Рішення

від 17.11.2016 по справі 441/666/16-ц

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/666/16-ц 2/441/460/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

її представника - ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5

та представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Городоцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2016р. позивач звернулася до суду із позовом, покликаючись на те, що 02.10.1997р. померла її мати - ОСОБА_7, з якою вона проживала разом, оскільки батьки були у важкому фізичному стані. Після смерті матері вона продовжувала проживати з батьком. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне їй майно і, зокрема, на земельну ділянку в с. Суховоля Городоцького району, що призначена для сільськогосподарського виробництва, площею 1.1700 га згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 069716. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом майна матері є вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Вказувала, що з моменту отримання земельної ділянки в 1996р. та протягом багатьох років вони обробляли земельну ділянку, яку мати розділила між ними в рівних частинах, що можуть підтвердити свідки. Відтак вона вважала, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки вступила в управління спадковим майном. Проте нею не було оформлено належним чином права власності на спадкове майно. В березні 2012р. їй стало відомо, що в Городоцькому районному суді Львівської області розглядалася справа за позовом ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини і заочним рішенням позовні вимоги було задоволено, проте ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31.05.2012р. заочне рішення було скасовано з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 через його безпідставність. Таким чином ОСОБА_5 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7. Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області № 35-1308-0.3-1236/2-16 від 04.03.2016р. ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області не видавався, тобто право власності на земельну ділянку матері до сьогодні не оформлене.

Зазначала, що від моменту прийняття ухвали апеляційним судом Львівської області 31.05.2012р. і до кінця 2015р. вона перебувала на лікуванні та реабілітації через перенесену операцію серця із діагнозами: гострий трансмуральний інфаркт задньо-діафрагмальної ст.ЛШ; дифузний кардіосклероз, стенозуючий атеросклероз корональних артерій, що підтверджується епікризом-випискою з історії хвороби № 698 кардіохірургічного відділення. Після операції її було скеровано на продовження реабілітаційного лікування в амбулаторних умовах під спостереження кардіолога та ендокринолога за місцем проживання. У зв'язку з цим вона була позбавлена можливості звернутися до суду із цим позовом до 31.05.2015р..

Просила суд постановити рішення, яким визнати поважними причини пропуску нею позовної давності та встановити факт прийняття нею спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_7, яка померла 02.10.1997р. в с. Суховоля Городоцького району Львівської області.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги заявленого позову в повному обсязі. Додатково позивач пояснила, що після смерті батька вона забрала маму до себе, де остання проживала до дня смерті. Померла мати у її будинку, там відбувалися її похорони, свідоцтво про смерть матері видавали їй. Сестра - ОСОБА_4, була зареєстрована з матір'ю, але не проживала там. Після смерті матері і до 2012р. вона постійно обробляла земельну ділянку, яку мати розділила між своїми дітьми, аж поки ОСОБА_5 не почав їй чинити перешкоди у цьому.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнає, оскільки її сестра ОСОБА_2 дійсно проживала з матір'ю на момент її смерті і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто спадщину прийняла. Мама після смерті батька в 1997р. одразу перейшла проживати до ОСОБА_2, до дня смерті проживала у будинку позивача, там відбувалися її похорони. Вона із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталася, була зареєстрована з матір'ю, проте визнає, що не жила з нею на час її смерті. ОСОБА_2 піклувалася мамою, оскільки остання потребувала постійного догляду.

Представник відповідача - Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також від нього не надходило клопотання про відкладення судового засідання.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пояснивши, що не мав наміру оформляти за собою права на пай, проте на цьому наполягали сестри. Коли ж він оформив в нотаріальному порядку свої спадкові права, сестри передумали. Визнає, що ОСОБА_2 обробляла земельну ділянку до 2006р.. Він, в свою чергу, оформив державний акт на право власності на земельну ділянку після смерті матері. Просить суд відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності.

Представник третьої особи у справі - Городоцької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляду справи у його відсутності. Вирішення спору покладає на розсуд суду (а.с.29).

