Рішення

від 15.11.2016 по справі 149/719/16-ц

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/719/16-ц

Провадження №2/149/363/16

Номер рядка звіту 53

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2016 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді: Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Шустер О. О.,

за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної фізіотерапевтичної лікарні, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4, - про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Хмільницької облфізлікарні про скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що з 1 серпня 2001 року він працював у Хмільницькій облфізлікарні на 0.5 посади інструктора з трудової терапії ЛДВ і 0.5 посади медсестри бальнеологічного кабінету ЛДВ, оскаржуваним наказом від 26 лютого 2016 року його було звільнено згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП, за систематичні прогули без поважних причин 5, 12 та 18 лютого 2016 року. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки 12 та 18 лютого він був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки перебував на допиті у слідчого. Пояснення він давати не відмовлявся, а своє звільнення пов'язує з журналістською діяльністю, яка не подобалась адміністрації лікарні. Крім того зазначив, що КЗпП не містить такого формулювання звільнення як в оскаржуваному наказі. Тому просив визнати наказ про його звільнення незаконним та скасувати, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

19 жовтня 2016 року надав заяву про стягнення на його користь витрат на допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

Представниками відповідача було надано письмові заперечення, згідно яких ОСОБА_1 було звільнено відповідно до вимог закону, оскільки він 05, 12 та 18 лютого 2016 року був відсутній на робочому місці, причини відсутності пояснити відмовився, що зафіксовано відповідними актами, крім того, до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення - догани - за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Зазначили, що позивач звернувся до суду з порушенням строку, встановленого ст. 233 КЗпП. Просили в задоволенні позову відмовити та змінити в наказі про звільнення ОСОБА_1 формулювання причин звільнення.

В судовому засіданні позивач поданий ним позов підтримав, просив його задоволити. Пояснив, що формулювання причин його звільнення, зазначене в оскаржуваному наказі не відповідає вимогам закону, з наказом про звільнення його не ознайомлювали, засідання профкому провели без нього, реальна причина його звільнення - його громадська діяльність, через яку головний лікар неодноразово викликав його до себе та просив припинити активно виявляти свою громадянську позицію, 5 лютого 2012 року він погано себе почував, тому спізнився на роботу, а 12 та 18 лютого перебував на допиті у слідчого. Крім того зазначив, що він не відмовлявся надати пояснення своєї відсутності на роботі та надавав їх в усній формі ОСОБА_5 - завідувачу лікувально-діагностичним відділенням.

Представник відповідача ОСОБА_3, з позицією якого погодився також представник відповідача та третьої особи адвокат ОСОБА_6, проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях, крім того, зазначив, що позивачу неодноразово пропонувалиі повідомити роботодавця про причини відсутності на робочому місці, однак він цього не зробив. Адміністрацією були використані всі можливості, щоб ОСОБА_1 залишився на робочому місці, але через його поведінку, вони змушені були його звільнити. Звернув увагу на те, що ОСОБА_1 як до так і після наказу про звільнення, порушував правила внутрішнього трудового розпорядку, не з'являвся на роботі. Зазначив, що згідно журналу «Довідник кадровика» відсутність ОСОБА_1 на роботі 5, 12 та 18 лютого являється прогулом, тому, керуючись даним журналом, просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4, в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що упередженого ставлення до позивача в нього особисто не було, а причиною звільнення стало систематичне порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема те, що він часто не був на робочому місці, а останнім часом в грубій формі відмовлявся назвати причини своєї відстуності.

В судове засідання 15 листопада 2016 року третя особа ОСОБА_4 та його представник, який також представляє інтереси відповідача - адвокат ОСОБА_6 - не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, виконавши вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, зокрема роз'яснивши сторонам їх права і обов'язки, попередивши про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 серпня 2001 року ОСОБА_1 прийнято на 0.5 посади інструктора з трудової терапії ЛДВ і 0.5 посади медсестри бальнеологічного кабінету ЛДВ, а з 03 жовтня 2011 року він був переведений на посаду сестри медичної з лікувальної фізкультури ЛДВ (Т. 1 а.с. 6, 24, 59, 60, 61). Посадові обов'язки позивача визначені посадовою інструкцією № 77 (Т. 1 а. с. 209-213).

Крім того ОСОБА_1 займається журналістською діяльністю (Т. 1 а. с. 11, 29).

Відповідно п. 3 до ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку Хмільницької облфізлікарні на 2014-2016 роки, одним з обов'язків працівників являється своєчасний вихід на роботу та виконання роботи протягом визначеного правилами терміну (Т. 1 а. с. 177-186).

Згідно п. 3 змін до ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку Облфізлікарні на 2014-2016 рр., які набули чинності з 12 лютого 2016 року, працівники лікарні зобов'язані при поважній причині терміново повідомляти керівника структурного підрозділу всіма доступними засобами про причину своєї відсутності на робочому місці, з подальшим документальним підтвердженням (Т. 1 а. с. 187-191).

З наданої копії журналу ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором лікарні вбачається, що ОСОБА_1 Ю, з правилами та змінами до них був ознайомлений 07 лютого 2014 року та 12 лютого 2016 року відповідно ( Т. 1 а. с. 214-216).

Згідно графіку роботи працівників відділення ЛД на лютий 2016 року, робочий час ОСОБА_1 - з 8.00 год. до 16.12 год. та 30 хв. обід (Т. 1 а. с. 63).

Згідно п. 5 ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку лікарні, час обідньої перерви - з 12.00 год. по 12.30 год.

До ОСОБА_1 застосовували дисциплінарні стягнення, зокрема наказом головного лікаря Хмільницької облфізлікарні № 131 від 25 листопада 2015 року, йому було оголошено догану за порушення п. 3 ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку (Т. 1 а. с. 64); наказом № 7 від 11 січня 2016 року позивачу також було оголошено догану ( Т. 1 а. с. 72, 133), підставою для якої стали акт комісії по відпрацюванню робочого часу від 06 січня 2016 року (Т. 1 а. с. 65-67), акт комісії по відпрацюванню робочого часу від 08 січня 2016 року (Т. 1 а. с. 71)виписка з протоколу № 2 позачергового засідання профкому і адміністрації від 08 січня 2016 року (Т. 1 а. с. 70, 140). Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 06 січня 2016 року підтверджується також пояснювальними записками (Т. 1 а. с. 68).

Як вбачається з медичних довідок 06 січня 2016 року та 08 січня 2016 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою в Хмільницький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги (Т. 1 а. с. 104, 105).

Разом з тим наказ № 7 від 11 січня 2016 року позивачем оскаржений не був.

Згідно акту від 05 лютого 2016 року, складеного комісією по перевірці відпрацювання робочого часу облфізлікарні, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 05 лютого 2016 року з 8.00 год. по 08.57 год. (Т. 1 а. с. 73, 113).

Згідно акту комісії від 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 відмовився давати письмові пояснення його відсутності на робочому місці 05 лютого з 08.00 по 08.57 (а. с. 74, 114).

Згідно доповідної записки лікаря з ЛФК ОСОБА_8на ім'я головного лікаря, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 12 лютого 2016 року з 12.30 год. до 13.30 год. (Т. 1 а. с. 75, 115).

Згідно акту комісії по перевірці відпрацювання робочого часу від 12 лютого 2016 року, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 13.50 год. по 14.30 год. і з 15.30 год до 16.12 год. Повідомити причину відсутності з 13.50год по 14.30 год. відмовився (а. с. 76-77, 116-117).

Відповідно до акту від 17 лютого 2016 року, ОСОБА_1відмовився давати пояснення щодо причини його відсутності на робочому місці з 12 лютого 2016 року 12.30 год. до 13.30 год, 13.50 год. до 14.00 год., з 15.30. год. до 16.12 год. (Т. 1 а. с. 78, 118).

Згідно доповідних записок лікаря з ЛФК ОСОБА_8, сестер медичних з ЛФК ОСОБА_9, ОСОБА_10, молодшої сестри ОСОБА_11, сестри медичної ОСОБА_12 В, ОСОБА_1, Ю. був відсутній на робочому місці 18 лютого 2016 року з 12.30 по 16.12 (т. 1 А .С. 79, 120, 80, 121, 81, 122, 82, 123, 83, 124).

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у наведений вище час 05 лютого 2016 року, 12 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року та відмова позивача надати пояснення причин своєї відстуності, як і регулярне порушення ним ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5 і ОСОБА_13 Вказані докази спростовують твердження позивача, що він надавав пояснення щодо своєї відсутності на роботі ОСОБА_5

При цьому суд не приймає в якості доказів акт комісії від 18 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_1 дати пояснення причин відсутності з 12.30 год до 16.12 год, оскільки робочий день ОСОБА_1 закінчується о 16.12 год. а в даний час він був відсутній на роботі, тому відмовитись дати будь-які пояснення не міг. Також суд не приймає актів від 26 лютого 2016 року щодо відстуності ОСОБА_1 на роботі та відмову пояснювати причини відсутності, аналогічні акти від 29 лютого, 01 березня, оскільки вказані обставини не являються причиною звільнення ОСОБА_1, а також посадові інструкції лікаря ОСОБА_5, інспектора з Кадрів ОСОБА_14, старшої медичної сестри ОСОБА_13, оскільки вони затверджені 01 березня 2016 року, після видання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1, відтак доказового значення по справі не мають.

Згідно виписки № 4 засідання профкому Хмільницької облфізлікарні від 19 лютого 2016 року, профкомом було надано згоду на звільнення позивача по ч. 4 ст. 40 КЗпП України за систематичні порушення ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку, за прогули без поважних причин (Т. 1 а. с. 85, 126). При цьому свідок ОСОБА_15, голова профкому, пояснила, що на засідання профкому позивач запрошувався двічі, однак після того, як він в грубій формі в присутності пацієнтів лікарні, вдруге відмовився приходити на засідання профкому, про що було складено відповідний акт, засідання було проведено. Факт відмови ОСОБА_1 з'являтись на засідання профкому підтверджується також показами свідка ОСОБА_5, який особисто запрошував позивача.

Таким чином твердження позивача щодо порушення вимог ст. 43 КЗпП України при його звільненні спростовані в ході судового розгляду.

Згідно наказів головного лікаря Облфізлікарні № 33 від 23 лютого 2016 року, № 85 від 15 червня 2016 року, вважається прогулами відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 05 лютого 2016 року з 8.00 по 08.57 - 57 хв; 12 лютого 2016 року з 12.30 до 13.30, з 13.50 до 14.30 та з 13.50 до 16.20 - 2 год. 22 хв; 18 лютого 2016 року з 12.30 до 16.12 - 3 год. 42 хв. (Т. 1 а. с. 107, Т. 2 а. с. 3)).

Згідно наказу Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні № 14-к від 26 лютого 2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з 01 березня 2016 року по ч. 4 ст. 40 КЗпП України за систематичні прогули без поважних причин (Т. 1 а. с. 7, 25, 88, 112).

Відповідно до акту комісії від 29 лютого 2016 року, ОСОБА_1, ознайомившись з наказом про його звільнення, відмовився поставити свій підпис (т. 1 а. с. 89.) Дані обставини не заперечувались ОСОБА_1 в судовому засіданні, який зазначив, що оскільки не був готовий підписатись про ознайомлення з наказом, він його сфотографував.

Таким чином посилання позивача на те, що його не ознайомили з наказом про звільнення спростовано.

Доказів про те, що громадська або журналістська діяльність позивача стала причиною упередженого до нього ставлення адміністрації облфізлікарні суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що підстави звільнення ОСОБА_1 з роботи не відповідають вимогами закону, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом являється відсутність на роботі більше трьох годи протягом робочого дня без поважних причин.

