Ухвала

від 17.11.2016 по справі 815/6039/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6039/16

УХВАЛА

17 листопада 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ» про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ», в якому позивач просить;

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню 03.06.2016 року державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №29889756 від 03.06.2016 року про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ«СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ»;

Статтею ст.107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом; немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються, крім іншого: ім'я (найменування) позивача та відповідача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; зміст позовних вимог згідно з ч.4 і 5 ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів . Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Позивачем надана квитанція про сплату судового збору у розмірі 1378грн., тобто судовий збір не сплачений у повному обсязі, оскільки відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Позивач предявив дві позовні вимоги, сплатив за одну вимогу.

Позивач зазначив у якості третіх осіб ЗАТ «Санаторій «Україна», ТОВ «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ».

Відповідно до ст.53 КАС України третіми особами можуть бути особи, на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі. Згідно зі ст.48 КАС України здатність мати адміністративну процесуальну правосуб'єктність визнається, зокрема, за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Статтею 87 ЦКУ визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно зі ст.104 ЦКУ юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення доєдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно даних сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та ГО (МЮУ) ЗАТ «Санаторій «Україна» (код 32432465) припинено, державна реєстрація припинення здійснена 20.10.2016 року.

При таких обставинах та з урахуванням положень ст.53,48 КАС України, 87,104 ЦК України незрозумілим є зазначення у якості третьої особи ЗАТ «Санаторій «Україна», позивачу необхідно визначити свою позицію згідно законодавства.

В той же час позивач надає до позову відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого зареєстроване інше речове право (право управління) строком дії до 05.08.2018 року, за ТОВ «МІДОУ КЕРІТАЛ ЛЛП», установник управління ТОВ «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ». Між тим, позивач не визначає процесуальний статус ТОВ «МІДОУ КЕРІТАЛ ЛЛП».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийняте оскаржуване рішення №29889756 від 03.06.2016 року про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ«СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ» в порушення законодавства, оскільки відповідач як державний реєстратор: - не встановлював відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно; - не відмовив в реєстрації за наявності зареєстрований обтяжень прав всього майна ЗАТ «Санаторій «Україна».

На думку позивача державний реєстратор не звернув увагу під час розгляду заявлених прав за ТОВ«СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ» на те, що право власності на частину цілісного майнового комплексу (спальний корпус №9,літ «W») за адресою: АДРЕСА_1 вже було зареєстровано за ПАТ «Одеський автоскладальний завод», тобто позивач у позові майно, реєстрація якого ним оспорюється визначено як приміщення (спальний корпус №9,літ «W»).

В той же час позивач не надає до суду жодного документу про існування реєстрації такого об'єкту нерухомості як спальний корпус №9,літ «W».

Відповідно до наданого до позову витягу щодо відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого зареєстроване інше речове право (право управління) строком дії до 05.08.2018 року, за ТОВ «МІДОУ КЕРІТАЛ ЛЛП», установник управління ТОВ «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ», в управління передано, крім іншого спальний корпус літ. «W» та відсутній такий об'єкт як спальний корпус №9,літ «W».

За позивачем згідно з наданого до позову витягу щодо відомостей про нерухоме майно зареєстровано нежитлова будівля (спальний корпус №9), його складови частини - нежитлова будівля (спальний корпус №9) А, нежитлова будівля (спальний корпус №9),Б, тобто відсутня літ «W», на яку посилається позивач, так как і відсутня у передачі в управління нерухоме майно - спальний корпус №9.

Право власності позивача на обєкт нежитлова будівля (спальний корпус №9) зареєстровано 22.03.2016 року, підстави виникнення права власності: техпаспорт, рішення господпрського суду Одеської області №17-2-18/02-4283, видане 30.05.2002 року; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28914863 від 24.03.2016 року. Позивач надав копію техпаспорта та копію рішення, проте не надав до суду копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28914863 від 24.03.2016 року, незазначив причин не можливості надання.

Відповідно до рішення господпрського суду Одеської області від 30.05.2002 року по справі №17-2-18/02-4283 за позовом ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» в особі керуючого санацією до БТІ міста Одеси позов задоволений частково, за ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» визнано право власності на будівлі (спальний корпус№9) розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно рішення санаторій «Україна» не притягнутий до участі у спраі.

Зі змісту рішення вбачається, що згідно договору між Одеською обласною радою по управлінню курорами профспілок (також не був учасником розгляду справи) та Одеським автоскладальним заводом був укладений договор у 1987році, завод був зобовязаний розробити документаію та здійснити реконструкцію спального корпусу №9 та лікувального корпусу санатрія «Україна». Суд встановив, що завод фактично здійснив будівництво нового спального корпусу. В той же час відмовив у задоволенні вимог до БТІ щодо зобовязання здійнити реєстрацію об'єкта, оскільки будівництво не завершено, об'єкт не зданий в експлуатацію.

В рішенні, крім того що це спальний корпус №9 санаторія «Україна», не зазначено будь-яких інших відомостей про вказаний об'єкт нерухомого майна, зокрема його площі.

Крім того, позивач не зазначає, коли він закінчив будівницво та здав об'єкт в експлуатацію, не надає відповідниз доказів цих обставин, зокрема, акт здачі об'єкту в експлуатацію, Також позивач не зазначає, як використовував вказаний об'єкт нерухомості., яким чином господарські відносини щодо вказаного об'єкту нерухомості та земельної ділянки, на який він знаходиться, складались між ним та санаторіем «Україна» у період з 2002 до часу реєстрації права власності у 2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач позивач також зазначив, що відповідач, як державний реєстратор в порушення закону не відмовив в реєстрації за наявності зареєстрований обтяжень прав всього майна ЗАТ «Санаторій «Україна». На підставі ухвали господарського суду Одеської області від 11.05.2007 року було зареєстроване обтяження у вигляді арешту всього майна ЗАТ «Санаторій «Україна» шостою нотконторою за №4972304 від 17.05.2007 року і на даний час не скасовані.

Позивач не надає копії вказаного рішення суду (яке саме все майно було арештоване) та не висвітлює обставини яким чином він у березні 2016 року зареєстрував право власності на спальний корпус №9 по АДРЕСА_1, при наявності арешту всього майна ЗАТ «Санаторій «Україна», розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Позивач у позові зазначає, що право власності за Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ» було здійснено відповідачем як реєстратором на підставі свідоцтва про право власності, тобто підставою для реєстраційної дії було свідоцтво про право власності.

Позивач не зазначає підстав його видачи, в той же час надав до суду клопотання про витребування у відповідача копій документів щодо видачи свідоцтва про право власності. При цьому позивач посилається на неможливість отримання вказаної внформації. Проте вказані твердження неспроможні з огляду на те, що позивач стверджує про наявність у нього права власності на частину цього нерухомого майна.

Відповідно до ст.106 КАС України позивач зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Суд звертає увагу позивача, що ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд сприяє вказаному обов'язку сторони лише якщо сторона не може самостійно надати докази з зазначенням причин неможливості їх надання, що співвідноситься зі ст.106 КАС України щодо вимог до позовної заяви. Проте позивач не навів жодного обґрунтування з наданням відповідних доказів щодо неможливості виконати свій обов'язок (копії запитів, звернень до відповідних установ, їх відповіді на вказані запити, звернення).

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача на вимоги ст.49 КАС України щодо обов'язку сторони по справі добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно даних ДСС Одеського окружного адміністративного суду позивач звертався з вказаним позовом до суду (справа №815/5594/16). Ухвалою суду від 28.10.2016 року позов залишений без руху. В ухвалі суду, зокрема, звертається про ненадання доказів по справі, не зазначення причин неможливості їх надання, а також про фактично наявній спір о праві на об'єкт нерухомості. Позивач відкликав позов та знов звернувся до суду без надання відповідних документів та зазначення причин неможливості їх надання, додавши лише до позову клопотання про витребування доказів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Підставою для реєстраціної дії відповідача зазначено свідоцтво про права власності та рішення нотаріусу.

Враховуючи норми ст. 50 Закону N 3425-XII та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших наявність у них спору про право та суб'єктний склад такого спору.

Система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади, нотаріуси при здійсненні нотаріальних дій, відмови в їх вчиненні, не є суб'єктами владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, оскільки у їх діях немає адміністративного примусу, управлінських повноважень.

Структура нотаріату утворена таким чином, що вони не пов'язані між собою в організаційному відношенні і при вчиненні нотаріальних дій. Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні КАС України.

Таким чином, справи про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а виходячи з положень ст. 15 ЦПК, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оспорювання здійснення нотарісом нотаріальної дії, на підставі чого видано свідоцтво про право власності (яке у подальшому стало підствою для здійснення реєтраціної дії) також не може бути справою адміністративної юрисдикції.

Позивач оспорюючи дії відповідача як реєстратора та його рішення про реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності, яке зазначено як підстава для здійснення реєстраційної дії, нияким чином не вісвітлює своє позиції відносно цієї підстви, а саме оспорювання ним цього свідоцтва повністю або в частині, оскільки фактично зазначає що наявність у нього права власності на частину майна, яке визначено, на думку позивача, як спальний корпус літ «W» (він є власником спального корпусу №9).

Згідно ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, не сплачено державним митом, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та роз'ясняє, що недоліки повинні бути усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову відповідно до вимог ст.ст.105,106 КАС України, його копій та копій документів відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, надання відповідних доказів по справі.

Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у ст.106 КАС, згідно якою, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних вимог згідно з ч.4,5 ст.105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, тобто повинні бути зазначені в позові треті особи та надані для них копії позову з додатками. Згідно з ч.2 ст.108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Саме належним чином оформлений позов, якій вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, поданим у порядку ст.137 КАС України, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.

Право позивача на зміну позовних вимог (зменшення, збільшення, уточнення) встановлено ст.137 КАС України .

Між тим, інститут ст.137 КАС України застосовується у разі судового розгляду справи, тобто у справі по якій провадження відкрито . У зв'язку з чим подання до суду позивачем уточнень до позову не відповідає вимогам ст.106-107 КАС України.

При таких обставинах позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 105, 106, 108 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНА СЛОВЕНСЬКО-УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ДМ КОНСАЛТИНГ» про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність в строк до 30.11.2016 року усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Катаєва Е.В.