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, ОСОБА_7 за свого життя належний їй земельний пай поділили між п'ятьма дітьми і вони усі обробляли належні їм частки, вирощували там картоплю, іншу городину. Коли ОСОБА_5 оформив на себе право власності на земельний пай, заборонив усім користуватися таким. ОСОБА_7 була її бабцею, її батько є найстаршим сином ОСОБА_7. Після смерті дідуся ОСОБА_7 проживала разом з ОСОБА_2, оскільки потребувала постійного стороннього догляду, так як лікувалася. ОСОБА_2 жила разом з мамою, піклувалася про неї, з будинку ОСОБА_2 хоронили бабусю. Житловий будинок ОСОБА_2 збудований на городі зразу ж біля будинку ОСОБА_7, остання мала тісніші зв'язки з доньками, ніж з сином ОСОБА_9. Підтверджує, що ОСОБА_2 перенесла складну операцію, з приводу чого довго знаходилася на лікуванні і тепер ще проходить реабілітацію.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 - бабуся її чоловіка, розділила належний їй земельний пай між своїми п'ятьма дітьми і усі вони обробляли належні їм частки. Після смерті дідуся ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_2, оскільки хворіла і потребувала сторонньої допомоги. В позивача ОСОБА_7 жила до смерті, там відбувалися похорони бабусі. ОСОБА_9 відвідував матір, але з дочками у бабусі були кращі відносини. Земельний пай бабусі був поділений, спочатку був їхній наділ, потім ОСОБА_4, за ним ОСОБА_2, в кінці наділ ОСОБА_5. Після смерті батька вони перестали обробляти належну їм частку у земельному паї. Лише нещодавно вона довідалася про те, що ОСОБА_5 оформив на себе увесь земельний пай, хоча усі діти ОСОБА_7 обробляли такий десь до 2007р.. Підтверджує, що ОСОБА_2 десь два роки до операції постійно хворіла, вони приїжджали до неї, відвідували. В 2014р. ОСОБА_2 перенесла важку операцію, до цього часу проходить реабілітацію, постійно приймає лікарства, а тому фактично не мала можливості займатися спадковими справами, оскільки слідкувала за своїм здоров'ям.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника останнього, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 була матір'ю ОСОБА_2 (д.п. ОСОБА_11) ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивача у справі (а.с.4).

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 069716 від 22.09.1997р. ОСОБА_7 належала земельна ділянка площею 1.1700 га для ведення сільськогосподарського виробництва на території с. Суховоля Суховільської сільської ради (а.с.5).

Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_13, помер 14.03.1997р. в с. Суховоля Городоцького району (а.с.5). Після смерті чоловіка ОСОБА_7 перейшла проживати у будинок ОСОБА_2, проживала там до дня смерті, ОСОБА_2 опікувалася матір'ю, займалася її похоронами, що визнається сторонами.

02.10.1997р. ОСОБА_7 померла (а.с.5), склавши за свого життя 2 заповіти - 04.03.1997р. за реєстровим № 22, за яким належний їй земельний пай, який знаходиться в с. Суховоля Городоцького району Львівської області (сертифікат ЛВ № 0090040, с/г кооператив «Воля») заповіла ОСОБА_5 (а.с.34), та 18.09.1997р. за реєстровим номером 71, за яким належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку біля хати в кількості 0.10 га заповіла внучці - ОСОБА_14, земельну ділянку в кількості 0.12 га заповіла сину - ОСОБА_5 (а.с.46).

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 02.02.2006р. у справі № 2-155/2006 рік позов задоволено та визначено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк терміном три місяці для подачі Городоцькій державній нотаріальній конторі заяви про прийняття спадщини (а.с.35-36). Рішення законної сили не набрало.

21.03.2006р. ОСОБА_5 подав в Городоцьку державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері - ОСОБА_7, яка померла 02.10.1997р. (а.с.33). 21.03.2006р. державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким спадкоємцем земельної ділянки площею 1.17 га, яка розташована на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та присвоєно кадастровий № 4620987700:02:000:0002, що належала ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 069716, є ОСОБА_5 (а.с.43).

Дзюба (д.п. ОСОБА_14) ОСОБА_15 згідно довідки виконкому Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 794 від 28.07.2009р. проживала разом з ОСОБА_7 до її смерті в с. Суховоля Городоцького району Львівської області, 01.09.2009р. подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабці - ОСОБА_7, і 13.10.2009р. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане у заповіті ОСОБА_7 від 18.09.1997р. майно (а.с.54).

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 31.05.2012р. за наслідками перегляду рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02.02.2006р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Городоцької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини останнє скасовано з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові ОСОБА_5 за його безпідставністю (а.с.6).

Згідно листа-відповіді відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області № 1308-0.3-4346/2-16 від 13.09.2016р. ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку на території Суховільської сільської ради не видавався. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 986906 від 17.12.2013р. та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ЕАР № 991055 ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1.148 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області (а.с.100-101). Як вбачається із рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області № 254 від 18.10.2007р. площа земельної ділянки, що надавалася ОСОБА_5, була уточнена у зв'язку з проведенням робіт з виготовлення технічної документації по переоформленні права власності на земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.98).

Як вбачається із епікризу-виписки з історії хвороби ОСОБА_2 № 698, остання поступила в кардіохірургічне відділення Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру 12.02.2014р., виписана з стаціонару 05.03.2014р. із скеруванням на продовження реабілітаційного лікування в амбулаторних умовах під спостереженням кардіолога та ендокринолога за місцем проживання (а.с.6).

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963р., яка діяла на момент відкриття спадщини ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом та за заповітом.

Згідно ч.1 ст.534 ЦК України в редакції 1963р. кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За положеннями ст.554 ЦК України в редакції 1963р. в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.Згідно ст.549 ЦК України в редакції 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як роз'яснено у п.2 ОСОБА_16 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" судам необхідно розмежовувати пропуск строку для прийняття спадщини, прийняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР).

Позовна давність згідно ст.256 ЦК України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність ст.257 ЦК України встановлюється у три роки. За вимогами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено в судовому засіданні, про порушення свого права зі сторони ОСОБА_5 позивач довідалася із ухвали апеляційного суду Львівської області від 31.05.2012р., проте з 12.02.2014р. по 05.03.2014р. ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі, а в подальшому проходила реабілітацію у зв'язку з перенесеним гострим інфарктом, що визнається судом поважною причиною неможливості звернутися до суду за захистом своїх прав, а відтак є підстави для поновлення позивачу позовної давності.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 приймав спадщину після смерті матері за заповітом шляхом подання заяви нотаріусу на підставі рішення суду про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, яке в подальшому було скасоване апеляційним судом Львівської області з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_5. Відтак згідно вимог ЦК України в редакції 1963р. ОСОБА_5 вважається таким, що не прийняв спадщини, з огляду на що право на реалізацію своїх спадкових прав мали інші спадкоємці за законом майна ОСОБА_7, в тому числі і ОСОБА_2.

На думку суду, в судовому засіданні беззаперечно доведено належними, допустимими та достатніми доказами фактичний вступ ОСОБА_2 у володіння та управління спадковим майном після смерті своєї матері - ОСОБА_7, в порядку ст.549 ЦК України в редакції 1963р., а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на те, що термін позовної давності слід обраховувати з часу смерті спадкодавця, тобто з 1997р., суд вважає необгрунтованим, оскільки згідно вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963р. ОСОБА_2 вступила в управління та володіння спадковим майном, до 2006р. обробляла належну спадкодавцеві земельну ділянку, що визнали і відповідачі, згідно ч.2 ст.548 ЦК України в редакції 1963р. прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, відтак про порушення своїх права ОСОБА_2 довідалася не після смерті матері, оскільки продовжувала ще протягом майже 10 років користуватися спадковим майном, а лише після оформлення спадкових прав на усе майно ОСОБА_5.

Необгрунтованим, на думку суду, є також посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті матері, оскільки так і не звернулася в нотаріальну контору із відповідною заявою, оскільки згідно ст.549 ЦК України в редакції 1963р. до дій, що свідчать про прийняття спадщини, відноситься також фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, що не потребує додатково подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.524, 534, 549, 554 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст.11, 179, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_2 позовну давність.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини після смерті ОСОБА_7, яка померла 02.10.1997р. в с. Суховоля Городоцького району Львівської області, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Ференц О.І.