Аналогічних висновків дійшов Пленум ВСУ в п. 24 Постанови № 9 від 16 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Згідно повісток про виклик на допити від 11 лютого 2016 року та 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебував на допиті у слідчого 12 лютого 2016 року з 12.30 год по 13.30 год. та 18 лютого 2016 року з 12.30 год по 15.30 год. (Т. 1 а. с. 108, 109). Вказані обставини підтвердив також свідок ОСОБА_16, слідчий СВ Хмільницького ВП, який викликав та допитував позивача.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 05 лютого 2016 року з 8.00 год по 8.57 год. (всього 57 хв), 12 лютого 2016 року з 13.50 год по 14.30. год. і з 15.30 год. по 16.12 год (всього 1 год 22 хв) та 18 лютого 2016 року 15. 30 год. по 16.12 год. (всього 42 хв.). Отже, ані 05 лютого, ані 12 лютого, ані 18 лютого позивачем не було допущено прогулу в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що виключає можливість його звільнення з підстав, зазначених в наказі № 14-к від 26 лютого 2016 року.

З огляду на те, що адміністрація Хмільницької облфізлікарні пов'язувала звільнення ОСОБА_1 саме з прогулом , суд не вправі визнати звільнення позивача правильним, виходячи з обставин, з якими таке звільнення пов'язане не було, зокрема з дотриманням позивачем ОСОБА_7 внутрішнього трудового розпорядку.

Вказана правова позиція висвітлена в п. 18 Постанови ПВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року.

Отже, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_1 05 лютого, 12 лютого та 18 лютого 2016 року прогулів допущено не було , наказ № 14-к від 26 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 являється незаконним та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду , встановленого ст. 233 КЗпП України не підтверджено, оскільки позивач звернувся до суду 25 березня 2016 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Також суд зазначає, що періодичні видання, в тому числі журнал «Довідник кадровика» не являється джерелом права в Україні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України № 6-1093цс15 від 23 грудня 2015 року, п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_1 з урахуванням наданої ним довідки про доходи (Т. 1 а. с. 106) становить: 1082,53 грн ( за січень 2016р. ) + 4241,24 грн (за лютий 2016 р) =5323,77 грн : 40 робочих днів ( 19 в січні 2016 року + 21 в лютому 2016 року) = 133, 09 грн

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 02 березня 2016 року по 15 листопада 2016 року становить: 177 робочих днів.

Отже заробітна плата за період вимушеного прогулу ОСОБА_1становить 23 557,68 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги довідки про витрати ОСОБА_1 на правову допомогу ( Т. 1 а. с. 150, Т. 2 а. с. 8), що відповідає ст. 1 ЗУ № 4191-17 від 20 грудня 2011 року, та стягує з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», він стягується з відповідача в дохід держави, згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України та в загальному, відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 1653,6 грн ( 551, 20 грн х 3.)

На ст. ст. 40, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 1, 8, 10, 11, 79, 84, 88,210, 213-215, 218, 222, 223, 224-227, 233, 294 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір», ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні № 14-к від 26 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної з лікувальної фізкультури ЛДВ Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні.

Стягнути з Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні (м. Хмільник Вінницької обл., вул. Ш. Алейхема, 8, код ЄДРПОУ 01982442) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2016 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 23 557 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн 68 (шістдесят вісім) коп.

Стягнути з Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні (м. Хмільник Вінницької обл., вул. Ш. Алейхема, 8, код ЄДРПОУ 01982442) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1) 2 000 (дві тисячі) грн витрат на оплату допомоги адвоката.

Стягнути Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні (м. Хмільник Вінницької обл., вул. Ш. Алейхема, 8, код ЄДРПОУ 01982442) на користь держави (МФО 802015, р/р 31217206700624, код ЄДРПОУ 37730494, ОСОБА_2 одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, одержувач: УК у Хмільницькому районі (Хмільницький район) 22030101. 1 653 (тисячу шістсот п'ятдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, що становить 3992 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн 83 (вісімдесят три) коп. допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:/підпис/

З оригіналом вірно: