про удаваний характер спірних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Т.М. Шипуліна