Рішення

від 14.11.2016 по справі 352/1979/15-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1979/15-ц

Провадження № 2/352/168/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

представника відповідача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про скасування рішення селищної ради, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 06.10.2015 р. звернулася в суд з позовом до відповідачів про скасування рішення Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 13.10.2006 р. у частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 8 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області.

Після уточнення позову 18.02.2016 р. просила скасувати рішення Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 13.10.2006 р. у частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області.

Уточнений позов обґрунтовувала тим, що, починаючи з осені 2010 р., ОСОБА_3 чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Сніжна, 8 в смт. Лисець, самовільно захопила вказану земельну ділянку, переорала її і засадила. У технічному паспорті на жилий будинок (доволодіння) по вул. Сніжній, 8, квартал № 10 наявний план садибної ділянки позивачки, який підтверджує її належне користування земельною ділянкою. Вона успадкувала будинковолодіння по вул. Сніжна, 8 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.03.1999 р. Згідно відповіді від 24.12.2013 р. на звернення позивачки Державна інспекція сільського господарства в Івано-Франківській області встановила, що ОСОБА_3 використовує земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9064198, виданого згідно рішення Лисецької селищної ради від 13.10.2006 р., на земельній ділянці розташований будинок; земельна ділянка не огороджена, межові знаки згідно наявного акту встановлення меж земельної ділянки в натурі в кількості 9 шт. відсутні, що унеможливлює встановлення площі та конфігурації земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_3 на підставі державного акту. Незрозумілим є факт, підтверджений довідкою виконкому Лисецької селищної ради від 17.12.2013 р. № 1097 про те, що за відповідачкою обліковується земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Сніжна, 8 «а», а згідно рішення селищної ради від 25.11.2011 р. відповідачці надано земельну ділянку площею 0,10 га для ведення ОСГ по вул. Сніжна. Жодного рішення про вилучення у позивачки земельної ділянки та надання її ОСОБА_3 немає. Лисецька селищна рада незаконно надала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, про що видано державний акт на право власності на земельну ділянку, який напряму порушує право позивачки на землю.

Позивачка та її представник у судовому засіданні уточнений позов підтримали і просили його задовольнити.

Представник відповідача - Лисецької селищної ради у судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що на момент прийняття оскаржуваного рішення від 13.10.2006 р. у частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець вказана земельна ділянка не перебувала у користуванні позивачки, жодних документів на спірну земельну ділянку позивачка не мала. Просила у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що обставини, на які посилається позивачка, вже були предметом судового розгляду. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02.10.2013 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лисецької селищної ради, відділу Держземагенства у Тисменицькому районі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено, встановлено обставини, які мають преюдиційне значення при розгляді даної цивільної справи, зокрема, те, що право позивачки на користування земельними ділянками оскаржуваними нею рішенням про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки та отриманим ОСОБА_3 державним актом на право власності на земельну ділянку не порушено. Крім того, позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Просили у позові відмовити та стягнути з позивачки понесені відповідачкою витрати на правову допомогу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка оскаржує рішення Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 13.10.2006 р. у частині надання у власність відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.65).

На підставі оскаржуваного рішення відповідачка ОСОБА_3 набула права власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області з кадастровим номером 2625855600:02:002:0217, що підтверджується державним актом серії ЯИ № 064198, отриманим відповідачкою 24.11.2009 р. (а.с.108).

Суд вважає необґрунтованим посилання позивачки та її представника на підтвердження належності землекористування на наявний у технічному паспорті від 24.11.1986 р. на будинковолодіння № 8 по вул. Сніжна в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, яке належить позивачці на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.03.1999 р., план садибної ділянки (а.с.9-10) з огляду на те, що вказаний план садибної ділянки не являється актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки, який єдиний станом на 1986 р. міг бути належним підтвердженням права користування земельною ділянкою. Відповідно до вимог ст.22 чинного на той час ЗК УРСР 1970 р. заборонялось приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею. Такого акту про встановлення в натурі меж земельної ділянки, якою користується позивачка, остання суду не надала.

Надані позивачкою відповідь від 24.12.2013 р. Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області (а.с.8) та довідка виконкому Лисецької селищної ради від 17.12.2013 р. № 1097 (а.с.84) не спростовують правомірності набуття відповідачкою ОСОБА_3М права власності на вказану вище земельну ділянку.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи чи особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02.10.2013 р. (а.с.103-106), що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лисецької селищної ради, відділу Держземагенства у Тисменицькому районі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено, встановлено, що право позивачки на користування земельними ділянками оскаржуваними нею рішенням про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки та отриманим ОСОБА_3 державним актом на право власності на земельну ділянку не порушено.

З огляду на те, що вказаним судовим рішенням підтверджено законність отриманого відповідачкою державного акту на право власності на земельну ділянку, правомірність володіння та користування нею земельною ділянкою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Сніжна, 10 в смт. Лисець; з урахуванням того, що позивачка у порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК Українине надала суду належних і допустимих доказів на обґрунтування неправомірності набуття відповідачкою права власності на вказану земельну ділянку на підставі оскаржуваного рішення, - суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, у задоволенні якого слід відмовити.

З позивачки відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України слід стягнути понесені відповідачкою ОСОБА_3 витрати на правову допомогу згідно наданих останньою квитанції та акту виконаних робіт (а.с.160-161). Суд визначає розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», згідно якої розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (1378 х 40% = 551,20 грн.) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні. При визначенні розміру компенсації судових витрат суд не враховує дві суми по 551,20 грн., що містяться в акті виконаних робіт від 31.10.2016 р., а саме за представництво в суді у судових засіданнях, які відбулись 21.04.2016 р. та 08.09.2016 р., оскільки тривалість першого судового засідання склала 8 хв., а другого - 2 хв.

З урахуванням викладеного суд визначає до стягнення з позивачки на користь відповідачки 3307,20 грн. судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 116, 118, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ОСОБА_2 до Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про скасування рішення селищної ради.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3307 (три тисячі триста сім) грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець